Ухвала

від 23.01.2025 по справі 756/1023/25

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

23.01.2025 Справа № 756/1023/25

Справа №756/1023/25

Провадження № 2/756/2246/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Шролик І.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Доставка квітів «УФЛ», про захист прав інтелектуальної власності,

УСТАНОВИЛА:

До Оболонського районного суду міста Києва 22 січня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Доставка квітів «УФЛ», в якій просить суд заборонити відповідачу використання, розміщення торговельної марки позивача за Свідоцтвом України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 квітня 2018 року та/або позначення, схожі з вказаною торговельною маркою, стосовно наведених у Свідоцтві України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 квітня 2018 року послуг за класами Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків: НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 , в мережі "Інтернет", зокрема, на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 чи будь-яких інших вебсайтах або в рекламі. Вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником Свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 квітня 2018 року: «ІНФОРМАЦІЯ_1». Вказаній торговельній марці надано правову охорону для товарів і послуг за наступними класами Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 (зокрема послуг з доставки різноманітних товарів, у тому числі квітів, букетів, подарунків та інших суміжних послуг).

Позивач безпосередньо використовує вказану торговельну марку у власній господарській діяльності як фізична особа-підприємець, а саме: діяльності з доставки квітів, букетів і подарунків по всій території України та за кордоном за допомогою розміщення відповідної інформації на власному вебсайті https:// www. flowers.ua. Власником домену flowers.ua є позивач ОСОБА_1 .

У листопаді 2022 року позивачем виявлено факт того, що відповідач через вебсайт ІНФОРМАЦІЯ_2, який аналогічно позивачу спеціалізується на доставці квітів, букетів, подарунків, неправомірно використовує торговельну марку позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщуючи її без дозволу позивача, що є порушенням права інтелектуальної власності позивача, як законного власника торговельної марки.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, поданих в його обґрунтування документів, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 ЦПК України).

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи, міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів, а тому, при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, правового статусу суб`єкта звернення та відповідний статус учасників справи.

Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Предметом заявлених ОСОБА_1 позовних вимог є заборона незаконного використання відповідачем ОСОБА_2 , який є засновником, керівником і кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Доставка квітів «УФЛ», в його господарській діяльності торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якої є позивач.

Відповідно до частин першої та другої ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

За змістом положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема, справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України визначено, що фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до п.15 Перехідних положень ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності в газеті «Голос України» повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

У відповідності до п. 16 Перехідних положень ГПК України до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Пунктом 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року за №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності», господарським судам підвідомчі справи у спорах, пов`язаних з використанням у господарському обороті об`єктів інтелектуальної власності, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України. До кола підвідомчих господарському суду спорів слід відносити й спори, пов`язані з визнанням недійсними документів, які засвідчують право на об`єкти інтелектуальної власності (свідоцтва, патенти), стосуються питань права власності на відповідні об`єкти і за своїм характером є цивільно - правовими чи господарсько - правовими й не належать до числа публічно - правових спорів.

Тобто як редакція ч. 2 ст. 1 ГПК України до набрання чинності Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, так і діюча редакція, а саме положення ч. 2 ст. 4 ГПК України, передбачають вирішення спорів між суб`єктами господарювання, зокрема у сфері використання об`єктів інтелектуальної власності за участю позивачів - фізичних осіб та відповідачів, тобто суб`єктів господарювання, відповідними господарськими судами.

З позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, яка у своїй підприємницькій діяльності використовує торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та оспорює законність використання цієї торговельної марки у господарській діяльності ТОВ «Доставка квітів «УФЛ», засновником якого є відповідач ОСОБА_2 , тобто фактично виник спір між двома суб`єктами господарювання щодо використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1».

З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах та їх суб`єктний склад, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до незаконного використання ТОВ «Доставка квітів «УФЛ» у його господарській діяльності торговельної марки, власником якої є позивач, зазначений спір підлягає вирішенню відповідним господарським судом за правилами ГПК України та на підставі п. 16 Перехідних положень ГПК України.

Окрім того, з відкритих джерел ЄДРСР суддею встановлено, що з вересня 2023 року даний спір перебував на розгляді в Господарському суді міста Києва. Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , як власника доменного імені, через сайт якого поширювалась реклама ТОВ «Доставка квітів «УФЛ» з використанням торгової марки. Закрито провадження, через суб`єктний склад осіб, на підставі чого, суд прийшов до висновку, що справа не відноситься до юрисдикції господарського суду. Ухвала Господарського суду м.Києва від 31 жовтня 2024 року не оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя звертає увагу, що визначення позивачем суб`єктного складу та зазначення в якості відповідача засновника підприємства, а не ТОВ «Доставка квітів «УФЛ», не впливає та не змінює характер спірних правовідносин, що виникли під час господарської діяльності двох суб`єктів господарювання в частині використання торговельної марки.

ВП ВС указує на правила розгляду того чи іншого юридичного конфлікту, виходячи з його сутності, з дійсних правовідносин, що склалися між учасниками такого конфлікту, а не з огляду на сформований позивачем склад сторін справи та сформульовані позивачем позовні вимоги.

Коли господарські справи спрямовують до суду цивільної юрисдикції, штучно долучивши фізичну особу до складу сторін справи, при вирішенні питань юрисдикції ВП ВС виходить із принципу, що відповідачем у справі має бути саме та особа, з якою дійсно існує юридичний спір. Розгляд справ у «неправильній» юрисдикції порушуватиме принцип правової визначеності та впевненість осіб у потребі звертатися саме до відповідного компетентного суду. Помилкове визначення юрисдикції створює хибне враження щодо природи спірних правовідносин, часто призводить до відповідальності особи, яка не є належним відповідачем.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин та з мотивів, передбачених указаними нормами матеріального та процесуального права, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що спір між двома суб`єктами господарювання щодо прав на використання торговельної марки, під час здійснення господарської діяльності, не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Доставка квітів «УФЛ», про захист прав інтелектуальної власності.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Шролик І.С.