Рішення

від 14.01.2025 по справі 947/22710/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/22710/24

Провадження № 2/947/373/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. при секретарі Кравченко К.С. розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Комунальщик» третя особа Київський відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просить звільнити зпід арешту квартиру АДРЕСА_1 , який накладений на підставі Постанови від 09.08.2014 р. про арешт майна боржника Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (стара назва), реєстраційний номер обтяження 6627092,власником якого є ОСОБА_1 та вилучити запис про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження з державного реєстру.

Враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в іншій спосіб захистити своє порушене право не може, вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач до судового засідання не з`явився, в матеріалах справи наявні повернути листи щодо повідомлення.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач та третя особа у судове засідання своїх представників не направили.

Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч.1 ст.280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 згідно Договору Дарування від 13.10.2008 р., що посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Шевиріною А.О.

Випадково позивач дізналась про наявність арешту щодо вищезазначеного майна та звернулась до Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеси) Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі (далі ДВС) та її стало відомо, що в межах Виконавчого провадження № 42306780 (стягувач ЖБК «Комунальщик») згідно Постанови від 09.08.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

На теперішній час у позивача відсутні які-небудь невиконані обов`язки перед ЖБК «Комунальщик», про що свідчить Довідка від 12.06.2024 р. саме від Житлово-будівельного кооперативу «Комунальщик».

04.06.2024 р. Представником позивача, адвокатом Кудрінською Ю.Є. було отримано відповідь від ДВС, згідно якої вбачається: «Перевіркою відомостей з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, встановлено, що в провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, перебувало Виконавче провадження № 42306780 з примусового виконання Судового наказу № 520/13172/13-ц, виданного Київським районним судом м.Одеси 17.02.2014 р. Про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Комунальщик» грошової сумми у розмірі 3788,77 грн.

24.12.2014 р. Державним виконавцем відділу, керуючись п. ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» по вищезазначеному ВП № 42306780 винесено Постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та матеріали виконавчого провадження передано до архіву»

На теперішній час виконавче провадження у відділу ДВС не збереглося.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 року № 6 (в редакції від 30.06.1978 року № 5) надані роз`яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з під арешту.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справу Постанові№ 5від 03.06.2016року «Просудову практикув справахпро зняттяарешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно до ст.391 ЦК України, власник майна може вимагати скасування заборон в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном

Відповідно до ч.1 ст.16Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11Цивільного Процесуального Кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 п.2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачами в справі є боржник,особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення,ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При таких обставинах суд вважає, що право власності позивача підлягає захисту, а позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений в межах виконавчого провадження №42306790 Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського МУЮ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30днів з дня її підписання. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Я. В. Бескровний