ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
"21" січня 2025 р. Справа№ 920/1353/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.01.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс»
на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 (повне рішення складено 13.06.2024)
у справі № 920/1353/23 (суддя Резніченко О.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Платформ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс»
про стягнення 1 490 000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Платформ» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 1 490 000,00 грн заборгованості за понаднормове користування вагонами №95955175, №95963419, №95963518, №95169355, №95164679, №95698734, №95986485, №95955159, №95955142, №95955100, №95965183, №95963435, №95556742, №95963369, №95963484, №95963427 та 22 350,00 грн судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що при виконанні, укладеного із відповідачем Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №1609 від 19.09.2022 (далі за текстом - Договір) виникло понаднормове користування вагонами, що підтверджується інформацією Укрзалізниці про дислокацію і стан вагонів в розрізі кожного вагону, а тому відповідач в силу пункту 3.6 Договору має сплатити позивачу суму неустойки за понаднормове використання вагонів.
Господарський суд Сумської області рішенням від 10.06.2024 у справі №920/1353/23 позовні вимоги задовольнив повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача 1 490 000,00 грн плати за понаднормове використання вагонів, 22 350,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції погодився із позицією позивача про визначення умовами Договору складання та підписання актів наданих послуг та встановлення судом факту надання послуг.
Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі №920/1353/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на виконання умов Договору у повному обсязі шляхом здійснення оплати за виконані позивачем транспортно-експедиційні послуги. Водночас позивач в порушення умов Договору, положень Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі за текстом - Правила користування вагонами), Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №335, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855 (далі за текстом - Правила складання актів), не надав суду відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, акти загальної форми ГУ-23 на підтвердження факту понаднормового користування вагонами, з посиланням на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 22.06.2018 у справі №904/7535/17, Верховним Судом у постановах від 10.02.2020 у справі №904/2679/19, від 15.06.2023 у справі №904/2020/22. За відсутності вказаних документів позивачем було складено 3 рахунки з однаковим номером та датами, проте з різними сумами.
Крім того, як зазначає відповідач, позивач в порушення умов Договору (пункт 2.1.10 Договору) та пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не надав суду зареєстрованої податкової накладної на спірну суму. Щодо наданої позивачем податкової накладної №49 від 27.02.2023, сформованої на підставі рахунку на оплату №48 від 27.02.2023, на суму 1 200 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 200 000,00 грн, щодо якої, в подальшому, позивачем було виявлено арифметичну невірність, проте Головним управлінням ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 29.08.2023 №574318280702, за яким виявлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки позивач безпідставно включив суму ПДВ у розмірі 200 000,00 грн у склад податкового кредиту за відсутності первинної документації. При цьому позивачем не була скоригована на виправлену суму 1 490 000,00 грн податкова накладна №49 від 27.02.2023.
Також відповідач не погоджується із доказом, наданим позивачем «Информация о досликоции и сосоянии вагонов» та не погоджується із кількістю днів понаднормового користування вагонами, та надає суду апеляційної інстанції свій розрахунок на суму 930 000,00 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» у справі № 920/1353/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.07.2024 витребував з Господарського суду Сумської області матеріали господарської справи №920/1353/23.
26.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/1353/23.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі № 920/1353/23 залишив без руху.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.08.2024 відкрив апеляційне провадження у справі № 920/1353/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024; розгляд справи №920/1353/23 призначив на 10.09.2024 на 11 год. 30 хв.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46, акт про затримку вагонів форми ГУ-23а та акт загальної форми ГУ-23 складаються між вантажовласником та залізницею, тоді як спірні правовідносини виникли з Договору та Додаткових угод до нього №02/03 від 16.01.2023, №01/23 від 16.01.2023, №04/22 від 30.11.2022, №03/22 від 30.11.2022. Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, на яку посилається відповідач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосуються правовідносин із Залізницею.
Стосовно доводів апелянта про наявність трьох рахунків на оплату та відсутності податкової накладної на суму 1 490 000,00 грн, то на підставі пункту 3.6 Договору виставлено рахунок на оплату №48 від 27.02.2023 на суму 1 200 000,00 грн, у тому числі 200 000,00 грн ПДВ та сформовано податкову накладну №49 від 27.02.2023 з номенклатурою товарів (робіт, послуг) «Плата за понаднормове використання вагонів» з посиланням на Договір, рахунок відповідачем не був оплачений. В подальшому, після перевірки правильності розрахунку плати за понаднормове використання вагонів позивачем встановлено арифметичну невідповідність у зв`язку із чим сформовано новий рахунок №48 від 27.02.2023 на суму 1 490 000,00 грн, у тому числі ПДВ 248 333,33 грн, надісланий відповідачу листом №18/10-01 від 18.10.2023, разом із розрахунком у розрізі кожного вагону. При цьому на різницю від повної оплати за понаднормове користування вагонами (290 000,00 грн) податкова накладна буде складена позивачем по факту надходження коштів, з урахуванням приписів Податкового кодексу України. Крім того, відповідач скористався своїм правом на податковий кредит з ПДВ згідно податкової накладної №49 від 27.02.2023 у зв`язку із чим податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2023 №57431828072 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 200 000,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголосив, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за понаднормове користування вагонами, а не встановлення правильності оформлення податкової накладної №49 від 27.02.2023 чи не складення іншої податкової накладної.
Щодо Інформації про дислокацію і стан вагонів, позивач зазначає, про що і зазначено у рішенні суду у даній справі, така Інформація сформована з порталу Укрзалізниці та підписана заступником начальника станції Здолбунів Климчуком А.В. при цьому відповідач не заперечує проти факту понаднормового користування вагонами за межами України, а заперечує лише проти кількості днів, без надання суду першої інстанції свого контррозрахунку. Наданий відповідачем розрахунок до суду апеляційної інстанції був відсутній під час розгляду справи у суді першої інстанції, що виключає прийняття його судом апеляційної інстанції.
02.09.2024 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення відносно інформації про дислокацію вагонів разом із листом філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» від 30.06.2023 №46/643, який просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи.
10.09.2024 судове засідання у справі № 920/1353/23 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відрядженні та судді Кравчука Г.А. у відпустці.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.09.2024 призначив справу №920/1353/23 до розгляду у судовому засіданні на 23.10.2024 об 11 год. 00 хв.
21.10.2024 відповідачем подано до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення щодо доказів складених російською мовою з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18.09.2024 у справі №751/1620/23, в яких зазначено: «вказаний перелік майна містить найменування російською мовою, що є недопустимим, так як суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства)».
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії і не є головуючим суддею, у відпустці, для розгляду справи №920/1353/23 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Станік С.Р.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.10.2024 справу №920/1353/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 прийняв до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Вовк І.В., судді - Сибіга О.М., Станік С.Р.; розгляд справи призначив на 19.11.2024 о 12 год. 20 хв.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 31.10.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Вовка І.В. звільнено у відставку.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 справу №920/1353/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.11.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі №920/1353/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.; призначив розгляд справи №920/1353/23 на 17.12.2024 о 12 год. 45 хв.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.12.2024 продовжив строк розгляду справи №920/1353/23 та оголосив перерву у розгляді справи №920/1353/23 до 21.01.2025 до 12 год. 30 хв.
У судовому засіданні 21.01.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі №920/1353/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
21.01.2025 у судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі №920/1353/23 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
16.09.2022 між позивачем (Експедитор) та відповідачем (Клієнт) укладено Договір (т.1 а.с. 18-23), за умовами якого Експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів (далі - вантаж), вказаних Клієнтом, власними (або залученими) Вагонами, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за даним Договором і/або погоджених з клієнтом.
Діяльність Сторін регламентується даним Договором, існуючими положеннями СМГС, національним транспортним правом та іншими нормативними актами Держав, по території яких переміщується вантаж, відповідно до умов та вимог внутрішніх і міжнародних Правил залізничних перевезень (пункт 1.2 Договору).
Згідно із підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору Експедитор зобов`язаний організувати перевезення вантажів Клієнта залізничним транспортом і надати інші транспортно-експедиторські послуги, як самостійно, так і шляхом підписання відповідних договорів з АТ «Укрзалізниця», його відокремленими підрозділами, або іншими юридичними особами від свого імені і за рахунок Клієнта по оптимальній транспортній схемі. Станції (пункти) відправлення, призначення, найменування і кількість продукції, що планується до відвантаження, термін виконання визначаються на підставі Заявки Клієнта. Експедитор приймає Заявки Клієнта відповідно до поточних можливостей організації перевезень вантажів Клієнта.
Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Договору Клієнт зобов`язаний не пізніше, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до початку відвантаження направити Експедитору Заявку (Додаток №1) на організацію перевезення вантажу із зазначенням найменування вантажу, пункту навантаження і станції відправлення вантажу, обсягу, термінів (початок і закінчення) відвантаження, станцію призначення і найменування одержувача, видів супровідних документів. Заявка на організацію перевезення вантажів є невід`ємною частиною цього Договору. Заявка на організацію перевезення вантажів оформляється у вигляді документа за підписом, печаткою Клієнта. Повідомити експедитору всю необхідну для здійснення перевезення інформацію про вантаж і своєчасно надати в розпорядження Експедитора документи встановленої форми, за якими проводиться приймання вантажу до перевезення, саме перевезення вантажу і його здача одержувачу.
Планова вартість (ціна) перевезень та послуг Експедитора (з врахуванням вартості користування вагонами Експедитора) за даним Договором фіксується сторонами у додаткових угодах до даного Договору. Крім того, Клієнт сплачує/відшкодовує Експедитору додаткові витрати: суми провізної плати, додаткових зборів, додаткових послуг Укрзалізниці за вільними тарифами, штрафів/пені та інших додаткових документально підтверджених витрат, які виникни у Експедитора при виконанні даного Договору та мають відношення до перевезення вагонами Експедитора, або залученими у третіх осіб (з вантажем/порожніми) та/або їх простою (далі - додаткові витрати). Відповідно до поданих Заявок Клієнта Експедитором визначається планова вартість загальних та додаткових витрат, які покладаються на Клієнта і він зобов`язаний їх сплатити/компенсувати Експедитору в терміни згідно з Договором (пункт 3.1 Договору).
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами, що вказана на першій сторінці цього Договору, і дає до 31.12.2022 (включно), а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання Сторонами своїм зобов`язань. Якщо за місяць до закінчення строку дії даного Договору жодна зі Сторін не заявить про намір розірвати даний Договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких самих умовах (пункт 8.1 Договору).
Відповідач звернувся до позивача із заявками про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у грудні 2022 та січні 2023, на підставі чого 30.11.2022 та 16.01.2023 між Сторонами до Договору укладено Додаткові угоди №03/22 (т.1 а.с. 24), №04/22 (т. 1, а.с. 26), №01/23 (т.1 а.с. 28), №02/23 (т.1 а.с. 30).
З метою виконання вищенаведених заявок позивач уклав із власниками вагонів ТОВ «СУГП «ІМТРЕКС» та ТОВ «АГРОТЕХНІКА» Договори №20/10-22 про організацію перевезень вантажів від 20.10.2022 (т.1 а.с. 84-89) та №13/04 на транспортно-експедиційне обслуговування від 13.04.2020 (т.1 а.с. 90-92), на доказ виконання яких позивач надав суду акти надання послуг №80 від 20.01.2023 (т.1 а.с. 93) та № 164 від 31.01.2023 (т.1 а.с. 95) та №5802 від 31.12.2022 (т.1 а.с. 96).
З матеріалів даної справи вбачається, що позивач надав відповідачу транспортно-експедиторських послуги з організації перевезення вантажів за маршрутами: ст. Засулля (Південна залізниця, 426305) ст. Щебжешин (ПКП, 65946); ст. Суми (Південна залізниця, 445306) - ст. Щебжешин (ПКП, 65946), що підтверджується залізничними накладними №№43039619, 43044171, 44903094, 44919777, 44919785, 44921682, 44949394 (т.1 а.с. 32-49) та актами надання послуг №9 від 16.01.2023, №281 від 11.12.2022, №285 від 24.12.2022 (т. 1 а.с. 50-53). За надані позивачем послуги відповідач розрахувався у повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції №128 від 28.12.2022 на суму 500 000,00 грн, №1113 від 26.12.2022 на суму 500 000,00 грн, №105 від 1 080 494,28 грн, №1084 від 16.12.2022 на суму 456 600,02 грн, №2 від 03.01.2023 на суму 69 149,98 грн, №60 від 13.01.2023 на суму 224 939,87 грн, №1 від 03.01.2023 на суму 509 610,13 грн, №606 від 29.05.2023 на суму 428 967,42 грн (т. 1 а.с. 56-63), проти чого сторони не заперечують.
Як зазначає позивач у позові, під час здійснення перевезень виникло понаднормове користування вагонами №95955175, №95963419, №95963518, №95169355, №95164679, №95698734, №95986485, №95955159, №95955142, №95955100, №95965183, №95963435, №95556742, №95963369, №95963484, №95963427, на доказ чого позивачем подано до позовної заяви «Информация о дислокации и состоянии вагонов» (т. 1 а.с. 65-80).
Пунктом 6 Додаткових угод №02/03 від 16.01.2023, №01/23 від 16.01.2023, №04/22 від 30.11.2022, №03/22 від 30.11.2022 до Договору Сторони узгодили, що пільговий час за користування вагонами за межами території України, з моменту здачі завантажених вагонів на прикордонних станціях (операція СДЧ) до моменту прийому порожніх вагонів на прикордонних станціях (операція ПРМ), становить 7 (сім) діб. У разі понаднормового використання вагонів, Замовник оплачує Виконавцю плату за користування вагонами в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок без урахування ПДВ за кожен вагон на добу, починаючи з восьмої доби простою, а також оплачує інші витрати Виконавця.
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що оплата відшкодування/компенсації, штрафів/пені за даним договором здійснюється протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку Експедитором.
Позивач надіслав відповідачу супровідним листом №18/10-01 від 18.10.2023 рахунок на оплату №48 від 27.02.2023 з розрахунком неустойки за понаднормове використання вагонів (т.1 а.с. 81-83). Доказів реагування на претензію, які і доказів оплати, матеріали даної справи не містять.
Спір у справі виник у зв`язку із тим, що відповідач у порушення умов Договору та Додаткових угод до нього, не сплатив позивачу 1 490 000,00 грн плату за понаднормове використання вагонів.
До правовідносин у сфері транспортно-експедиційного обслуговування та надання послуг із перевезення вантажів залізничним транспортом застосовуються, зокрема, положення Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі за текстом - Закон), Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі за текстом - Статут залізниць України), Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі за текстом - Правила користування вагонами і контейнерами), Правил зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі за текстом - Правила зберігання вантажів) та Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі за текстом - Угода), яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1 та 2 статті 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.
Аналогічна за змістом норма наведена в статті 316 ГК України.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 8 Закону експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.
Експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.
Згідно зі статтею 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору транспортного експедирування, зокрема, є: розмір плати експедитору; порядок розрахунків.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до положень статті 11 Закону експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов`язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.
Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки експедитора.
За статтею 12 Закону клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.
Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки клієнта.
Згідно пункту 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Відповідно до пунктів 2, 10, 13 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Згідно з пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Згідно пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.
Відповідно до параграфу 6 статті 28 Угоди якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, що не залежали від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Ці витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення та підтверджуються відповідними документами. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в прядку, передбаченому статтею 31 Угоди (стаття 32 Угоди).
Згідно з параграфом 1 статті 31 Угоди якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов`язком 1) відправника, який бере участь в перевезенні вантажу перевізником, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється, 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж за перевезення, яке ним здійснюється.
Провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата (параграф 5 статті 31 Угоди).
Отже, зазначені норми чинного законодавства передбачають обов`язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за користування вагонами (стаття 119 Статуту, пункти 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами), за зберігання вантажу (пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів). Також пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає обов`язок станції призначення повідомляти вантажовласника про затримку вагонів, а відправник відповідно до положень статей 28, 31, 32 Угоди зобов`язаний оплатити залізниці витрати, понесені у зв`язку із надісланням зазначеного повідомлення.
Як зазначено вище, Пунктом 6 Додаткових угод №02/03 від 16.01.2023, №01/23 від 16.01.2023, №04/22 від 30.11.2022, №03/22 від 30.11.2022 до Договору Сторони узгодили, що пільговий час за користування вагонами за межами території України, з моменту здачі завантажених вагонів на прикордонних станціях (операція СДЧ) до моменту прийому порожніх вагонів на прикордонних станціях (операція ПРМ), становить 7 (сім) діб. У разі понаднормового використання вагонів, Замовник оплачує Виконавцю плату за користування вагонами в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок без урахування ПДВ за кожен вагон на добу, починаючи з восьмої доби простою, а також оплачує інші витрати Виконавця.
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що оплата відшкодування/компенсації, штрафів/пені за даним договором здійснюється протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку Експедитором.
На підтвердження понаднормового використання вагонів позивач надав суду «Информацию о дислокации и состоянии вагонов» (т. 1 а.с. 65-80) у розрізі по кожному вагону.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами укладеного між сторонами Договору та Додаткових угод до нього, сторони не узгоджували, що дані з порталу Укрзалізниці можуть підтверджувати терміни понаднормового використання вагонів при перевезенні вантажів, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог (подібна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №912/909/23).
Водночас інформація, отримана з баз даних філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» носить виключно довідковий характер та не містять інформації, на підставі яких документів були сформовані такі дані ГІОЦ АТ «Укрзалізниця».
Такими обліковуючими документами, у разі внутрішніх перевезень - є Пам`ятка про подавання/забирання вагонів, яка мала оформлюватись після закінчення приймально-здавальних операцій та/або Відомості плати за користування вагонами, що складалась би на підставі вказаної вище Пам`ятки, або ж у разі перевезень у прямому міжнародному залізничному сполученні відповідно до Угоди - такими документами є власне залізничні накладні, в яких фіксуються момент прибуття вагонів у кінцевий пункт призначення, з яким пов`язується можливість початку вивантажувальних операцій з вагонами, нарахування додаткових платежів у разі затримок із видачею вантажу, що мали місце, та момент відправки вагонів по завершенню вантажних операцій - порожніми (за новими сформованими залізничними накладними), а також інші документи, що передбачені національним законодавством країни де проводились такі операції - відповідно до вимог § 1 статті 3 та статті 5 Угоди.
Надані позивачем копії «накладных, разделы по расчету провозных платежей, ведомости вагонов» не містять відомостей стосовно сдачі завантажених вагонів на прикордонних станціях та дат прийому порожніх вагонів на прикордонних станціях.
Водночас за приписами процесуального Закону кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).
Згідно із приписами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За чинним ГПК України докази мають бути належними - це докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; допустимими - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними - це докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 79-78 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав суду «Информацию о дислокации и состоянии вагонов», виготовлену з АСК ВП УЗ. Портал УЗ, «накладные, разделы по расчету провозных платежей, ведомости вагонов», частково викладені на російській мові
Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
Відповідно до статті 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Цей Закон регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України (частина 1 статті 2 вказаного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Згідно з частин 1, 2, 4, 5 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Таким чином, докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку. Такої ж думки дотримується Верховий Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.
З цього приводу, Верховний Суд у постанові від 18.09.2024 у справі №751/1620/23 виснував, що недопустимим є використання документів, викладених російською мовою, оскільки це суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Матеріали даної справи не містять перекладу «Информацию о дислокации и состоянии вагонов» у встановленому законодавством порядку, що виключає можливість суду визначити наявність підстав для нарахування позивачем відповідачу плати за понаднормове використання вагонів.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
З огляду на встановлені вище обставини, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. Наданий відповідачем до апеляційної скарги розрахунок понаднормового користування вагонами судом апеляційної інстанції не може бути прийнятий, з урахуванням приписів частини 3 статті 269 ГПК України.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі № 920/1353/23 скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі № 920/1353/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі №920/1353/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платформ» (вул. Віли 1, буд. 18, офіс 1, м. Здолбунів, Рівненська область, 35705, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42904868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» (вул. Супруна, буд. 3/1, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30174932) 33 525,00 грн (тридцять три тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Сумської області.
5. Матеріали справи №920/1353/23 повернути до Господарського суду Сумської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано суддями 24.01.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2025 |
Оприлюднено | 27.01.2025 |
Номер документу | 124658169 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Владимиренко С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні