Рішення

від 14.01.2025 по справі 639/2431/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/2431/24

Провадження №2/639/154/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Кобзар І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третьою особою зазначивши Службу у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, і просить суд позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір`ю дитини ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_2 . На час народження дочки позивач з відповідачем ОСОБА_2 знаходився у шлюбі, який було укладено 18.04.2015 року. Незважаючи на знаходження в зареєстрованому шлюбі, позивач з відповідачем однією родиною практично не мешкав. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.01.2022 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано. Практично з часу народження дочки саме позивач як батько та його матір ОСОБА_4 займалися вихованням та утриманням дитини, бо матір дитини не виявляла до неї достатньо уваги. Після початку проживання дитини з позивачем, ОСОБА_2 не опікувалася дитиною, не виявляла до неї турботи та любові, практично не спілкувалася з нею, не надавала матеріальної допомоги дитині, не цікавилася її навчанням та дозвіллям, не дарувала подарунки та не вітала зі святами, майже не проявляла інтересу до життя своєї дочки. Позивач, його донька ОСОБА_3 та матір позивача ОСОБА_4 постійно мешкають родиною за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить матері позивача ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_5 по 1/2 частині на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.03.2011 року. Квартира обладнана необхідними меблями та побутовою технікою, для дитини облаштовано окреме спальне місце, місце для ігор та відпочинку. Позивач та його матір роблять усе можливе, щоб дочці було комфортно та затишно. Позивач впевнений, що позбавлення батьківських прав у відношенні відповідача повністю відповідає інтересам дитини та буде сприяти забезпеченню стабільних умов її життя. Всупереч вимогам чинного сімейного законодавства України ОСОБА_2 не виконувала та продовжує не виконувати своїх батьківських обов`язків по відношенню до дочки. Перешкод для спілкування матері з дитиною позивачем ніколи не створювалось. Таким чином, відповідач, маючи всі необхідні умови для реалізації свого права і виконання обов`язку щодо належного виховання дитини, без поважних причин ухиляється від їх виконання.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду с даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.05.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Призначено підготовче засідання.

14.08.2024 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті. Заяву позивача ОСОБА_1 про виклик свідків - задоволено. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Позивач ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях, надав вступне слово, в якому позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, і пояснив, що відповідач має певні захворювання, у зв`язку з чим проходила лікування в психіатричному закладі, тому виховання дитини для неї є надмірним тягарем.

В судове засідання 14.01.2025 року учасники справи не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 згідно вимог ст. 128 ЦПК України у підготовче та судові засідання повторно не з`явилась, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив не надала, у зв`язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.01.2025 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача та при винесенні рішення просив врахувати інтереси дитини.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 14.01.2025 року всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, показання свідків, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №788 та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.11.2017 року. Батьками дитини зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 19).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.01.2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено повністю. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 квітня 2015 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом №157 - розірвано. Судові витрати залишено за рахунок позивача ОСОБА_2 (а.с. 21-23).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.20).

ОСОБА_3 мала місце проживання на підставі довідки від 27.10.2022 року №1330-5002288641 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи разом з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними довідками ВПО (а.с.26, 27), а також відповіддю директора Львівського державного музичного ліцею імені Соломії Крушельницької від 19.03.2024 року, згідно з якою з початком військової агресії ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали в пансіонаті ліцею в період з 06.03.2022 року по червень 2022 року, однак ОСОБА_2 не була зареєстрована і не проживала на території ліцею (а.с.31).

В подальшому ОСОБА_1 (з 22.09.2005 року) та його донька ОСОБА_3 (з 01.04.2024 року) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с. 24).

Вказана квартира належить матері позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.03.2011 року (а.с.17-18).

Згідно з відповіддю №01-32 від 22.03.2024 року Комунального закладу «Пісочинська початкова школа «Надія» Пісочинської селищної ради Харківської області дитина ОСОБА_3 була зарахована до початкової школи наказом від 17.09.2020 року. Зі слів вихователя ОСОБА_9 в цей проміжок часу дитиною опікувалися виключно батько ОСОБА_1 та її бабуся ОСОБА_4 . В період відвідування дитиною закладу освіти вони постійно приймали участь в її розвитку та вихованні: приводили та забирали дитину з закладу освіти, активно спілкувалися з педагогами та працівниками закладу, приймали активну участь під час освітнього процесу дитини, постійно відвідували батьківські збори та інші заходи, що проводились в закладі. За весь період перебування дитини в садочку її мати ОСОБА_2 з`являлась усього декілька разів, і то виключно для того, щоб забрати дитину з дитячого садка ввечері. Жодних питань стосовно поведінки, здоров`я, виховання та навчання дитини в дитячому садку від матері не було задано. За весь проміжок часу, впродовж якого дитина відвідувала дитячий садок, ОСОБА_10 постійно проживала виключно з батьком ОСОБА_1 та її бабусею ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Відповідно до довідки №140 від 18.03.2024 року та характеристики учениці 1-А класу Харківського держаного музичного ліцею від 20.03.2024 року, ОСОБА_3 навчається в Харківському державному музичному ліцеї з 01.09.2023 року. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, розумна дитина. Має високі досягнення у навчанні, бере активну участь у позаурочному житті класу. Дуже дружня, добра дитина. Батько ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, допомагає в організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних занять та консультацій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини. Мати ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участь не бере. З класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлася (а.с. 28-29).

Крім того, згідно з відповіддю КНП «Міська дитяча поліклініка №2» ХМР від 08.04.2024 року, первинна медична допомога дитині ОСОБА_3 надається в медичному закладі на підставі укладеної з лікарем - педіатром Неборак Я.В. декларації, дитина перебуває під наглядом лікарів закладу з народження. На прийоми до лікарів поліклініки до виповнення дитині 1 року приводила мати ОСОБА_2 . З 2019 року в поліклініку дитину приводять батько та бабуся, рекомендації медичних працівників щодо медичних оглядів, проведення профілактичних щеплень та лікування виконують в повному обсязі. Мати ОСОБА_10 з 2019 року по теперішній час станом здоров`я доньки не цікавилась (а.с. 32).

При цьому до матеріалів справи позивачем додано копію посвідки від 29.03.2022 року на проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в Республіці Польша (а.с.33).

Також для відома суду позивачем надано копію згоди ОСОБА_2 на її лікування у психіатричному закладі від 15.01.2020 року (а.с.34).

Службою у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області надано письмовий висновок від 19.07.2024 року щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, діючи в найкращих інтересах дитини, керуючись положеннями Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської конвенції про здійснення прав дітей, Конвенції про права дитини, орган опіки та піклування Пісочинської селищної ради дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.57-58).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що вона доводиться матір`ю позивачу, проживає разом з сином та онукою ОСОБА_10 , є педагогом. Відповідач спочатку проживала з донькою, однак приблизно в липні 2018 року привезла доньку до ОСОБА_4 і залишила жити. З того часу саме свідок і її син опікуються дитиною, займаються її вихованням і розвитком. Матір відвідувала доньку за всі ці роки лише декілька разів. В будинку свідка є всі необхідні умови для проживання дитини, вона навчається, дуже талановита, свідок і батько дитини приділяють багато уваги її розвитку.

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що вона є сусідкою позивача з 1995 року і може підтвердити, що ОСОБА_12 привезла ОСОБА_10 до бабусі, коли та була зовсім маленькою, і з того часу дитину виховували батько і бабуся. ОСОБА_2 декілька разів приїздила до них, привезла смаколики, які не відповідають віку дитини.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надала показання про те, що вона є сусідкою позивача, приходить до них в гості, про відповідача нічого поганого сказати не може, однак стверджувала, що матір дуже рідко відвідувала дитину після того, як привезла її жити до бабусі та позивача, де для дитини створені всі необхідні умови.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Згідно з ч.6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року №3 встановлено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Також у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Разом з тим, згідно зі ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. В ст. 166 СК України, яка передбачає правові наслідки позбавлення батьківських прав, в частині другій закріплено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Частиною першою ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Судом на підставі досліджених в судовому засіданні письмових доказів і показань свідків встановлено, що відповідач ОСОБА_2 вже тривалий час більше 5 років ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не бере участі у житті дитини, не приділяє увагу розвитку та утриманню дитини, що в сукупності є підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому відповідач в судове засідання не з`явилася, не надала відзиву та відповідних доказів на спростування зазначених в позові і встановлених судом обставин, які свідчать про ухилення відповідача від здійснення обов`язків по вихованню дитини. Крім того, враховуючи надані позивачем докази та зазначені ним обставини, а також відсутність відзиву і відповідних підтверджених доказами заперечень з боку відповідача стосовно її стану здоров`я та матеріального становища, наявності інших дітей або непрацездатних членів родини та інших обставин, які можуть вплинути на визначення розміру аліментів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і в частині стягнення аліментів, які відповідають законодавчим положенням щодо розміру аліментів на одну дитину (у разі звернення з вимогою про стягнення аліментів у наказному провадженні) і підлягають задоволенню в повному обсязі. У зв`язку з наведеним, суд вважає необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини в межах позовних вимог стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Задовольняючи позов, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягнути на користь позивача з відповідача судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1211,20 грн. (а.с. 1). Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн., від якого позивач звільнений при зверненні з позовом в частині стягнення аліментів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 56, 76-81, 128, 133, 141, 142, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, ст. ст. 164, 165, 180-183, 191 СК України, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.05.2024 року та до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ:42702469, адреса: 62416, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, вул. імені Беліменків, буд. 2.

Повне рішення складено 24.01.2025 року.

Суддя Н.В.Баркова