Рішення

від 17.01.2025 по справі 552/6766/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6766/24

Провадження № 2/552/283/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.01.2025 року Київський районний суд м.Полтави в складі: головуючого суддіШаповал Т.В., секретар судового засіданняГрицак А.Я., за участю представника позивача Маліченка М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Посилався на те, що 01.03.2024 року ОСОБА_1 було звільнено з посади фрезерувальника в АТ «Полтавський турбомеханічний завод» на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. На день звільнення підприємство відповідача мало заборгованість перед позивачем з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 21716,62 грн.. При звільненні позивачу було видано його трудову книжку із відповідним записом про підставу звільнення, однак у день звільнення позивача йому не були виплачені усі суми, які йому належали від відповідача, а саме не здійснено виплату нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та суми компенсації за невикористаний 41 день щорічної основної відпустки. Вже після звільнення, відповідач частково здійснив виплату позивачу заборгованості із заробітної плати.

Вказував, що внаслідок не проведення відповідачем виплати належних позивачу сум заробітної плати та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки позивачу була завдана моральна шкода, яка виразилась: у приниженні гідності позивача, яке полягало у знеціненні його як працівника, який більшу частину свого життя пропрацював на підприємстві відповідача та має статус «Ветерана праці»; у порушенні звичного способу життя, у зв`язку із неотриманням протягом певного періоду коштів на проживання; у моральних переживаннях, що виникли у зв`язку із необхідністю пошуку засобів на утримання себе та своєї сім`ї; у необхідності докладати додаткових зусиль для отримання належних йому сум невиплаченої заробітної плати у судовому порядку.

Просив суд стягнути з АТ «Полтавський турбомеханічний завод» на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 4021,72 грн., суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 14291,29 грн., суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 37255,30 грн., моральну шкоду у розмірі 15000 грн..

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 09.10.2024 року у справі відкрито провадження та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

28.10.2024 року до суду від відповідача ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» надійшов відзив на позовну заяву. Вказував, що заборгованість по виплаті заробітної плати та компенсації у розмірі 18313,01 грн. була перерахована позивачу у поновному обсязі.

Зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

24.10.2024 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив. Зазначив, що 16 жовтня 2024 року, вже після відкриття провадження у справі, позивач на картковий рахунок отримав від відповідача грошову суму у розмірі 18313,01 грн. у рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки.

Посилався на те, що факт порушення прав позивача як працівника, що полягало у невиплаті останньому належних йому сум при звільненні відповідачем не заперечується, а заперечується лише факт заподіяння позивачу такими діями моральних страждань.

Вважає, що позивачем у позовній заяві було належним чином обґрунтовано у чому саме полягало заподіяння йому моральних страждань внаслідок невиплати відповідачем належних позивачу сум при звільненні, а також долучено до позовної заяви належні та допустимі докази на підтвердження обставин заподіяння моральних страждань, у зв`язку із чим доводи відповідача про не доведення позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди є необґрунтованими.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17.01.2025 року закрито провадження в цивільній справі № 552/6766/24 за позовом ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Полтавський турбомеханічнийзавод» простягнення нарахованої,але невиплаченої заробітноїплати,середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненніта моральноїшкоди у частині вимог про стягнення із Акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 4021,72 грн. та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 14291,29 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні представник позивача Маліченко М.А. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, був належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи.

У судове засідання відповідач АТ «Полтавський турбомеханічний завод» свого представника не направив, був належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.12.2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду фрезерувальника 3 розряду на універсально фрезерувальних дільницях в АТ «Полтавський турбомеханічний завод», що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

01.03.2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

Із повідомлення Північно Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати на день звільнення становить 21716,62 грн.. При звільненні нараховано компенсацію за невикористані 41 день щорічної основної відпустки у сумі 14291,29 грн., належить до видачі 11504,49 грн.. Частину кошті, належних позивачу при звільненні, перераховано 05.03.2024 на зарплатну картку у сумі 6973,49 грн.. Згідно розрахункового листа за березень 2024 року загальна заборгованість із виплати заробітної плати станови на 31.03.2024 становить 26247,62 грн..

Як вбачається із відомості №19 від 16.10.2024 року АТ «Полтавський турбомеханічний завод» у рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки здійснив виплату ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 18313,01 грн..

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненніпрацівника виплатавсіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації,провадиться вдень звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повиненписьмово повідомитипрацівника передвиплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістомстатті 117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п.20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що передбачений частиною 1статті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбаченістаттею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України № 6-144цс13 від 29 січня 2014 року.

Як встановлено судом, відповідач заробітну плату в порушення норм ст. 116 КЗпП України позивачу в день звільнення не виплатив.

На час вирішення справи судом заборгованість по виплаті заборгованості по заробітній платі відповідачем погашена у повному обсязі.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке:

АТ «Полтавський турбомеханічний завод» на час розгляду справи повністю погасило заборгованість перед позивачем;

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості більше, ніж через 2 місяці після звільнення 02 жовтня 2024 року. На час його звернення до суду заборгованість по зарплаті відповідачем вже була частково погашена;

заявлений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (37255,30 грн.) значно перевищує розмір заборгованості по заробітній платі (18313 грн.).

З огляду на вказані обставини суд вважаєсправедливим, пропорційним,таким, що відповідатиме обставинам справи визначення розміру відповідальності відповідача у сумі18313 грн.за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що із відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18313 грн..

Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає :1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до положень ст.1167ЦК України компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди, слід мати на увазі, що винна у заподіянні цієї шкоди особа може бути звільнена від обов`язку відшкодування тільки за умови,якщо вона доведе відсутність своєї вини(умислу або необережності).

Відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження завдання моральної шкоди ОСОБА_1 діями відповідача, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн., від сплати якого звільнений позивач.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 18313 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» на користь держави 1 211,20 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод», місце знаходження: м.Полтава, вул. Зіньківська,6, код ЄДРПОУ 00110792.

Головуючий Т.В.Шаповал