Рішення

від 15.01.2025 по справі 607/752/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.01.2025

№607/752/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючого судді Черніцької І.М.

-присяжних Гринди В.П.,

Зелінського В.М.,

-за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.

з участю: прокурора Житовецької О.А.,

лікаря-психіатра ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

адвоката Підкови І.Р.

розглянувши у судовомузасіданні цивільнусправу зазаявою представника Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради в.о. генерального директора Фарійон Надії про госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_2 у примусовому порядку, -

В С Т А Н О В И В :

В.о. генерального директора КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Фарійон Н.Я. звернулася до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу, у примусовому порядку без його згоди.

В обґрунтування вимог представник психіатричного закладу посилається на те, що 13 січня 2025 року ОСОБА_4 поступив в психіатричне відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР в супроводі матері та працівників поліції. Після огляду лікар-психіатр дійшов висновку про необхідність його госпіталізації в психіатричний заклад для обстеження або лікування у зв`язку з наявність у нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе і оточуючих. Вказані обставини також підтвердженні висновком комісії лікарів-психіатрів. ОСОБА_4 відмовляється від госпіталізації.

Посилаючись на наведене, просила задовольнити заяву.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні лікар психіатр заяву підтримав, з підстав викладених у ній. Зазначив, що ОСОБА_2 страждає на тяжкий психічний розлад, внаслідок якого становить небезпеку для себе та оточуючих, а тому потребує лікування та госпіталізації. У добровільному порядку проходити лікування відмовляється. Також, зазначив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у психлікарні з 2010 року та періодично проходить лікування, останній раз - у січні 2022 року. На даний час, у зв`язку з погіршенням психічного стану, ОСОБА_2 потребує госпіталізації до психіатричного закладу з метою лікування, оскільки внаслідок наявного у нього психічного розладу, погіршення стану здоров`я не здатний адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку. Посилаючись на наведене, просив задовольнити заяву.

В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечив щодо його госпіталізації, з метою лікування, оскільки вважає себе здоровою людиною. Дії працівників поліції щодо доставлення його до медичного закладу та працівників лікарні вважає незаконними. Висновок комісії лікарів наданий без його огляду, тому не відповідає дійсності. Просив відмовити у задоволенні заяви.

Адвокат Підкова І.Р. зазначила, що у вирішенні даного клопотання покладається на думку суду.

Прокурор у судовому засіданні просила задовольнити заяву.

Мати ОСОБА_2 ОСОБА_3 підтримала подану заяву та просила її задовольнити. Вказала, що ОСОБА_2 тривалий час страждає на психічні розлади, з 2010 року перебуває на психіатричному обліку та неодноразово лікувався в психіатричному закладі, у тому числі і за рішеннями суду. На даний час психічний стан ОСОБА_2 погіршився та останній потребує відповідного лікування, однак у добровільному порядку проходити лікування відмовляється. У день виклику працівників поліції та медичної допомоги, останній поводив себе агресивно, погрожував їй фізичною розправою.

Судом встановлено, що 13 січня 2025 року ОСОБА_2 був доставлений у психіатричне відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР у супроводі матері та працівників поліції, у зв`язку з погіршенням психічного стану. Після огляду лікар-психіатр ОСОБА_5 дійшла висновку про необхідність його госпіталізації для обстеження або лікування у зв`язку з наявність у нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе та оточуючих.

Підставою для висновку про необхідність примусової госпіталізації була поведінка ОСОБА_2 , відомості про поведінку останнього викладені у заяві його матері ОСОБА_3 .

Згідно висновку комісії лікарів психіатрів встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на тяжкий психічний розлад, діагноз: параноїдна шизофренія, безперервний перебіг стабільний дефект психіки по змішаному типу із переважанням психоатоподібного та вираженого кверулянства, галюцинаторно параноїдний синдром, вчиняє і виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють особою небезпеку для оточуючих. Вперше в умови психіатричного стаціонару потрапив в лютому 2010 року, коли почав заявляти, що він видатна людина, що всі скоро про нього дізнаються, що він організував спілку протидії жінкам, які за ним стежать, проявляв агресію до матері. З того часу неодноразово лікувався стаціонарно та за рішенням суду. Перебував в групі нагляду осіб, що страждають на тяжкий психічний розлад як соціально небезпечний. Остання виписка з 2-го психіатричного відділення 04 січня 2022 року. Вказане поступлення пов`язане з тим, що 13 січня 2025 року ОСОБА_2 вчинив сварку вдома через те, що матір переставила стіл, почав проявляти до неї агресію, штовхав, погрожував виколоти очі, зарубати, заставляв матір хвалити та величати його, при цьому несамовито сміявся, намагався вибити двері в спальню, де матір переховувалась від нього. У зв`язку з чим матір викликала працівників поліції, які доставили ОСОБА_2 до КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР. У відділенні пацієнт не реагував на прохання заспокоїтися, кричав, погрожував, відмовлявся від запропонованого лікування, проявляв агресію, наніс санітару удари кулаком в голову. На ранок 14 січня 2025 року психічний стан без змін, агресивний, неконтрольований, неадекватно реагує на оточуючу ситуацію.

Після огляду ОСОБА_2 , комісія лікарів прийшла до висновку, що останній потребує госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку без його усвідомленої згоди, оскільки страждає на тяжкий психічний розлад, вчиняв та виявляє реальні наміри вчинити дії, що обумовлюють його небезпеку для себе і оточуючих.

Як вбачається із заяв ОСОБА_3 від 14 січня 2025 року, адресованих до КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР, остання просить госпіталізувати її сина ОСОБА_2 у зв`язку з агресивною поведінкою сина, який проявляв до неї агресію, а саме штовхав та погрожував їй виколоти очі і вирвати все волосся. Намагався вибити двері у спальню, де вона переховувалась від нього, говорив, що знайде сокиру та відрубає їй голову.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось учасниками, що ОСОБА_2 раніше надавалась психіатрична допомога в стаціонарних умовах за згодою та без згоди останнього.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, госпіталізація ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку також здійснювалась за рішеннями Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2011 року у справі за № 2-о-31/11, 23 січня 2012 у справі за № 1915/970/2012, 18 жовтня 2017 року у справі за № 607/12889/17, 17 липня 2019 року у справі за № 607/16912/19 та 07 грудня 2021 року у справі № 607/22466/21.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2021 року, яке міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено його опікуном матір ОСОБА_3 . Встановлено строк дії рішення два роки.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_3 строк дії рішення суду не продовжувався у зв`язку небажанням ОСОБА_2 проходити експертизу.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0817191 встановлено, що ОСОБА_2 надано другу групу інвалідності, загальне захворювання, довічно.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що заяву представника психіатричного закладу слід задовольнити.

В силу вимог ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Згідно з вимогами ст.340ЦПК України у заяві про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

В силу вимог ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

В силу вимог ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Судом встановлено, що станом на день звернення представника КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР із відповідною заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_2 існують підстави для такої госпіталізації, які встановлені комісією лікарів-психіатрів, госпіталізація особи до психіатричного закладу відповідає положенням Закону України «Про психіатричну допомогу», вимогам процесуального законодавства та є необхідною, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 виявляє реальні наміри вчинити та вчиняє дії, що становлять небезпеку для нього та оточуючих, а його обстеження та лікування можливі лише в умовах психіатричного стаціонару, що підтверджено належними та допустимими доказами та не спростовано сторонами.

Встановивши вказані обставини, за наявності обґрунтованого висновку комісії лікарів-психіатрів про госпіталізацію ОСОБА_2 у психіатричний стаціонар у примусовому порядку, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного закладу, а тому заяву в.о. генерального директора КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Фарійон Н.Я. про госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку слід задовольнити.

Доводи ОСОБА_2 про те, що висновок комісії лікарів наданий без його огляду, а обставини викладені у нього не відповідають дійсності, не знайшли свого підтвердження у судовому засідання та спростовуються вище наведеними обставинами справи.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 259, 263, 265, 268, 339-342, 354,355 ЦПК України, Законом України "Про психіатричну допомогу", суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву представника КНП«Тернопільська обласнаклінічна психоневрологічналікарня» Тернопільськоїобласної радив.о.генерального директораФарійон Надіїпро госпіталізаціюдо психіатричногозакладу ОСОБА_2 у примусовомупорядку задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради у примусовому порядку.

Рішення суду підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можу бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник:КНП «Тернопільськаобласна клінічнапсихоневрологічна лікарня», вул. Тролейбусна, 14 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02001280.

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року .

Головуюча І.М. Черніцька

Присяжні В.П. Гринда

В.М. Зелінський