Постанова

від 14.01.2025 по справі 910/1759/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа № 910/1759/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Єрьоменко В.В., Синчук В.І.

від відповідача: Підлипенський Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 (суддя Мудрий С.М.)

у справі № 910/1759/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 770 496,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь" (далі - ТОВ "Світязь", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", відповідач) про стягнення 770 496,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем отримано суму гарантії в розмірі 770 496,00 грн усупереч умовам договору № 2106000006 від 01.06.2021 (далі - Договір підряду).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1759/24 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем було порушено умови Договору підряду в частині своєчасного виконання робіт, а також із відсутності настання форс-мажорних обставин та відсутності попередніх заперечень позивача щодо повідомлення його банком-гарантом про настання гарантійного випадку і перерахування грошових коштів гарантії до подання позовної заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1759/24, ТОВ "Світязь" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що:

- відмовляючи в позові, суд проігнорував доводи позивача про поведінку відповідача безпосередньо після введення воєнного стану (у взаємозв`язку з п. 8.4 Договору підряду);

- суд також проігнорував ту обставину, що в результаті дій відповідача позивач мав на виконання робіт не 24 місяці (як передбачено Договором підряду), а 21;

- отже, суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи (порушивши норми процесуального права);

- суд дійшов необґрунтованого (не підтвердженого доказами) висновку, що зауваження відповідача до актів № 20 та № 21 були мотивованими;

- тобто, суд визнав встановленими обставини, які не були доведені;

- суд дійшов висновку, що позивач не заперечував факт настання гарантійного випадку, а матеріали справи не містять будь-яких доказів таких заперечень чи зауважень позивача; однак цей висновок суду не відповідає встановленим ним обставинам.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) задоволено клопотання ТОВ "Світязь" про поновлення строку для подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1759/24 та поновлено ТОВ "Світязь" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено розгляд апеляційної скарги на 12.11.2024 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 16.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Світязь" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1759/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 10.12.2024 о 10:40.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.01.2025 об 11:20.

Позиції учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, у свою чергу, подав до Північного апеляційного господарського суду пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу та додаткові пояснення у справі.

Клопотання учасників справи

07.10.2024 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про дослідження доказів у порядку ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У клопотанні позивач зазначає про об`єктивну неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції. До клопотання додано роздруківки із сайту ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" рішень Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/17437/23, від 23.11.2022 у справі № 910/8887/22, від 07.02.2023 у справі № 910/8741/22, постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 910/7471/23, а також копії договору про закупівлю послуг № 4600009370 від 09.05.2024, укладеного між відповідачем та позивачем, акта № 3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року (від 23.08.2024), акта № 3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року (від 30.08.2024), листа відповідача № К7402ВИХ-24-186 від 05.09.2024 та листа позивача № 2 від 06.09.2024.

Згідно із ч. 1, 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 10.12.2019 у справі № 913/479/18, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з висновком щодо застосування ст. 80, 269 ГПК України, викладеним Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів із порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Згідно із ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

На переконання суду апеляційної інстанції, яке ґрунтується на наведених вище нормах процесуального законодавства, скаржник (позивач) не обґрунтував неможливість подання роздруківок із сайту ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" рішень Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/17437/23, від 23.11.2022 у справі № 910/8887/22, від 07.02.2023 у справі № 910/8741/22, постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 910/7471/23, а також копії договору про закупівлю послуг № 4600009370 від 09.05.2024, укладеного між відповідачем та позивачем, з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З урахуванням викладеного, позивачем не доведено поважності причин неподання зазначених доказів під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

З огляду на вищевстановлені обставини, оскільки скаржником відповідно до ст. 269 ГПК України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання вищенаведених доказів під час розгляду даної справи в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, такі докази Північним апеляційним господарським судом не приймаються та не оцінюються.

Щодо акта № 3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року (від 23.08.2024), акта № 3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року (від 30.08.2024), листа відповідача № К7402ВИХ-24-186 від 05.09.2024 та листа позивача № 2 від 06.09.2024, які додані до клопотання позивача про дослідження доказів, суд зазначає, що вони датовані періодом, який виходить за межі дати ухвалення судом першої інстанції рішення, яке оскаржується, що не відповідає вимогам ст. 269 ГПК України, яка пов`язує можливість прийняття додаткових доказів у разі їх існування на момент розгляду справи в суді першої інстанції (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 922/3369/21).

У зв`язку із цим, вищевказані докази Північним апеляційним господарським судом також не приймаються та не оцінюються.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 14.01.2025 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представники позивача (скаржника) вимоги апеляційної інстанції підтримали і просили суд її задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.06.2021 між ТОВ "Оператор ГТС України" (Замовник) та ТОВ "Світязь" (Підрядник) за результатом проведених відкритих торгів (назва предмета закупівлі: ізоляційні роботи (Ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни; ідентифікатор закупівлі: № UA-2021-02-05-002572-a) укладено договір № 2106000006 (Договір підряду).

Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього Договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Ізоляційні роботи (Ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (із змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору підряду).

Відповідно до п. 1.2 Договору підряду склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (додаток № 1), Договірною ціною (додаток № 2) та Графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід ємною частиною Договору.

Місце виконання робіт (надалі - об`єкт): Полтавська обл., Лубенський р-н., с. Піски, вул. П`ятикопа, 2А, КС Лубни (п. 4.4 Договору підряду).

У п. 3.1 Договору підряду визначено, що загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором згідно з Договірною ціною (додаток № 2) і становить: 15 409 920,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 2 568 320,00 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору підряду оплата за цим Договором проводиться в такому порядку: Замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.

Згідно з п. 4.1 Договору підрядник Підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 24 місяців із дати підписання Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіка виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

Датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору. Виконання робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника (п. 4.3 Договору підряду).

Передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 Договору підряду).

Згідно з п. 5.2 Договору підряду акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманих акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт у частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.

У подальшому сторони уклали додаткову угоду № 1 про електронний документообіг від 28.10.2021 до Договору підряду (далі - Додаткова угода № 1), в якій домовилися про те, що з метою виконання умов Договору будуть здійснювати обмін документами, визначеними у п. 1.2 цієї Угоди, як електронними документами у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - електронні документи). Під "обміном електронними документами" сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у розділі 2 Угоди (п. 1.1 Додаткової угоди № 1).

У п. 2.1 Додаткової угоди № 1 сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати електронні документи, із застосуванням визначеної у цьому пункті Угоди системи, яка забезпечує обмін електронними документами (далі - Система електронного документообігу): онлайн-сервіс погодження та підписання електронних документів "Deals", та відповідно до положень Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Підпунктом 10.9.1 пункту 10.9 Договору підряду визначено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі "Ізоляційні роботи (Ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни)" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі № UA-2021-02-05-002572-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 05 лютого 2021 року, Підрядник зобов`язується надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 770 496,00 грн, що становить 5 % ціни цього Договору.

Термін дії Гарантії - до "05" серпня 2023 року включно (підп. 10.9.3 п. 10.9 Договору підряду).

Згідно з п. 11.1 Договору підряду Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 25 місяців з моменту підписання Договору. У частині гарантійних зобов`язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до підп. 10.9.5 п. 10.9 Договору підряду у разі невиконання (неналежного виконання) Підрядником своїх зобов`язань за цим Договором Замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених Гарантією.

На виконання умов Договору підряду позивач (Принципал) уклав з Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - АТ "Укрбудінвестбанк", Банк) (Гарант) договір № BGV/UA/03-2-05976 від 27.05.2021 про надання гарантії (далі - Договір про надання гарантії), відповідно до якого Банком видано банківську гарантію № BGV/UA/03-2-05976 від 27.05.2021, яка є додатком № 1 до Договору про надання гарантії (далі - Банківська гарантія).

Згідно з підп. 2.1.2 п. 2.1 Договору про надання гарантії у разі настання гарантійного випадку та отримання письмової вимоги Бенефіціара (ТОВ "Оператор ГТС України"), Гарант зобов`язаний розглянути вимогу разом із доданими до неї документами, перевірити достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Відповідно до підп. 2.1.3 п. 2.1 Договору про надання гарантії Гарант зобов`язався не пізніше 2 (другого) банківського дня з моменту отримання письмової вимоги Бенефіціара, яка становить належне представлення, надіслати Принципалу повідомлення про настання гарантійного випадку разом із копією вимоги Бенефіціара та документів, якими вона супроводжувалася.

Згідно з Банківською гарантією Банк як Гарант безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на SWIFT Банку-Гаранта, сплатити Бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором підряду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.03.2022 він надіслав на електронну адресу відповідача лист № 4-02 про призупинення виконання робіт на об`єктах у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

На підтвердження викладеного до позовної заяви додано лист позивача № 04-02 від 04.03.2022, адресований відповідачу, в якому позивач повідомив, що у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні він призупиняє виконання робіт на об`єктах відповідача з 25.02.2022, з доказами надсилання вказаного листа на електронну адресу відповідача: info@tsoua.com, яка зазначена в Додатковій угоді № 1.

05.03.2022 відповідач надіслав позивачу повідомлення № 22-2648 про настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання відповідачем зобов`язань.

Зазначене підтверджується доданим до позовної заяви листом відповідача № ТОВВИХ-22-2648 від 05.03.2022 з доказами його надсилання на електронну адресу позивача: svitjazua@gmail.com, яка вказана в Додатковій угоді № 1.

У зазначеному листі відповідач повідомив про неможливість виконання Товариством зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, а саме у зв`язку з введенням воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". На підтвердження наведеного відповідач додав до зазначеного листа лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

У п. 8.4 Договору підряду сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим Договором подовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Як зазначив позивач, з 25.02.2022 по 31.03.2022 роботи на об`єкті не виконувалися.

26.05.2023 позивач надіслав відповідачу підписаний примірник акта № 20 приймання виконаних будівельних робіт від 02.05.2023. Проте, за твердженнями позивача, відповідач відхилив зазначений акт без мотивованих заперечень.

30.05.2023 позивач повторно надіслав відповідачу акт № 20, який відповідач підписав 05.06.2023.

Також, позивач зазначив, що 26.05.2023 він надіслав відповідачу підписаний примірник акта № 21 приймання виконаних будівельних робіт від 24.05.2023, який відповідач не підписав. Водночас відповідач не надіслав позивачу мотивованого заперечення до вказаного акта.

29.08.2023 відповідач прийняв роботи за актом, підписавши примірник акта № 21 приймання виконаних будівельних робіт від 01.08.2023 за серпень 2023 року.

За доводами позивача, внаслідок зволікань відповідача у прийнятті робіт за актами № 20 та № 21, 14.09.2023 позивач надіслав відповідачу останній акт за Договором підряду - акт № 22 приймання виконаних будівельних робіт від 14.09.2023. Проте такий акт не було підписано чи відхилено відповідачем.

28.07.2023 Банк повідомив позивача про отримання вимоги відповідача від 28.07.2023 про сплату 770 496,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами Банківської гарантії.

На підтвердження викладеного, до позовної заяви додано лист Банку № 601/35/2023 від 28.07.2023, яким він повідомив позивача про отримання від відповідача свіфт-повідомлення (suffix 23072811656016) про отримання вимоги від 28.07.2023 про сплату 770 496,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами Банківської гарантії зі змінами. Також, лист містив прохання до позивача сплатити АТ "Укрбудінвестбанк" до 31.07.2023 зазначену гарантійну суму для забезпечення компенсації суми вимоги.

03.08.2023 АТ "Укрбудінвестбанк" перерахувало відповідачу кошти в розмірі 770 496,00 грн, на підтвердження чого до позовної заяви додано платіжне доручення № 112813767 від 03.08.2023.

Позивачем здійснено перерахування суми Банківської гарантії з урахуванням відсотків Банку в розмірі 786 891,55 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 261 від 01.08.2023 та № 271 від 06.09.2023.

При цьому, позивач зауважив, що відповідач не вказав у вимозі до Банку, в чому саме полягає порушення позивачем зобов`язань за Договором підряду.

Також, позивач зазначив, що 11.10.2023 отримав від відповідача письмову претензію № 2 у зв`язку із простроченням виконання робіт на 60 календарних днів за актом № 21 від 01.08.2023 на суму 52 075,76 грн, з яких пеня 0,1 % у сумі 24 034,97 грн та штраф 7 % у сумі 28 040,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 9 від 08.11.2023 позивач відмовив у задоволенні вказаної претензії, зазначивши, що вчасно виконав свої зобов`язання за Договором підряду, про що свідчать загальний журнал робіт і передана виконавча документація.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 770 496,00 грн суми гарантії, оскільки відповідач отримав ці кошти всупереч умовам Договору підряду.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що Підрядник мав виконати роботи, передбачені Договором підряду, до 01.06.2023. Відповідно до умов п. 11.1 Договору підряду термін дії Договору закінчився 01.07.2023, разом із тим, позивач лише 01.08.2023 надав акт приймання виконаних будівельних робіт № 21 за серпень 2023 року.

А отже, за доводами відповідача, станом на момент закінчення терміну дії Договору підряду та момент звернення відповідача до Банку-Гаранта з вимогою про стягнення банківської гарантії через неналежне виконання умов Договору підряду з боку позивача, ТОВ "Світязь" не виконало повний перелік робіт у строк, передбачений Договором підряду, що підтверджується тим, що останній акт приймання виконаних будівельних робіт було надано Підрядником лише 01.08.2023, тобто із простроченням у 2 місяці строку виконання робіт, передбачених відповідним графіком, та через 1 місяць із дня закінчення дії Договору підряду.

У спростування тверджень позивача щодо відхилення відповідачем підписання актів без мотивованих заперечень, відповідач зазначив таке.

26.05.2023 позивач завантажив акт № 21 від 24.05.2023 на суму 700 765,20 грн за допомогою системи електронного документообігу, однак відповідач відхилив такий акт та надав коментар-зауваження: "Акт містить позиції що не виконувались".

31.05.2023 позивачем повторно завантажений акт № 21 від 24.05.2023 на суму 697 670,40 грн, проте 06.06.2023 даний акт був також відхилений Замовником із наданим коментарем-зауваженням: "Завищені об`єми виконаних робіт".

07.06.2023 в систему електронного документообігу позивач учергове завантажив акт № 21 від 24.05.2023, цього разу на суму 505 140,00 грн, та 09.06.2023 акт був відхилений відповідачем, з наданим коментарем-зауваженням: "Виконання не відповідає зафіксованому в акті виконаних робіт".

13.06.2023 позивачем було знову завантажено акт № 21 від 24.05.2023 на суму 505 140,00 грн, 14.06.2023 даний акт був відхилено відповідачем та надано коментар-зауваження: "Використані матеріали не відповідають Договору".

18.06.2023 в систему електронного документообігу позивач завантажив акт № 21 від 01.06.2023 на суму 505 140,00 грн, 22.06.2023 відповідач відхилив зазначений акт та надав коментар-зауваження: "Акт містить роботи, що не виконувались".

24.07.2023 позивач завантажив акт № 21 від 01.07.2023 на суму 416 563,20 грн, проте 28.07.2023 відповідач відхилив даний акт із таким коментарем-зауваженням: "Фактичні об`єми виконаних робіт не відповідають наданому акту."

01.08.2023 в систему електронного документообігу Підрядником був завантажений акт № 21 від 01.08.2023 на суму 400 582,80 грн, який підписаний Замовником без зауважень.

14.09.2023 позивач завантажив акт № 22 від 14.09.2023 на суму 150 850,80 грн, проте 15.09.2023 даний акт був відхилений відповідачем та наданий коментар-зауваження:"Відсутні обсяги виконаних робіт".

Відповідач зазначив, що вищезазначений акт так і не був у підписаний Замовником, оскільки заактовані в ньому об`єми виконаних робіт не відповідали умовам Договору підряду.

Отже, відповідачем відхилялися акти через наявність мотивованих зауважень із боку відповідача щодо об`ємів виконаних робіт та/або інформації, яка була відображена в актах.

На підтвердження викладеного, до відзиву на позовну заяву додано викопіювання документів із системи електронного документообігу.

Щодо тверджень позивача про відсутність настання гарантійного випадку, відповідач зазначив, що Банківською гарантією чітко передбачено, що за цією гарантією Гарант безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)), та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на SWIFT Банку-Гаранта сплатити Бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором підряду.

Відтак, за доводами відповідача, оскільки позивач не виконав належним чином свої зобов`язання, відповідачу було перераховано суму Банківської гарантії.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 560 ЦК України (в редакції, чинній на момент видачі Банківської гарантії) визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в редакції, яка діяла на час видачі Банківської гарантії, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення, в редакції, чинній до 18.09.2024), відповідно до пунктів 2, 8, 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов`язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.

Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника (неустойка, завдаток), а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факт порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов`язання.

Гарантія призначена перш за все для того, щоб бенефіціар як кредитор за основним зобов`язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов`язання.

У зв`язку із цим, у статті 562 ЦК України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов`язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Грошове зобов`язання, що виникає за договором гарантії, є зобов`язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом.

Такий обов`язок, що зазначено вище, настає у випадку порушення боржником зобов`язання, і однією з підстав припинення цього обов`язку є сплата гарантом кредиторові (бенефіціару) суми, на яку видана гарантія (стаття 568 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Отже, після виконання договірних зобов`язань за наданою гарантією, банк-гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові у встановлених законом та договором випадках.

Оскільки заходи забезпечення виконання зобов`язання забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником, умовою їх застосування є невиконання або неналежне виконання останнім тих зобов`язань, для забезпечення яких встановлені такі заходи.

Разом із тим, гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, обставини непереборної сили (форс-мажор) не є обставиною, яка звільняє особу від обов`язків, які виникають із забезпечення виконання зобов`язання.

У даному випадку Банківська гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою Банк-Гарант у разі порушення Принципалом свого зобов`язання, забезпеченого Гарантією, сплачує кошти Бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

При цьому в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Аналогічний висновок Верховного Суду міститься в п. 8.4 постанови від 18.08.2022 у справі № 910/1674/20, п. 8.34 постанови від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 та п. 49 постанови від 18.06.2024 у справі № 910/11933/22.

Обов`язок гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання ним свого зобов`язання перед бенефіціаром, такі причини не мали б з`ясовуватись банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому, визначаючи, чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і, відповідно, встановлювати, із чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов`язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20.

Згідно з правовими висновками, наведеними в постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Договором про надання банківської гарантії, укладеним між Гарантом та Принципалом, не передбачено право Принципала висувати гаранту заперечення, які б він міг висунути відповідачу як управненій стороні гарантованого зобов`язання.

Враховуючи наведене, а також те, що Банківською гарантією Гарант надав Бенефіціару безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити Бенефіціару суму в розмірі 770 496,00 грн без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, Банк як Гарант не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між Бенефіціаром (відповідачем) та Принципалом (позивачем), та встановлювати, із чиєї вини відбулось порушення останнім забезпечуваного зобов`язання.

Таким чином, обов`язок Гаранта сплатити Бенефіціару грошову суму відповідно до умов Банківської гарантії настає за умови порушення Принципалом зобов`язання, забезпеченого Банківською гарантією, та направлення Бенефіціаром Гаранту письмової вимоги.

Разом із тим, як зауважив суд першої інстанції, позивач після отримання повідомлення від Гаранта про отримання 28.07.2023 свіфт-повідомлення про вимогу від відповідача про сплату 770 496,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами Банківської гарантії здійснив перерахування суми Банківської гарантії з урахуванням відсотків Банку в розмірі 786 891,55 грн без будь-яких зауважень.

Призначенням інституту гарантії (§ 4 гл. 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (гл. 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 910/6990/23.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Оператор ГТС України" отримало грошові кошти в сумі 770 496,00 грн в якості гарантійного платежу АТ "Укрбудінвестбанк" за Банківською гарантією, що забезпечувала виконання зобов`язань ТОВ "Світязь" за Договором підряду.

Тобто, умови сплати коштів за Банківською гарантією безпосередньо залежали від виконання основного зобов`язання, яке забезпечувалось Банківською гарантією.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Зазначене кореспондується з положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач у спростування тверджень позивача про подовження строку виконання зобов`язань за Договором підряду у зв`язку з настанням обставин непереборної сили зазначив, що при посиланні на п. 8.4 Договору підряду позивачем не враховані вимоги п. 8.2-8.3 Договору підряду.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 904/6631/23.

Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання, а лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 та від 06.10.2022 у справі № 911/1805/21.

Сама по собі наявність форс-мажорних обставин не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

Такий правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 917/1175/22.

Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Відповідну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22.

Іншими словами, сам лише факт введення воєнного стану на території України не означає, що позивач не може здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе договірні зобов`язання. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

Відповідно до статті 617 ЦК України, форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Разом із тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 911/1786/22.

Так, п. 8.1 Договору підряду визначено, що жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з п. 8.2 Договору підряду сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Відповідно до п. 8.3 Договору підряду неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифіката Торгово-промислової палати України позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (п. 8.4 Договору).

Поряд із цим, пунктом 4.2 Договору підряду передбачено, що строки виконання робіт можуть бути змінені із внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження сторонами зміни строку виконання робіт.

Матеріали справи також не містять доказів надання позивачем відповідачу відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України, як це передбачено п. 8.2 Договору підряду. Такий сертифікат до матеріалів справи не поданий. Ненадання сертифіката Торгово-промислової палати України в силу приписів п. 8.3 Договору підряду позбавляє сторону (у даному випадку позивача) права посилатися на будь-яку обставину непереборної сили як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Крім того, як було зазначено вище, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує належним чином, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.

Слід зазначити, що в листі позивача № 4-02 від 04.03.2022 про призупинення виконання робіт на об`єктах відповідача не конкретизовано, які саме обставини прямо перешкоджали Підряднику фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за Договором підряду.

Разом із тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності обставин, що об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань за Договором підряду у визначений п. 4.1 Договору строк, що в силу п. 8.4 Договору могло бути підставою для продовження строку виконання зобов`язань на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

При цьому суд враховує, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок. Отже сторона, яка посилається на вказану обставину, повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання за договором та військовими діями, чого позивачем в ході розгляду справи не доведено.

Також, як зауважив відповідач, незважаючи на введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану, який на даний час продовжено, позивач фактично продовжував виконувати свої зобов`язання за Договором підряду, що свідчить про відсутність форс-мажорних обставин для конкретного випадку.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що сукупність встановлених вище обставин свідчить про належне виконання Банком своїх зобов`язань за Банківською гарантією. При цьому, виконання безвідкличної Банківської гарантії, після пред`явлення письмової вимоги Бенефіціаром, здійснено саме Банком-Гарантом із дотриманням умов укладеного з позивачем (Принципалом) Договору про надання гарантії. Тобто, заявлені до Банку як Гаранта вимоги за Банківською гарантією були виконані саме Банком, а не позивачем.

За таких обставин, враховуючи той факт, що позивачем було порушено умови Договору підряду в частині своєчасного виконання робіт, ненадання суду належних доказів настання форс-мажорних обставин, зважаючи на умови Банківської гарантії, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 770 496,00 грн.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1759/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1759/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.01.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко