Рішення

від 23.01.2025 по справі 904/4917/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4917/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників

за позовом Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, 18036, м.Черкаси, вул.Гетьмана Сагайдачного, буд.12, код ЄДРПОУ 03357168

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А ПЛЮС ТРЕЙД", 49080, м.Дніпро, вул.Шолохова, буд.29, кв.99, код ЄДРПОУ 43277447

про стягнення неустойки

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А ПЛЮС ТРЕЙД" коштів в сумі 8 496,06грн з яких: 2 344,06 грн - пеня, 6 150,00 грн - штраф.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою суду від 11.11.2024р. позовну заяву залишено без руху.

До суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.11.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного провадження.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 20.11.2024 в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи дату доставлення ухвали суду - 21.11.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 06.12.2024 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 20.01.2025р. відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

17.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А ПлюсТрейд" (далі - постачальник, відповідач) та Комунальним підприємством "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради (далі - замовник, позивач) укладено договір поставки № 312 (далі - договір)

Відповідно до п. 1.1. постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товар - Дріт сталевий за кодом СРV за ДК 021:2015 44330000-2 Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі, вказаними у специфікації товару (додаток №1 до Договору), яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.1.2. замовник зобов`язується оплатити та прийняти зазначений у п.1.1. Договору Товар в порядку та на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (в редакції Інкотермс 2020) на склад замовника за адресою: м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12, зазначеного у заявці на придбання та видатковій, товарно-транспортній накладній протягом 5 робочих днів з дня отримання постачальником заявки від замовника. Поставка товару здійснюється партіями на підставі заявок, складених замовником у довільній формі.

Ціна визначена у Договорі з урахуванням всіх витрат, податків та зборів постачальника становить 97 875,00грн, в т.ч. ПДВ. (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунок за товар замовником здійснюється протягом 10 робочих днів з дати фактичного отримання товару від постачальника та підписаної відповідної товарно-транспортної накладної.

Згідно з пунктами 6.1. у випадку порушення зобов`язання, що виникає з даного Договору, винна «Сторона» несе відповідальність встановлену даним Договором і чинним законодавством України. Сторона яка порушила зобов`язання за цим Договором, сплачує на користь іншої Сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час порушення, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

За прострочення терміну поставки якісного товару за Договором понад 5 календарних днів Постачальник, сплачує замовнику штраф у розмірі 10 відсотків від вартості товару, що буде предметом порушення (6.2.).

Відповідно до пункту 9.2. Договір діє до 31.12.2024 року, а в частині зобов`язань, що залишились не виконаними - до повного їх виконання. Замовник може достроково розірвати договір у разі невиконання зобов`язання постачальником, повідомивши про це його у строку 5 календарних днів до передбачуваної дати припинення Договору, в такому випадку датою припинення (розірвання) Договору є дата визначена у повідомленні Замовника. Таке розірвання здійснюється Замовником в односторонньому порядку.

Додатком №1 від 17.05.2024р. до Договору №213 сторони погодили специфікацію товару (найменування, кількість, вартість), всього сума з ПДВ 97 875,00грн.

Як убачається з матеріалів справи 17.05.2024 року позивачем направлено на електронну адресу відповідача замовлення на товар на суму 61 500,00грн., згідно з рахунком на оплату №25 від 20.05.2024р.

Заявку було надіслано на електронну адресу відповідача tovaplustrade@gmail.com.

Як зазначає позивач, товар, у відповідності до строків визначених Договором, відповідачем поставлено не було, у зв`язку з чим позивачем було направлено претензію №3341/12 від 19.07.2024 року.

Крім того, листом №3340/12 від 19.07.2024р., керуючись п.9.2. договору, позивач повідомив відповідача про розірвання договору поставку №213 в односторонньому порядку з 26.07.2024р.

Доказом направлення претензії та заяви про розірвання є опис вкладення у цінний лист від 19.07.2024 на ТОВ «А ПЛЮС ТРЕЙД», поштове повідомлення (накладна №1803602193194), фіскальний чек від 19.07.2024р.

Відповідно до роздруківки з сайту «Укрпошта» (трекінгу відправлення) відправлення по вищезазначеній накладній повернулось до позивача 12.08.2024р.

У зв`язку з непоставкою замовленого товару, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача суму 10 % штрафу в розмірі 6 150,00грн та суму пені в розмірі 2 344,06грн. за порушення відповідачем строків поставки товару згідно умов Договору.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статями 526, 525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено вище, пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що Поставка товару здійснюється на умовах DDP (в редакції Інкотермс 2020) на склад замовника за адресою: м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12 в межах заявки на придбання та видаткової, товарно-транспортної накладної протягом 5 робочих днів з дня отримання постачальником заявки від замовника. Замовлення здійснюється в залежності від потреб замовника партіями.

Таким чином, сторонами чітко встановлено в Договорі, що строк поставки товару становить 5 робочих днів саме після дня отримання постачальником заявки.

Як встановлено судом, як вбачається з матеріалів справи 17.05.2024 року позивачем направлено на електронну адресу відповідача замовлення на поставку товару в строк 5 робочих днів з моменту отримання заявки.

Заявку було надіслано на електронну адресу відповідача tovaplustrade@gmail.com.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов Договору, сторонами не передбачено порядку направлення заявок.

При цьому, відповідно до матеріалів справи, заявку було надіслано на офіційну електронну адресу відповідача (tovaplustrade@gmail.com.), зазначену в Договорі в розділі «Юридичні адреси і підписи сторін».

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем подано до суду належні докази надіслання відповідачу заявки на виконання умов Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору та заявки позивача, у строки передбачені п. 2.1. Договору, відповідачем поставлено товару не було, у зв`язку з чим позивачем було направлено претензію №3341/12 від 19.07.2024 року.

Доказом направлення претензії є опис вкладення у цінний лист від 19.07.2024 на ТОВ «А ПЛЮС ТРЕЙД», поштове повідомлення (накладна №1803602193194), фіскальний чек від 19.07.2024р.

Судом встановлено, що відповідно до наявній в матеріалах справи роздруківки з сайту «Укрпошта» (трекінгу відправлення), відправлення по вищезазначеній накладній повернулось до позивача 12.08.2024р. з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання - 05.08.2024р.».

У постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що "оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту".

Схожі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №201/13756/16-ц (провадження № 61 6896св19), від 18.09.2019 у справі №183/2925/17 (провадження № 61-12368св19), від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18 (провадження № 61-9353св21) та узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11).

Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з даного Договору, винна сторона несе відповідальність встановлену даним Договором і чинним законодавством України. Сторона яка порушила зобов`язання за цим Договором, сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час порушення зобов`язання, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що п. 6.2. Договору сторонами було погоджено, що за прострочення терміну поставки якісного товару за Договором понад 5 календарних днів постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 відсотків від вартості товару, що буде предметом порушення.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строку поставки обумовленого Договором товару, відповідно в даному випадку наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності визначеної ч. 2 ст. 231 ГК України та Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, Суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

При цьому, судом враховано, що згідно заявки позивача ним замовлено товар на суму в розмірі 61 500,00грн., а не на всю суму Договору, передбачену п. 4.1. Договору.

Оскільки умовами Договору сторони погодили, що нарахування 10 % штрафу та пені здійснюється в межах невиконаного зобов`язання, а не на всю суму Договору, тому, відповідно, наведений позивачем розрахунок суми штрафу та пені на суму зобов`язання в розмірі 61 500,00грн. є вірним.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі проти Франції" звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 8 496,06грн., з яких: 2 344,06грн. - пеня, 6 150,00грн. - штраф.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 028,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А ПЛЮС ТРЕЙД", 49080, м.Дніпро, вул.Шолохова, буд.29, кв.99, код ЄДРПОУ 43277447 на користь Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, 18036, м.Черкаси, вул.Гетьмана Сагайдачного, буд.12, код ЄДРПОУ 03357168 заборгованість у вигляді пені в розмірі 2 344,06грн. (дві тисячі триста сорок чотири гривні 06 коп.)та штраф - 6 150,00грн. (шість тисяч сто п`ятдесят гривень 00 коп.), а також судовий збір у розмірі 3 028,00грн. (три тисячі двадцять вісім гривні 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.01.2025

Суддя С.П. Панна