Рішення

від 24.01.2025 по справі 946/2946/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №946/2946/24 н/п 2/766/4267/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

Головуючого судді Кузьміної О.І.,

за участю секретаря Савицького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом адвоката Беспалова Олексія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Херсонського морського фахового коледжу рибної промисловості про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Беспалов Олексій Сергійович звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до Херсонського морського фахового коледжу рибної промисловості про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якій просить поновити позивача на роботі в Херсонському морському коледжі рибної промисловості на посаді вахтера з 01.08.2022 року, стягнути з Херсонського морського коледжу рибної промисловості середній заробіток за час вимушеного прогулу в один рік та моральну шкоду в розмірі 10 % від суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 01.08.2022 року наказом № 28-к ОСОБА_1 звільнено з посади вахтера Херсонського морського коледжу рибної промисловості на підставі пункту 4 статті 41 КЗпП України у зв`язку з вчиненням аморального проступку та із здійсненням окремими працівниками Херсонського морського коледжу рибної промисловості дій з підтримання роботи створеного окупаційною владою навчального закладу на базі цілісного майнового комплексу Херсонського морського коледжу рибної промисловості, розташованого в місті Херсон. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що позивача незаконно звільнили, так як відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України можуть бути звільненні лише працівники, які виконують виховні функції, зауважує, що посада вахтера не передбачає виховних функцій.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.08.2024 року цивільну справу направлено на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області за підсудністю.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 року справу № 946/2946/24 передано судді Херсонського міського суду Херсонської області Кузьміній О.І.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.10.2024 року прийнято до провадження цивільну справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.12.2024 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, вимоги позивача підтримав та просив їх задовольнити, відмовився від опитування свідків, посилаючись на неможливість запрошення їх в судове засідання, так як вони у зв`язку зі збройною агресією РФ на теперішній час не мешкають у м. Херсоні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні вимог позивача, посилаючись на їх необґрунтованість, неможливість поновлення позивача на роботі, оскільки на теперішній час термін дії строкового трудового договору, укладеного 12.07.2022 року між сторонами вже сплив і даної посади на підприємстві не існує. Просив застосувати строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом з пропущеним строком, так як позивачу було відомо про власне звільнення з 01.08.2023 року, що в розумінні ст. 233 Кодексу законів про працю України є самостійною підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

11.07.2022 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Херсонського морського коледжу рибної промисловості на посаду вахтера відповідно до наказу №26-к від 11.07.2022 року.

01.08.2022 року наказом № 28-к позивача звільнено з посади вахтера Херсонського морського коледжу рибної промисловості на підставі пункту 4 статті 41 КЗпП України у зв`язку з вчиненням аморального проступку та із здійсненням окремими працівниками Херсонського морського коледжу рибної промисловості дій з підтримання роботи створеного окупаційною владою навчального закладу на базі цілісного майнового комплексу Херсонського морського коледжу рибної промисловості, розташованого в місті Херсон.

Позивачем отримано витяг з наказу 03.03.2024 року про що є відповідна відмітка.

Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП), можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами

Суд погоджується, що посада «вахтера» не передбачає здійснення виховних функцій, в розумінні положень, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту».

Професії "вахтер" у Класифікаторі професій ДК 003:2005 не міститься.

За загальними поняттями в обов`язки вахтера входить: ретельно стежити за пересуванням людей на підконтрольній йому території, контрольно-пропускному пункті.

У статті 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції та триває до моменту поновлення працівника судом на роботі.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, яким вважається період від дня незаконного звільнення до дня поновлення на роботі.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2022 у справі № 207/878/20.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок). Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Згідно з пунктами 2, 5, 8 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Розмір такого стягнення слід обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, виходячи із середньоденного заробітку позивача за два останні місяці роботи до звільнення, помноженого на кількість робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна заробітна плата обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно довідки ОК 5 від 15.12.2023 року № 1207596272 за останній місяць роботи липень 2022 року, що передували звільненню позивач отримав заробітну плату 4707,51.

Суд звертає увагу, що графік роботи позивача встановлювався доба через три (1/3).

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. ( Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1266 ( 1266-2001-п ) від 26.09.2001 )

Таким чином середня заробітна плата за останній відпрацьований місяць перед звільненням становить 4 707, 51 грн. ( 4707,51 : 5 роб. днів в липні 2022 року = 941, 50 грн.).

Тому сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2022 року по 01.08.2023 року становить 86 618 ,00 грн. (92 робочі дні * 941, 50 грн.), які слід стягнути на користь позивача.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає справедливим стягнути з відповідача на користь позивача 10% (8 661,80 грн.) від суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, як відшкодування моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

У пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004 вказано, що «згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша); держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (частина друга). Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі частинами 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено звільнення позивача відповідачем в порушення вимог законодавства України.

Доводи відповідача, що оскільки на теперішній час термін дії строкового трудового договору, укладеного 12.07.2022 року між сторонами вже сплив і даної посади на підприємстві не існує., та це є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача, не приймаються судом до уваги, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача, не підлягає задоволенню судом, оскільки в судовому засідання встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах строку позовної давності, так як про своє порушене право дізнався лише 06.03.2024 року, про що свідчить відмітка про отримання позивачем витягу з наказу про його звільнення.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимоги, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України судове рішення в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 235 КЗпП України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Беспалова Олексія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Херсонського морського фахового коледжу рибної промисловості про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на посаді вахтера Херсонського морського коледжу рибної промисловості (ЄДРПОУ 39456037, місце знаходження: 68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, буд. 7) з 01.08.2022 року.

Стягнути з Херсонського морського коледжу рибної промисловості (ЄДРПОУ 39456037, місце знаходження: 68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, буд. 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2022 року по 01.08.2023 року в розмірі 86 618 грн. 00 коп. (вісімдесят вісім тисяч шістсот вісімнадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з Херсонського морського коледжу рибної промисловості (ЄДРПОУ 39456037, місце знаходження: 68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, буд. 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) як відшкодування моральної шкоди в розмірі 8661 грн. 80 коп. ( вісім тисяч шістсот шістдесят одну гривню 80 копійок).

Стягнути з Херсонського морського коледжу рибної промисловості (ЄДРПОУ 39456037, місце знаходження: 68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, буд. 7) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. І. Кузьміна