Ухвала

від 22.01.2025 по справі 752/3701/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/3701/24

Провадження №2-о/752/25/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації Київської обласної військової адміністрації, Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Департамент цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації Київської обласної військової адміністрації, Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

В обґрунтування вимог зазначив, що він має право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки був залучений до складу формувань Цивільної оборони, та став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Він звернувся до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, однак отримав відмову у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки основною умовою надання такого статусу є документ, що підтверджує участь у ліквідації насадків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Просив встановити факт його залучення до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 11.05.1986 по 11.05.1986.

Заявник зазначив, що 11.05.1986 він брав участь у заходах щодо перевезення будівельних матеріалів для будівництва дороги до реактора Чорнобильській АЕС. Встановлення факту участі у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС необхідне йому для здійснення перерахунку пенсії.

01.03.2024 судом постановлено ухвалу про залишення заяви без руху.

30.04.2024 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами окремого провадження.

29.07.2024 судом постановлено ухвалу про залучення до участі в розгляді справи заінтересовану особу Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Заявник підтримав подану заяву, просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи до суду не з`явився.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , зазначив, що вони працювали з заявником в одному АТП воєнізованого типу. Під час аварії на Чорнобильській АЕС вони перевозили будівельні матеріали та були в зоні Чорнобильської АЕС. Конкретно, коли ОСОБА_1 був у зоні ЧАЕС та скільки разів він там був, відповісти не може.

Дослідивши докази по справі, суд встановив, що наступне.

ОСОБА_1 в період з квітня по травень 1986 року працював водієм АТП 11174, що підтверджується записами у трудовій книжці від 02.07.1971.

11.05.1986 ОСОБА_1 виданий подорожній лист №282214 для прибуття в розпорядження УМС.

Заявнику встановлена 2 група інвалідності безстроково, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 .

Згідно з експертним висновком від 14.06.2023 №108 основний діагноз заявника злоякісне новоутворення шлунку, метастази в печінку, злоякісне новоутворення передміхурової залози пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Департамент цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної військової адміністрації від 02.01.2024 №3/27.01/27/2024 повідомив заявника про відсутність доказів залучення АТП-23069 до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобилської катастрофи.

УСЗН Голосіївської районної в місті Києві державнвої адміністрації листом від 02.01.2024 відмовило ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до п. 9. ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 та 6 розділу IV ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання набуття особами статусу інваліда війни та отримання ними відповідного посвідчення врегульовано діючим законодавством, а тому вимоги про встановлення фактів залучення осіб до складу формувань цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не підлягають розгляду і вирішенню судами.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц вказано, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. […] Якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать, зокрема, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правовий статус інваліда війни підтверджується відповідним посвідченням, виданим відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

У пункті 10 Порядку зазначено, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №539/4118/19 згідно з якими «за змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства. Вимоги заявників як у цій справі, так і у справі, розглянутій Великою Палатою Верховного Суду, пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ними певного соціально-правового статусу, не пов`язані з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявників з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні його певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, суд визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. […] В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову. […] Верховний Суд виходить з потреби визначати правову природу відносин, що виникли між учасниками справи, віддаючи цьому питанню першочергове значення. Питання про вирішення юрисдикційності спору з`ясовується судами на стадії відкриття провадження у справі, а якщо на стадії відкриття допущено помилку або неможливо було з`ясувати питання юрисдикції, тоді суд на будь-якій стадії розгляду справи вправі закрити провадження з підстав помилкового обрання відповідної юрисдикції. Питання юрисдикції впливає на визначення компетентного суду, належного кола учасників справи, розподіл тягаря доведення тощо, тож має вирішуватися судом пріоритетно до вирішення усіх інших правових питань».

Таким чином, законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу інваліда війни, тому в окремому провадженні не може бути встановлений факт залучення ОСОБА_1 до складу формувань цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, який фактично підтвердить його належність до інвалідів війни.

Фактично між заявником та Управлінням соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за ним певного соціально-правового статусу, не пов`язаний з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням.

Отже, якщо б заявник оскаржив таке рішення Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, то за предметом та можливими правовими наслідками цей спір міг існувати у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.

Відтак, не підлягають розгляду судами заяви про встановлення фактів належності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни тощо.

Вважаючи безпідставною відмову Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до п.9. ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", заявник наділений правом оскаржити таке рішення до відповідного адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема, перевірка законності й обґрунтованості такої відмови та оцінка доказів залучення ОСОБА_1 до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду судом в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 255-256, 258, 260-261, 352-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації Київської обласної військової адміністрації, Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику, що він може оскаржити дії Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена 22.01.2025.

Суддя Ж. І. Кордюкова