Рішення

від 23.01.2025 по справі 751/8727/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/8727/24

Провадження №2/751/240/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі Курач В.С.

розглянувши в в приміщенні суду в місті Чернігові порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС.ЛАЙН» про стягнення заборгованості за договором оренди,

В с т а н о в и в:

27.09.2024 року, через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до ТОВ «ІКС.ЛАЙН» про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди нежилого приміщення від 15.11.2023 року у розмірі 96 600,00 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.11.2023 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди нежилого приміщення за умовами якого відповідач прийняв у позивача в оренду частину нежилого приміщення площею 468,7 кв.м., що розташоване в будинку АДРЕСА_1 , та зобов`язався протягом перших 12 місяців до 15 числа кожного місяця сплачувати орендну плату у розмірі 20 000,00 грн. Нежиле приміщення передано відповідачу за Актом приймання-передачі нежилого приміщення в користування від 16.11.2023 року. Вказує, що відповідач, на дату звернення до суду з даним позовом сплатив орендну плату лише за чотири місяці у розмірі 64 400,00 грн., а за період з 16.11.2023 року по 15.09.2024 року включно (10 місяців) з урахуванням податків, які підлягають утриманню відповідачем, як податковим агентом під час сплати, що становить 96 600,00 грн. залишається не сплаченою. Просить стягнути зазначену суму в примусовому порядку, стягнути понесені судові витрати.

Одночасно в позовній заяві, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ІКС.ЛАЙН» в сумі 96 600,0 грн.

Ухвалою суду від 29.10.2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. (а.с.20-21)

Ухвалою суду від 29.10.2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Сторони в судове засідання не викликались. Відповідач у встановлений законом строк відзив на позов не надіслав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, з дотриманням вимог ч.6, п.3 ч.8 ст. 128 та ч. 3 ст. 130 ЦПК України.

Більш того, Великою Палатою Верховного Суду України у своїй постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, зроблено висновок, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення відповідної особи належним.

23.01.2025 року постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У п.86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником майна, що складається з: приміщення ательє загальною площею 468,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом від 20.06.2011 року виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Гостар Л.А., зареєстровано в реєстрі за №1186, реєстраційни номер нерухомого майна 8367578. (ас.10+на звороті)

15.11.2023 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «ІКС.ЛАЙН» (Орендар) було укладено Договір оренди нежилого приміщення (далі Договір оренди). (а.с.4-6)

Відповідно до п.п.1.1 та п.п.1.2 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платьне користування без права викупу частину нежилого приміщення (перший поверх) (надалі іменується «майно») площею 468,7 кв.м. Майно розташоване в будинку АДРЕСА_1 .

На виконання вимог Договору оренди, 16.11.2023 року нежитлове приміщення передано Орендарю, що підтверджується Актом приймання-передачі нежилого приміщення в користування від 16.11.2023 року. (а.с.7)

З дати підписання акту приймання-передачі починається відлік оренди майна та нарахування Орендарю орендної плати. (п.п.2.1)

Відповідно до п.2.2 Договору оренди за користування орендованим майном Орендар сплачує Орендодавцю щомісячну орендну плату у наступному розмірі: за перші 12 місяців орендного користування та за умови здіснення орендарем капітального ремонту даху над орендованим приміщенням орендна плата 20 000,00, без ПДВ, що за офіційним курсом НБУ та дату укладення даного договору дорівнює 553, доларів США. (п.п.2.2.1)

Договором оренди визначено, що орендна плата сплачується щомісячно до 15 числа поточного місяця. (п.п.2.7)

Отже, з 16.11.2023 року відповідач набув права користування орендованим нежилим приміщенням площею 468,7 кв.м., що розташоване в будинку АДРЕСА_1 . При цьому, набув обов`язку сплачувати орендну плату за його користування.

При підписанні Договору оренди було дотримано письмової форми договору.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ЦК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою ст. 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена.

Відповідно до частини першої статті 626, частини першої статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із частинами першою та другою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору оренди відповідач здійснив позивачу орендну плату за орендоване майно у загальному розмірі 64 400,00 грн., а саме: 28.11.2023 року, 05.12.2023 року, 24.01.2024 року та 11.06.2024 року по 16 100,00 грн. (місячна ставка оренди з урахуванням утриманого відповідачем, як податковим агентом, податку на дохід у розмірі 18% та військового зболру у розмірі 1,5%), що підтверджується відповідними банківськими довідками. (а.с.7 на звороті, 8, 9)

Згідно наданим позивачем, в позовній заяві, розрахунком заборгованості по не сплаті орендної плати за період з 16.11.2023 року по 15.09.2024 року включно, з урахуванням податків, які підлягають утриманню відповідачем, як податком агентом під час сплати, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням становить 96 600,0 грн.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості зі сплати орендної плати за користування майном, оскільки він не спростований відповідачем у належний та допустимий сопсіб.

Відповідач будь-яких заперечень щодо його спростування та відсутності боргу перед позивачем не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем щодо наявності у відповідача заборгованості за Договором оренди.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем було порушено умови Договору оренди, станом на час розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена, відповідачем не надано належних і допустимих доказів відсутності боргу перед позивачем, а тому, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди від 15.11.2023 року є правомірними, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем понесені документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору (а.с.11), які у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 128, 141, 223, 247, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС.ЛАЙН» про стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС.ЛАЙН» на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за Договором оренди нежилого приміщення від 15.11.2023 року у сумі 96 600,00 гривень та сплачений судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, що разом становить 97 811 (дев`яносто сім тисяч вісімсот одинадцять) 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Новозаводським районним судом міста Чернігова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКС.ЛАЙН», ЄДРПОУ 44664090 (юридична адреса: 14001, місто Чернігів, шосе Михайло-Коцюбинське, буд. 4).

Повний текст рішення складено 23.01.2025 року.

Головуючий - суддя О. Г. Деркач