Рішення

від 23.01.2025 по справі 523/14344/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14344/24

Провадження №2/523/471/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

"23" січня 2025 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.,

за участю секретаря - Славинського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання м. Одеса», за участю третьої особи без самостійних вимог Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з під арешту,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, які під час розгляду справи уточнила та в остаточній редакції, просить скасувати арешт зі всього нерухомого майна належного їй, накладеного постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 28.12.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником частини квартири АДРЕСА_1 та власницею земельної ділянки площею 0,07га., кадастровий номер: 5122780200:01:001:1580. Випадково позивачці стало відомо, що постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 28.12.2011р., під час виконання судового наказу у справі № 2-н-1880/09, виданого Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Теплопостачання м. Одеси» боргу у розмірі 3926,50грн. та судових витрат, був накладений арешт на все нерухоме майно, яке належить позивачці. На теперішній час відсутня будь-яка заборгованість по судовим рішенням, а наявність арешту обмежує її у праві реалізувати свої права, як власника нерухомого майна.

Від представника КП «Теплопостачання м. Одеса» не надходило відзиву на позовну заяву.

Пересипський (Суворовський) відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) будь-яких пояснень з приводу наявного спору суду не надав.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 04.09.2024р. було відкрито провадження у справі з призначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.11.2024р., за клопотанням представника позивачки, було замінено первісного відповідача Суворовський відділ ДВС у м. Одесі на КП «Теплопостачання м. Одеса», з одночасним залучення відділу ДВС у якості третьої особи без самостійних вимог.

ІІІ. Позиції сторін.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Від її представника до суду надійшло клопотання про підтримання позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.

КП «Теплопостачання м. Одеси» та Суворовський відділ ДВС у м. Одесі не забезпечили участі своїх представників у судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Неявка учасників розгляду справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

За письмовою згодою представника позивачки, в зв`язку з неявкою відповідача та відсутності відзиву на позовну заяву, розгляд справи проведений в заочному порядку.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.

Так, матеріалами справи встановлено, що на підставі свідоцтва про права власності, р.№ НОМЕР_1 , виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради квартира АДРЕСА_1 на належить на праві спільної часткової власності, в рівних частках: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Крім того, позивачка у даній справі ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,07га., кадастровий номер: 5122780200:01:001:1580, яка розташована в АДРЕСА_2 .

З представленої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна вбачається наявність запису про накладений арешт постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС у м. Одесі, ОСОБА_6 від 28.12.2011р., на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .

Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 15.10.2024р. було повідомлено ОСОБА_1 про те, що зазначений вище арешт був накладений державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 28409249 з примусового виконання судового наказу № 2-н-1880/09, виданого Суворовським районним судом м. Одеси.

Згідно наданої копії судового наказу від 24.04.2009р. у справі № 2-н-1880/09 в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Теплопостачання м. Одеси» була стягнута заборгованість в розмірі 3926,50грн., судовий збір на користь держави 25,50грн., та на користь стягувача витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 15,00грн.

Згідно листа начальна Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження на теперішній час знищено.

Відповідно до листа КП «Теплопостачання м. Одеси» від 01.11.2024р. № 02.01-21/844 останнім було повідомлено про сплату у повному обсязі боргу та судових витрат за судовим наказом № 2-н-1880/09.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до вказаної норми Закону після закриття виконавчих проваджень строки пред`явлення до виконання виконавчих листів сплили.

Як було встановлено судом та зазначено вище, арешт на все майно ОСОБА_1 у тому числі і на частину квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,07га., кадастровий номер: 5122780200:01:001:1580, був накладений державним виконавцем під час примусового виконання судового наказу у справі № 2-н-1880/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Теплопостачання м. Одеси» заборгованість в розмірі 3 926,50грн., судового збору на користь держави 25,50грн., та на користь стягувача витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 15,00грн.

Водночас судом встановлено, що заборгованість за судовим наказом № 2-н-1880/09 погашена у повному.

За приписами частини першої статті 50 Закону України № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, після закінчення виконавчого провадження внаслідок його фактичного виконання державний виконавець не скасував раніше вжиті заходи примусового виконання, зокрема не зняв арешт з майна, належного ОСОБА_1 , який був накладений постановою від 28.12.2011р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обтяження - (арешт) накладений на все нерухоме майно позивачки перешкоджає їй в реалізації своїх прав, як власника майна, дія такого арешту втратила свою актуальність з часу фактичного виконання судового наказу, а відтак позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12,13,76,259,263-265,268, 279,280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Зняти арешт та скасувати заборону на його відчуження зі всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , який був накладений постановою В-14/1074 від 28.12.2011р. державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_6 (реєстраційний номер обтяження 12031482 від 29.12.2011р.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 23 січня 2025р.

Суддя