Постанова

від 12.12.2024 по справі 904/8753/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/8753/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Дарміна М.О., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий континент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 (суддя Рудь І.А.)

у справі № 904/8753/21

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий континент"

до відповідача-1: Дніпровської міської ради

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдгранд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий континент" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Дніпровської міської ради та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдгранд", в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Дніпровської міської ради № 339/62 від 21.10.2020 "Про поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район)" та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1787 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0201 і земельної ділянки площею 1,3203 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0202;

- визнати недійсним договір оренди землі за кадастровим номером 1210100000:03:080:0201 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, укладений 23.11.2020 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білдгранд".

Ухвалою господарського суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 09.12.2021.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/8753/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий континент" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/8753/21, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнений стислий виклад доводів апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржуваним рішенням Дніпровської міської ради було, окрім іншого, вирішено передати всю територію (обидві земельні ділянки 1210100000:03:080:0201 та 1210100000:03:080:0202), на якій розташований житловий багатоквартирний будинок ОСББ "ЖК "П`ятий континент", в тому числі але не виключно безпосередньо під будівлями житлового комплексу, в оренду на 41 рік. Передача в управління (на баланс) співвласників багатоквартирного будинку відбулася до поділу земельної ділянки та до розробки технічної документації, щодо поділу земельної ділянки на якій розташовано житловий комплекс з кадастровим номером 1210100000:03:080:0184. I пусковий комплекс житлового комплексу і ІІ пусковий комплекс вже були введені в експлуатацію, а також передані ОСББ, то вбачається, що факт припинення користування у ТОВ Віктрікс настав ще до прийняття рішення про надання згоди на поділ і затвердження документації щодо поділу. Таким чином, передача строком на 41 рік, земельної ділянки під багатоквартирним будинком не може не зачіпати права та інтереси ОСББ "ЖК "П`ятий континент";

- введення в експлуатацію багатоквартирного будинку, створення ОСББ, передання будинку ОСББ підтверджує факт припинення користування попереднім користувачем; Відсутність реєстрації прав ОСББ на земельну ділянку не позбавляє його відповідних прав щодо цієї ділянки, що виникли у зв`язку із набуттям власниками квартир багатоквартирного будинку; Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди також закріплений в наведених положеннях статті 42 ЗК України та статей 1, 4, 5 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"; Багатоквартирні будинки та належні до них господарські будівлі, споруди і приміщення є нерозривно пов`язаними із земельними ділянками, на яких вони розміщені; ОСББ має право на захист свого інтересу та порушених прав передбачених ст. 42 ЗКУ та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"; Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не визначає правил та необхідності проведення реєстраційних дій щодо переходу речових прав на земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий багатоквартирний будинок; Реалізація права на об`єкт нерухомого майна - житловий багатоквартирний будинок, об`єкт нерухомого майна цьому будинку (квартиру) неможлива без одночасного використання відповідним суб`єктом права власності земельної ділянки;

- судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/1582/21, від 27.03.2019 у справі № 925/315/18, а також висновок Верховного Суду у постанові від 21.07.2020 у справі № 922/3461/17 про те, що багатоквартирні житлові будинки та належні до них господарські будівлі споруди і приміщення є нерозривно пов`язаними із земельним ділянками, на яких вони розміщені;

- у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 р. по справі № 916/1261/16 (916/2158/21), у якій вирішувався спір у подібних до цієї справи правовідносин та було сформовано декілька важливих позицій стосовно застосування норм ст. 42, 120 Земельного кодексу України, 377 ЦК України, З.У. "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", З.У. "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", З.У. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у спорі про права на земельну ділянку, на якій побудований багатоквартирний будинок (абзац 2 п. 7.1. Постанови)), а саме: «Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. (абзац 3 п. 7.10 Постанови) Суд ураховує наведений висновок у спірних правовідносинах незважаючи на те, що положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України не поширюються на правовідносини у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий багатоквартирний будинок, об`єкт нерухомого майна в цьому будинку (квартиру), оскільки принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди також закріплений в наведених положеннях статті 42 ЗК України та статей 1, 4, 5 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а тому зберігається у відповідних правовідносинах. (абзац 1 п. 7.11 Постанови) Правильність такого підходу підтверджується тим, що реалізація права на об`єкт нерухомого майна - житловий багатоквартирний будинок, об`єкт нерухомого майна цьому будинку (квартиру) неможлива без одночасного використання відповідним суб`єктом права власності земельної ділянки, на якій побудований багатоквартирний будинок, а тому вирішення та оцінка правомірності відчуження земельної ділянки без урахування факту розташування на ній нерухомого майна - багатоквартирного будинку, та відповідних прав на цей об`єкт нерухомого майна суперечить наведеному принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.(абзац 2 п. 7.11 Постанови) Отже, нездійснення, зокрема, Позивачем державної реєстрації права на Земельну ділянку після отримання її на баланс у червні 2016 року, між тим не позбавляє його відповідних прав щодо цієї ділянки, що виникли у зв`язку із набуттям власниками квартир багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ Позивача, відповідних прав щодо Земельної ділянки (пункти 7.5-7.10). Суд також зауважує, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не визначає правил та необхідності проведення реєстраційних дій щодо переходу речових прав на земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий багатоквартирний будинок та/або квартиру в такому будинку. (п. 7.13 Постанови) А тому, оскільки держава не виконала свій обов`язок (передбачений частиною другою статті 42 ЗК України) запровадити внутрішню процедуру передачі земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, співвласникам цього будинку, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу, а не на відповідних суб`єктів, зокрема Позивача, в провину якому не може ставитися відсутність затвердження Кабінетом Міністрів України порядку безоплатної передачі земельної ділянки у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку. (абзац 3 п. 7.14 Постанови) ОСББ має право на захист свого інтересу та порушених прав передбачених ст. 42 ЗКУ та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (пункт 7.15 Постанови)»;

- Позивач не надавав згоди на розроблення відповідної документації з землеустрою, щодо поділу земельної ділянки, хоча наявність такої згоди є обов`язковою (п. е ч. 1 ст. 56 З.У. Про землеустрій); Межі земельної ділянки у документації з землеустрою, щодо поділу земельної ділянки позивачем не погоджувались (п. в, г, ґ ч. 1 ст. 56 З.У. Про землеустрій та ст. 198 ЗКУ); Розробка документації з землеустрою, щодо поділу земельної ділянки здійснювалось на замовлення особи права користування якої припинилися внаслідок передання та отримання ОСББ в управління (баланс) 1-3 секцій та 4- 5 секцій житлового комплексу, які були введені в експлуатації (Постанова ВС від 16.02.2022 р. у справі № 910/1582/21 та від 27.03.2019 р. у справі № 925/315/18); Приватний інтерес ОСББ не було враховано, як це передбачено ч. 2 ст. 59 З.У. «Про землеустрій». При цьому, особі, яка була замовником документації з землеустрою, щодо поділу земельної ділянки було достеменно відомо про те що: ОСББ вже створено, житлові комплекси введено в експлуатацію, а ще й передані в ОСББ.

Також, скаржник посилається на нерозгляд судом його клопотання про витребування доказів у відповідача-1, внаслідок чого його було позбавлено можливості довести обставини, на які він посилався; ненадання відповідачем-2 доказів на вимогу суду.

У зв`язку з чим, просить суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:

- витребувати у відповідача-1 Дніпровської міської ради (49070, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75) належним чином засвідчені копії всіх документів, що стали підставою для проходження процедури візування, розгляду та прийняття Рішення Дніпровської міської ради № 339/62 від 21.10.2020;

- витребувати у відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДГРАНД» (49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 11) належним чином засвідчені копії наступних документів: - копія технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (щодо поділу земельної ділянки площею 1,4990 га за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184) Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктрікс» земельні ділянки по фактичному розміщенню комплексу і для будівництва і обслуговування багатоповерхового житлового будинку. м. Дніпро, Соборний район, просп. Героїв, 1А виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукововиробнича фірма Геокад», 2020; - копія технічного паспорту на будинок квартирного типу (гуртожиток) вулиця пр-т Героїв, буд. № 1 А та вул. Набережна Перемоги, буд. 112 Д місто Дніпро, Соборний район, Дніпропетровська обл., виготовленого ФОП Якубук Андрій Володимирович, 21.04.2020 (замовник Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктрікс»); - копія експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом «Нове будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення за адресою: просп. Героїв, 1-А та вул. Набережна Перемоги, 112 Д м. Дніпро». Коригування, затвердженого Директором ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Міжрегіональна будівельна експертиза» Демченко С.О. із Додатками на 7 арк.; - копія експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом «Нове будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення за адресою: просп. Героїв, 1-А та вул. Набережна Перемоги, 112 Д м. Дніпро», затвердженого Директором ДП «Укрдержбудекспертиза» 14.12.2017 із Додатками на 3 арк.; - копія технічного паспорту на будинок квартирного типу (гуртожиток) вулиця пр-т Героїв, буд. № 1 А та вул. Набережна Перемоги, буд. 112 Д місто Дніпро, Соборний район, Дніпропетровська обл. виготовленого ФОП Якубук Андрій Володимирович, 04.09.2019 (замовник Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктрікс»).

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Зокрема, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024 за клопотанням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий континент" було ухвалено Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЛДГРАНД» (49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 11) надати суду у строк до 29.11.2024 року належним чином засвідчені копії технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (щодо поділу земельної ділянки площею 1,4990 га за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184) Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктрікс» земельні ділянки по фактичному розміщенню комплексу і для будівництва і обслуговування багатоповерхового житлового будинку. м. Дніпро, Соборний район, просп. Героїв, 1А виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Геокад», 2020.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

08.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також, додатково заперечує проти задоволення клопотань апелянта про витребування доказів, наполягає на відсутності підстав для їх задоволення.

10.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

21.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява на виконання вимог суду та долучення до матеріалів справи № 904/8753/21 засвідченої копії технічної документації із земельної ділянки площею 1,4990 га за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184) Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктрікс» земельні ділянки по фактичному розміщенню комплексу і для будівництва і обслуговування багатоповерхового житлового будинку. м. Дніпро, Соборний район, просп. Героїв, 1А виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукововиробнича фірма Геокад», 2020.

12.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про виклик у судове засідання експертів. Клопотання обґрунтоване ч. 4 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 12.12.2024 приймали участь представники сторін. Третя особа, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направила, про причини неявки не проінформувала.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, у даній справі вже проводилися судові засідання, в яких уповноважені представники сторін надавали свої пояснення щодо доводів та вимог апеляційної скарги, зокрема, в судовому засіданні 17.10.2024.

В даному висновку звертається увага на те, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги межі апеляційного перегляду справи, необхідність дотримання розумних строків провадження, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі третьої особи.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

В судовому засіданні 12.12.2024 представник позивача (апелянт) підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Представники відповідачів-1,2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзивах, наполягали на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.

Щодо клопотання про виклик експертів.

За приписами ч.ч. 1-5 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 69 ГПК України експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання. Експерт зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом та роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем-2 було долучено до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою, будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи № 2078-23 складений 12.10.2023 року.

Відтак, позивач не був позбавлений права заявити відповідне клопотання про виклик експерта для надання відповідей на питання, які виникли у позивача.

При цьому судом враховується, що представник позивача у судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області 25.01.2024 вже заявляв клопотання про виклик експерта у судове засідання для надання питань експерту по його висновку, після проведення експертизи за заявою відповідача-2, яке було відхилено судом.

В даному випадку, виходячи з меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України). В своїй апеляційній скарзі позивач не посилався на неможливість реалізувати своє право на виклик експерт для надання пояснень щодо його висновку (роз`яснень, відповідей на питання), як і не вказував на незаконність відмови господарським судом у його клопотанні. Також, ним не заявлялося відповідне клопотання для його розгляду судом апеляційної інстанції в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду. В свою чергу, у переліку клопотань, наведеному у п. 6 ч. 1 ст. 267 ГПК України, відсутні клопотання про виклик експерта, до того ж щодо висновку, який було виготовлено за самостійним зверненням сторони та його надання в матеріали справи в господарському суді, що не обмежувало позивача у можливості заявити відповідне клопотання на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Поміж іншого, суд приймає до уваги також поведінку позивача, який самостійно не замовляв експертне дослідження, не клопотав перед судом про призначення повторної чи додаткової експертизи, хоча наразі поданим до суду безпосередньо перед черговим судовим засіданням клопотанням останній фактично намагається домогтися переоцінки такого доказу, як висновок експерта № 2078-23 від 12.10.2023, ставлячи під сумнів його повноту, неточність та достовірність, в той час, як висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Відтак, судом не встановлено, що позивач будь-яким чином був обмежений у можливості брати участь у формуванні експертного звіту або ставити питання експерту під час судового процесу, а принцип змагальності, на який посилається заявник, в тому числі передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13).

За сукупності наведених умов суд відмовляє у задоволенні клопотання про виклик експертів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 23.04.2012 між Дніпровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віктрікс (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір), який посвідчений приватним нотаріусом Сусловим М.Є. та зареєстрований в реєстрі за №843 (державна реєстрація від 18.07.2012 № 121010004000618) (а.с. 32-35 том -1).

Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню нежитлових будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: по просп. Героїв, 1-А (Жовтневий район) (п. 1 договору).

Підставою для укладання даного договору оренди землі є рішення міської ради від 25.01.2012 № 95/20 (п. 1.1. договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4990 га (п. 2. договору).

Цільове призначення земельної ділянки: 03. Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торгівельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування) (п. 2.2. договору).

Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:080:0184 (п. 2.5. договору).

Договір укладено на 49 років (п. 8. договору).

17.07.2017 сторони уклали додатковий договір до договору оренди (а.с. 36-37 том-1), відповідно до якого дійшли згоди п. 2.2. договору викласти в новій редакції: Цільове призначення земельної ділянки:

02. Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва).

03. Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торгівельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)..

Підставою для укладання цього додаткового договору є рішення міської ради від 21.06.2017 № 188/22 (п. 6 додаткового договору).

20.11.2018 виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняв рішення №1156, яким надав дозвіл ТОВ Віктрікс на проектування та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення по просп. Героїв 1 А, вул. Набережній Перемоги, 112Д, у межах землекористування (кадастрові номери 210100000:03:080:0184, 1210100000:03:080:0151).

20.06.2020 ТОВ Віктрікс звернулось до Дніпровської міської ради з клопотанням № 36/3779 про надання згоди на поділ земельної ділянки по проспекту Героїв 1А, Соборний район, яка перебуває в оренді ТОВ Віктрікс.

Рішенням Дніпровської міської ради № 437/61 від 23.09.2020 надано згоду на поділ земельної ділянки, площею 1,4990 га (кадастровий номер 1210100000:03:080:0184), по просп. Героїв, 1 А, яка перебувала в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрікс", код ЄДРПОУ 37070686, відповідно до договору оренди землі від 23.04.2012 (державна реєстрація від 18.07.2012 № 121010004000618) (п. 1. Рішення). Надано ТОВ "Віктрікс" дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок по фактичному розміщенню комплексу і для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (п. 2. Рішення).

На підставі поділу сформовано: земельну ділянку, під житловим комплексом, з урахуванням прибудинкової території, загальною площею 1,3203 га, кадастровий номер: 1210100000:03:080:0202, функціональне призначення - по фактичному розміщенню комплексу. Договір оренди зареєстровано в реєстрі за № 3716; земельну ділянку, кадастровий номер: 1210100000:03:080:0201, по фактичному місцезнаходженню нерухомого майна, що належить ТОВ "Білдгранд" (відповідач-2).

07.10.2020 ТОВ "Віктрікс" та ТОВ "Білдгранд" звернулися до Дніпровської міської ради з клопотанням про затвердження технічної документації та укладання договору оренди земельної ділянки, за визначеними умовами.

Рішенням Дніпровської міської ради № 339/62 від 21.10.2020 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розроблену ТОВ «НВФ Геокад», і поділено земельну ділянку, площею 1,4990 га (кадастровий номер 1210100000:03:080:0184), по просп. Героїв, 1А, яка перебуває в оренді ТОВ "Віктрікс", код ЄДРПОУ 37070686, відповідно до договору оренди землі від 23.04.2012 (державна реєстрація від 18.07.2012 № 121010004000618), на земельні ділянки:

- площею 0,1787 га (кадастровий номер 1210100000:03:080:0201), та передано її і оренду ТОВ "Білдгранд", код ЄДРПОУ 43745147, строком на сорок один рік згідно з договором оренди землі від 23.04.2012 (державна реєстрація від 18.07.2012 № 121010004000618) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури);

- площею 1,3203 га (кадастровий номер 1210100000:03:080:0202), та передано її в оренду ТОВ "Віктрікс", код ЄДРПОУ 37070686, строком на сорок один рік згідно з договором оренди землі від 23.04.2012 (державна реєстрація від 18.07.2012 № 121010004000618) по фактичному розміщенні комплексу, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ)02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової).

Віднесено земельні ділянки (п. 2 цього рішення) за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

Зобов`язано ТОВ "Білдгранд" у тримісячний строк з моменту прийняття цього рішення укласти з міською радою в установленому порядку договір оренди землі (кадастровий номер 1210100000:03:080:0201).

Здійснити нотаріальне посвідчення договору (п. 4.1 цього рішення) та провести державну реєстрацію прав за цим договором відповідно до вимог чинного законодавства.

23.11.2020 між Дніпровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білдгранд" (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір), який посвідчений приватним нотаріусом Сусловим М.Є. та зареєстрований в реєстрі за №3717 (а.с. 49-52 том -1).

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована по просп. Героїв, 1А (Соборний район), цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ) 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури), з кадастровим номером 1210100000:03:080:0201.

Підставою для укладання цього договору оренди землі є рішення міської ради від 21.10.2020 № 339/62 (п. 1.1 договору).

В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,1787 га.

Категорія землі згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України: землі житлової та громадської забудови.

Цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ): 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури).

Фактичне використання (вид використання): для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (п. 2 договору).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: споруда та тимчасові металеві навіси, а також інші об`єкти інфраструктури: до земельної ділянки підведена лінія електромережі; існує простір; доступ до земельної ділянки обмежений, земельна ділянка огороджена бетонною та металевою огорожами (п. 3 договору).

Договір укладено на сорок один рік (п. 8 договору).

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що після здачі в експлуатацію побудованого житлового комплексу, 12.02.2020 рішенням засновників (власників житлових та нежитлових приміщень) було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий Континент", що підтверджується Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, засновниками Об`єднання виступають власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту приймання-передачі житлового комплексу в управління від 01.06.2020, ОСББ "ЖК "П`ятий континент" було передано в управління нерухоме майно - житловий багатоквартирний будинок за адресою: пр. Героїв, 1-А та вул. Набережна Перемоги, 112Д у м. Дніпро.

Як зазначає позивач, останній 21.12.2020 подавав клопотання № 22/20 від 21.12.2020 (а.с. 53 том -1) до міського голови Філатова Б.А. (вх. № 36/6169) про надання дозволу на розробку технічної документації щодо оформлення земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184 в постійне користування по фактичному розміщенню житлового будинку, що знаходиться на балансі цього ОСББ. До клопотання додавались копія установчих документів ОСББ "ЖК "П`ятий Континент", копія технічного паспорту на нерухоме майно та копія акту приймання-передачі від 01.06.2020.

Проте наразі позивачу в оформленні права користування або власності на земельну ділянку під житловим будинком, що перебуває в нього на утриманні, перешкоджає оскаржуване рішення Відповідача-1 №339/62 від 21.10.2020 і без визнання незаконними рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки, позивач фактично позбавлений можливості захистити своє право та належним чином оформити права постійного користування земельною ділянкою для обслуговування житлового комплексу, право на яке у нього виникло з моменту укладення акту приймання-передачі житлового комплексу.

Крім того, позивач вказує про те, що згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельна ділянка № 726-ДК/772/АП/09/01-21, складеного 23.06.2021 управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, рішення Дніпровської міської ради від 23.09.2020 № 437/67 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район), яка перебуває в оренді ТОВ «ВІКТРІКС» код ЄДРПОУ 37070686» та від 21.10.2020 № 339/62 «Про поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район)» прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме всупереч статті 120 Земельного кодексу України та статті 56 Закону України «Про землеустрій», а право ТОВ "Білдгранд" та ТОВ "Віктрікс" на земельні ділянки площею 1,3203 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0202 та площею 0,1787 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0201 оформлено з порушенням вищевказаних норм.

Таким чином, на думку позивача, створення спірних земельних ділянок як самостійних об`єктів цивільного обороту, було здійснено з порушенням статті 120 Земельного кодексу України та статті 56 Закону України «Про землеустрій», що є підставою для визнання подальших правочинів, вчинених щодо незаконно створених об`єктів цивільного обороту, недійсними.

Також позивач зазначає про те, що договір оренди земельної ділянки площею 0,1787 га за кадастровим номером 1210100000:03:080:0201, укладений між Дніпровською міською радою та ТОВ "Білдгранд" підлягає визнанню недійсним, а його державна реєстрація скасуванню, оскільки останній не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його права чи охоронюваного законом інтересу відповідачами на момент звернення до господарського суду та відповідно необхідність його відновлення в обраний позивачем спосіб захисту.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий континент" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Дніпровської міської ради та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдгранд", в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Дніпровської міської ради № 339/62 від 21.10.2020 "Про поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район)" та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1787 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0201 і земельної ділянки площею 1,3203 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0202;

- визнати недійсним договір оренди землі за кадастровим номером 1210100000:03:080:0201 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, укладений 23.11.2020 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білдгранд".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що Дніпровською міською радою винесено рішення № 339/62 від 21.10.2020 «Про поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район), відповідно до якого земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:080:0184 було поділено на нові об`єкти цивільного обороту та передано у користування третім особам, чим порушено право позивача на користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок, що належить членам ОСББ "Житловий комплекс "П`ятий континент" на праві власності.

Крім того, враховуючи, що на виконання поло жень оскаржуваного рішення між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білдгранд» 23.11.2020 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1787 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0201, зміст якого не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним з подальшим скасуванням його державної реєстрації.

Відповідачі проти заявлених позовних вимог заперечили в повному обсязі.

Так, 10.12.2021 відповідачем-1 до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивачем жодним чином не підтверджено та не визначено яким чином (діями/чи бездіяльністю з боку відповідачів) порушуються його законні права та інтереси. Доводи позивача про порушення його прав є абстрактними та місять жодного обґрунтування негативного впливу спірного рішення міської ради на його права, свободи чи інтереси і свідчать лише про незгоду позивача з оскаржуваним рішенням, що не є тотожним порушенню прав.

07.12.2021 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у позові в повному обсязі. Вказує на те, що дії відповідача - 1 при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення, правомірні та законні. Приймаючи оскаржуване рішення відповідач-1 діяв в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства України, оскільки ТОВ "Віктрікс" на момент поділу земельної ділянки був її добросовісним землекористувачем, земельна ділянка, яка вже раніше була виділена, відводилась з метою будівництва, а при поділі земельної ділянки її функціональне використання змінилося - на обслуговування житлового будинку, та по фактичному місцезнаходженню нерухомого майна, тому права позивача оскаржуваним рішенням ніяким чином не порушено.

Також, відповідач-2 вказує на те, що його звернення до Дніпровської міської ради з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки було правомірним. За приписами ст. 120 Земельного кодексу України вбачається, що ТОВ "Білдгранд" стало законним власником нерухомого майна, яке воно придбало у ТОВ " Віктрікс".

Щодо вимог позивача про визнання договору оренди землі недійсним, відповідач-2 вважає, що викладені позивачем у позові обставини не підтверджені належними доказами, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

13.01.2022 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з огляду на те, що обставини справи не дають підстав для висновку про виникнення у позивача будь-якого охоронюваного законом інтересу, який би підлягав судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин законності прийняття Дніпровською міською радою рішення № 339/62 від 21.10.2020 «Про поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район), наявності/відсутності підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним та скасування його; наявності/відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди землі. Відповідно до частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управитель - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

В свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що: - прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. - спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Статтею 123 ЗК України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналіз зазначених вище положень земельного законодавства підтверджує, що право користування земельною ділянкою повинно бути посвідчене у встановленому порядку.

Як встановлює ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення державної реєстрації за позивачем прав на спірну земельну ділянку, як і відсутні докази на підтвердження того, що позивачем вчинялися дії для проведення такої реєстрації.

Натомість апеляційний суд зауважує, що звертаючись до суду з позовною заявою щодо визнання протиправним і скасування рішення Дніпровської міської ради № 339/62 від 21.10.2020 та визнання недійсним договір оренди землі за кадастровим номером 1210100000:03:080:0201, Позивач зазначав, що нібито, мав «законні» сподівання на отримання у користування земельної ділянки з кадастровим номером: 1210100000:03:080:0184 виділеної ТОВ «ВІКТРІКС» під будівництво.

Скаржник вбачає своє порушене право (законний інтерес) у тому, що тільки він: має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:03:080:0184, загальною площею 1,4990 га) під житловим комплексом «П`ятий континент», що розташований за адресою: вул. Набережна Перемоги, 112 Д, місто Дніпро, та він позбавлений можливості реалізувати свій цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під житловим комплексом, бо на частину земельної ділянки оформлене речове право (право оренди) відповідача-2, та таким чином порушено принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованих на ній житлових будинків житлового комплексу «П`ятий континент».

Так, Позивач вказував, що багатоквартирний житловий будинок збудований на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:03:080:0184, яку було поділено відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 23.09.2020 № 437/61 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1 А (Соборний район), яка перебуває в оренді ТОВ "ВІКТРІКС", код ЄДРПОУ 37070686» на дві самостійні земельні ділянки, площею 0,1787 га (кадастровий номер 1210100000:03:080:0201), площею 1,3203 га (кадастровий номер 1210100000:03:080:0202), по просп. Героїв, 1 А відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 21.10.2020 № 339/62 «Про поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1 А (Соборний район)».

Таким чином прийняттю оспорюваного рішення Дніпровської міської ради № 339/62 від 21.10.2020 "Про поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район)" передувало рішення Дніпровської міської ради від 23.09.2020 № 437/61 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1 А (Соборний район), яка перебуває в оренді ТОВ «ВІКТРІКС», код ЄДРПОУ 37070686», яке було предметом судового оскарження у справі №904/2018/21 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий континент" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктрікс», про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2021 року у справі № 904/2018/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021, було відмовлено у задоволені позовної заяви.

У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі №904/2018/21 зазначено, що: «… у даному випадку суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що доказів державної реєстрації за позивачем прав на спірну земельну ділянку до матеріалів справи не надано. Апелянт зазначав суду апеляційної інстанції, що 21.12.2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий континент" подало клопотання №22/20 від 21.12.2020 року до міського голови Філатова Б.А. про надання дозволу на розробку технічної документації щодо оформлення земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184 в постійне користування по фактичному розміщенню житлового будинку, що знаходиться на балансі цього ОСББ. Однак, вказані дії, які нібито проведені позивачем, стосуються періоду після прийняття Дніпровською міською радою оскаржуваного у даній справі рішення від 23.09.2020 року. Як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивачем не надано докази направлення чи вручення відповідачу вказаного клопотання, а також докази отримання чи реєстрації його відповідачем. Інші докази на підтвердження факту звернення позивача до відповідача щодо оформлення права користування земельною ділянкою за адресою по просп. Героїв, 1-А в матеріалах справи відсутні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваного рішення про те, що позивачем не доведена наявність у нього права користування спірною земельною ділянкою за адресою: просп. Героїв, 1-А (Соборний район), стосовно якої Дніпровською міською радою прийнято оспорюване рішення № 437/61 від 23.09.2020».

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оцінюючи наявність порушеного права позивача, перш за все, варто акцентувати увагу на такому.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що після здачі в експлуатацію побудованого багатоквартирного житлового комплексу його було передано забудовником на баланс ОСББ та до матеріалів справи додано сертифікати готовності об`єкта нерухомого майна до експлуатації на І пусковий комплекс та II пусковий комплекс.

Судом встановлено, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 25.01.12 № 95/20 між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «ВІКТРІКС» 23.04.2012 р. укладено договір оренди землі, площею 1,4990 га, кадастровий номер: 1210100000:03:080:0184, код КВЦПЗ 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури), функціональне використання по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд. Державна реєстрація відбулась за № 843. Наявність нежитлових будівель та споруд відображена в акті приймання-передачі земельної ділянки та в реєстрі речових прав, відповідно.

Строк дії договору оренди 49 років. Номер запису про інше речове право: 21426839.

Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи орендаря; інших випадках передбачених законом (п.35 Договору).

Орендареві земельної ділянки надано право на будівництво (п. 30 Договору).

Додатковим договором до договору оренди землі від 17 липня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є., реєстраційний номер 2213, внесено зміни до договору оренди в частині цільового призначення землі та кодів КВЦПЗ. Земельну ділянку надано по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд та для будівництва.

02 березня 2018 року ТОВ «ВІКТРІКС», як замовнику об`єкту «Нове будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення за адресою: проспект Героїв, 1-А та вул. Набережна Перемоги 112Д», надано Дозвіл на виконання будівельних робіт.

Житловий комплекс складається загалом з п`яти 10-ти поверхових багатоквартирних житлових будинків, які будувалися почергово, а самі будинки було поділено на пускові комплекси та секції.

До І пускового комплексу входить 3-ри секції багатоквартирного житлового будинку, загальна кількість квартир 144.

До ІІ пускового комплексу 2-ві секції багатоквартирного житлового будинку, загальна кількість квартир 213.

Вказані житлові будинки складають єдиний житловий комплекс та об`єднані однією проектною документацією, в розумінні п. 3.8 ДБН А2.2.3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».

19.09.2019 року Сертифікатом ІУ № 163192621612 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкту згідно проекту «Нове будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення за адресою Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Героїв, 1А, та 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 112 Д (будівельна адреса)», І пусковий комплекс.

07.08.2020 року Сертифікатом ІУ №123200807690 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкту згідно проекту «Нове будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення за адресою Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Героїв, 1А, та 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 112 Д (будівельна адреса)», ІІ пусковий комплекс. Вказаними сертифікатами підтверджено готовність об`єкту до експлуатації, кожного пускового комплексу відповідно.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 22.10.2019р. № 1040 присвоєно житловому комплексу «Нове будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Героїв, 1А, та 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 112 Д (будівельна адреса), І пусковий комплекс адреси вул.. Набережна Перемоги, 112Д (Соборний район)».

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 21.07.2020р. № 748 присвоєно житловому комплексу «Нове будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Героїв, 1А, та 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 112 Д (будівельна адреса), ІІ пусковий комплекс адреси вул.. Набережна Перемоги, 112Д (Соборний район)».

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «П`ятий континент» створено 12.02.2020 року у І пусковому комплексі житлового будинку.

01.06.2020 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «П`ятий континент» за актом приймання-передачі житлового комплексу в управління позивачем було прийнято на баланс І пусковий комплекс, 3 секції будинку.

На підтвердження вказаних обставин разом з позовною заявою додано акт приймання-передачі житлового комплексу в управління (І пусковий комплекс) від 01.06.2020 укладений між ПБМП «Строїтель-П» та ОСББ «ЖК «П`ятий континент».

Оскільки частина земельної ділянки була освоєна під час будівництва, а на частині земельної ділянки знаходилась нежитлова будівля, яка належала ТОВ «Віктрікс» на праві власності, та яка не відноситься до житлового комплексу, з метою забезпечення обліку зазначеної ділянки за видами цільового призначення ТОВ «ВІКТРІКС» 20.07.2020р. звернулося до Дніпропетровської міської ради задля поділу земельної ділянки.

Підставою для поділу земельної ділянки слугувала необхідність виділення прибудинкової території для житлового комплексу зі встановленням функціонального використання земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу, код КВЦПЗ 02.10, та по фактичному розміщенню будівель та споруд, що на той час належали ТОВ «Віктрікс».

Рішенням Дніпровської міської ради № 437/61 від 23.09.2020 р. ТОВ «ВІКТРІКС» надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок по фактичному розміщенню комплексу та для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

На підставі поділу сформовано: - земельну ділянку, під житловим комплексом, з урахуванням прибудинкової території, загальною площею 1,3203 га, кадастровий номер: 1210100000:03:080:0202, функціональне призначення по фактичному розміщенню комплексу. Договір оренди зареєстровано в реєстрі за № 3716. - земельну ділянку, кадастровий номер: 1210100000:03:080:0201, у зв`язку з фактичним місцезнаходженням нерухомого майна, що наразі належить ТОВ «БІЛДГРАНД» (відповідач-2).

Рішення Дніпровської міської ради виконано, на підставі поділу земельної ділянки об`єкт нерухомого майна (земельної ділянки, площею 1,4990 га, кадастровий номер: 1210100000:03:080:0184) в реєстрі речових прав закрито. Інформацію про земельну ділянку площею 1,4990 га, кадастровий номер: 1210100000:03:080:0184, виключено з публічної кадастрової карти.

05 жовтня 2020 року між ТОВ «БІЛДГРАНД» та ТОВ «ВІКТРІКС» укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована за адресою місто Дніпро, проспект Героїв, будинок № 1 «а», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є., зареєстровано в реєстрі за № 3146, номер запису про право власності 38505643.

Рішенням міської ради від 21.10.2020 року № 339/62 «Про поділ земельної ділянки по проспекту Героїв 1 А (Соборний район) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розроблену ТОВ «НВФ ГЕОКАД», поділено земельну ділянку, площею 1,4990 га (кадастровий номер 1210100000:03:080:0184), по проспекту Героїв 1А, яка перебуває в оренді ТОВ «ВІКТРІКС», код ЄДРПОУ: 37070686, відповідно до договору оренди землі від 23.04.2012 (державна реєстрація від 18.07.2012р. № 121010004000618) на земельну ділянку площею 0,1787 га (кадастровий номер 12101000000:03:080:0201), та передано її в оренду ТОВ «БІЛДГРАНД» (відповідача-2), код ЄДРПОУ: 43745147, строком на 41 рік для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код виду цільового призначення земельної ділянки 02.10.

Також, вказаним рішенням зобов`язано ТОВ «БІЛДГРАНД» укласти з міською радою договір оренди та здійснити його нотаріальне посвідчення.

23 листопада 2020 року між ТОВ «БІЛДГРАНД» та Дніпровською міської радою укладено договір оренди землі посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського округу Сусловим М.Є., зареєстровано в реєстрі за № 3717, за яким ТОВ «БІЛДГРАНД» передається в оренду земельна ділянку площею 0,1787 га (кадастровий номер 12101000000:03:080:0201), строком на 41 рік для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код виду цільового призначення земельної ділянки 02.10. Функціональне призначення для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. На земельній ділянці розташована нежитлова споруда.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що передача в управління (на баланс) співвласників багатоквартирного будинку відбулася до поділу земельної ділянки та до розробки технічної документації щодо поділу земельної ділянки на якій розташовано житловий комплекс за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184, посилаючись в даному випадку на акт приймання-передачі на баланс І пускового комплексу від 01.06.2020 року та на акт приймання-передачі на баланс ІІ пускового комплексу від 08.08.2020 року, що з урахуванням правової позиції викладеної Верховним судом у постановах від 16.02.2022 року у справі № 910/1582/21 та від 27.03.2019 року у справі № 925/315/18 не було враховано судом першої інстанції. Вважає, що відповідачем-1 неправомірно передано земельні ділянки на яких розташовано житловий комплекс в оренду, чим вбачає порушення прав ОСББ на земельну ділянку.

Колегія суддів зауважує, що виходячи з приписів ст. 120, 123, 125, 126, 152 ЗК України та враховуючи висновки Верхового Суду, викладені в постанові від 02.12.2020 у справі №910/8144/19 право попереднього землекористувача ТОВ «Віктрікс» на земельну ділянку могло припинитися у разі передачі цілісного майнового комплексу на баланс ОСББ.

Крім того, суд зважає також на правові висновки, викладені:

- у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 909/560/17, від 06.06.2018 у справі № 910/17652/17, від 12.06.2018 у справі № 910/18941/17, від 27.11.2019 у справі № 910/4540/19, від 19.05.2020 у справі № 910/10752/19, відповідно до яких, право забудовника, як добросовісного орендаря, на дострокове припинення дії договору оренди землі у зв`язку із завершенням будівництва та прийняттям об`єкта в експлуатацію на підставі окремої спеціальної норми, а саме наведеної частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі", способом саме його розірвання диспозитивно унормовано законом.

- у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 925/315/18 та від 04.03.2020 у справі № 910/7294/19 відповідно до яких, сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою йому для будівництва земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі на підставі закону та ці події, як правило, не співпадають в часі. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи до іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому статтями 41, 42 Земельного Кодексу України.

В той же час, як свідчать матеріали справи, на момент поділу земельної ділянки ТОВ «ВІКТРІКС» був добросовісним землекористувачем, оскільки ОСББ не прийнято на баланс ІІ пусковий комплекс, та звернувся з клопотанням про поділ земельної ділянки, з метою виділити земельну ділянку, як прибудинкову територію для обслуговування житлового комплексу (безпосередньо під будівлями житлового комплексу) та земельної ділянки для нерухомого майна, розташованого на ній, та яке не відноситься до житлового комплексу.

Варто наголосити, що сам факт завершення будівництва, створення ОСББ, прийняття ОСББ І пускового комплексу на баланс не є підставами для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався в якості доказу факту передачі йому на баланс земельної ділянки на: (1) створення ОСББ, (2) акт приймання-передачі житлового комплексу в управління від 01.06.2020 року, та з цього моменту вважає, що в нього виникає право отримати у власність або користування земельну ділянку.

Також, зазначав, що забудовником ТОВ «Віктрікс» було збудовано та здано в експлуатацію житловий багатоквартирний будинок, за результатами будівництва «Нове будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення за адресою Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Героїв, 1А, та 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 112 Д (будівельна адреса), І пусковий комплекс, що підтверджується Сертифікатом серії ІУ № 1631926221612, виданим 19.09.2019 року Державною архітектурною інспекцією України на підставі Акту готовності до експлуатації від 11.09.2019 року. Вказував про створення ОСББ в І пусковому комплексі, та відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу в управління від 01.06.2020 року ОСББ «ЖК П`ятий континент» (арк. 2 позовної заяви).

Повідомляв, що ним до Міської ради подано клопотання № 20/20 від 21.12.2020 року до якого долучено копія акту приймання-передачі від 01.06.2020 року (арк. 8 позовної заяви).

Водночас, позивачем разом з відповіддю на відзив було долучено акт приймання-передачі житлового комплексу в управління (II пусковий комплекс) від 08.08.2020 укладений між ТОВ «Віктрікс» та ОСББ «ЖК «П`ятий континент».

Оцінюючи цей доказ на предмет його відповідності критеріям, встановленим ст.ст 76-79 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як свідчать матеріали справи, державну реєстрацію ОСББ проведено 12.02.2020 року, номер запису 12241020000093599.

І пусковий комплекс житлового комплексу прийнято в управління 01.06.2020 року, рік введення в експлуатацію 2019, об`єкт передано з балансу ПБМП СтроїтельП».

З наданої позивачем копії акту від 08.08.2020 слідує, що ІІ пусковий комплекс житлового комплексу нібито прийнято в управління 08.08.2020 року, рік введення в експлуатацію зазначено липень 2020 року, об`єкт передано з балансу ТОВ «Віктрікс».

Однак, як зазнають відповідачі, з посиланням на оригінали сертифікату ІУ №163192621612 від 19.09.2019 та сертифікату ІУ №123200807690 від 07.08.2020, які наявні в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, а також доступні для перевірки в он-лайн режимі реального часу за QR-кодом на примірниках, наданих позивачем, в підсистемі програмного забезпечення Портал Єдиної електронної системи у сфері будівництва, в дійсності об`єкт введено в експлуатацію 07.08.2020 року, дата готовності об`єкта до експлуатації згідно акта 22 липня 2020 року, та він не міг обліковуватися на балансі ТОВ «Віктрікс» та передаватись з балансу ТОВ «Віктрікс», оскільки як вже зазначалось всі будівлі є цілісним майновим комплексом та обліковувались, разом з І пусковим комплексом, на балансі ПБМП СтроїтельП», та ІІ пусковий комплекс мав передаватися з балансу ПБМП СтроїтельП».

В свою чергу, видаються сумнівними обставини того, що ІІ пусковий комплекс житлові будинки було передано на баланс ОСББ наступного дня після введення в експлуатацію 08.08.2020 року, оскільки власники квартир у багатоквартирному житловому будинку мали зареєструвати право власності на належну їм квартиру та після цього вирішити форму та спосіб управління спільним майном (ІІ пусковим комплексом), тобто або здійснювати таке управління через вже створене ОСББ або створити окреме, та наділити його правами здійснення управління їх спільним майном, втім доказів вступу співвласників ІІ пускового комплексу до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «П`ятий континент» або створення асоціації об`єднання співвласників позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті. Ініціатором загальних зборів є правління об`єднання або ініціативна група, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежитлових приміщень.

Частиною 4 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» унормовано, що збори співвласників у прийнятих в експлуатацію новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на квартири та нежитлові приміщення, загальна площа яких становить більше половини загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень у такому будинку, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Форми управління багатоквартирним будинком визначено статтею 9 Закону, а саме: управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Як передбачено Статутом об єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «П`ятий континент» вищим органом управління Об`єднання є загальні збори співвласників (п.4.1 Статуту), які вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об єднання.

Ініціатор проведення загальних зборів не менш ніж за 14 днів до дати проведення розміщає в загальнодоступних місцях об`яву з зазначенням дати, часу, місця проведення зборів, порядку денного (п.9.3 Статуту), тобто задля проведення загальних зборів учасників ОСББ з моменту введення об`єкту в експлуатацію, реєстрації права власності за власниками квартир, оголошення про проведення таких зборів строку в один робочий день недостатньо.

Водночас, Статутом ОСББ (в редакції діючий на момент підписання акту приймання-передачі) не передбачено порядок вступу до ОСББ нових учасників.

Докази підтвердження того, що приймання-передача багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «П`ятий континент» за актом приймання-передачі житлового комплексу в управління позивачем було прийнято на баланс ІІ пусковий комплекс, 2 секції будинку, складався на підставі рішення зборів членів ОСББ «Житловий комплекс «П`ятий континент» або щодо прийняття на баланс або щодо об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднання співвласників) в матеріалах справи відсутні.

Не представлено суду і доказів проведення відповідних зборів ОСББ 08.08.2020, а отже такий акт не відповідає положенням Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», що узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 11.01.2023 у справі № 924/88/22.

Необхідно зазначити, що згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання апеляційного суду, оскільки підписанню акта від 08.08.2020 не передувало прийняття загальними зборами ОСББ «ЖК П`ятий континент» рішення про вступ до ОСББ нових учасників або ж про створення асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного житлового будинку, та відповідно про прийняття житлового будинку ІІ пусковий комплекс на баланс ОСББ, а передано його з балансу забудовника, то об`єкт (цілісний майновий комплекс) в цілому не було передано позивачу й посилання скаржника на те, що відбулась передача в управління ОСББ ІІ пускового комплексу житлового будинку видаються непереконливими та менш вірогідними, а сама копія акту приймання передачі, надана позивачем, розцінюється судом як неналежний доказ.

З огляду на зазначене, є недоведеною обставина того, що багатоквартирний житловий будинок, який побудований на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:03:080:0184 на замовлення ТОВ «ВІКТРІКС», як орендаря, передано в управління позивача та на час звернення до суду з даним позовом перебуває на його балансі в цілому.

Таким чином, твердження апелянта в частині, що ІІ пусковий комплекс був переданий ОСББ 08.08.2020 року, та вбачається факт припинення користування у ТОВ «Віктрікс», який настав ще до прийняття рішення про надання згоди на поділ і затвердження документації щодо поділу не знайшли свого підтвердження, позаяк 01.06.2020 року на баланс ОСББ за актом приймання передачі було передано лише І пусковий комплекс.

Щодо посилань скаржника на необхідність врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/1582/21, від 27.03.2019 у справі №925/315/18, слід зауважити наступне.

Судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є: (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22).).

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20), у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так, у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 925/315/18 (п. 6.8), від 04.03.2020 у справі № 910/7294/19 (п. 6.8) та від 16.02.2022 у справі № 910/1582/21 викладено висновок щодо того, що: «сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою для будівництва земельною ділянкою. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації».

Як свідчать обставини у справі № 925/315/18, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано лише акт готовності об`єкта до експлуатації від 10.11.2017 та сертифікат від 17.11.2017 серії ЧК № 162173200283, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, які не свідчать про припинення права користування земельною ділянкою. Саме у зв`язку з цим, Верховний Суд виснував, що суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доказів фактичного припинення користування земельною ділянкою не надано, як не надано і доказів передачі збудованого об`єкта іншому власнику.

А у справі № 910/1582/21 встановлено, що у зв`язку із завершенням будівництва багатоповерхового житлового комплексу на орендованій земельній ділянці та введенням його в експлуатацію з кінцевою передачею збудованого об`єкту на баланс ОСББ "Деміївська слобода", Позивач припинив використання орендованої землі, а тому в силу статті 19 Закону України "Про оренду землі" дійсно набув право на припинення дії Договору оренди. Оскільки Відповідач добровільної згоди на припинення Договору оренди не надає, таке припинення має відбутися у судовому порядку, шляхом розірвання вказаного правочину.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні у справі № 904/8753/21 не суперечать вище згаданим висновкам Верховного Суду й господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доказів фактичного припинення користування земельною ділянкою не надано, як і не надано доказів передачі збудованого об`єкта іншому власнику, тобто обставин передачі цілісного майнового комплексу на баланс ОСББ не встановлено.

Також, апелянт зазначає про порушення його прав на прибудинкову територію при поділі земельної ділянки оскаржуваним рішенням Дніпровської міської ради, проте суд звертає увагу, що прибудинкова територія має бути визначена на підставі землевпорядної документації, розробленої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок, в тому числі, здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частина 6 ст. 79-1 ЗК України, встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Частиною 4 ст. 42 ЗК України передбачено, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Вказане вище кореспондується з положеннями Законів України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" щодо визначення терміну «прибудинкова територія».

Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 17.04.2019 у справі №461/8315/17 ОСББ, як юридична особа, має право звернутися до уповноважених органів із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку, а відповідний орган зобов`язаний прийняти відповідне рішення про надання або про відмову у наданні такого дозволу. Подібні висновки також відображені в постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 522/15253/16-а.

Необхідно зазначити, що матеріали справи не містять технічної документації щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку, що перебуває в управлінні (на балансі) у ОСББ «ЖК «П`ятий континент», що дозволяло б встановити розміри та конфігурацію земельної ділянки, на отримання якої може претендувати позивач.

Більше того, приймаючи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16 слід зупинитися на тому, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності саме по собі ще не означає позитивного рішення про передачу її в користування.

В свою чергу, Верховний Суд у справі № 915/1096/18 дійшов висновку, що акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на підставі якого приймається цей об`єкт в експлуатацію, може бути доказом у питанні визначення статусу допоміжних приміщень такого об`єкта (пункт 35).

Натомість у даній справі скаржник не довів межі своєї прибудинкової території, а тому відсутні підстави для твердження про порушення прав співвласників ОСББ на їх прибудинкову територію після поділу земельної ділянки.

Аргументи апелянта з посиланням на висновок Верховного Суду у постанові від 21.07.2020 у справі № 922/3461/17 про те, що багатоквартирні житлові будинки та належні до них господарські будівлі споруди і приміщення є нерозривно пов`язаними із земельним ділянками, на яких вони розміщені, відхиляються судом як безпідставні, адже нежитлова будівля, яка наразі належить ТОВ «Білдгранд» не є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, не передавалась у власність співвласникам ОСББ, та належала ТОВ «Віктрікс» на праві приватної власності, а тому розподіл земельної ділянки не порушує права ОСББ на земельну ділянку, оскільки територія під будівлею, що належить ТОВ «Білдгранд» не є прибудинковою територією.

Апеляційний суд зауважує, що у зв`язку з наявністю на земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку та нежитлової будівлі, оформлення права користування земельною ділянкою можливе шляхом її поділу, оскільки відбулася істотна зміна обсягу прав користування земельною ділянкою. Фактично співвласники нежитлового будинку в особі ОСББ «ЖК П`ятий континент» користуються земельною ділянкою під будинком та мають право отримання у власність чи в постійне користування частини земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок і його прибудинкова територія.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради. Оскільки міська рада є колегіальним органом, то волевиявлення ради оформлюється у формі рішення, яке приймається більшістю голосів від загального складу ради.

За змістом положень ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Твердження апелянта (позивача) про автоматичний перехід права користування за договором оренди, на якій розміщений житловий багатоквартирний будинок на тих самих умовах та в тому ж обсязі, що передбачав договір оренди землі від 23.04.2012 року між Дніпровською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктрікс» (орендарем), суперечить змісту ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначала, що до особи, яка набула право власності на квартиру у багатоквартирному будинку, право користування на земельну ділянку автоматично не переходить, оскільки законодавчо встановлена інша процедура відведення земельної ділянки для задоволення потреб мешканців багатоквартирних житлових будинків.

Враховуючи приписи ст. 120 ЗК України, згідно з якою до набувача нерухомості може перейти лише право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлями і спорудами та яка необхідна для їх обслуговування, а також враховуючи, що на спірній земельній ділянці перебувало нерухоме майно, яке належало на той час ТОВ «Віктрікс» та не слугувало допоміжною будівлею житлового комплексу «П`ятий континент», оформлення права користування земельною ділянкою було можливе шляхом її поділу, оскільки відбулася істотна зміна обсягу прав користування земельною ділянкою.

У спірних правовідносинах у силу принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені, користування земельною ділянкою під об`єктом нерухомості не може здійснювати ніхто, окрім власника нерухомості. Наслідком набуття іншою особою права власності на нерухоме майно є припинення користування попереднім землекористувачем відповідною частиною земельної ділянки під нерухомим майном.

Оскільки обставини, які встановлені судом, не свідчать про припинення права користування земельною ділянкою та переходу права користування земельною ділянкою до скаржника, ТОВ «Віктрікс» (попереднім землекористувачем) було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 181 ЗК України землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

За приписами ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Згідно норм Закону України "Про землеустрій" та Земельного кодексу України замовниками технічної документації є власники або землекористувачі.

Зі змісту правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 05.07.2022 у справі № 910/1209/21, вбачається: «розміщення на земельній ділянці багатоквартирних житлових будинків обумовлює набуття речових прав співвласниками таких будинків на частину земельної ділянки, переданої позивачу в оренду та, відповідно, означає втрату останнім переважного права на поновлення договору оренди усієї земельної ділянки на новий строк на тих самих умовах. У даному випадку оформлення позивачем права користування земельною ділянкою, зокрема під належним йому нерухомим майном, має відбуватися за наслідками поділу земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18 викладено висновок щодо питання застосування положень 120, 141, 143 ЗК України та статті 377 ЦК України, відповідно до якого "Набуття юридичними особами приватного права у визначеному законодавством порядку права приватної власності на майновий комплекс, який включає об`єкти нерухомого майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу закону, договору, рішення суду, інших обставин, що мають юридичне значення, та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови постійного землекористувача від вказаних земель. При цьому особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній».

Разом з тим, скаржником (позивачем) не доведено того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:080:0201 є прибудинковою територією.

Більше того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б визначали межі прибудинкової території та факту розташування належного йому майна на земельній ділянці 1210100000:03:080:0201, яка перебуває у користуванні відповідача-2.

При цьому судом приймається до уваги, що згідно висновку експерта за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою, будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи № 2078-23 складений 12.10.2023 року, що міститься в матеріалах справи:

- технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (щодо поділу земельної ділянки площею 1,4990 га за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184) Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктрікс» земельні ділянки по фактичному розміщенню комплексу і будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку м. Дніпро, Соборний район, проспект Героїв, 1А виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Геокад», 2020 та її затвердження відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування;

- при дослідженні технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (щодо поділу земельної ділянки площею 1,4990 га за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184) Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктрікс» земельні ділянки по фактичному розміщенню комплексу і будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку м. Дніпро, Соборний район, проспект Героїв, 1А виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Геокад», 2020 щодо складу, змісту, та правил оформлення невідповідностей нормативно-технічної документації із землеустрою не виявлено;

- загальна площа 1,4927 га земельних ділянок (кадастрові номери: 1210100000:03:080:0202 площа 1,3203 га та 1210100000:03:080:0151 площа 0,1724 га), на яких розташовано Житловий комплекс «П`ятий континент» за адресою: місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 112Д, є достатньою для обслуговування цього Житлового комплексу відповідно до діючих будівельних норм. - поділ земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184 не заважає Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс «П`ятий континент» користуванню прибудинкової території.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Натомість апелянт звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 р. по справі № 916/1261/16 (916/2158/21), у якій вирішувався спір у подібних до цієї справи правовідносин та було сформовано декілька важливих позицій стосовно застосування норм ст. 42, 120 Земельного кодексу України, 377 ЦК України, З.У. "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", З.У. "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", З.У. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у спорі про права на земельну ділянку, на якій побудований багатоквартирний будинок (абзац 2 п. 7.1. Постанови)), а саме: «Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. (абзац 3 п. 7.10 Постанови). Суд ураховує наведений висновок у спірних правовідносинах незважаючи на те, що положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України не поширюються на правовідносини у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий багатоквартирний будинок, об`єкт нерухомого майна в цьому будинку (квартиру), оскільки принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди також закріплений в наведених положеннях статті 42 ЗК України та статей 1, 4, 5 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а тому зберігається у відповідних правовідносинах. (абзац 1 п. 7.11 Постанови). Правильність такого підходу підтверджується тим, що реалізація права на об`єкт нерухомого майна - житловий багатоквартирний будинок, об`єкт нерухомого майна цьому будинку (квартиру) неможлива без одночасного використання відповідним суб`єктом права власності земельної ділянки, на якій побудований багатоквартирний будинок, а тому вирішення та оцінка правомірності відчуження земельної ділянки без урахування факту розташування на ній нерухомого майна - багатоквартирного будинку, та відповідних прав на цей об`єкт нерухомого майна суперечить наведеному принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (абзац 2 п. 7.11 Постанови). Отже, нездійснення, зокрема, Позивачем державної реєстрації права на Земельну ділянку після отримання її на баланс у червні 2016 року, між тим не позбавляє його відповідних прав щодо цієї ділянки, що виникли у зв`язку із набуттям власниками квартир багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ Позивача, відповідних прав щодо Земельної ділянки (пункти 7.5-7.10). Суд також зауважує, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не визначає правил та необхідності проведення реєстраційних дій щодо переходу речових прав на земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий багатоквартирний будинок та/або квартиру в такому будинку. (п. 7.13 Постанови). А тому, оскільки держава не виконала свій обов`язок (передбачений частиною другою статті 42 ЗК України) запровадити внутрішню процедуру передачі земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, співвласникам цього будинку, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу, а не на відповідних суб`єктів, зокрема Позивача, в провину якому не може ставитися відсутність затвердження Кабінетом Міністрів України порядку безоплатної передачі земельної ділянки у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку (абзац 3 п. 7.14 Постанови). ОСББ має право на захист свого інтересу та порушених прав передбачених ст. 42 ЗКУ та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (пункт 7.15 Постанови)».

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що при поділі спірної земельної ділянки дотримано принци єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній житлового комплексу «П`ятий континент», що розташований за адресою: вул. Набережна Перемоги, 112 Д, та нерухомого майна, що розташоване за адресою: проспект Героїв 1А, оскільки кожен з цих об`єктів нерухомого майна нерозривно пов`язаний з частиною земельної ділянки, на якій він розміщений, що узгоджується з наведеними вище нормами законодавства та згаданою судовою практикою.

Як вже було зазначено, фактично співвласники житлового будинку в особі ОСББ «ЖК П`ятий континент» користуються земельною ділянкою під будинком та мають право отримання у власність чи в постійне користування земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок і його прибудинкова територія, тобто на частину спірної земельної ділянки.

Не оформивши належним чином право користування земельною ділянкою, у заявлений позивачем спосіб шляхом скасування рішення Дніпровської міської ради № 339/62 від 21.10.2020 "Про поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район)", яке вичерпало свою дію після його реалізації, та державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1787 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0201 і земельної ділянки площею 1,3203 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0202, а також визнання недійсним договору оренди землі за кадастровим номером 1210100000:03:080:0201 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, укладеного 23.11.2020 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білдгранд", не відновить права ОСББ «ЖК П`ятий континент» та не призведе до їх належного захисту.

Поміж іншого, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що за з`ясованими судом обставинами, підтвердженими відповідними доказами, зокрема, висновком експерта, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (щодо поділу земельної ділянки площею 1,4990 га за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184) Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктрікс» земельні ділянки по фактичному розміщенню комплексу і будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку м. Дніпро, Соборний район, проспект Героїв, 1А виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Геокад», 2020 та її затвердження відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, порушень під час складання та затвердження документації із землеустрою не відбулося.

Так, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

А за приписами ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Підставами для визнання недійсним акта є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв`язку з цим при вирішенні справи суду належить з`ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом.

Судом першої інстанції правильно встановлено та не спростовано апелянтом, що спірну земельну ділянку було поділено (рішення Дніпровської міської ради 339/62 від 21.10.2020 року) з метою відведення прибудинкової території для обслуговування житлового комплексу та по фактичному розміщенню нерухомого майна, власником якого є відповідач-2. З огляду на те, що відповідач-2 став власником нерухомого майна, що розміщене на земельній ділянці площею 0,1787 га, кадастровий номер 1210100000:03:080:0201, до нього перейшло право користування (оренди) вказаної земельної ділянки, у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку, що рішення дніпровської міської ради прийнято у межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності. Натомість позивачем належними та достовірними доказами не доведено наявності у нього права користування спірною земельною ділянкою, за адресою: проспект Героїв 1А (Соборний район) стосовно якої Дніпровською міською радою прийнято оспорюване рішення № 339/62 від 21.10.2020 року.

Тобто Дніпровська міська рада приймаючи оскаржуване рішення діяла в межах своїх повноважень та на підставі діючого законодавства України, оскільки ТОВ «ВІКТРІКС» на момент поділу земельної ділянки був її добросовісним землекористувачем, земельна ділянка, яка вже раніше була виділена, відводилась з метою будівництва, а при поділі земельної ділянки її функціональне використання змінилося на обслуговування житлового будинку, та по фактичному місцезнаходженню нерухомого майна.

Частиною 1 ст. 93 ЗК України як один з видів права на землю визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, він має бути спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Окрім загальних правових підстав для визнання правочинів недійсними, які визначені ЦК України, Верховний Суд у своїй постанові від 30.07.2020 у справі № 471/761/17-ц висловив правову позицію стосовно визнання недійсними договорів оренди землі. Так, ВС дійшов правового висновку, що договір оренди землі, який не містить усіх істотних умов, передбачених земельним законодавством, може бути визнаний недійсним за позовом однієї зі сторін правочину або зацікавленої особи лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав, інтересів та свобод особи, яка звертається до суду.

Позивачем не доведено, що оспорюваний договір не відповідає приписам ст. 203 ЦК України та при його укладенні не були дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тож відповідні доводи не знайшли свого документального підтвердження.

Судом також враховується, що згідно з нормами ст. 1 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частинами першою, другою статті 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частинами першою та четвертою статті 9 цього ж Закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Статтею 16 вищевказаного Закону встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Верховний Суд у постанові від 11.03.2024 у справі № 480/749/23 підкреслив, що за змістом частини першої, абзаців першого, другого частини другої, частин дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вжитому у пункті 1 статті 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Така правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 640/10412/21.

Прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 817/154/18).

Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 у справі № 802/1840/18-а сформував схожий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані для визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16.

З огляду на те, що судом не встановлено обставин для визнання протиправним і скасування рішення Дніпровської міської ради № 339/62 від 21.10.2020 "Про поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район)", позовні вимоги позивача в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1787 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0201 та земельної ділянки площею 1,3203 га з кадастровим номером 1210100000:03:080:0202, а також в частині визнання недійсним договору оренди землі за кадастровим номером 1210100000:03:080:0201 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, укладеного 23.11.2020 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білдгранд" також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами та задоволення яких залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення прав позивача, визначених Законом України «Про землеустрій», то варто наголосити, що за приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що позовна заява не містила обґрунтування про порушення прав Позивача, які визначені у ЗУ «Про землеустрій», тобто такі не охоплювалися підставами заявленого позову, виходячи з меж диспозитивності судового процесу, визначені ст. 14 ГПК України, суд не приймає та не розглядає дані підстави при перегляді рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі № 904/8753/21.

З цих же підстав та міркувань, судом відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про витребування у відповідача-1 Дніпровської міської ради (49070, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75) належним чином засвідчених копій всіх документів, що стали підставою для проходження процедури візування, розгляду та прийняття Рішення Дніпровської міської ради № 339/62 від 21.10.2020 р, включаючи також і те, що заявник не зазначає правового зв`язку вказаних документів з іншими підставами позову та обставини, які ці докази можуть підтвердити або спростувати.

Зважаючи на викладене, не є аргументованою необхідність витребування доказів на спростування обставин, які не були та не є предметом судового розгляду, адже не стосується підстав заявленого позову, відповідно їх встановлення не входить до кола обставин, які входять до предмету доказування у справі.

Щодо посилання апелянта, що судом першої інстанції не було розглянуте клопотання позивача про витребування доказів, то необхідно додатково до вище викладеного зазначити, що, за приписами ч. 2 ст. 170 ГПК України (що діяли на момент подання відповідного клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції), письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Позивачем клопотання про витребування доказів (т. 2 а.с. 1-2) учасникам справи не направлялось, докази його направлення в матеріалах справи відсутні, що відповідно до положень ч. 4 ст. 170 ГПК України взагалі зумовлювало можливість його повернення судом заявнику без розгляду.

Крім того, всупереч вимог, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України, у клопотанні не зазначено жодної інформації про здійснені позивачем заходи для отримання цього доказу самостійно, не повідомлено про причини неможливості самостійного отримання цього доказу як і не долучено докази вжиття таких заходів звернення до відповідача-1.

Так, у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 902/368/16 зазначено, що здійснення судом процесуальних дій всупереч приписам процесуального законодавства (порушення норм процесуального права), якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення, може бути підставою для його скасування.

Апеляційний суд зауважує, що певні процесуальні недоліки, які були допущені судом першої інстанції, не призвели до порушення основних принципів і засад господарського судочинства та не входять до категорії порушень, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, а також не вплинули на результат вирішення справи, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, а саме щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Підсумовуючи слід наголосити, що в даному випадку не може бути скасоване законне по суті рішення з формальних міркувань, до того ж приймаючи до уваги усунення апеляційним судом недоліків судового розгляду.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/8753/21.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий континент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі № 904/8753/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/8753/21 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П`ятий континент".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 22.01.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя М.О. Дармін

Суддя А.Є. Чередко