Рішення

від 14.01.2025 по справі 904/4680/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4680/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур", м. Дніпро

про зобов`язання вчинити певні дії та скасування державної реєстрації права власності

Представники:

від прокуратури Карюк Д.О.

від позивача Скосарев І.Д.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0073 га за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), буд. 1Б у м. Дніпрі, шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення - магазину (загальною площею 67,9 кв.м) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1170020612101);

- скасувати державну реєстрації права власності на нерухоме майно: частини нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 67,9 кв.м, розташованого за адресою: вулиця Степана Рудницького (Шолохова), буд. 1Б у м. Дніпрі, за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747), проведену 23.11.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., індексний номер 23533761 від 23.11.2017, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1170020612101;

- скасувати державну реєстрації права власності на нерухоме майно: частини нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 67,9 кв.м, розташованого за адресою: вулиця Степана Рудницького (Шолохова), буд. 1Б у м. Дніпрі, за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747), проведену 24.11.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., індексний номер 23551050 від 24.11.2017, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1170020612101.

Судові витрати керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра просить покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра посилається на порушення інтересів держави, яке полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності та створенні перешкод законному власнику територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради у користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою та безпідставній державній реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Зазначає прокурор у позовній заяві про те, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.10.2024, власником нежитлової будівлі загальною площею 67,9 кв.м за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, будинок 1Б, є ТОВ Універсам "Амур". Так, прокурор вказує про те, що відповідно до інформації, наданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист № 10/1-104 від 26.06.2024), дозвільна документація та документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1Б, не реєструвались.

Посилається прокурор у позовній заяві і на те, що відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів у сфері містобудування у зв`язку із спорудженням об`єкту нерухомого майна за адресою: вул. Шолохова, 1Б у м. Дніпрі, в Реєстрі будівельної діяльності відсутні.

Згідно даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня інформація стосовно розпорядчих документів щодо присвоєння (зміни) адреси спірному об`єкту нерухомості. Вказана адреса офіційно жодному об`єкту міста не надавалась (лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської ради від 26.06.2024 № 12/19-283).

До того ж, за твердженням прокурора, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо реєстрації речових прав на земельну ділянку по вул. Шолохова, 1Б. За інформацією Дніпровської міської ради, яка міститься у Муніципальній земельній інформаційній системі (лист від 22.03.2024 № 7/11-627), договори оренди землі, укладені між міською радою та юридичними або фізичними особами на спірну земельну ділянку, відсутні.

Відповідно до інформації Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області (лист від 26.06.2024 № 30121/5/04-36-04-02-11) встановлено відсутність діючих договорів оренди землі, укладених між юридичними/фізичними особами та Дніпровською міською радою за адресою земельної ділянки у м. Дніпрі по вул. Шолохова, 1Б. За даними інформаційних систем податкових органів ДПС України ТОВ Універсам "Амур" податкові декларації з плати за землю за адресою: вул. Шолохова, 1Б у м. Дніпрі, на 2020-2024 роки не надавалися, земельний податок та/або орендна плата не нараховувались та не сплачувались.

Окрім того, вказує прокурор, за інформацією, наявною у Комунальному підприємстві "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради, технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: вул. Шолохова, 1Б у м. Дніпрі, підприємством не проводилась (лист від 13.03.2024 № 2811).

Таким чином, на думку прокурора, будівництво вказаного об`єкта нерухомості здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт, у зв`язку з чим реєстрація права власності на вищезазначений об`єкт нерухомості є незаконною та підлягає скасуванню.

Разом з позовною заявою прокурором подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно нежитлову будівлю по вул. Степана Рудницького, 1Б у місті Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1170020612101) загальною площею 67,9 кв.м, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код в ЄДРПОУ 13470747).

Вказана заява мотивована тим, що відповідач, маючи зареєстроване право власності на спірний об`єкт нерухомості (торговельний кіоск), не обмежений в розпорядженні вищевказаним нерухомим майном, що може призвести до його відчуження з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора.

Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про наявність підстав, визначених статтями 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позову.

Ухвалою від 25.10.2024 господарським судом задоволено заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно - нежитлову будівлю по вул. Степана Рудницького, 1Б у місті Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1170020612101) загальною площею 67,9 кв.м, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747).

Щодо представництва прокурором інтересів держави останній посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначає про те, що перед поданням позову звертався до позивача із листами (№ 52-1304вих-24 від 09.02.2024, № 52-6655вих-24 від 24.07.2024), зокрема, про виявлені порушення та щодо надання інформації про вжиті міською радою та її виконавчими органами заходи, у тому числі представницького характеру, спрямовані на захист порушених інтересів держави.

Листами № 7/11-627 від 22.03.2024 та № 7/11-2139 від 19.09.2024 Дніпровська міська рада повідомила прокуратуру про те, що останньою не вживалось заходів цивільно-правового характеру, у тому числі і в судовому порядку, спрямованих на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Степана Рудницького, 1Б у місті Дніпрі. Також, позивачем у вказаних листах зазначено про те, що в даному випадку ефективним способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів Дніпровської міської територіальної громади буде усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого майна та припинення права володіння.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Зважаючи на викладене, виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Дніпровська міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпра, суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра, не звернулась до суду з відповідним позовом після отримання інформації від прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, у прокурора наявні обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради та звернення до суду із вказаним позовом.

У межах визначеного законом строку відповідачу була надана можливість скористались своїм правом на подання відзиву з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 28.10.2024 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4680/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.11.2024.

19.11.2024 господарським судом відкладено підготовче засідання до 10.12.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим господарський суд завершив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14.01.2025, про що постановив ухвалу від 10.12.2024.

Представник відповідача у судове засідання 14.01.2025 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 904/4680/24, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надсилались ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024, 19.11.2024 та 10.12.2024.

Конверти із зазначеними вище ухвалами повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листів з ухвалами суду та повернення їх до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

14.01.2025 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною 06.02.2017 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданий 05.11.2002, видавник: укладений між ПП "Світла" та ПП "Ковчег" внесені відомості про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 67,9 кв.м, розташовану за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Шолохова, будинок 1Б, за Приватним підприємством "Ковчег" (код ЄДРПОУ 31154901) (номер відомостей про речове право: 18966508, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1170020612101) (а.с. 51-52).

Згідно з договором купівлі-продажу нежитлових будівель (приміщень) (далі - договір, а.с. 63-64) Приватне підприємство "Світла" (продавець) продав, а Приватне підприємство "Ковчег" (покупець) купив, зокрема, нежитлову одноповерхову будівлю літ. А-1, яка знаходиться за адресою: вул. Шолохова, 1Б та складається з:

І - приміщення, площею 11,7 кв.м;

ІІ - приміщення, площею 10,8 кв.м;

ІІІ - приміщення, площею 22,7 кв.м;

IV - приміщення, площею 22,7 кв.м (пункт 1.1. договору).

Зазначений об`єкт належить продавцю на підставі договору забудови від 15.02.2002, укладений між забудовником - ПП "Буд СВ" (ідентифікаційний код 13960096) та продавцем - ПП "Світла" (пункт 1.3. договору).

Відповідно до акту від 12.11.2002 приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу від 05.11.2002 покупець прийняв, а продавець передав майно, а саме, нежитлову будівлю загальною площею 67,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, буд. 1Б.

У подальшому, 03.03.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною зареєстровано право приватної власності на частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, будинок 1Б, за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2017 за реєстровим № 206, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловською Г.О.

Того ж дня, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною зареєстровано право приватної власності на частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, будинок 1Б, за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2017 за реєстровим № 209, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловською Г.О.

23.11.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергієм Вячеславовичем зареєстровано право приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747) на підставі договору дарування від 23.11.2017 (а.с. 55-56), який укладено ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсамом "Амур", зареєстрований в реєстрі за № 1131. Номер відомостей про речове право: 23533761.

24.11.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко Сергієм Вячеславовичем зареєстровано право приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, будинок 1Б, за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747) на підставі договору дарування від 24.11.2017 (а.с. 57-58), який укладено ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсамом "Амур", зареєстрований в реєстрі за № 1133. Номер відомостей про речове право: 23551050.

Таким чином, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 399796507 від 17.10.2024, власником нежитлової будівлі загальною площею 67,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (код ЄДРПОУ 13470747).

В той же час, згідно з наявною в матеріалах справи інформацією, наданої на запит Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра № 52-5055вих-24 від 03.06.2024, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист № 10/1-104 від 26.06.2024), дозвільна документація чи документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат), розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1Б, відсутні (а.с. 38).

За даними інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня інформація стосовно розпорядчих документів щодо присвоєння (зміни) адреси спірному об`єкту нерухомості. Вказана адреса офіційно жодному об`єкту міста не надавалась, відповідні розпорядчі документи, на підставі яких було присвоєно або змінено адресу, в розпорядження управління - відсутні (лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської ради від 26.06.2024 № 12/19-283 на запит Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра № 52-5053вих-24 від 03.06.2024). У вказаному листі Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської ради повідомлено про те, що рішенням міської ради від 20.09.2023 № 76/41 "Про перейменування топонімів міста Дніпра, назви яких пов`язані з державою-агресором" вул. Шолохова було перейменовано на вул. Степана Рудницького (а.с. 41).

До того ж, листом № 7/11-627 від 22.03.2024 Дніпровська міська рада повідомила прокуратуру про перейменування вул. Шолохова на вул. Степана Рудницького та зазначила про те, що згідно з даними інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса - вул. Степана Рудницького, 1Б офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась, відповідні документи, на підставі яких було присвоєно або змінено цю адресу, в розпорядженні головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради - відсутні.

За даними інформаційної бази містобудівного кадастру, містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва по вул. Степана Рудницького, 1Б управлінням не надавались, інформація щодо надання дозволів на розміщення малих архітектурних форм за зазначеною адресою в управлінні відсутня.

За інформацією Дніпровської міської ради, яка міститься у Муніципальній земельній інформаційній системі, договори щодо цивільно-правових угод, укладені між міською радою та юридичними або фізичними особами на спірну земельну ділянку, відсутні (а.с. 25).

Відповідно до інформації Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області, викладеної у листі від 26.06.2024 № 30121/5/04-36-04-02-11, в переліках договорів оренди землі, наданих Департаментом по роботі з акивами Дніпровської міської ради у відповідності до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 2020-2024, договори оренди земельної ділянки, укладені з ТОВ Універсам "Амур" не зазначені. Згідно поданих декларацій на 2020-2024 ТОВ Універсам "Амур" задекларувало орендну плату за земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, 1. Крім цього, ТОВ Універсам "Амур" у 2020-2024 декларувало земельний податок на земельну ділянку за зазначеною вище адресою (а.с. 49-50).

Як вбачається з листа Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради від 13.03.2024 № 2811, технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: вул. Шолохова, 1Б у м. Дніпрі, останнім не проводилась (а.с. 44).

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор зазначає про те, що за результатами опрацювання відомостей, що містяться на веб-ресурсі "Google Earth Pro Maps", які відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22, є належними та допустимими доказами, на спірній земельній ділянці у період часу з 01.02.2002 по 01.01.2018 будь-які будівельні роботи не розпочиналися, об`єкти нерухомого майна та незавершене будівництво - відсутні.

Разом з тим, 28.02.2024 державним інспектором інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради обстежено земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва - вул. Шолохова), 1Б у м. Дніпрі, за результатами чого складено акт № 28/02/24-КР-1 (а.с. 33-35).

Вказаним актом обстеження спірної земельної ділянки встановлено, що згідно з даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за адресою вул. Шолохова, 1Б у м. Дніпрі - відсутня інформація про земельну ділянку. У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку. Доступ до земельної ділянки вільний. Земельна ділянка розташована по фактичному розміщенні нежитлової будівлі, а саме торговельного кіоску із зовнішньою рекламою "Аптека подорожник". На момент обстеження нежитлова будівля була відчинена та здійснювалась господарська діяльність. Дах будівлі обшитий темно-сірими алюмінієвими композитними панелями. З фронтальної сторони нежитлової будівлі, біля вхідних дверей, встановлений металевий пандус зеленого кольору. Територія навколо кіоску викладена бетонними тротуарними плитами. Площа земельної ділянки, на якій перебуває нежитлова будівля, орієнтовно складає 0,0073 га.

Так, за твердженням прокурора, будівництво спірного об`єкта нерухомості здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих будівельних робіт, у зв`язку з чим реєстрація права власності на зазначений об`єкт нерухомості є незаконною та підлягає скасуванню.

Посилається останній і на порушення інтересів держави, яке полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності та створенні перешкод законному власнику територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради у користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою та безпідставній державній реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, на думку прокурора, найбільш ефективним та доцільним способом захисту порушених інтересів держави у даному випадку є вимога про усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності у вигляді приведення її відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва.

Вказані обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про охорону земель" землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад (положення пункту "а" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено у статті 123 Земельного кодексу України.

Зокрема частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3 520/16-ц).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Пунктами 40-41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (у редакції станом на час здійснення державної реєстрації), встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження для здійснення державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення (магазин) за адресою: м. Дніпро, вулиця Степана Рудницького, 1Б, Приватним підприємством "Ковчег" надано приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвій Г.О. договір купівлі-продажу від 05.11.2002, укладений між ПП "СВІТЛА" та ПП "КОВЧЕГ".

В той же час, жодного документу, що підтверджує присвоєння спірному об`єкту нерухомого майна адреси під час проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, державному реєстратору не надано.

Так, за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса - вулиця Степана Рудньцького (Шолохова), 1Б офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась, відповідні розпорядчі документи, на підставі яких присвоєно або змінено цю адресу, в розпорядженні управління відсутні.

Паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, будівельний паспорт забудови земельної ділянки, містобудівні умови та обмеження про проектування об`єктів будівництва за адресою: вулиця Степана Рудницького, 1Б у м. Дніпрі не оформлювалися (лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 12/19-283 від 26.06.2024, а.с. 41).

До того ж, відповідно до листа Дніпровської міської рада № 7/11-627 від 22.03.2024 за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса - вул. Степана Рудницького, 1Б офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась, відповідні документи, на підставі яких було присвоєно або змінено цю адресу, в розпорядженні головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради - відсутні (а.с. 25).

Замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (пункт перший частини першої статті 34, частина перша статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (частина перша статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Статтею 22-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено ведення єдиної державної електронної система у сфері будівництва як єдиної інформаційно-комунікаційної системи у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва.

Електронна система складається з: 1) Реєстру будівельної діяльності; 2) електронного кабінету користувача електронної системи (далі - електронний кабінет); 3) порталу електронної системи.

Невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Відповідно до пункту 174-2 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, через електронний кабінет посадової особи органів прокуратури здійснюють доступ до відомостей (даних), внесених до Реєстру будівельної діяльності електронної системи; отримання статистичних даних; листування з користувачами електронної системи, держателем та технічним адміністратором.

Так, прокурор зазначає про те, що згідно даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за параметрами пошуку "Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Степана Рудницького, 1Б", та ПП "Світла" (код ЄДРПОУ 20285140) відомостей щодо документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом, не виявлено.

Також, управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист № 10/1-104 від 26.06.2024, а.с. 38) зазначено, що в реєстрі будівельної діяльності відсутні відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: вулиця Степана Рудницького, 1Б, у м. Дніпрі.

Окрім того, за інформацією, наявною у Комунальному підприємстві "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради технічна інвентаризація та державна реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: вул. Шолохова, 1Б у м. Дніпрі, підприємством не проводилась (лист від 13.03.2024 № 2811, а.с. 44).

Таким чином, той факт, що спірна будівля не введена в експлуатацію, адреса цьому об`єкту нерухомості не присвоювалася, право власності в Комунальному підприємстві "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради не реєструвалося, свідчить про те, що така будівля є самочинним будівництвом.

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, висновки в якій аналогічні висновкам, викладеним у постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, зазначено, зокрема, що аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного. Аналогічний висновок міститься також у постанові Верховного суду від 20.02.2024 у справі № 910/15124/19.

Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Аналіз положень статті 331 Цивільного кодексу України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 року № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15).

У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

За змістом частини першої статті 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина восьма статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на те, що будівництво нежитлового приміщення (магазину) за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, 1Б, здійснювалось без відповідних дозвільних документів, без введення майна в експлуатацію, на земельній ділянці, яка не відводилась для здійснення такого будівництва, воно є самочинним.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав.

Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).

Встановлені судом та зазначені вище обставини свідчать про порушення земельного та містобудівного законодавства під час забудови земельної ділянки комунальної власності, що знаходиться за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Б у місті Дніпрі.

Водночас, як зазначає прокурор при зверненні з даним позовом до суду, самочинною забудовою спірної земельної ділянки, створено перешкоди власнику Дніпровській міській раді у раціональному та ефективному її використанні відповідно до призначення та встановленої законом мети, нівелює спеціальний статус цих земель та можливість подальшої передачі цих земель відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.

Таким чином, повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки, так і залишиться невирішеним та буде існувати надалі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будькому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Поряд із цим, власник, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою (у тому числі, визнання правочинів недійсними). Розгляд позовних вимог про знесення об`єкту самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника земельної ділянки, зокрема, про визнання правочинів недійсними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зазначено, що у силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна.

У свою чергу, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 202/7377/16-ц від 27.10.2021 зазначено, що визнання незаконними і скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

При цьому, установивши, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена особі для цієї мети, суди з урахуванням практики застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, чиї права порушено такою забудовою, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проєкту або будівельних норм і правил.

У цьому аспекті Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 № 822/2149/18 наголошено, що за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, у інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, найбільш ефективним та доцільним способом захисту порушених інтересів держави у даному випадку є усунення перешкод власнику - Дніпровській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності, яка розташована за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Б у м. Дніпрі, у вигляді приведення її відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва - нежитлового приміщення (магазину) загальною площею 67,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1170020612101).

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).

Вказане підтверджується постановою Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20, в якій зазначено, що на підставі положень частин 2, 3 статті 152 ЗК України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права, статті 212 ЗК України, якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, визнавши доведеними позивачем та не спростованими відповідачем обставини наявності у позивача права комунальної власності на спірну земельну ділянку, самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки шляхом встановлення огорожі за відсутності будь-яких, в тому числі договірних, підстав для цього, Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі підлягає задоволенню.

Також необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Відповідно до висновків, викладених у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення вказаних об`єктів нерухомості, правовий режим будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.

Аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (у тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним.

Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Статтею 391 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до Висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21 належним відповідачем за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував право власності на самочинне будівництво.

Таким чином, з огляду на викладене вище та зважаючи на те, що рішення про надання дозволу на будівництво будь-якої нерухомості на спірній земельній ділянці та про відведення спірної земельної ділянки для будівництва не приймалися, господарський суд вважає вимоги прокурора в частині зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення - магазину (загальною площею 67,9 кв.м) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1170020612101) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Статтею 24 вказаного Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.

Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.

Як вже було зазначено вище, за інформацією Дніпровської міської ради, яка міститься у Муніципальній земельній інформаційній системі, договори щодо цивільно-правових угод, укладені між міською радою та юридичними або фізичними особами на спірну земельну ділянку, відсутні (лист № 7/11-627 від 22.03.2024, а.с. 25).

З огляду на викладене та зважаючи на те, що будівництво об`єкта нерухомого майна здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих будівельних робіт, державна реєстрація речового права на нежитлову будівлю (магазин) загальною площею 67,9 кв.м за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Б у м. Дніпрі, за ТОВ Універсам "Амур" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1170020612101) є безпідставною та підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових прав ТОВ Універсам "Амур".

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (49080, м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, буд. 1, код ЄДРПОУ 13470747) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0073 га за адресою: вул. Степана Рудницького (Шолохова), буд. 1Б у м. Дніпрі, шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення - магазину (загальною площею 67,9 кв.м) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1170020612101).

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: 1/2 частини нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 67,9 кв.м, розташованого за адресою: вулиця Степана Рудницького (Шолохова), буд. 1Б у м. Дніпрі, за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (49080, м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, буд. 1, код ЄДРПОУ 13470747), проведену 23.11.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., індексний номер 23533761 від 23.11.2017, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1170020612101.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: 1/2 частини нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 67,9 кв.м, розташованого за адресою: вулиця Степана Рудницького (Шолохова), буд. 1 Б у м. Дніпрі, за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (49080, м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, буд. 1, код ЄДРПОУ 13470747), проведену 24.11.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., індексний номер 23551050 від 24.11.2017, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1170020612101.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам "Амур" (49080, м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, буд. 1, код ЄДРПОУ 13470747) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 38; код ЄДРПОУ 02909938) 7 267,20 грн. - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 24.01.2025.

Суддя І.Ф. Мельниченко