Рішення

від 23.01.2025 по справі 638/9223/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/9223/19

Провадження № 2/638/308/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючогоШтих Т.В.

секретаря Зайченко Р. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова компанія Юніверс» про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Ярова Л.І. на підставі ордеру серія ХВ № 000047 від 10.10.2018 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2562 від 30.05.2007 р., виданого на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури від 30.05.2007 р. № 18, звернувся 20.06.2019 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд. 72, код ЄДРПОУ 32638319) на його, ОСОБА_1 , користь страхове відшкодування в сумі 100000,00 грн., та стягнути з ОСОБА_2 на його, ОСОБА_1 , користь 233964,83 грн.. Стягнути з відповідачів на його користь понесені ним судові витрати.

19.10.2021 р. представник позивача адвокат Ярова Л.І. подала до суду заяву про зміну предмету позову (збільшення позовних вимог щодо відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» та зменшення позовних вимог з відповідача ОСОБА_2 ), в якій просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд. 72, код ЄДРПОУ 32638319) на його, ОСОБА_1 , користь страхове відшкодування в сумі 100000,00 грн., інфляційні збитки в сумі 16 305 грн., нараховані відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних в сумі 8400 грн., а разом 124 705 грн., та стягнути з ОСОБА_2 на його, ОСОБА_1 , користь 156 900 грн.. Стягнути з відповідачів на його користь понесені ним судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.11.2017 о 01-45 годин по проспекту Науки біля буд.77 в м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Volkswagen Pasat» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .. За даним фактом було порушене кримінальне провадження №12017220000001424 від 09.11.2017, яке 26.06.2018 року було закрито на підставі ч.1 ст.284 КПК України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу спричинено матеріальну шкоду. 22.10.2018 року позивач звернувся до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою про відшкодування шкоди, проте отримав відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідачі в добровільному порядку не відшкодовують шкоду.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Пономаренко Д.В. зазначив про закриття кримінального провадження за фактом ДТП через відсутність порушення ПДР України в діях водія ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за фактом ДТП не притягався, відсутні докази вини.

Представник ПрАТ «СК «Юнівес» надав відзив з проханням відмовити у задоволенні позову, оскільки відсутнє порушення прав позивача.

В судове засідання з`явився представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пономаренко Д.В. який послався на обставини викладені у відзиві, інші сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись, причин неявки не повідомили, клопотань про відкладення слухання справи не надходило. В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справ за відсутності позивача та його представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля «Mitsubishi Outlander» реєстраційний номер НОМЕР_1 . 09.11.2017 року позивач звертався до ПрАТ «СК «Юнівес» з повідомлення про ДТП. За полісом №АК/3453669 автомобіль позивача застрахований у ПрАТ «СК «Юнівес», який відмовив у виплаті страхового відшкодування, оскільки ДТП сталася не з вини водія ОСОБА_2 ..

Висновком судової автотоварознавчої експертизи №2396, виготовленої 20.06.2018 р. Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача ОСОБА_1 складає 553 260,38 грн., що перевищує ринкову вартість автомобілю, а тому величина заподіяного позивачу матеріального збитку приймається у розмірі його ринкової вартості на момент пошкодження у результаті ДТП (на 09.11.2017) і складає 333 964, 83 грн.

Висновком експерта №17991 за результатом проведення автотоварознавчої експертизи, складеним 16.08.2021 р. експертом ОСОБА_3 . Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса встановлено, що ринкова вартість залишків автомобілю Mitsubishi Outlander» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить позивачу, після ДТП складає 77 064, 53 грн.

Згідно постанови від 26.06.2018 року про закриття кримінального провадження, 09.11.2017 року автомобіль "Фольксваген" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія гр. ОСОБА_2 допустив зіткнення з припаркованими автомобілями, в тому числі і з автомобілем позивача. Слідство не встановило порушень ПДР України в діях водія ОСОБА_2 , що знаходилися б у причинному зв`язку з виникнення даної пригоди, а відтак відсутній склад кримінального правопорушення передбачений ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно ст. 5 Закону є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних та художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка здійснює цю діяльність, та інших осіб.

Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В статті 1167 Цивільного кодексу України зазначено, що моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їїзавдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, одним із основних критеріїв застосування відповідальності у разі дорожньо транспортної пригоди, є вина.

Старший слідчий відділу розслідування злочинів в сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ухвалюючи постанову про закриття кримінального провадження вказав на відсутність у діях водія ОСОБА_2 порушення вимог ПДР України, що знаходилися б у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, копії матеріалів кримінального провадження направлено до Управління патрульної поліції в м. Харкові для вирішення питання про притягнення винного в ДТП. При цьому, суду жодною із сторін не надано відомостей щодо розгляду даного питання відповідними органами.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Разом з тим, позивачем на підтвердження вини відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП не наданого жодного доказу, висновком судової автотоварознавчої експертизи №2396 визначено лише розмір матеріальних збитків власникові автомобілю, висновком експерта №17991 за результатом проведення автотоварознавчої експертизи визначено вартість залишків транспортного засобу, який на праві власності належить позивачу, з клопотанням про призначення експертизи для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою позивач не звертався.

Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вина це обов`язкова ознака суб`єктивної сторони будь-якого адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.12.2010 року по справі №23-рп/2010, дійшов висновку, що Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України) (254к/96-ВР). Конституція України (254к/96-ВР) визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України (254к/96-ВР), не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22) (254к/96-ВР); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24) (254к/96-ВР); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61) (254к/96-ВР); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62) (254к/96-ВР); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) (частина перша статті 64).

Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) (254к/96-ВР).

Стаття 12 ЦПК України, яка регламентує принцип цивільного судочинства - змагальність сторін, передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмові у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167,1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова компанія Юніверс» про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Головуючий Т. В. Штих