Рішення

від 20.01.2025 по справі 904/4515/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4515/24Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 13; ідентифікаційний код 03352432)

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 03340920)

про стягнення 41 004 грн. 20 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4296/24 від 15.10.2024) про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 41 004 грн. 20 коп., що складає 25 476 грн. 98 коп. - основного боргу за товар, поставлений за договором поставки від 18.12.2019 №13А400-13864-19, 3 650 грн. 79 коп. - інфляційних нарахувань, 1 541 грн. 27 коп. - 3% річних та 10 335 грн. 16 коп. - пені.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Крім того, позивач у клопотанні (вх.№48440/24 від 18.10.2024) про долучення документів просить долучити до матеріалів справи довіреність Акціонерного товариства "Сумигаз" від 28.12.2023 №2-1223 на представника - адвоката Юрченко Ірину Миколаївну та додаток №1 до позову "Розрахунок річних, інфляційних та пені".

Судом враховано, що вказані додатки були додані до позову в електронному вигляді, проте, з технічних причин зміст відсутній.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№52317/24 від 11.11.2024) на позовну заяву у справі №904/4515/24 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у справі №904/4515/24 у повному обсязі, посилаючись на те, що: - позивачем не доведено наявність повноважень у директора фінансового постачальника (позивача) Рибальченко С.А. на підписання договору поставки від 18.12.2019 №13А400-13864-19, а, отже, не підтверджено дійсність даного договору; - оскільки згідно із пунктом 4.11 Договору сторони погодили, що факт прийняття товару пов`язується з оформленою та підписаною уповноваженою особою представником покупця видатковою накладною, однак позивачем на підтвердження законності та обґрунтованості своїх позовних вимог не надано такої видаткової накладної, тому позивачем не підтверджено факту отримання відповідачем товару; - оскільки доставку товару здійснював саме постачальник, тобто позивач, то у розумінні статті 664 Цивільного кодексу України зобов`язання за договором поставки №13А400-13864-19 вважається виконаним після доставки товару покупцю, а договір додатково зазначає, що товар вважається прийнятим на підставі видаткової накладної не тільки підписаної покупцем, але й оформленої ним; - оскільки покупець не отримав товар, про який говорить позивач у своїй позовній заяві, то у нього відсутній й обов`язок з оплати за даний товар; - позивач виклав пункт 3.3 Договору у позовній заяві у редакції, яка не відповідає змісту пункту 3.3, викладеному у Договорі та підписаному сторонами (позивачем та відповідачем); - позовні вимоги АТ "Сумигаз" не підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, а отже у їх задоволенні слід відмовити.

Позивач у відповіді (вх.№53574/24 від 19.11.2024) на відзив просить позов задовольнити у повному обсязі, зазначаючи про те, що: - ухвала про відкриття провадження у справі №904/4515/24 була отримана сторонами 21.10.2024, кінцевий строк надання відповідачем відзиву на позов 05.11.2024, а відзив був складений представником відповідача та направлений АТ "Сумигаз" та до суду 11.11.2024, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого судом; - АТ "Дніпропетровськгаз", направляючи до суду відзив на позовну заяву у справі №904/4515/24, не звернувся до суду ані з заявою про поновлення строку ані з заявою про продовження процесуального строку, тому відзив АТ "Дніпропетровськгаз" на позовну заяву АТ "Сумигаз" у справі №904/4515/24 підлягає залишенню без розгляду; - відповідач вводить в оману суд і намагається ухилитись від обов`язку оплатити отриманий товар за Договором; - станом на момент звернення до суду із позовною заявою рішення, що набрало чинності, про визнання недійсним договору відсутнє, до випадків визнання правочину нікчемним Договір також не належить; - враховуючи презумпцію дійсності правочину, Договір є дійсним та зобов`язання за ним є такими, що підлягають виконанню; - відповідно до довіреності №007.1Др-124-0719 член Правління директор фінансовий Рибальченко Світлана Анатоліївна мала право на укладення договорів поставки (копія довіреності) та під час укладення Договору відповідач не був позбавлений права упевнитись у повноваженнях підписанта з боку АТ "Сумигаз"; - якщо припустити, що з боку підписанта АТ "Сумигаз" було допущено перевищення повноважень, протягом дії Договору з 18.12.2019 поставлявся товар за Договором, який сплачувався відповідачем постійно, навіть з передплатою, про що свідчить акти звіряння розрахунків як від 17.11.2022, так і станом на 14.10.2024 (копії додані до матеріалів справи); - неоплаченими залишились тільки видаткова накладна від 26.09.2023 № СУМ83017472, яка була складена на суму 540 270 грн. 00 коп., несплаченою залишилась сума 20 778 грн. 98 коп.; - залишився несплаченим товар за видатковою накладною від 28.09.2023 № СУМ83017513 на суму 4 698 грн. 00 грн з ПДВ; - станом на 26.09.2023 та станом на 28.09.2023 (дати відпуску товару за Договором), існувала передоплата у розмірі 476 143 грн. 13 коп., тому рахунки-фактури на 50% від вартості товару не складались та покупцю не надавалась, а були виставлені вже по факту відвантаження товару; - позиція відповідача щодо неотримання товару не відповідає дійсності; - до Договору 01.09.2021 була укладена Додаткова угода №3 про застосування електронного документообігу при складанні та обміну звітів, податкових накладних, актами, видатковими накладними тощо (надалі- Додаткова угода №3); - E-документи вважаються прийнятими і набирають чинності у випадку, якщо замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання не відхилив та не надіслав виконавцю мотивованої відмови таких E-документів, мотивована відмова надсилається замовником через механізм відхилення E-документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини такого відхилення (пункт 2.6. Додаткової угоди №3); - на замовлення відповідача 26.09.2023 було поставлено товар (черевики шкіряні з високими берцями утеплені у кількості 345 пар) на загальну суму 540 270 грн. 00 коп. з ПДВ; - на виконання умов Договору товариством було складено видаткову накладну від 26.09.2023 №СУМ83017472 на суму 540 270 грн. 00 коп. з ПДВ та направлена в той же день в електронному вигляді на підпис відповідачу, що підтверджується скріншотом із програми M.E.Doc, але протягом 03 днів, як це передбачено умовами Додаткової угоди №3, ця видаткова накладна не була підписна з боку АТ "Дніпропетровськгаз", але і не була відхилена; - відповідно до пунктів 2.7 та 2.10 Додаткової угоди №3 товар вважається прийнятим відповідачем; - на підтвердження відправки/доставки товару суду надані ТТН Укрпошти за 26.09.2023 та скріншоти з електронного кабінету товариства на сайті Укрпошта, які підтверджують вручення товару вагою 422100 г АТ "Дніпропетровськгаз"; - товар відправлявся в один день декількома відправками, оскільки вантаж однією вагою 422,1 кг не відправляється, при цьому, ТТН Укрпоштою формуються таким чином формується головна ТТН на одну відправку і до неї підтягують ТТН (другорядні) і загальна вага рахується за головною ТТН; - 26.09.2023 при відправці товару була сформована головна ТТН 0505110272728 та під ТТН (другорядні) 0505110272744, 0505110272736,0505110272752 та 0505110272710, загальна вага зазначених ТТН дорівнює 70500 г і вважається однією відправкою, яка була вручена відповідачеві, про що надані суду відповідні підтвердження (скріншот з особистого кабінету Нової пошти); - аналогічно була сформована головна ТТН на другу відправку 0505110272280 від 26.09.2023 на загальну вагу 86000 г, 0505110271705 на загальну вагу 87500 г, 0505110270938 на загальну вагу 89800,0 г, 0505110270121 на загальну вагу 88300,0 г; - товар за вказаною видатковою накладною оплачений був відповідачем частково у розмірі 519 491 грн. 02 коп. (476 143 грн. 13 коп. була внесена передоплата до моменту поставки товару - 43 347 грн. 89 коп. 07.05.2024) - залишок заборгованості за вказаною видатковою накладною складає 20 778 грн. 98 коп.; - товар станом на 14.10.2024 не оплачений, тобто заборгованість за даною видатковою накладною складає 4 698 грн. 00 коп. з ПДВ; - вищезазначені видаткові накладні є первинними обліковими документами у розумінні ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за якими відповідач отримав товар, а відтак це є підставою виникнення обов`язку у Відповідача щодо його оплати; - спростування факту відправлення АТ "Сумигаз" товару за Договором та його отримання відповідачем за документами, що були додані до позову, АТ «Дніпропетровськгаз» не надано; - зважаючи на умови Договору в редакції Додаткової угоди від 01.09.2021 №3 та відсутність мотивованих відмов від підписання видаткових накладних, направлених в електронному вигляді, спірні видаткові накладні є такими, що підписані постачальником та покупцем, а товар прийнятим; - зважаючи на відсутність такого документу, що передбачений пунктом 4.10 Договору, як Акт на відсутність документів на товар, рахунки-фактури також є врученими відповідачеві; - отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства; - відповідачем не проведено оплати отриманого товару як станом на момент звернення з позовом, так і на сьогоднішній день; - основний борг в сумі 25 476 грн. 98 коп. доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 25 476 грн. 98 коп. основного боргу, 3 650 грн. 79 коп.- інфляційних збитків, 1 541 грн. 27 коп. 3% річних та 10 335 грн. 16 коп. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідач у запереченні (вх.№54957/24 від 26.11.2024) на відповідь на відзив просить відмовити у задоволенні позовних вимог у справі № 904/4515/24 у повному обсязі через те, що: -фактично договір поставки від 18.12.2019 №13А400-13864-19, укладений між АТ "Сумигаз" (постачальник) та АТ "Дніпропетровськгаз" (покупець), є нікчемним; - довіреність Рибальченко С.А. не було надано позивачем із позовною заявою, а, отже, вона є недопустимим доказом у даному випадку; - згідно із вступною частиною спірного договору Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Сумигаз", назване у подальшому постачальник, в особі директора фінансового Рибальченко Світлани Анатоліївни, що діє на підставі довіреності від 01.07.2019 №007.1Др-124-0719, з однієї сторони, та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", назване у подальшому покупець, в особі директора фінансового 29.11.2019, з іншої сторони, які надалі разом іменуються сторони, а кожна окремо сторона, уклали цей договір поставки; у договорі представником постачальника (позивача) визначено директора фінансового Рибальченко С.А.; - спірний договір підписано фінансовим директором АТ "Сумигаз" - Рибальченко С.А.; - згідно із договором повноваження Рибальченко С.А. на підписання даного договору підтверджуються довіреністю від 01.07.2019 №007.1Др-124-0719; - позивачем не доведено наявність повноважень у директора фінансового Рибальченко С.А. на підписання даного спірного договору, а, отже, не підтверджено дійсність даного договору; - позивачем долучено до позовної заяви видаткові накладні, складені постачальником та не підписані відповідачем; - оскільки згідно із пункту 4.11 Договору сторони погодили, що факт прийняття товару пов`язується з оформленою та підписаною уповноваженою особою представником покупця видатковою накладною, однак позивачем на підтвердження законності та обґрунтованості своїх позовних вимог не надано такої видаткової накладної, тому позивачем не підтверджено факту отримання відповідачем товару; - у зв`язку із тим, що позивачем не надано до позовної заяви видаткової накладної, оформленої відповідно до вимог договору №13А400-13864-19, то факт виконання договору з боку позивача не доведено; - оскільки покупець не отримав товар, про який говорить позивач у своїй позовній заяві, то у нього відсутній й обов`язок з оплати за даний товар; - позивач виклав пункт 3.3 Договору №13А400-13864-19 у позовній заяві, у редакції, яка не відповідає змісту пункту 3.3, викладеному у Договорі, підписаному сторонами (позивачем та відповідачем); - позовні вимоги АТ "Сумигаз" не підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, а, отже, у їх задоволенні слід відмовити; - щодо строків на звернення із відзивом на позовну заяву, то вони не були порушені відповідачем, оскільки його було подано у строк поштовим відправленням, оскільки через технічні роботи підсистема ЄСІТС некоректно працювала.

Також відповідач у клопотанні (вх.№54954/24 від 26.11.2024) про зменшення пені, 3% річних та інфляції просить зменшити розмір пені, 3% річних, інфляції до 1 грн., зазначаючи про те, що: - на час виникнення спірних правовідносин АТ "Дніпропетровськгаз" було єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області, що здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП згідно з постановою від 29.06.2017 №844, яка надає право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільского району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариства; - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, відповідно до якого основним видом діяльності товариства, є, зокрема, надання послуг з розподілу природного газу, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ; - Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій затверджено наказ "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" від 22.12.2022 № 309; - на території ведення ліцензійної діяльності АТ "Дніпропетровськгаз" на час підписання договору та на теперішній час ведуться бойові дії, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, додається; - через військову агресію більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійнодиспетчерською службою відповідача; - відповідач забезпечував газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області; - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" є підприємством критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 №1882-IX "Про критичну інфраструктуру" є об`єктом критичної інфраструктури, що також підтверджується листом Міненерго від 22.12.2022 №26/1.7-10.2-20723 про віднесення АТ "Дніпропетровськгаз" до об`єктів критичної інфраструктури, від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами тощо; - в умовах воєнного стану можливість здійснювати постійний моніторинг технічного стану газопроводів, забезпечувати їх належну експлуатацію, гарантувати своєчасні виїзди за аварійними викликами, оперативно ліквідувати витоки газу, здійснювати локалізацію аварійних ситуацій, посилений нагляд за станом газорозподільної системи Дніпропетровської області здаля забезпечення їх цілісності та функціональності прямо впливає на стан обороноздатності держави; - будучи на 100% тарифним підприємством, відповідач виконував всі роботи за рахунок коштів тарифної виручки, у той час, як витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час не тільки не зменшилась, але й збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів на предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами, проте, ці обставини не завадили виконувати зобов`язання Оператора ГРМ в частині забезпечення цілодобового доступу споживачів до газорозподільної системи; - згідно із частиною 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР (надалі Закон №671/97-ВР) Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); - статтею 141 Закону №671/97-ВР визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю; - з 24.02.2022 по теперішній час на території України діє воєнний стан, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; - в розумінні Закону №671/97-ВР воєнний стан в Україні є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що підтверджено офіційним листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 «Всім кого це стосується»; - АТ "Дніпропетровськгаз" надає лист Торгово-промислової палати України від 09.11.2022 №1742/05-5, яким Торгово-промислова палата України пояснює, що прийняла рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); - з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП та підготовки пакету документів в період дії введеного воєнного стану на сайті https://ucci.org.ua розміщено загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1. щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що надає можливість за необхідністю роздрукувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується; - Торгово-промислова палата України підтвердила, що загальний офіційний лист від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 є достатнім в цілях підтвердження настання форс-мажорних обставин; - АТ "Дніпропетровськгаз" є збитковим підприємством, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2023 рік, відповідно до якого збиток за 2023 рік складає 737 976 тис. грн. (код рядка 2355); - станом на 01.11.2024 сума дебіторської заборгованості, яка обліковується у бухгалтерському обліку АТ "Дніпропетровськгаз" становить більше 397 756 858 грн. 34 коп.; - суд має право зменшити розмір санкцій, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин; - визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду; - чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач у запереченні (вх.№55109/24 від 27.11.2024) на клопотання про зменшення пені просить у задоволенні клопотання АТ "Дніпропетровськгаз" про зменшення розміру пені, 3% річних, інфляції у справі №904/4515/24 відмовити, вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача, викладені у клопотанні АТ "Дніпропетровськгаз" про зменшення розміру пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що: - як зазначено в позовній заяві основна заборгованість АТ "Дніпропетровськгаз" з оплати за поставлений товар 26.09.2023 та 28.09.2023 на суму 25 476 грн. 98 коп., - з огляду на порушення строків виконання зобов`язань з оплати за поставлений товар та згідно з умовами пункту 8.1. Договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 10 335 грн. 16 коп. пені, 3 650 грн. 79 коп. - інфляційних збитків та 1 541 грн. 27 коп. 3% річних; - оскільки відповідач у добровільному порядку свої зобов`язання по оплаті за поставлений товар за спірними видатковими накладними своєчасно в повному обсязі не виконав, то з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов`язання за Договором та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання; - зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір; - водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України); - вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити: - чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, - ступеню виконання зобов`язання, - причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, - незначності прострочення виконання, - наслідків порушення зобов`язання, - невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків); - при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін; - із доданих до матеріалів справи розрахунків сум основного боргу та пені вбачається, що, співставивши у відсотковому співвідношенні розмір основної суми заборгованості та сукупний розмір пені, нараховані позивачем штрафні санкції є співмірними з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв`язку з чим правові підстави для застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України відсутні; - як вбачається із позовної заяви та підтверджується матеріалами справи №904/4515/24, строк виконання зобов`язання відповідача з оплати за поставлений товар за спірними видатковими накладними №СУМ83017472 від 26.09.2023 та №СУМ83017513 від 28.09.2023 настав; - однак, в порушення умов пункту 3.3. Договору не виконано своєчасно зобов`язання та не здійснено відповідну оплату; - відповідач достеменно був обізнаний про наявну у нього суму заборгованості за вказаними вище видатковими накладними, оскільки ним було отримано товар, рахунки та претензія від 06.05.2024 №06/05-2024; - станом на дату звернення АТ "Сумигаз" до суду із позовом у даній справі №904/4515/24, заборгованість АТ "Дніпропетровськгаз" з оплати за поставлений товар залишається незмінною і складає 25 476 грн. 98 коп.; - на даний час дана заборгованість відповідачем в повному обсязі не погашена; - стосовно доводів відповідача про наявність у нього кредиторської заборгованості АТ "Сумигаз" наполягає, що в контексті даної справи вказані доводи не є беззаперечними, а надані АТ "Дніпропетровськгаз" докази є неналежними доказами неплатоспроможності або виникнення непередбачуваних обставин; - наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення пені; - відповідач, як юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в статті 6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов`язання (здійснити своєчасний та повний розрахунок з постачальником), і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором; - ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін; - враховуючи зазначене вище, АТ "Сумигаз" наполягає, що відповідачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також, що стягнення штрафних санкцій є неспівмірними з наслідками порушення, не відповідають засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та можуть спричинити повне зупинення господарської діяльності; - принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу інтересів між сторонами", а тому положення статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України не можуть односторонньо застосовуватися на користь відповідача; - суд повинен брати до уваги майновий стан обох сторін, а не лише боржника; - 24.02.2022 на території Сумської області розпочались активні бойові дії, значна частина територій була окупована, деякі території знаходились в оточенні, але наприкінці квітня 2022 року ворожі війська покинули територію Сумщини; - покинули фізично, але не перестали тероризувати постійними артобстрілами та бомбардуваннями; - під час дії воєнного стану Товариство докладало усіх зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства в режимі безперебійного та безаварійного надання послуги з розподілу природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об`єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об`єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону; - аварійні бригади працювали на безперервній основі, технічний персонал на постійній основі забезпечував аварійне відновлення пошкоджених ділянок газопроводу в найкоротший час та забезпечував стале функціонування газопостачання в зоні ліцензованої діяльності; - починаючи з 24.02.2022 в регіоні мали та мають місце руйнування газопроводів, що призводило до суттєвих економічних (фінансових) втрат товариства на ремонт газорозподільних мереж, оскільки всі відновлювальні роботи, застосування автотранспорту, спеціальних машин і механізмів забезпечувались власними ресурсами та коштами незалежно від того, у чиїй власності заходиться газорозподільна система; - з початку введення воєнного стану в Україні було зафіксовано 656 пошкоджень систем газопостачання, які були відновлені Товариством; - до того ж, під час окупації області були пошкоджені/знищені об`єкти нерухомості, які належать АТ "Сумигаз" і які використовувались для розміщення виробничих підрозділів Товариства; - була повністю знищена адмінбудівля у смт. Боромля, пров. Учительський, 1, на 80% пошкоджена виробнича база у м. Охтирка, пров. Кириківський, 27а, пошкоджений офіс у м. Охтирка, вул. Армійська,1; - були пошкоджені/вкрадені автомобілі, обладнання, техніка, меблі і т.п. (для підтвердження зазначеного, надано протокол інвентаризації Охтирського відділення №1 від 31.05.2022); - вартість пошкодженого майна складає орієнтовного 12 млн. грн.; - після деокупації 27.08.2024 внаслідок обстрілів КАБ була пошкоджена виробнича база, яка знаходиться у м. Білопілля, вул. Соборна,1; - окрім адмінбудівель були пошкоджені автомобілі, техніка, меблі і т.п. (докази зазначеного додаються); - орієнтовна вартість відновлювальних робіт будівель виробничої бази у м. Білопілля (адмінбудівлі, гаражі, склади тощо) складає 9,8 млн. грн.; - і це АТ "Сумигаз" зазначає тільки про об`єкти з великим масштабом пошкодження і не згадує об`єкти нерухомості Товариства, які знаходяться в м. Глухові, смт. С-Буда, с. Краснопілля та інших місцях постійних обстрілів, які відповідно до розпоряджень Сумської ОВА вже входять до 20-ти км зони обов`язкової евакуації; - на цих об`єктах з певною періодичністю вставляються шибки, ремонтуються двері і т.п.; - враховуючи наведене та принцип рівності сторін, який вимагає "справедливого балансу інтересів між сторонами", не можуть бути односторонньо застосовані на користь відповідача положення статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України; - оскільки умовами Договору, укладеного між АТ "Сумигаз" та АТ "Дніпропетровськгаз", на відповідача покладено обов`язок оплатити отриманий товар і такий обов`язок не залежить від скрутного фінансового становища боржника або інших обставин, то такі обставини не впливають на строки виконання відповідачем свого обов`язку з їх оплати і не можуть бути причиною для звільнення його від обов`язку сплати інфляційних втрат та 3 % річних; - враховуючи, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, правових підстав для їх зменшення місцевим господарським судом немає; - АТ "Сумигаз" наголошує на відсутності підстав для задоволення клопотання АТ "Сумигаз" про зменшення розміру фінансових та штрафних санкцій у справі №904/904/24; - АТ "Дніпропетровськгаз" у строк, встановлений умовами Договору, не наведено доводів та не надано позивачу доказів, які підтверджували б настання форс-мажорних обставин саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором; - АТ "Дніпропетровськгаз" в якості доказів наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким не засвідчено форс-мажорні обставини для АТ "Дніпропетровськгаз" та саме за зобов`язаннями за спірним Договором; - підсумовуючи вищенаведене, клопотання АТ "Дніпропетровськгаз" про зменшення пені, 3% річних, інфляції у справі №904/4515/24 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач у додаткових поясненнях (вх.№56533/24 від 05.12.2024) у справі зазначає про те, що: - позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначив, що 18.12.2019 між АТ "Сумигаз" (постачальник) та АТ "Дніпропетровськгаз" (покупець) було укладено договір поставки №13А400-13864-19; - за спірним договором поставки одна сторона (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену у відповідності до умов Договору суму коштів; - згідно із вступною частиною спірного договору Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Сумигаз", назване у подальшому постачальник, в особі директора фінансового Рибальченко Світлани Анатоліївни, що діє на підставі Довіреності №007.1Др-124-0719 від 01.07.2019, з однієї сторони, та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", назване у подальшому покупець, в особі директора фінансового з іншої сторони, які надалі разом іменуються "сторони", а кожна окремо "сторона", уклали цей договір поставки; - у договорі представником постачальника (позивача) визначено директора фінансового Рибальченко С.А.; - спірний договір підписано фінансовим директором АТ "Сумигаз" - Рибальченко С.А.; - згідно із договором повноваження Рибальченко С.А. на підписання даного договору підтверджуються довіреністю №007.1Др-124-0719 від 01.07.2019; - позивачем не доведено наявність повноважень у директора фінансового Рибальченко С.А. на підписання даного спірного договору, а, отже, не підтверджено дійсність даного договору; - позивачем долучено до позовної заяви видаткові накладні, складені постачальником та не підписані відповідачем; - оскільки згідно із пунктом 4.11 Договору сторони погодили, що факт прийняття товару пов`язується з оформленою та підписаною уповноваженою особою представником покупця видатковою накладною, однак позивачем на підтвердження законності та обґрунтованості своїх позовних вимог не надано такої видаткової накладної, а тому позивачем не підтверджено факту отримання відповідачем товару; - згідно із пунктом 4.12 Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної; - ризик випадкового знищення або пошкодження товару до моменту передачі товару покупцю в порядку, встановленому пунктом 4.11 Договору, несе постачальник; - оскільки доставку товару здійснював саме постачальник, тобто позивач, то у розумінні статті 664 Цивільного кодексу України зобов`язання за договором поставки №13А400-13864-19 вважається виконаним після доставки товару покупцю, а договір додатково зазначає, що товар вважається прийнятим на підставі видаткової накладної не тільки підписаної покупцем, але й оформленої ним; - у зв`язку із тим, що позивачем не надано до позовної заяви видаткової накладної, оформленої відповідно до вимог договору №13А400-13864-19, то факт виконання договору з боку позивача не доведено; - відповідно до пункту 3.3. Договору покупець здійснює оплату за кожну партію одержаного товару згідно наданого постачальником рахунка-фактури у безготівковій формі на вказаний у Договорі рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем; - покупець залишає за собою право здійснювати попередню оплату за товар; - оскільки покупець не отримав товар, про який говорить позивач у своїй позовній заяві, то у нього відсутній й обов`язок з оплати за даний товар; - позивач у позовній заяві зазначив, що, нібито, згідно із пунктом 3.3 Договору покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50% від вартості замовленої відповідної партії товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку-фактури від постачальника; - решту 50% від вартості партії товару покупець перераховує на банківський рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем; - однак, якщо порівняти пункт 3.3. Договору, викладений позивачем у позовній заяві, та пункт 3.3, викладений у договорі №13А400-13864-19, долученому до позовної заяви, то вбачається, що їх зміст не відповідає; - позивач виклав пункт 3.3 Договору №13А400-13864-19 у позовній заяві, у редакції, яка не відповідає змісту пункту 3.3, викладеному у Договорі, підписаному сторонами (позивачем та відповідачем); - позовні вимоги АТ "Сумигаз" не підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, а, отже, у їх задоволенні слід відмовити.

Також відповідач у клопотанні (вх.№57990/24 від 16.12.2024) про долучення доказів сплати до матеріалів справи просить долучити до матеріалів справи №904/4515/24 копію платіжної інструкції №12133 від 13.12.2024 та зазначає, що 13 грудня 2024 року відповідачем було сплачену основну суму боргу у сумі 25 476 грн. 98 коп.

Крім того, відповідач у заяві (вх.№58028/24 від 16.12.2024) звертає увагу суду на той факт, що при вирішенні питання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат суд враховує і стан розрахунків відповідача із позивачем, і, у даному випадку, відповідач повністю розрахувався із позивачем за заявленою ним заборгованістю, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію №12133 від 13.12.2024, та просить суд врахувати даний факт при ухваленні рішення в частині стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат та задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, заявлене раніше.

Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз", як постачальником, та відповідачем - Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", як покупцем, було укладено договір поставки від 18.12.2019 №13А400-13864-19 (надалі - Договір, а.с. 32-36).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що за цим договором постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену у відповідності до умов договору суму коштів.

Предметом поставки є спецодяг: спецвзуття, поліграфічна продукція (пункт 2.1 Договору в редакції додаткової угоди від 01.02.2021 №1, а.с. 34).

Відповідно до пункту 2.2 Договору товар, вказаний в пункті 2.1 цього договору, поставляється покупцю партіями.

Найменування (асортимент), кількість та ціна товару, що підлягає поставці за договором вказуються у рахунках-фактурах, які формуються згідно з замовленнями покупця та є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість (ціна) товару за цим договором становить 25 000 000 грн. 00 коп., з ПДВ. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у рахунку-фактурі.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що вартість (ціна) товару включає в себе вартість тари (упаковки) товару, вартість доставки товару до місця поставки за адресою, зазначеною у пункті 4.2 Договору, а також компенсацію всіх понесених постачальником витрат, пов`язаних з виконанням договору.

Відповідно до пункту 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 03.08.2023 №4) покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50% від вартості замовленої відповідної партії товару протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідного рахунку-фактури від постачальника. Решту 50% від вартості партії товару покупець перераховує на банківський рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем (а.с. 36 зворотна сторона).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності до письмових заявок покупця, які направляються постачальнику засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою до 20-го числа поточного місяця на наступний місяць.

Згідно з пунктом 4.2 Договору постачальник здійснює поставку товару на склад покупця, розташований за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Виробнича, 23 протягом 30 робочих днів з моменту отримання письмової заявки покупця згідно з пунктом 4.1 договору або іншим способом, за домовленістю сторін, окрім товару, який виготовляється під замовлення покупця з додатковими технічними вимогами.

Відповідно до пункту 4.11 Договору одержання (прийняття товару) покупцем підтверджується оформленою у відповідності до вимог законодавства України та підписаною уповноваженим представником покупця видатковою накладною.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару до моменту передачі товару покупцю в порядку, встановленому пунктом 4.11 договору, несе постачальник (пункт 4.12 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання (пункт 10.1 Договору).

Крім того, сторонами було укладено додаткову угоду від 01.09.2021 №3 до Договору (а.с. 35-36).

Відповідно до пункту 2.4 Додаткової угоди №3 підготовка Е-документів здійснюється виконавцем в строки, встановлені умовами договору та чинного законодавства України. Постачальник зобов`язаний належним чином скласти E-документ, підписати його з використанням ЕП та направити покупцю. E-документи, які постачальник передає/направляє, підписуються з використанням ЕП. Перевірка факту підписання постачальником конкретного E-документа здійснюється покупцем з використанням Відкритого ключа і Кваліфікованого сертифікату відкритого ключа.

За умовами пункту 2.5 Додаткової угоди №3 E-документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням ЕП покупцем E-документа, отриманого від постачальника з нанесеним ЕП.

E-документи вважаються прийнятими і набирають чинності у випадку, якщо покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання не відхилив та не надіслав постачальнику мотивованої відмови таких E-документів. Мотивована відмова надсилається покупцем через механізм відхилення E-документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини такого відхилення (пункт 2.6 Додаткової угоди №3).

Згідно з пунктом 2.7 Додаткової угоди №3 у разі якщо протягом 3 (трьох) робочих днів або іншого, передбаченого Договором строку, постачальник не отримав від покупця підписаних ЕП E-документів, які були підписані ЕП постачальника та надіслані покупцю, та якщо покупець протягом 3 (трьох) робочих днів не надіслав постачальнику мотивованої відмови від підписання таких E-документів, такі E-документи вважаються підписаними обома сторонами і набирають чинності.

При цьому, за умовами пункту 2.10 Додаткової угоди №3 сторони домовилися, що E- документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням ЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

На виконання умов Договору позивачем у період з 26.09.2024 по 28.09.2024 було поставлено відповідачу товар (черевики шкіряні з високими берцями утеплені) на загальну суму 544 968 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- від 26.09.2023 №СУМ83017472 на загальну суму 540 270 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 44);

- від 28.09.2024 №СУМ83017513 на загальну суму 4 698 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 42).

Як вбачається, вказані видаткові накладні підписані електронним підписом позивача та містять відмітку про доставку контрагенту.

Позивач зазначає, що в день складання вказані видаткові накладні в електронному вигляді було направлено на підпис відповідачу, що підтверджується скріншотами з програми M.E.Doс (а.с.42 зворотна сторона, 44 зворотна сторона). Але протягом 3 робочих днів, як це передбачено умовами Додаткової угоди №3, вказані видаткові накладні не було підписано з боку відповідача, мотивованої відмови від підписання відповідачем також не надано.

Крім того, на підтвердження відправки/доставки товару позивачем надано товарно-транспортні накладні Укрпошти та скріншоти з електронного кабінету позивача Товариства на сайті АТ Укрпошта, які підтверджують вручення товару загальною вагою 422100 г відповідачу.

Позивач зазначає, що товар відправлявся в один день декількома відправками, оскільки вантаж однією вагою 422,1 кг не відправляється. При цьому, позивач звертає увагу суду, що товарно-транспортні накладні Укрпоштою формуються таким чином формується головна ТТН на одну відправку і до неї підтягують підТТН (другорядні) і загальна вага рахується за головною ТТН. Так, наприклад, 26.09.2023 при відправці товару була сформована головна ТТН 0505110272728 та підТТН (другорядні) 0505110272744, 0505110272736,0505110272752 та 0505110272710. Загальна вага зазначених ТТН дорівнює 70500 г і вважається однією відправкою, яка була вручена відповідачеві, що підтверджує скріншот з особистого кабінету позивача на вебпорталі Укрпошти (а.с. 45).

Аналогічно була сформована головна ТТН на другу відправку 0505110272280 від 26.09.2023 на загальну вагу 86000 г, 0505110271705 на загальну вагу 87500 г, 0505110270938 на загальну вагу 89800,0 г, 0505110270121 на загальну вагу 88300,0 г (а.с. 46-49).

В подальшому була сформована ТТН 0505111066790 від 28.09.2023 на відправлення загальною вагою 5 кг, яке було вручено відповідачеві, що підтверджує скріншот з особистого кабінету позивача на вебпорталі Укрпошти відповідно (а.с. 43).

Позивач стверджує, що товар за видатковою накладною від 26.09.2023 №СУМ83017472 був оплачений відповідачем частково на суму 519 491 грн. 02 коп. (476 143 грн. 13 коп. була внесена передоплата до моменту поставки товару, 43 347 грн. 89 коп. - сплачено 07.05.2024). У зв`язку з чим, залишок заборгованості за вказаною видатковою накладною складає 20 778 грн. 98 коп.

Крім того, сплата за товар, поставлений за видатковою накладною від 28.09.2023 №СУМ83017513, відповідачем не проведена. У зв`язку з чим, заборгованість за вказаною видатковою накладною складає 4 698 грн. 00 коп.

Як вбачається, позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію від 06.05.2024 №06/05-2024 щодо сплати існуючого заборгованості за Договором (а.с. 40-41).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте оплата за поставлений товар проведена відповідачем частково, у зв`язку з чим, залишок заборгованості складає 25 476 грн. 98 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спорту та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 стаття 173 Господарського кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що між позивачем - Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз", як постачальником, та відповідачем - Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", як покупцем, було укладено договір поставки від 18.12.2019 №13А400-13864-19.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано свої зобов`язання з поставки товару за Договором, проте відповідачем лише частково проведено сплату за поставлений позивачем товар.

Як вбачається з умов Договору (пункт 3.3 в редакції додаткової угоди від 03.08.2023 №4), строк оплати за поставлений товар є таким, що настав:

- за товар, поставлений за видатковою накладною від 26.09.2023 - 10.10.2023;

- за товар, поставлений за видатковою накладною від 28.09.2023 - 12.10.2023.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем у період з 26.09.2023 по 28.09.2023 включно поставлено відповідачу товар на загальну суму 544 968 грн. 00 коп.

За твердженням позивача, на час звернення позивача з позовом до суду, відповідачем проведено сплату за поставлений товар на загальну суму 519 491 грн. 02 коп. внаслідок чого залишок заборгованості за поставлений за Договором товар складає 25 476 грн. 98 коп. (544 968 грн. 00 коп. - 519 491 грн. 02 коп.).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається, після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем проведено оплату заборгованості за поставлений за Договором товар на загальну суму 25 476 грн. 98 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 13.12.2024 №12133, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 164).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв`язку з викладеним, провадження у справі у частині стягнення 25 476 грн. 98 коп. - основного боргу підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.1 Договору у разі порушення покупцем встановленого пункт 3.3 договору строку оплати вартості товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як вбачається, позивачем нараховано пеню в розмірі 10 335 грн. 16 коп. за загальний період з 14.10.2023 по 08.04.2024 включно, при цьому, судом враховано, що розрахунок за кожною видатковою накладною здійснено в межах строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично вірним.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 3 650 грн. 79 коп. за загальний період з жовтня 2023 по вересень 2024 включно (при цьому, позивачем помилково зазначено періоди розрахунку - з 07.10.2023 та з 09.10.23), а також нараховано 3% річних у розмірі 1 541 грн. 27 коп. за загальний період з 07.10.2023 по 14.10.2024.

Відповідачем контррозрахунок не надано, матеріали справи не містять.

При перевірці розрахунків судом встановлено, що позивачем не вірно визначено перший день прострочення, так помилково першим днем прострочення сплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 26.09.2023 зазначено 07.10.2023; за товар, поставлений за видатковою накладною від 28.09.2023 - 09.10.2023.

Тоді як відповідно до умов пункту 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 03.08.2023 №4) строк оплати є таким, що настав:

- за товар, поставлений за видатковою накладною від 26.09.2023 - 10.10.2023;

- за товар, поставлений за видатковою накладною від 28.09.2023 - 12.10.2023.

Отже, першим днем прострочення є 11.10.2023 та 13.10.2023 відповідно.

Після перевірки розрахунку судом 3% річних за загальний період з 11.10.2023 по 14.10.2024 складає 1 515 грн. 75 коп.; інфляційні нарахування за загальний період з жовтня 2023 по вересень 2024 включно складають 3 650 грн. 79 коп.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, 3% річних, інфляційних

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто, укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Щодо зменшення розміру 3% річних судом врахована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), щодо можливості зменшення (відмови у стягненні) судом загального розміру процентів річних, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, а саме:

- справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин (пункт 8.20);

- закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (пункт 8.26);

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32);

- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33);

- звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру (пункт 8.36);

- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у статті 233 Господарського кодексу України, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункти 8.37 -8.38).

Суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- станом на час звернення позивача з позовом до суду в цій справі, заборгованість зі сплати за поставлений товар складала 25 476 грн. 98 коп., проте в процесі розгляду справи відповідачем вказана сума заборгованості була погашена (платіжна інструкція від 13.12.2024 №12133 (а.с. 164);

- відповідачем надано довідку щодо дебіторської заборгованості, відповідно до якої станом на 01.11.2024 в бухгалтерському обліку відповідача обліковується дебіторська заборгованість у загальній сумі 397 756 858 грн. 34 коп. (а.с. 97);

- враховуючи умови Договору, загальний розмір пені, 3% річних, інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов`язання складає 15 501 грн. 70 коп., що з урахування погашення відповідачем заборгованості за спірний період, яка на час звернення з позовом до суду складала 25 476 грн. 98 коп., є неспівмірним з допущеним порушенням;

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

При цьому, судом враховано також, що відповідач не належним чином ставився до своїх обов`язків щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а також щодо надання усіх наявних у нього доказів та не приховувати докази, як на то вказано у пунктах 2, 4 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідач тривалий час взагалі заперечував проти факту укладення договору з позивачем та отримання товару за договором, про що відповідачем неодноразово було зазначено у наданих відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив, додаткових поясненнях тощо, чим фактично приховував докази, що не сприяло своєчасному встановленню всіх обставин справи.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи поведінку відповідача під час розгляду цієї справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та 3% річних на 5%

Таким чином, пеня становить 9 818 грн. 40 коп. ((10 335,16 х 5 : 100 = 516,76) (10 335,16 - 516,76 = 9 818,40)), 3% річних становлять 1 439 грн. 96 коп. (1 515,75 х 5 :100 = 75,79) (1 515,75 - 75,79 = 1 439,96).

Таке зменшення розміру пені та 3% річних суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Отже, з урахуванням усього викладеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 818 грн. 40 коп. - пені, 1 439 грн. 96 коп. - 3% річних та 3 650 грн. 79 коп. - інфляційних нарахувань.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 915 грн. 80 коп. - витрат на сплату судового збору.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається, провадження у справі в частині стягнення 25 476 грн. 98 коп. - основного боргу підлягає закриттю, у зв`язку з чим позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 505 грн. 10 коп. (25 476,98 х 2 422,40 / 41 004,20).

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 13; ідентифікаційний код 03352432) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 03340920) про стягнення 41 004 грн. 20 коп. в частині стягнення 25 476 грн. 98 коп. - основного боргу.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 03340920) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 13; ідентифікаційний код 03352432) 3 650 (три тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 79 коп. - інфляційних нарахувань, 1 439 (одна тисяча чотириста тридцять дев`ять) грн. 96 коп. - 3% річних, 9 818 (дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 40 коп. - пені та 915 (дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 80 коп. - витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

23.01.2025