Рішення

від 24.01.2025 по справі 902/1233/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2025 р.Cправа № 902/1233/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахист" (вул. Підлісна, буд. 27, с. Великі Гаї, Тернопільська обл., 47722)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" (вул. Шевченка, 2/17, с. Пултівці, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23262)

про: стягнення 201866,66 грн

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахист" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" про стягнення 201 866,66 грн заборгованості, з яких 114 996,75 грн - пені, 67 657,42 грн - інфляційних втрат, 19 212,49 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем рішення суду, відповідно до якого з останнього на користь позивача було стягнуто кошти.

Ухвалою суду від 25.11.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1233/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала направлена сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", крім того відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень, наявного в матеріалах справи, ухвала від 25.11.2024 вручена відповідачу 10.12.2024.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи позовні позивач посилається на наступне.

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/256/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" про стягнення 1 803 890,82 грн заборгованості, з яких 887850,14 грн - основного боргу; 831135,22 грн - пені; 34143,48 грн - 3% річних та 50761,98 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами договору поставки №12/12/2022-1 від 12.12.2022 щодо оплати отриманого товару.

За результатами розгляду справи №902/256/24 судом 11.07.2024 року постановлено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" 887850,14 грн - основної заборгованості; 242284,66 грн - пені; 34054,07 грн - 3% річних; 50761,98 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів та 18224,26 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 588850,56 грн пені та 89,41 грн 3% річних відмовлено.

Після набрання рішенням законної сили 19.08.2024 видано наказ про виконання рішення господарського суду у справі №902/256/24.

Станом на дату подання даного позову відповідач не сплатив борг перед позивачем по рішенню суду від 11.07.2024 у справі №902/256/24, що підтверджується відповіддю приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. №56483 від 18 листопада 2024 р.

Не виконання відповідачем рішення суду стали підставою для нарахування пені за період з 04.03.2024 по 04.09.2024, трьох відсотків річних за період з 04.03.2024 по 22.11.2024 та інфляційних втрат за період з 04.03.2024 по 19.11.2024, розмір яких, за розрахунком позивача становить: 114 996,75 грн - пені, 19 212,49 грн - 3% річних, 67 657,42 грн - інфляційних втрат.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів вбачається, що при розгляді справи №902/256/24 судом встановлено наступні обставини, а саме 12.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" (позивач, в договорі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" (відповідач, в договорі Покупець) укладено договір поставки №12/12/2022-1 за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити соняшник українського походження - код Товару згідно з УКТ ЗЕД 120600 насипом на умовах, передбачених даним договором.

На підставі видаткових накладних №4639 від 13.12.2022, №4647 від 14.12.2022, №4648 від 15.12.2022 та №4668 від 15.12.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1571850,28 грн. Водночас на виконання умов Договору відповідачем сплачено 684000,14 грн.

У рішенні від 11.07.2024 по справі №902/256/24 судом визнано обґрунтованими доводи позивача про стягнення 887850,14 грн - основної заборгованості за договором поставки №12/12/2022-1 від 12.12.2022, крім того встановлено факт, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання з 19.12.2022.

З огляду на викладене рішенням у справі 902/256/24 крім суми основного боргу стягнуто з відповідача 242284,66 грн пені за період з 19.12.2022 по 16.06.2023; 34054,07 грн - 3% річних за період 19.12.2022 - 03.03.2024 та 50761,98 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за період 19.12.2022-03.03.2024.

Згідно ч. 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.07.2024 у справі №902/256/24 обставини мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони.

Таким чином, факт заборгованості відповідача за договором поставки №12/12/2022-1 від 12.12.2022 у розмірі 887850,14 грн не потребує повторного доведення, зокрема, і не потребує повторного доведення факт допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання.

19.08.2024 на виконання рішення суду від 11.07.2024 у справі №902/256/24 видано відповідний наказ.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом встановлено, що судове рішення у справі №902/256/24 відповідачем не виконано, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. №56483 від 18 листопада 2024 р. Так, на день розгляду даної справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 887 850,14 грн.

З огляду на викладене, в зв`язку з порушення відповідачем строків повернення безпідставно отриманих коштів, позивачем нараховано пеня за період з 04.03.2024 по 04.09.2024 у розмірі 114 996,75 грн, три відсотки річних за період з 04.03.2024 по 22.11.2024 у розмірі 19 212,49 грн та інфляційних втрат за період з 04.03.2024 по 19.11.2024 у розмірі 67 657,42 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наявність основної заборгованості відповідача перед позивачем є доведеним фактом, який приймається судом при вирішенні даної справи. Відсутність доказів погашення вказаної заборгованості свідчить про її наявність, станом на час здійснення позивачем заявлених до стягнення нарахувань. Наявність же такої заборгованості, в силу ст. 625 ЦК України є підставою для нарахування інфляційних та 3 % річних. Так, згідно вищевказаної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом враховується п. 5.1. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.13р. № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, де вказано, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Також судом відмічається, що нарахування річних та інфляційних до моменту подання позову також є обґрунтованим, оскільки узгоджується з позицією ВГС України, викладеною у п. 7.1. вищевказаної постанови Пленуму, де вказано, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому, судом відмічається відсутність доказів виконання рішення суду у справі №902/256/24.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд доходить висновку, що вони здійсненні правомірно, в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних за період з 04.03.2024 по 22.11.2024 у розмірі 19 212,49 грн та інфляційних втрат за період з 04.03.2024 по 19.11.2024 у розмірі 67 657,42 грн підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 04.03.2024 по 04.09.2024 у розмірі 114 996,75 грн задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

Так ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

У господарських відносинах грошові зобов`язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов`язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Як встановлено судом в рішенні у справі №902/256/24 з аналізу укладеного між сторони Договору, суд дійшов висновку, що його положення не містять іншого строку (терміну) нарахування пені, а тому до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч.6 ст.232 ГК України та нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тому судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені за період з 19.12.2022 по 16.06.2023.

Водночас в даній справі позивач просить стягнути пеню за період невиконання відповідачем рішення суду.

За приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу, а нарахування пені на грошове зобов`язання що виникло з рішення суду можливе лише якщо неустойка (пеня) передбачена актом законодавства.

Водночас жодним актом законодавства не передбачено стягнення пені за грошове зобов`язання яке виникло згідно з рішенням суду в зв`язку з не належним виконання відповідачем умов договору поставки.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" (вул. Шевченка, 2/17, с. Пултівці, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23262, код ЄДРПОУ 44489305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахист" (вул. Підлісна, буд. 27, с. Великі Гаї, Тернопільська обл., 47722, код ЄДРПОУ 38038313) 67 657,42 грн - інфляційних втрат, 19 212,49 грн - 3% річних та 1303,05 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. В позові в частині стягнення 114 996,75 грн пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного рішення надіслати учасникам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24 січня 2025 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи