Рішення

від 24.01.2025 по справі 903/982/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2025 року Справа № 903/982/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №903/982/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка, м. Луцьк

до відповідача: фізичної особи-підприємця Дайч Катерини Адамівни, м. Луцьк

про стягнення 67 115,98 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

22.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка до фізичної особи-підприємця Дайч Катерини Адамівни про стягнення 67115,98 грн заборгованості за договором оренди торговельного місця №1/292/2022 від 01.01.2022, з яких: 49392,00 грн основного боргу, 12837,96 грн пені, 1278,05 грн 3% річних, 3607,97 грн інфляційних втрат та судових витрат по справі. Розгляд справи просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали.

Відповідачка ухвалу суду отримала 28.11.2024, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 38-39).

Строк для подання відзиву по 13.12.2024.

11.12.2024 надійшов відзив відповідачки, згідно якого позовні вимоги не визнає. Зазначає, що позивачем не вказано у позовній заяві про наявність аналогічного спору, вирішеного постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №903/409/24 від 15.11.2024. В основу двох позовів покладено один і той же договір оренди №1/292/22 від 01.01.2022, строк дії якого закінчився 31.12.2022 повним виконанням його сторонами. Сторони визнали про відсутність будь-якої заборгованості з оплати орендної плати за відповідачем. В межах справи №903/409/24 судом доведено, що позивач заперечує пролонгацію договору на новий строк, а тому слід вважати, що він не визнає взаємних прав та зобов`язань сторін за цим договором. Оскільки заборгованість зі сплати орендної плати у відповідача відсутня, тому правові підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні. Вимог про звільнення торгівельного місця станом на 31.12.2022 (закінчення строку дії договору) чи після цього позивач на адресу відповідача не надсилав. Оскільки річний строк позовної давності в один рік для стягнення неустойки, штрафу, пені, позивачем пропущений і закінчився 31.12.2023, то відповідно сплив строк позовної давності, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Провадження у справі просить закрити на підставі п. 2 ч.1 ст. 175 та ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Згідно із п.2 ч. 6 ст.165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відзив відповідачем подано через канцелярію суду.

Належним доказом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками є фіскальний чек та опис вкладення з переліком документів, що додані до позовної заяви.

Відповідачем до відзиву долучено опис вкладення до цінного листа від 11.12.2024 з відповідною відміткою Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", як доказ надіслання відзиву позивачу.

Накладна/фіскальний чек як доказ надіслання відзиву позивачу відсутні, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити дату отримання відзиву позивачем.

В той же час, суд зазначає, що всі матеріали справи відскановані судом та містяться в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Позивач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та має можливість реалізувати своє процесуальне право на ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідь позивача на відзив на адресу суду не надходила.

Щодо викладеного у відзиві клопотання відповідачки про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд зазначає таке.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З наведеного вбачається, що передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету та підстав звернення до суду з позовною заявою.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Судом встановлено, що предметом та підставою позовних вимог в межах справи №903/409/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка до Дайч Катерини Адамівни було стягнення 51 744,00 грн неустойки за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 згідно ч.2 ст.785 ЦК України за невиконання зобов`язання щодо звільнення та повернення позивачу торговельного місця.

В той же час, предметом та підставою позову в межах даної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка до фізичної особи-підприємця Дайч Катерини Адамівни є стягнення 67 145,98 грн заборгованості за договором оренди торговельного місця №1/292/2022 від 01.01.2022, з яких: 49 392,00 грн орендної плати, 12 837,96 грн пені, 1 278,05 грн 3% річних, 3 607,97 грн інфляційних втрат.

Таким чином предмет та підстави позову у справі №903/982/24 відрізняється від предмету та підстави позову у справі 903/409/24, а тому не є аналогічними, у зв`язку з чим клопотання відповідачки про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

в с т а н о в и в:

01.01.2022 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та підприємцем Дайч Катериною Адамівною укладено договір оренди торгівельного місця № 1/292/2022 (далі - договір) (а.с. 4-5).

26.05.2022 Волинську обласну спілку споживчих товариств реорганізовано шляхом перетворення в ТОВ Волинська облспоживспілка, що підтверджується витягом з ЄДР від 30 травня 2022 року (а.с. 12-14).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Згідно умов договору його предметом є торгівельне місце № 292 загальною площею 14,7 кв. метрів, яке розташоване на Завокзальному ринку за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, та надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендареві для розміщення об`єкта торгівлі - малої архітектурної форми для провадження торговельної діяльності (п. 2.1 договору).

Вступ орендаря у користування торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами даного договору. Підписання даного договору свідчить про те, що орендар отримав в користування торговельне місце (п. 3.1 договору).

Після закінчення строку оренди, передбаченого договором, або у випадку дострокового припинення договору орендар зобов`язаний протягом 10 календарних днів повністю звільнити торгівельне місце та повернути його орендодавцю, а також виконати інші свої зобов`язання перед орендодавцем, в тому числі фінансові. Повернення орендарем торгівельного місця підтверджується підписанням сторонами договору акту прийому передачі торгівельного місця. У випадку невиконання орендарем даного пункту орендодавець має право самостійно звільнити торговельне місце від об`єкту торгівлі, яким користувався орендар шляхом демонтажу та вивезення з території ринку про що комісією у складі трьох працівників орендодавця складається відповідний акт та повідомляється орендар. У випадку не звільнення торговельного місця від об`єкту торгівлі (малої архітектурної форми) протягом 4 місяців з моменту припинення дії договору право власності на об`єкт торгівлі переходить від орендаря до орендодавця, і орендодавець набуває право власності на об`єкт торгівлі за ціною, що дорівнює сумі заборгованості і штрафних санкцій за невиконання орендарем обов`язку щодо повернення торговельного місця за 4 місяці з моменту припинення дії договору, а орендар звільняється від сплати заборгованості і санкцій (3.2 договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що розмір орендної плати за торговельне місце складає 2 352 грн за місяць, в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок орендодавця, не пізніше 15-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць) Розмір орендної плати за кожен наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. При цьому скоригована саму орендної плати не може бути нижчою за встановлений договором.

Згідно з розділом 8 договору оренди сторони дійшли згоди, що цей договір є укладеним по 31 грудня 2022 року. Договір може бути припинений внаслідок виконання сторонами своїх обов`язків або внаслідок його розірвання. Договір оренди підлягає розірванню за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; у випадку припинення суб`єкта господарювання, що є стороною за даним договором; відмови від договору оренди, у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати протягом 3 місяців; порушення орендарем умов даного договору та законодавства, у випадку не усунення таких порушень протягом 10 календарних днів з моменту їх виявлення; відмови орендаря укласти додаткову угоду зі змінами, запропонованими орендодавцем відповідно до пункту 4.3 цього договору; у випадку, якщо орендар ористується торгівельним місцем всупереч договору або всупереч його призначенню; орендар своєю недбалою поведінкою, або з умислом здійснив або створює загрозу пошкодження орендованого майна.

Підписавши договір сторони підтвердили отримання орендарем торговельного місця в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Листом від 22.11.2024 №200 позивач повідомив відповідача про наявність не сплаченої заборгованості по орендній платі за період з березня 2023 року по листопад 2024 року в сумі 49 392 грн. Крім того, ТОВ «Волинська облспоживспілка» повідомило про відмову від договору оренди торговельного місця №1/292/2022 від 01.01.2022 у зв`язку з несплатою орендної плати протягом трьох місяців підряд (а.с. 48).

Дайч К.А. долучає повідомлення від 10.12.2024, яке є відповіддю на лист товариства №200 від 22.11.2024, згідно якого зазначає, що спірний договір не може бути припинено з моменту отримання наймачем повідомлення про відмову від договору на підставі ст. 782 ЦК України у зв`язку з несплатою протягом 3-х місяців плати за найм речі за відсутності для цього законних підстав. Строк дії договору припинено 31.12.2022 повним його виконанням сторонами, що товариством визнано у суді в межах справи №903/409/24. Строк дії договору оренди цього ж торговельного місця від 28.12.2022, укладеного сторонами на 2023 рік, закінчився 31.12.2023, але жодна із сторін не заявила про його припинення, а тому він є чинним. Оскільки строк дії договору від 01.01.2022 закінчився 31.12.2022 повним його виконанням, то він не може бути припинений 24.11.2024. Договір не може бути припинений за фактом незвільнення торговельного місця, оскільки між сторонами 28.12.2022 було укладено новий договір оренди цього ж торговельного місця. Чинним договором за рішенням суду слід вважати договір оренди від 28.12.2022.

В той же час, докази надіслання повідомлення позивачу відсутні.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області №903/409/24 від 01.07.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка 51744,00 грн неустойки та 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 рішення Господарського суду Волинської області від 01.07.2024 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" ро стягнення з відповідача ОСОБА_1 51744,00 грн. неустойки.

Згідно мотивувальної частини постанови, колегією суддів встановлено, що матеріалами справи підтверджено, і сторонами не заперечується, що після закінчення строку дії договору 31.12.2022 сторонами вживались заходи для укладення договору на наступний 2023 рік на інших умовах. Натомість відсутні докази про те, що договір на інших умовах був укладений, як це передбачено нормами ст.181, ст.184 ГК України та ст. 638 ЦК України. Разом з тим, такі пояснення є недостатніми для висновку суду про заперечення орендодавця проти користування предметом оренди чи про заяву орендодавця щодо припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору у розумінні норм ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України. Зважаючи на відсутність належних доказів припинення орендних відносин, а саме відсутність доказів повідомлення орендодавцем відповідачки про заперечення поновлювати договір протягом місяці після закінчення договору після 31.12.2022 р. та після 31.12.2023 р. колегія суддів не вбачає підстав для висновку про припинення договору оренди та неправомірне неповернення відповідачкою предмету оренди орендодавцю/позивачу. Також колегія суддів звертає увагу, що позивач не вимагав підписання акту прийому-передачі торговельного місця та не вчиняв дій, передбачених умовами п. 3.2 договору, тобто - не було демонтовано торгівельне місце із складанням акту про самостійний демонтаж, не вчиняв заходів, які б свідчили про набуття ним права власності на об`єкт торгівлі. За наведених обставин в їх сукупності у відповідачки не було підстав вважати, що договір оренди припинено.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Докази укладення договору оренди на наступний 2023 рік на інших умовах/в іншій редакції, ніж визначені у договорі оренди №01/292/2022 від 01.01.2022, звільнення відповідачкою торговельного місця, переданого їй в оренду на підставі договору оренди №01/292/2022 від 01.01.2022, в матеріалах даної справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, повідомлення ТОВ «Волинська облспоживспілка» відповідача про відмову від договору оренди №01/292/2022 від 01.01.2022 листом від 22.11.2024, правові підстави вважати, що спірний договір припинив свою дію 31.12.2022 повним його виконанням, як стверджує відповідачка, відсутні.

Позивач просить стягнути з відповідача орендну плату за користування об`єктом оренди за період з 01.03.2023 по 30.11.2024 в сумі 49 392 грн.

Згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У листі від 22.11.2024 позивач повідомляє відповідача про відмову від договору оренди №1/292/2022 від 01.01.2022.

В той же час, докази надіслання листа позивачем та його отримання відповідачем в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити конкретну дату припинення орендних відносин.

Ураховуючи вищевикладене, здійснивши власний перерахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що з нарахованих позивачем 49 392 грн орендної плати за період з 01.01.2023 по 30.11.2024 підставними та підлягають до стягнення з відповідача 48 686,40 грн, з яких за період з березня 2023 року по жовтень 2024 по 2 352 грн за місяць, за листопад 2024 року - 1 646,40 грн за період з 01.11.2024 по 21.11.2024 з врахуванням виготовлення листа про відмову позивача від договору 22.11.2024.

При цьому судом враховано відсутність доказів сплати відповідачем орендних платежів за вказаний період.

У позові на суму 705,60 грн слід відмовити у зв`язку з не доведеністю використання відповідачем спірного об`єкту оренди за повний місяць листопад 2024 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 607,97 грн інфляційних втрат та 1 278,05 грн 3% річних, нарахованих за період з 11.03.2023 по 20.11.2024.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 договору від 01.01.2022 орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно розрахунку позивача нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється з 11 числа кожного відповідного місяця.

Суд, здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, дійшов висновку, що з нарахованих позивачем 3 607,97 грн інфляційних втрат та 1278,05 грн 3% річних підставними та підлягають до стягнення з відповідача 1 255,95 грн 3% річних та 3 607,97 грн інфляційних втрат, нарахованих починаючи з 16 числа кожного розрахункового місяця по 20.11.2024 (визначено позивачем у розрахунку) з врахування того, що 15.04.2023, 15.07.2023, 15.10.2023, 15.06.2024, 15.09.2024 припадають на вихідний день, у зв`язку з чим останній день оплати переноситься на понеділок.

У позові на суму 22,10 грн 3% річних слід відмовити, у зв`язку з помилкою позивача у визначенні початку перебігу строку прострочення.

У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача 12 837,96 грн пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).

За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За порушення строків сплати платежів, передбачених розділом 4 договору, орендар сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Пеня нараховується починаючи із наступного календарного дня за датою виникнення прострочення зобов`язання орендарем (п. 7.2 договору).

Як встановлено судом, датою виникнення прострочення зобов`язань з оплати орендних платежів є 16 число розрахункового місяця.

З врахуванням п. 7.2 договору, пеня нараховується починаючи із наступного календарного дня за датою виникнення прострочення зобов`язання орендарем, отже з 17 числа розрахункового місяця.

В той же час, у розрахунку пені, долученого до позовної заяви позивачем здійснено нарахування пені починаючи з 11 числа розрахункового місця.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Встановлення більш тривалого терміну нарахування пені в договорі від 01.01.2022 не передбачено.

В той же час, позивачем здійснено нарахування пені за період з 11.03.2023 по 20.11.2024 шляхом додавання основної заборгованості за кожен попередній календарний місяць до поточного місяця, у зв`язку з чим нарахування пені здійснено поза межами шестимісячного строку нарахування.

Суд, здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, дійшов висновку, що з нарахованих позивачем 12 837,96 грн пені підставними та підлягають до стягнення з відповідача є 6 852,67 грн пені, обчисленої з врахуванням шестимісячного строку нарахування, починаючи з 17 числа кожного розрахункового місяця.

У позові на суму 5 985,29 грн пені слід відмовити у зв`язку з її нарахуванням позивачем понад шестимісячний строк.

У відзиві відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до нарахованих позивачем штрафних санкцій в один рік.

Так, згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України було введено воєнний стан. Дія зазначеного указу неодноразово подовжувалась Указами Президента та триває дотепер.

З огляду на викладене вище, твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій судом відхиляються, адже такі строки на період воєнного стану не застосовуються.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачки, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог сумі 2 180,11 грн слід покласти на неї.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дайч Катерини Адамівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська облспоживспілка» (вул. Ковельська, буд. 13, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 01743401) 48 686,40 грн основного боргу, 1255,95 грн 3% річних та 3 607,97 грн інфляційних втрат, 6852,67 грн пені та 2 180,11 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 62 583,10 грн (шістдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят три грн 10 коп).

3. У позові на суму 6 712,99 грн відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

24.01.2025

СуддяС. В. Бідюк