Рішення

від 14.01.2025 по справі 904/3890/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025м. ДніпроСправа № 904/3890/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за позовом Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Любимівка, Дніпропетровська область

до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро

про зобов`язання зняти арешт з майна

Представники:

від позивача Желізняк О.В.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить зобов`язати зняти арешт з будівлі насосної станції № 2, загальною площею 302,6 кв.м, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Любимівка, вул. Лісна, буд. 24, який накладено в межах виконавчого провадження № 64957404 від 28.01.2022 (реєстраційний номер обтяження: 46484557 від 02.02.2022).

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області є власником вказаного нерухомого майна відповідно до довідки № 337816488 від 03.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі - Реєстр) (номер відомостей про речове право: 25476699).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до відомостей з Реєстру на зазначене нерухоме майно Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 28.01.2022 в рамках виконавчого провадження № 64957404 накладено арешт (номер запису про обтяження: 46484557). Вказує позивач і про те, що останній не є стороною вказаного виконавчого провадження, доступу до матеріалів виконавчого провадження у нього немає, у зв`язку з чим підстави накладення арешту йому невідомі.

Вказані обставини порушують право власності Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, що стало підставою для звернення до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про зобов`язання зняти арешт з майна.

У межах визначеного законом строку, відповідачу була надана можливість скористались своїм правом на подання відзиву з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав, проте, останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується залученими до матеріалів справи довідками про доставку електронних листів (ухвал суду від 23.09.2024, 15.10.2024, 19.11.2024, 04.12.2024, 11.12.2024 та 16.12.2024) до електронного кабінету Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 09.09.2024 позовну заяву Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

17.09.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв`язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/3890/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.10.2024, про що постановлено ухвалу від 23.09.2024.

Ухвалою від 15.10.2024 господарським судом відкладено підготовче засідання до 19.11.2024.

Ухвалою від 19.11.2024 господарським судом задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 23.12.2024 та відкладено підготовче засідання до 04.12.2024.

У підготовчому засіданні, що відбулось 04.12.2024, представником позивача заявлене усне клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

04.12.2024 господарським судом зобов`язано позивача надати до суду у письмовій формі заяву про залучення доказів до матеріалів справи, витребувано у відповідача постанову щодо зареєстрованого обтяження № 46484557 від 02.02.2022 та відкладено підготовче засідання до 11.12.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.

09.12.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшла заява про залучення до матеріалів справи постанови про арешт майна боржника від 28.01.2022 ВП № 64957404.

Крім того, у зазначеній вище заяві відповідач просить провести засідання без участі представника останнього.

У підготовчому засіданні, що відбулось 11.12.2024, представником позивача подано заяву про залучення доказів до матеріалів справи, які (докази) до уваги господарським судом не прийнято у зв`язку з відсутностю підтвердження надсилання (надання) їх копій іншому учаснику справи, про що зазначено в ухвалі від 16.12.2024.

Ухвалою від 11.12.2024 господарським судом відкладено підготовче засідання до 16.12.2024.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим господарський суд завершив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14.01.2025, про що постановив ухвалу від 16.12.2024.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

14.01.2025 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини наявності/відсутності підстав для зобов`язання відповідача зняти арешт з майна, накладений Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 28.01.2022 в рамках виконавчого провадження № 64957404, реєстраційний номер обтяження: 46484557; обґрунтованість позовних вимог до відповідача - Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту прийому-передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем від 04.11.2004 Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарською виробничою фірмою "Україна" передано, а Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області прийнято внутрішньогосподарську меліоративну систему, що знаходиться на балансі ТОВ СВФ "Україна, до складу якої входить, зокрема, будівля насосної станції № 2, розташована в с. Любимівка по вул. Лісній, 24.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 337816488 від 03.07.2023 (номер відомостей про речове право: 25476699) приміщення насосної станції загальною площею 236,2 кв.м, яке розташовано за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Любимівка, вулиця Лісна, будинок 24, належить на праві власності Любимівській сільській раді Дніпровського району Дніпропетровської області на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006, постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 та постанови Вищого господарського суду України від 04.07.2007 у справі № 3/238(П13/1659)-06.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає про те, що у 2023 його стало відомо, що належний останньому об`єкт нерухомого майна - будівлю насосної станції № 2 загальною площею 302,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Любимівка, вулиця Лісна, будинок 24, знаходиться під арештом відповідно до постанови державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.01.2022 в рамках виконавчого провадження № 64957404 (номер запису про обтяження: 46484557).

Вказує позивач і про те, що останній не є стороною вказаного виконавчого провадження, доступу до матеріалів виконавчого провадження у нього немає, у зв`язку з чим підстави накладення арешту йому невідомі.

05.07.2023 Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернулась до відповідача із заявою № 07-07/1370 про звільнення зазначеного вище майна з-під арешту.

Листом № 56766 від 16.10.2023 Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив позивача про те, що згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно приміщення насосної станції загальною площею 302,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Любимівка, вулиця Лісна, будинок 24, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнік", у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення з-під арешту вказаного нерухомого майна.

Вказані обставини, за твердженням позивача, порушують право власності Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, що і стало підставою для звернення до суду із позовом про зобов`язання зняти арешт з майна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначено загальні способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09. 2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Так, зі змісту положень статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами частини другої статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як вбачається з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 337816488 від 03.07.2023, 02.02.2022 державним реєстратором - Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєстровано обтяження за № 46484557 на нерухоме майно - нежитлову будівлю, приміщення насосної станції, загальною площею 302,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Любимівка, Любимісвька ТГ, вулиця Лісна, будинок 24. Суб`єктом обтяження - особою, майно/права якої обтяжуються, зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехнік" (код ЄДРПОУ 30916922). Документи, подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 64957404, виданий 28.01.2022, видавник: Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Позивач зазначає про те, що останній є власником вказаного нерухомого майна на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006 у справі № 3/238(П13/1659)-06, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2007.

Положеннями частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Водночас, відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому, орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Отже, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 № 299/2931/17, від 09.06.2021 № 199/1492/20, від 18.08.2021 № 522/7321/18.

Приписами частин 1, 2, 3, 4 статті 48 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Водночас, звертаючись із позовом до Господарського суду Дніпропетровської області з вимогою до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зобов`язання знятти арешт з нерухомого майна, позивач не обґрунтував, в чому полягає порушення його прав з боку відповідача.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача (постанова КЦС ВС від 09.06.2021 № 199/1492/20).

Як вбачається із залученої до матеріалів справи постанови про арешт майна боржника від 28.01.2022, стягувачем у виконачому провадженні № 64957404, в межах якого накладено арешт на спірне нерухоме майно, яке, як вказує позивач, належить йому на праві власності, є Виконавчий комітет Синельниківської міської ради, боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехнік", при цьому, позовні вимоги пред`явлено до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Водночас вирішення питання щодо заміни належного відповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/20154/16). Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Крім того, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 921/273/20, від 13.07.2022 у справі № 904/7323/21).

При розгляді цієї справи жодних клопотань щодо заміни відповідача чи залучення співввідповідачем іншої особи від позивача не надходило.

Враховуючи викладене, а також те, що позов у даній справі подано до неналежного відповідача, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зобов`язання зняти арешт з майна - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 24.01.2025.

Суддя І.Ф. Мельниченко