Ухвала

від 22.01.2025 по справі 908/2908/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/216/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.01.2025 Справа № 908/2908/24

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРНА», (69006, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 42), представник позивача адвокат Леліков Сергій Олегович, (69126, м. Запоріжжя. вул. Миру, буд. 13, прим. 18-19)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про розірвання договору та стягнення авансу в розмірі 60082,00 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача Леліков С.О., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1204984 від 31.10.2024;

від відповідача Неудачін Р.В., на підставі довіреності № 2 від 02.01.2025 (адвокат);

від третьої особи Дяченко О.С., на підставі довіреності № 274 від 11.12.2024;

УСТАНОВИВ

04.11.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 31.10.2024 (вх. № 3204/08-07/24 від 16.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРНА», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ», м. Запоріжжя про розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу № 1461 від 22.03.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯРНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ», та стягнення 60082,00 грн. грошових коштів, сплачених в якості авансу та невикористаних споживачем.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 справу № 908/2908/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.11.2024 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2908/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/216/24, підготовче засідання призначено на 23.12.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2908/24 до 24.02.2025, підготовче засідання відкладено на 22.01.2025. Цією ж ухвалою суду до участі у справі № 908/2908/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя.

В підготовче засідання 22.01.2025 з`явилися представники сторін і третьої особи, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

24.12.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла Відповідь на відзив (вх. № 25178/08-08/24 від 24.12.2024), яка судом прийнята до розгляду та залучена до матеріалів справи.

06.01.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від третьої особи надійшли Пояснення по суті спору (вх. № 217/08-08/25 від 06.01.2025), які судом прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи.

Також 06.01.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшло Клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2908/24 (вх. № 190/08-08/25 від 06.01.2025), яким третя особа на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України просить суд зупинити провадження у справі № 908/2908/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23. Подане клопотання мотивоване тим, що предметом позову у справі № 908/2908/24 є розірвання договору та стягнення авансу у розмірі 60082,00 грн. за спожиту/використану електричну енергію, яка поставлялася на територію, тимчасово окуповану РФ. ПАТ «Запоріжжяобленерго», що є адміністратором комерційного обліку електроенергії та на підставі даних якого відповідач нарахував плату позивачу, здійснювало нарахування згідно з вимогами чинного законодавства. При цьому ПАТ «Запоріжжяобленерго» не може надати до суду підтверджуючі документи, оскільки ці документи знаходяться на тимчасово окупованій території. Доступу до даних електролічильників у ПАТ «Запоріжжяобленерго» немає. Відтак, предметом дослідження в цій справі є факт постачання відповідачем та споживання в спірний період позивачем електроенергії на об`єктах, що розташовані на тимчасово окупованій території за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1461 від 22.03.2019. Наразі на вирішенні об`єднаної палати Верховного Суду знаходиться питання щодо правової позиції по застосуванню положень статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» стосовно їх застосування до територій, окупованих після 24.02.2024, що слідує змісту ухвали Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 908/1162/23. У зв`язку із викладеним ПАТ «Запоріжжяобленерго» вважає наявними підстави для зупинення провадження у справі № 908/2908/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Крім того, 06.01.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшло Клопотання про залучення до участі у справі третьої особи (вх. № 193/08-08/25 від 06.01.2025), яким третя особа на підставі ст. 50 ГПК України просить суд залучити до участі у справі № 908/2908/24 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Національну енергетичну компанію «УКРЕНЕРГО». Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що з урахуванням предмету та підстав позову, розгляду та дослідженню підлягають відносини у сфері купівлі-продажу електроенергії, де задіяні органи публічного та приватного сектору, які мають певні права та обов`язки, а також несуть відповідальність за свою діяльність; при розгляді справи мають досліджуватися обставини, які є наслідком реалізації повноважень відповідних органів, а також обсяг їх відповідальності. Зокрема, до повноважень НКРЕКП належить моніторинг ринків у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема в аспекті питань, що стосуються належності виконання учасниками енергетичного ринку своїх зобов`язань. Моніторинг виконання учасниками ринку електричної енергії своїх зобов`язань належить до безпосередніх обов`язків НКЕКП. НЕК «УКРЕНЕРГО», відповідно до чинного законодавства, як оператор системи передачі, виконує функції диспетчерського управління об`єднаної енергетичної системи України та забезпечує організацію та адміністрування комерційного обліку виробленої електричної енергії. Крім того, НЕК «УКРЕНЕРГО», як адміністратор комерційного обліку, є останнього ланкою у формуванні сертифікованих даних комерційного обліку виробленої й відпущеної в ОЕС України електроенергії, що передаються іншим учасникам ринку, а, отже, володіє всіма необхідними даними щодо фактичного обсягу відпуску електроенергії ПАТ «Запоріжжяобленерго».

22.01.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла Відповідь на пояснення третьої особи (вх. № 1516/08-08/25 від 22.01.2025), яка судом прийнята до розгляду та залучена до матеріалів справи. В цьому ж процесуальному документі позивач заперечив проти клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» про зупинення провадження у справі № 908/2908/24 та вважає за доцільне розглядати справу по суті та при вирішенні спору у справі врахувати законодавчі особливості щодо постачання електроенергії на тимчасово окуповані території України, зокрема лист НКРЕКП від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23. Крім того, за текстом цієї Відповіді позивач вважає наявними підстави для роз`єднання позовних вимог у справі № 908/2908/24, зупинити провадження у справі про стягнення авансу та розглядати по суті вимогу про розірвання договору.

Присутній в підготовчому засіданні 22.01.2025 представник позивача підтримав клопотання про роз`єднання позовних вимог у справі № 908/2908/24.

Розглянувши клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» про залучення третіх осіб та дослідивши матеріали справи № 908/2908/24, суд відмовляє в задоволенні цього клопотання, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Дослідивши клопотання про залучення Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Національну енергетичну компанію «УКРЕНЕРГО» до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, суд не вбачає процесуальних підстав для його задоволення, оскільки наведені ПАТ «Запоріжжяобленерго» в обґрунтування даного клопотання обставини не свідчать, що рішення суду у даній справі може вплинути на права або обов`язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Національної енергетичної компанії «УКРЕНЕРГО» щодо однієї із сторін. Доводи ПАТ «Запоріжжяобленерго», що зазначені особи задіяні у сфері купівлі-продажу електроенергії жодним чином не вказують, що конкретно в даній справі підлягають дослідженню правовідносини НКРЕКП або НЕК «УКРЕНЕРГО» зі сторонами у справі № 908/2908/24 при виконанні ними договору про постачання електричної енергії споживачу № 1461 від 22.03.2019.

Проаналізувавши клопотання ТОВ «ЯРНА» про роз`єднання позовних вимог у справі № 908/2908/24 та дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні цього клопотання, виходячи з такого.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до частини 6 статті 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21).

Позивачем у справі № 908/2908/24 заявлені вимоги про розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу № 1461 від 22.03.2019, укладеного між ТОВ «ЯРНА» та ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ», та стягнення 60082,00 грн. грошових коштів, сплачених в якості авансу та невикористаних споживачем.

Отже, предметом дослідження у справі № 908/2908/24 за кожною із заявлених вимог є обставини щодо постачання відповідачем та споживання в спірний період позивачем електроенергії на умовах спірного договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог сприятиме встановленню всіх обставин справи та з`ясуванню спірних правовідносин сторін, а роз`єднання позовних вимог в даному випадку є недоцільним і неефективним з точки зору завдань господарського судочинства.

Стосовно клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2908/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23, суд зазначає наступне.

Предметом позову в цій справі є розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу № 1461 від 22.03.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯРНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ», та стягнення 60082,00 грн. грошових коштів, сплачених позивачем в якості авансу та невикористаних споживачем (позивачем). Як зазначає позивач у позовній заяві постачання електричної енергії за договором № 1461 від 22.03.2019 здійснювалося на об`єкт за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 10, 12б. Станом на початок 2022 року позивачем були здійсненні авансові платежі за електроенергію по договору № 1461 від 22.03.2019. З моменту окупації військами РФ м. Бердянськ Запорізької області позивач фактично втратив контроль над об`єктами, на які постачалася електрична енергія, тобто фактично припни використовувати електроенергію. При цьому, залишилися невикористаними 60082,00 грн. грошових коштів, сплачених позивачем в якості авансу та невикористаних ним.

Як вказує ПАТ «Запоріжжяобенерго», що є адміністратором комерційного обліку електроенергії, та на підставі даних якого відповідач нарахував плату позивачу, доступу до даних електролічильників позивача ПАТ «Запоріжжяобленерго» немає. Також ПАТ «Запоріжжяобленерго» не може надати до суду підтверджуючі документи, на підставі яких здійснювалося нарахування позивачу плати за спожиту електричну енергію, оскільки ці документи знаходяться на тимчасово окупованій території.

Відтак, предметом дослідження у справі № 908/2908/24 є факт постачання відповідачем та споживання в спірний період саме позивачем електроенергії на об`єктах, що розташовані на тимчасово окупованій території: м. Бердянськ Запорізької області.

Суд зазначає, що загальновідомим є факт, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 07.02.2025 включно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, вся територія Бердянської міської територіальної громади Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 27.02.2022 по теперішній час).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, постачання електричної енергії за спірним договором про постачання електричної енергії споживачу № 1461 від 22.03.2019 здійснювалося на об`єкти за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 10, 12б, яка відноситься до тимчасово окупованої території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014.

Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19.02.2014. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації), починаючи з 07.04.2014. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За статтею 2 цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 3 для цілей Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

За частиною четвертою статті 4 цього ж Закону в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України;

Частиною другою статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» унормовано, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

07.03.2024 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду прийнято постанову у справі № 910/9680/23, в якій колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду виснувала, що з огляду на те, що місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області, загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022, то в силу положень ч. 2 ст. 13 і ч. 2 ст. 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов`язаних з їх недійсністю), подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року.

19.04.2024 Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийнято ухвалу у справі № 908/1162/23 про прийняття до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023. Розгляд справи призначено на 07.06.2024.

Зазначена ухвала про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, оскільки колегія суддів у справі № 908/1162/23 вважає, що є необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, зі змісту ухвали Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийнято ухвалу від 19.04.2024 у справі № 908/1162/23 вбачається, що наразі на вирішенні об`єднаної палати Верховного Суду знаходиться питання щодо правової позиції по застосуванню положень статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» стосовно їх застосування до територій, окупованих після 24.02.2024.

Частинами 5 і 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8358/19 наголосив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 233/2021/19 конкретизувала власні правові висновки та правові висновки Верховного Суду України щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом.

Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, стосовно якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність треба також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України передбачено право суду за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку. (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України)

Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов`язковість судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 177 ГПК України визначено завдання та строк підготовчого провадження.

Зокрема, згідно з частиною 1 статті 177 ГПК України, завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. (стаття 181 ГПК України)

З огляду на те, що у справі № 908/1162/23 вирішуються питання, що мають суттєве значення для вирішення спору у справі № 908/2908/24, суд вважає наявними підстави для задоволення клопотання ПАТ «Запоріжжяобленрего» та зупинення з власної ініціативи провадження у справі № 908/2097/24 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 908/1162/23 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і набрання законної сили цим судовим рішенням Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 908/2908/24, учасники справи повинні повідомити суд.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст., ст. 177, 181-183, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ

1. Провадження у справі № 908/2908/24 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 908/1162/23 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і набрання законної сили цим судовим рішенням Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

3. Копію даної ухвали направити сторонам у справі та третій особі.

Повний текст ухвали складено 24.01.2025.

Отримати інформацію про стан розгляду справи можливо на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/. Ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46.

«Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.

Суддя Н.Г.Зінченко

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.