Ухвала

від 20.01.2025 по справі 363/6202/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"20" січня 2025 р. Справа № 363/6202/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ;

при секретарі ОСОБА_2 ;

за участю прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

захисника (у режимі відеоконференції) адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024111150001071, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024111150001071 від 02.09.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 28.11.2024 року в межах кримінального провадження призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року обвинувальний акт призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою було мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто буде переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу, вчинить інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримала у повному обсязі, просила задовольнити та продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 2 місяці, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Крім того, прокурор заперечила проти можливості застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не має ані зареєстрованого, ані фактичного місця проживання. До цього ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з потерпілою ОСОБА_6 , однак у подальшому вказаний будинок був умисно знищений ОСОБА_4 шляхом підпалу.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання прокурора підтримав, не заперечував проти його задоволення.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , засвідчив, що позиція обвинуваченого є добровільною та безумовною. Разом з тим, захисником висловлено прохання розглянути можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки потерпіла не повідомила, будь-яких заяв, клопотань від неї не надходило.

Учасники кримінального провадження не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілої.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали поданого прокурором клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.

На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час підготовчого судового засідання.

Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з`явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 04.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 31.10.2024 року без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 29.10.2024 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 03.12.2024 року.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено по 01.02.2025 року включно.

Приймаючи рішення про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчими суддями в ухвалах від 04.09.2024 року, від 29.10.2024 року та судом в ухвалі від 02.12.2024 року констатовано факт наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

27.11.2024 року відносно ОСОБА_4 складено і затверджено обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, з наступним направленням його до суду. Після цього в межах кримінального провадження було проведено підготовче провадження та розпочато судовий розгляд. За цей період не встановлено будь-яких обставин та фактів, які б давали можливість прийти до висновків, відмінних від тих, що викладі у вищезазначених судових рішеннях.

Крім того, у судовому засіданні учасники кримінального провадження не заперечували обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то судом встановлено, що у клопотанні прокурора зазначається про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 дій, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В аспекті цього суд звертає увагу, що ризики, зазначені прокурором як підстава для продовження строку запобіжного заходу, повинні знайти не тільки своє реальне відображення та об`єктивування в певних обставинах і фактах, зокрема, поведінці підозрюваного, обвинуваченого, але і повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Судом встановлено, що після реалізації злочинного умислу щодо вчинення дій, які містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 зник з місця події, про вчинене до правоохоронних органів не повідомив.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 стійких соціальних зв`язків не має, офіційно не працевлаштований, офіційних джерел доходу немає, неодружений, дітей та будь-яких інших осіб на утриманні немає. Таким чином, в ОСОБА_4 відсутні будь-які фактори, які б стримували його від можливої негативної процесуальної поведінки, у тому числі, щодо ухилення від явки до суду.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 , не маючи стійких соціальних зв`язків, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, яке є тяжким злочином, знаючи про тяжкість покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від суду, що непоправно позначиться на виконанні завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Отже, суд вважає доведеним продовження існування ризику того, що ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

У межах даного кримінального провадження наявні свідки та потерпіла, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду. У зв`язку з цим в межах даного кримінального провадження пріоритетним є створення умов, за яких показання допитаних під час досудового розслідування свідків будуть залишатися повними, точними та достовірними.

Крім того, судом враховується, що у зв`язку з подією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 склалися неприязні стосунки.

В аспекті вищевикладеного, зважаючи на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків та потерпілу, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих осіб під час їх допиту в судовому розгляді. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 був неодноразово судимий: вироком Краматорського міського суду Донецької області від 06.06.2013 року за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 16.10.2013 року скасовано звільнення від відбування покарання та направлено в місця позбавлення волі для відбуття покарання за ч. 1 ст. 263 КК України; вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27.11.2020 року за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, за що був неодноразово судимий. За відсутності стійких соціальних зв`язків, офіційного працевлаштування, офіційних джерел доходу, ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити нове кримінальне правопорушення є достатньою мірою високим.

Вищевикладене суд вважає достатнім для констатації доведеності ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Вирішуючи питання про справедливість та пропорційність виду запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до якого тримання під вартою є найтяжчим видом запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за яке відповідно до санкції передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Отже, судом встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відповідно і можливість продовження строку тримання під вартою за умови доведеності факту неможливості застосування більш м?якого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м?якого запобіжного заходу, суд враховує конкретні обставини злочину, його суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким обвинувачується ОСОБА_4 та який спрямований проти власності і вчинений загальнонебезпечним способом для життя і здоров`я багатьох осіб. Крім того, суд враховує ті обставини, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, тобто обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення у період дії воєнного стану, що істотно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки його діяння.

На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела прибутку, не має ані зареєстрованого, ані фактичного місця проживання, усталеного місця перебування, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на фактичні обставини за яких обвинуваченому інкримінується його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, суд доходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, оскільки жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити достатньо ефективний стримуючий характер по відношенню до ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на це, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, суд вважає допустимим продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та конкретну обстановку вчинення, особу обвинуваченого, наявність реального ризику вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, з огляду на задоволення клопотання прокурора, суд доходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає продовженню на строк 2 (два) місяці.

Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 197, 199, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці по 19.03.2025 року включно.

Утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 24.01.2025 року о 10 год. 00 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1