Рішення

від 23.01.2025 по справі 161/21648/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/21648/24

Провадження № 2/161/725/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лук`янчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2024 року позивач через свого представника звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 . Позивач є єдиним її спадкоємцем першої черги за законом. До складу спадщини, окрім іншого, входить земельна ділянка площею 1,35 га, що розташована на території села Піддубці Луцького району Волинської області. З метою оформлення спадкових прав ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак постановою нотаріуса від 08 березня 2024 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по причині неможливості з`ясування нотаріусом складу спадкового майна через розбіжності в площу земельної ділянки у правовстановлюючих документах. Відтак, вирішити вказане питання у позасудовому порядку не виявляється можливим.

З огляду на наведене, позивач просить суд визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку, в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Представник позивача в письмовій заяві просила здійснювати розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом подачі відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не подавав.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 22 серпня 2012 року (а.с. 12 зворот).

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно.

Розпорядженням Луцької районної державної адміністрації Волинської області від 06.06.2003 року №124 «Про затвердження технічної документації та передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» (а.с. 20 зворот) вирішено затвердити технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) в натурі зі складання державних актів на право приватної власності на землю на території Піддубцівської сільської ради; передати у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельних часток (паїв) для ведення особистих селянських господарств на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянам згідно з додатком; видати громадянам, зазначеним в пункті 2, державні акти на право приватної власності на землю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була передана у власність земельна ділянка площею 1,35 га, номер ділянки 352 (список власників земельних часток (паїв) колишніх членів КСП «Піддубці» Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області, які здали свої земельні частки (паї) в СЗАТ «Піддубці», порядковий номер 260 (додаток до розпорядження Луцької районної державної адміністрації від 06.06.2003 №124, а.с. 29 зворот).

На ім`я ОСОБА_2 Луцькою районною державною адміністрацією був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №116457, зареєстрований 24.06.2003 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №454, а.с. 16 зворот - 17), згідно якого вона є власником земельної ділянки, розташованої на території Піддубцівської сільської ради, площею 1,35 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Оригінал державного акту на право приватної власності на землю знаходився у ОСОБА_2 до дня її смерті.

В Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю містяться відомості про видачу державного акта правонаступнику власника сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №004945 - ОСОБА_2 (а.с. 65 зворот).

ОСОБА_2 прийняла та оформила спадщину після смерті ОСОБА_3 , а саме на: право на земельну частку (пай) в КСП «Піддубці» с. Піддубці Луцького району Волинської області, розміром 2,71 в умовних кадастрових гектарах (свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10.08.2001, а.с. 15).

ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) в КСП «Піддубці» с. Піддубці Луцького району Волинської області, розміром 2,71 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №004945, а.с. 15 зворот-16).

ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , а.с. 14 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , а.с. 13 зворот).

Згідно з ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За життя спадкодавець склала заповіт, згідно якого заповіла все належне їй майно сину ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , а.с. 14).

Згідно відомостей спадкової справи № 1462/2012, заведеної після смерті ОСОБА_2 він є єдиним спадкоємцем після смерті останньої.

Згідно вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Позивач у передбачений статтею 1270 ЦК України строк звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, відтак, є таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до вимог ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Постановою державного нотаріуса П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Прядко Т.А. від 08.03.2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_4 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай) площею 2,71 га, що знаходиться в КСП «Піддубці», селі Піддубці Луцького району Волинської області, після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки «неможливо з`ясувати склад спадкового майна», а саме: присутні розбіжності в площі земельної ділянки згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.08.2001 року і державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №116457 від 24.06.2003 року (а.с. 17 зворот - 18).

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Рішенням Луцького міськрайонниго суду Волинської області від 11 жовтня 2024 року (справа №161/14658/24) судом було відмовлено позивачу у визнанні права власності на земельну частку (пай), оскільки спадкодавцем було реалізувано право на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), в результаті чого ОСОБА_2 стала власником сформованої земельної ділянки. Крім того, було розяснено право на звернення до компетентних органів з вимогою про визнання права власності саме на земельну ділянку, як реально існуючого об`єкта цивільних прав.

Право власності на земельну ділянку відповідно до ст.1225 ЦК України переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного Кодексу України.

Також, як вбачається з ч.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За життя ОСОБА_2 реалізувала своє право на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), в результаті чого вона стала власником сформованої земельної ділянки.

Щодо розбіжностей у розмірі земельної ділянки у правовстановлюючих документах, суд зазначає, що зазвичай, розмір земельної ділянки в натурі відрізняється від розміру земельного паю, вказаного в земельному сертифікаті. Цей розмір може бути більшим або меншим. Таке розходження виникає тому, що під час виділення земельного паю в натурі, відповідно до закону обов`язково враховують якість отриманої землі. Якщо якість отриманої ділянки є кращою за середню по господарству, то розмір ділянки буде менший за вказаний у земельному сертифікаті. І, навпаки, якщо якість грунтів одержаної земельної ділянки є гіршою за середню по господарству, то розмір ділянки буде більший за розмір, вказаний у земельному сертифікаті (Земельна реформа: питання і відповіді. - К., 2001, https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/p0225697-01/conv#o3).

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку у встановленому порядку.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Беручи до уваги те, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері, спадщину прийняв відповідно до вимог ст.ст. 1268-1270 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268, 282 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1217, 1268, 1269 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: земельну ділянку площею 1,35 гектара (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства), що знаходиться на території села Піддубці Луцького району Волинської області (на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії P1№116457, виданого Луцькою районною державною адміністрацією 24 червня 2003 року, на підставі розпорядження Луцької районної державної адміністрації від 06 червня 2003 року № 124, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 454).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 23 січня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк