Рішення

від 21.01.2025 по справі 475/1370/24

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/1370/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.01.2025смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді: Кривенко О.В.,

за участю секретаря: Маташнюк О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Доманівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з погосподарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 в 2011 році вселилася в житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 .

Проте як з`ясувалося у ОСОБА_2 на дану будівлю не було жодного документу, тобто дана будівля не належала їй на праві власності.

Відповідно до довідки Доманівської селищної ради, довідки інженера з інвентаризації нерухомого майна та акту обстеження щодо проживання у будинку, відомості щодо права власності на даний будинок відсутні.

Позивач з 2011 р. відкрито володіє будинком та розпоряджається ним, однак не є його власником. Інші особи на дану нежитлову будівлю не претендують. Враховуючи, що іншим чином позивач не може оформити право власності на даний житловий будинок, вона звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності за набувальною давністю. .

Позивач ОСОБА_1 у позові зазначає, що будинком АДРЕСА_1 вона володіє з 2011 р. до теперішнього часу, а тому вважає, що має право отримати його у власність за набувальною давністю.

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бороденко Р.В. не з`явилися , представник позивача ОСОБА_3 надала заяву, в якій просила справу за позовом ОСОБА_1 розглядати у її та позивача відсутність, позов підтримує в повному обсязі та просила задовольнити їх.

Представник відповідача Доманівської селищної ради Савін Д. у судове засідання не з`явився у письмовій заяві просив справу розглядати у відсутність представника за наявними матеріалами. Проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши письмові матеріали суд встановив наступні обставини.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно довідки №47 від 11 жовтня 2024 року, виданої фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 , де зазначається, що житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , згідно даних реєстрації на нерухоме майно за даною адресою не зареєстроване ні за ким.

Відповідно довідки №01.01./577 від 01.07.2024 р. виданою Доманівською селищною радою Вознесенського району Миколаївської області в тому, що житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_2 до комунальної власності Доманівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області не приймався.

Згідно довідки №807 від 09.10.2024 р. виданої виконавчим комітетом - 4 Доманівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що будинок за адресою АДРЕСА_1 на балансі Доманівської селищної ради не перебуває.

Також судом встановлено, що 23 червня 2024 року було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 .

Відповідно до акту обстеження від 01.08.2024 року щодо виявлення проживаючих в будинку АДРЕСА_1 проведеного депутатом Доманівської селищної ради ОСОБА_6 в присутності сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 встановлено, під час обстеження виявлено, що власник даного будинку відсутній. Проте зі слів ОСОБА_1 . Вона проживає, володіє та утримує даний будинок з 2011 року, тобто протягом 13 років.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна, відомості на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Аналізуючи письмові докази по справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 відкрито та добросовісно володіє чужим майном, а саме житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 , починаючи з 2011 р., тобто більше 10 років..

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1, 4ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю застаттею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за

набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

В даному випадку на момент заволодіння чужим майном позивач діяв добросовісно, вважав, що внаслідок її волі на передачу будинку позивачу він міг набути на нього право власності.

Натомість на час такого заволодіння відповідно до положень ст. 182 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення відповідних правовідносин) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації та згідно з ч.2 ст. 331 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення відповідних правовідносин) якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За такого на час заволодіння позивачем будинком він не мав зареєстрованого власника і з точки зору закону відповідав ознакам безхазяйної речі, яка відповідно до ст. 335 ЦК України могла бути набута ним у власність за набувальною давністю.

Факт відсутності реєстрації права власності на вищевказаний будинок підтверджено інформацією з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином позивач заволодів безхазяйним будинком, який не мав зареєстрованого власника, хоча за обставин справи при наявності володільця такого будинку він не знав та не міг знати цього.

Тому оскільки позивач заволодів фактично безхазяйним майном, яке не мало зареєстрованого власника, то право власності на таке майно в порядку набувальної давності виникає вперше.

В подальшому позивач більше десяти років відкрито та безперервно володів та володіє таким будинком, протягом такого тривалого часу ніхто правомірність його дій не оспорив та судом при розгляді справи вжитими заходами не встановлені особи, які б це оспорили та мали будь-який інтерес до вказаного будинку.

Зокрема, виходячи зі змісту ст.344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, щоЦКнабрав чинності з 1 січня 2004 року, положеннястатті 344 ЦКпоширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК, а також частини четвертоїстатті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту частини першоїстатті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно володіє майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком, визнання представником відповідача пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на нього за набувальною давністю.

На підставі викладеного, ст.ст.328,335,344 ЦК України, керуючись ст.ст.76-81,259,263-265,268,354-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. .

Повний текст рішення складено 24.01.2025 року.

Суддя : О. В. Кривенко