Рішення

від 15.05.2024 по справі 361/5992/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5992/22

провадження № 2/361/541/24

15.05.2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Броварського гаражного кооперативу 3 до ОСОБА_1 про зобов`язати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року Броварський гаражний кооператив 3 (далі БГК-3) звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_1 знести (демонтувати) за власний рахунок металевий гараж № НОМЕР_1 , що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3210600000:01:058:0040, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що БГК-3 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3210600000:01:058:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується ним для розміщення на ній гаражів, що належать членам гаражного кооперативу, у тому числі й металевий гараж № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та складається із розбірних металевих конструкцій.

28 вересня 2013 року рішенням загальних зборів БГК-3 відповідача ОСОБА_1 виключено із членів цього кооперативу за систематичну несплату ним членських внесків, згідно із п. 3.14 Статуту гаражного кооперативу. Про рішення загальних зборів ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, це рішення загальних зборів ним не оскаржувалось. Відповідач не виходив на контакт із БГК-3, не відповідав на телефонні дзвінки, надіслані йому листи поверталися неврученими, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Розташування належного ОСОБА_1 металевого гаража № НОМЕР_1 на належній позивачу земельній ділянці створює перешкоди у вільному користуванні кооперативом даною земельною ділянкою, порушує право власності, кооператив несе витрати, пов`язані із земельною ділянкою. Можливості самостійно знести дану тимчасову споруду можливості немає, ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків, пов`язаних із зберігання майна, ухиляється, тому БГК-3 змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивача БГК-3 Александров Є.Т. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем його проживання, про причини неявки суд він не повідомив, відзив на позов та будь-яких заперечень проти позову до суду не подавав.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що із 15 липня 1980 року позивач БГК-3 є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом серії А00 №092501 про державну реєстрацію юридичної особи та діє на підставі Статуту.

Позивачу БГК-3 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,869 га, кадастровий номер 3210600000:01:058:0040, цільове призначення: для гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08січня 2014 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 січня 2014 року.

Із заяви відповідача ОСОБА_1 від 28 серпня 1985 року вбачається, що він звернувся до голови виконкому Броварської міської ради народних депутатів Київської області із заявою, у якій просив дозволу на надання йому місця для встановлення металевого гаража та повідомив, що він ознайомлений зі Статутом БГК-3 та зобов`язується сумлінно його виконувати.

28 вересня 2013 року рішенням загальних зборів БГК-3 відповідно до п. 3.14 Статуту гаражного кооперативу, у зв`язку із несплатою членських внесків, члена цього кооперативу ОСОБА_1 , якому належить гараж № НОМЕР_1 , було виключено із членів гаражного кооперативу.

Позивач БГК-3, посилаючись на те, що на належній йому на праві власності земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:01:058:0040, розміщений гараж № НОМЕР_1 , який складається із розбірних металевих конструкцій та належить відповідачу ОСОБА_1 , який не є членом кооперативу, чим порушується його (позивача) право власності на земельну ділянку, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захистуцивільних правта інтересіввизначені уч.2ст.16ЦК України,ними можутьбути,зокрема:1)визнанняправа; 2)визнанняправочину недійсним; 3)припиненнядії,яка порушуєправо; 4)відновленнястановища,яке існувалодо порушення; 5)примусовевиконання обов`язкув натурі; 6)змінаправовідношення; 7)припиненняправовідношення; 8)відшкодуваннязбитків таінші способивідшкодування майновоїшкоди; 9)відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди; 10)визнаннянезаконними рішення,дій чибездіяльності органудержавної влади,органу владиАвтономної РеспублікиКрим абооргану місцевогосамоврядування,їхніх посадовихі службовихосіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зміст права власності, полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, що визначено у ст. 317 ЦК України.

У ст. 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а)визнання прав; б)відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в)визнання угоди недійсною; г)визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснив, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У ч. 2 ст. 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен встановити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Згідно із ст. ст. 182, 331, 334 ЦК України основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об`єкта нерухомості (у тому числі й тих об`єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначений: асфальтовані чи бетонні площадки, під`їзні колії, автомобільна дорога, автомобільні платформи, спортивні споруди тощо) є державна реєстрація прав на нього.

У ч. 1. ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Об`єктами будівництва, у розумінні ст. 4 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

На відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, вони виготовляються із полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Виходячи з наведених вище норм, слід дійти висновку, що гараж, який складається із металевих конструкцій, належить до тимчасової споруди, переміщення якого є можливим без його знецінення та зміни призначення.

У ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наведені обставини та норми законодавства, суд вважає, що знаходження металевого гаражу № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , на території БГК-3, членом якого відповідач уже не являється, створює перешкоди позивачу як власнику земельної ділянки вільно користуватися нею та позбавляє його права повною мірою скористатися належним йому правом власності на земельну ділянку через наявність на ній тимчасової споруди гаражу № НОМЕР_1 , що належить відповідачу ОСОБА_1 .

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, своїм правом на спростування заявлених позовних вимог він не скористався.

Позивач БГК-3 довів порушення свого права як власника земельної ділянки, оскільки саме по собі розташування належного відповідачу металевого гаражу № НОМЕР_1 на належній кооперативу земельній ділянці, свідчить про наявність порушеного права БГК-3 як власника земельної ділянки, враховуючи, що ОСОБА_1 виключено із членів гаражного кооперативу, тобто він втратив право користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому металевий гараж. Матеріали цивільної справи не містять доказів скасування рішення про виключення відповідача ОСОБА_1 із членів кооперативу, таких доказів суду не надано.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, наявність порушення права власності позивача БКГ-3 га земельну ділянку , суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на вимогах законодавства та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263 265, 280 282ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 знести (демонтувати) за власний рахунок металевий гараж № НОМЕР_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:01:058:0040, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дутчак І. М.