Ухвала

від 24.01.2025 по справі 522/903/25-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/3486/25

Справа № 522/903/25-Е

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

24 січня 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., дослідивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі 2 відділу Одеського районного управління поліції №1 про визнання незаконною бездіяльність диспетчерів, патрульної поліції, слідчого, визнання неефективним слідства та зобов`язання повторно розглянути заяву про злочин,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася 16.01.2025 через систему «Електронний суд» до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Держави України в особі 2 відділу Одеського районного управління поліції №1, який був зареєстрований 17.01.2025.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 головуючим визначено суддю Бондаря В.Я.

У період з 20.01.2025 по 22.01.2025 суддя Бондар В.Я. перебував у відпустці, у зв`язку з чим позов отримано наступного робочого дня 23.01.2025.

Позовними вимогами ОСОБА_1 є:

- визнати незаконною бездіяльність диспетчерів 102, які не направляли СОГ майже дві доби;

- визнати незаконною бездіяльність слідчого, якому було доручено ведення цієї кримінальної справи;

- визнати неефективність слідства в цілому;

- зобов`язати повторно розглянути заяву позивача про злочин.

ОСОБА_1 в тексті позову вказує, що 03.06.2018 її сусідка ОСОБА_2 повідомила, що сусід ОСОБА_3 змінив замки на допоміжному приміщенні, яке належить позивачці та виніс звідти всі цінні речі. Позивачка 04.06.2018 приїхала за адресою: АДРЕСА_1 та зафіксувала заміну замків на її приміщенні. За фактом крадіжки та проникнення відразу телефонувала на 102, однак поліція так і не приїхала. Після багатьох дзвінків о 14:00 наступного дня 05.06.2018 працівники поліції приїхали нічого не зробили і поїхали. Пізніше з`ясувалося, що заяву ОСОБА_1 про злочин навіть не внесли до ЄДРДР. У грудні 2023 року позивачці випадкового стало відомо, що захоплене приміщення, належне позивачці було зареєстровано у грудні 2018 року на іншу особу, яка передала це приміщення у користування ОСОБА_4 , який, між іншим, раніше працював у поліції, чому на дзвінки і не приїжджав патруль. 6 років посадові особи приховують злочин та злочинців, не проводять перевірку по викладеним у заяві про злочини фактам, не проводять слідчі дії, не надають ОСОБА_1 жодної інформації стосовно стану її кримінальної справи.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви з додатками, приходить до висновку про відмову у відкритті провадження.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватно правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.08.2018 у справі №522/10562/18 зобов`язано уповноважених осіб Приморського ВП у м. Одесі ГКНП в Одеській області протягом 24 годин внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, що надійшли до начальника Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області за письмовою заявою ОСОБА_1 від 04.06.2018 про вчинення злочину, та розпочати досудове розслідування.

У постанові від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Так, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України, яка визначає компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Відтак, питання юрисдикції впливає на визначення компетентного суду, належного кола учасників справи, розподіл тягаря доведення тощо, тож має вирішуватись судом пріоритетно до вирішення усіх інших правових питань.

Слід зазначити, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб ізсуб`єктом владнихповноважень щодооскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності диспетчерів 102 та патрульної поліції, які сформовані у пункті 2 і 3 позовних вимог (перший пункт про витребування кримінальної справи) відносяться до юрисдикції адміністративних судів, адже стосуються бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Інші вимоги ОСОБА_1 викладені у пунктах 4-6 позовної заяви про визнання незаконної бездіяльності слідчого, неефективність слідства та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про злочин віднесено до судів кримінальної юрисдикції на підставі наступного.

Згідно із частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно із п.10 ч.1 ст.3 КПК кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

Право наоскарження процесуальнихрішень,дій чибездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого,що належитьдо загальнихзасад кримінальногопровадження,згідно ізчастиною першоюстатті 24КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.

Також, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Відтак, розгляд заяв щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності стосовно досудового розслідування у певному кримінальному провадженні, не віднесено до цивільної юрисдикції, а компетентним у даному питанні судом є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Таким чином, в цьому випадку, суд в порядку цивільного провадження не має юрисдикційних повноважень розглядати вимоги ОСОБА_1 сформовані у позові. Перевірка правомірності дій чи бездіяльності слідчого/слідства з огляду на положення статті 19 ЦПК України знаходиться поза межами цивільної юрисдикції, адже їх оскарження особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування має здійснюватися в порядку, установленому КПК України.

Тому, позивачці, роз`яснюється її право на звернення з вищевказаними вимогами в пунктах 4-6 позовних вимог, оформленими у встановленій законом формі - скарзі, в порядку кримінального судочинства.

При тому, слід зазначити, що позивачка посилається як на підставу звільнення від сплати судового збору на п.1 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», згідно яким, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Однак, ОСОБА_1 не звертається з вимогами про відшкодування шкоди, тому відсутні підстави для розгляду цього позову в порядку ЦПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то у відкритті провадження слід відмовити та роз`яснити позивачу його право звернення до суду за правилами встановленим Кодексом адміністративного судочинства України в частині вимог про визнання незаконною бездіяльності диспетчерів 102 та патрульної поліції та за правилами встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України в частині вимог про визнання незаконною бездіяльності слідчого, неефективність слідства та зобов`язання повторно розглянути заяву про злочин.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 9, 19, 186, 258, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити увідкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі 2 відділу Одеського районного управління поліції №1 про визнання незаконною бездіяльність диспетчерів, патрульної поліції, слідчого, визнання неефективним слідства та зобов`язання повторно розглянути заяву про злочин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя В.Я.Бондар