Рішення

від 23.01.2025 по справі 553/2966/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

23.01.2025

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2966/24

Провадження № 2/553/215/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., за участі секретаря судового засідання Сіомашко В.Р., представника третьої особи Карнаух С.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому прохає визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 13/20 частки земельної ділянки площею 0,0775 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлені вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.2024, виданого державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори, йому на праві спільної часткової власності належить 13/20 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, в цілому площею 0,0775 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка на підставі свідоцтва про право власності від 09.07.2013 індексний номер 5939360 передана у спільну власність матері позивача ОСОБА_4 та співвласникам житлового будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.05.2024 № 1116/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,0775 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із неможливістю визначення складу спадкового майна. Оскільки спадкодавицею за життя не було визначено належну їй частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, наразі визначити склад спадкового майна неможливо, тому виникла необхідність у зверненні до суду.

Ухвалою суду від 06.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.

17.09.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому Полтавська міська рада у вирішенні спору покладалась на розсуд суду.

Також 17.09.2024 представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів чи третіх осіб співвласників земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3

17.10.2024 позивачем подано відповідь на відзив з проханням задовольнити позов у повному обсязі.

За ухвалою суду від 05.11.2024 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3

25.11.2024 до суду надійшли письмові пояснення третіх осіб, а 03.01.2025 письмові пояснення подані позивачем.

За ухвалою суду від 08.01.2025 підготовче провадження у справі закрито з призначенням до розгляду по суті вимог.

Будучи належно повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, учасники процесу в судове засідання не прибули.

Позивач ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю. Від третьої особи ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про проведення розгляду справи без її участі, проти задоволення позову не заперечувала. Відповідач причин неприбуття представника Полтавської міської ради не повідомив.

Представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Карнаух С.В. проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечень не мала.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Згідно із нормоюст. 1216 ЦК України спадкуваннямє перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Відповідно до ст.1220 ЦК України, відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , 1940 року народження.

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76980358 від 16.05.2024, після смерті ОСОБА_4 . Першою полтавською державною нотаріальною конторою 20.10.2023 заведена спадкова справа 126/2023 та видано свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_1 .

Згідно із копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.2024 спадкоємцем ОСОБА_4 є її син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з 13/20 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, в цілому площею 0,0775 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав № 378790942 від 16.05.2024, право спільної часткової власності на 13/20 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину 3-263.

За постановою державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори Кізіма В.В. від 16.05.2024, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0775 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану у АДРЕСА_1 , яка належала померлій на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , через неможливість встановлення складу спадкового майна.

Виходячи із змісту вказаної постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії,, оскільки земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності, визначити частку померлої ОСОБА_4 неможливо, і як наслідок встановити склад спадкового майна. Після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа, в якій знаходиться заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини та заява ОСОБА_5 про відмову від спадщини. Дані про інших спадкоємців відсутні, заповіту ОСОБА_4 не залишала.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.07.2013 індексний № 5939360, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 5939494 від 09.07.2013, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0775 га, належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до інформаційної довідки № 393018270 від 30.08.2024, право спільної часткової власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 13/20 часток, ОСОБА_2 7/40 частки та ОСОБА_3 7/40 частки.

Згідно із ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст.368 ЦК України).

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно із ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта.

Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Згідно з ч.1 ст.86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). За змістом ст.89 ЗК України та глави 26 розділу І книги третьої ЦК України, спільною сумісною є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Згідно з ч. 5 ст. 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно із ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Пленум Верховного Суду України у п. 21 Постанови № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснив, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним судом України у постанові №6-2с15 від 11.02.2015, при відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід застосовувати положення ч.4 ст.120 3К України з огляду на таке.

Аналіз змісту нормст.120 ЗК України в їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принципи цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.4 ст.120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, став власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормоюст.125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкт права власності.

Таким чином, у зв`язку з визнанням за сторонами права власності на відповідні частки у житловому будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, який розташований на спірній земельній ділянці, до них переходить право власності на земельну ділянку, на якій розташовані вказані об`єкти нерухомості у частках, що пропорційні їх частці у будинковолодінні.

За нормою ст.87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно - правовими угодами при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 689/26 /17.

Водночас, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч.4 ст.25 ЦК України).

За таких обставин, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положеньстатті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець має право захистити свої права шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими.

Аналізуючи викладене, виходячи з фактичних обставин справи та норм законодавства, що регулюють виниклі правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позову у повному обсязі, оскільки у зв`язку зі смертю одного з співвласників частка у спільній сумісній власності якого не визначена за життя, спадкоємець позбавлений можливості реалізувати своє право на спадщину. За таких обставин, позивач не має іншої можливості захистити своє право, тому суд вважає, що відповідно дост.16 ЦК Україницивільне право останнього підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання права власності в порядку спадкування.

Враховуючи, що позивач успадкував 13/20 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, в цілому площею 0,0775 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, виходячи з норм земельного та цивільного законодавства, розмір частки у спільній сумісній власності співвласників земельної ділянки слід визначити пропорційно до розміру їх часток як співвласників на вказаний вище житловий будинок, з огляду на що за позивачем слід визнати право власності на 13/20 часток земельної ділянки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 13/20 часток земельної ділянки, площею 0,0775 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Якщо всудовому засіданнібуло проголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .Відповідач:Полтавська міська рада, код ЄДРПОУ 24388285, адреса: м. Полтава, вул. Соборності, 36.Третя особа:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих