Рішення

від 15.01.2025 по справі 910/14213/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/14213/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О., при секретарі судового засідання Осьмак Ю.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/14213/24

За позовом ОСОБА_1

(

АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА

ІНВЕСТМЕНТС"

(02002, м. Київ, вул. Панельна, буд. 7, прим. 557;

ідентифікаційний код: 39765450)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні

відповідача Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

(02094, м. Київ, б. Котляревського Івана, буд. 1/1;

ідентифікаційний код: 37203257)

про визнання трудових відносин припиненими

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС" (далі - відповідач) про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання у справі призначено на 04.12.2024; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачам строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/9097/22 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва 04.12.2024 відкладено підготовче судове засідання по справі на 18.12.2024.

У судовому засіданні 18.12.2024 судом ухвалено закрити підготовче провадження у справі та перейти до розгляду судової справи по суті на 22.01.2025.

22.01.2025 у судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

24.04.2015 року було проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС» (надалі - Відповідач, Товариство).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підриємців та громадських формувань керівником Товариства з 01.07.2016 року є позивач.

Рішенням Загальних зборів учасників товариства від 22.12.2017 року, яке оформлено протоколом №47 позачергових Загальних зборів учасників Товариства від 22.12.2017 року, було надано погодження на продовження терміну Контракту на посаді директора позивачу на строк 3 роки, а саме до 31.12.2021 року з правом пролонгації на такий самий термін у разі відсутності заперечень від будь-якого учасника (власника) товариства.

На підставі зазначеного протоколу Загальних зборів учасників товариства позивач приступив до виконання обов?язків директора ТОВ «ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС» 3 01.01.2018 року (наказ №82 від 29.12.2017 року).

Нову редакцію статуту Товариства було затверджено Позачерговими загальними зборами учасників Товариства (протокол №14 від 02.04.2018 року додається) (далі - Статут).

Відповідно до п. 8.1 Статуту Товариства вищим органом Товариства є загальні збори учасників (далі - «Загальні Збори Учасників»).

Відповідно до п. 8.3.5 Статуту до компетенції Загальних Зборів Учасників належить обрання (призначення) та відкликання (звільнення) Директора за поданням Наглядової ради Товариства.

Згідно з п. 10.1 Статуту управління повсякденною господарською діяльністю Товариства, а також виконання рішень Загальних Зборів Учасників здійснюється Директором, який призначається Загальними Зборами Учасників (надалі - «Директор») за поданням Наглядової ради Товариства. Якщо Загальні Збори Учасників не зазначили термін, на який обирається Директор, то Директор має виконувати свої повноваження до його відкликання Загальними Зборами Учасників або його звільнення за власним бажанням.

Відповідно до п. 9.3 Статуту чергові та позачергові засідання Загальних Зборів Учасників скликаються шляхом попереднього письмового повідомлення, наданого не менш як за 30 (тридцять) днів. Такі повідомлення надаються в письмовій формі та надсилаються кожному Учаснику поштою, міжнародною кур?єрською службою, електронною поштою або факсом.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

1) Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) Товариства становить 570000,00 гривень;

2) Учасниками Товариства є:

- ОСОБА_2 , громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір частки засновника (учасника): 247500,00, що становить 43,42% статутного капіталу Товариства;

- ОСОБА_3 , громадянство: АДРЕСА_3 , розмір частки засновника (учасника): 75000,00, що становить 13,16% статутного капіталу Товариства;

- ОСОБА_4 , громадянство: АДРЕСА_4 , розмір частки засновника (учасника): 247500,00, що становить 43,42% статутного капіталу Товариства

3) Керівником товариства є ОСОБА_1 .

За твердженнями позивача з початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України товариство не здійснює господарську діяльність, його учасники товариством не цікавляться, з позивачем контактів не підтримують, заробітна плата позивачу не сплачується.

04.10.2024 року з метою припинення трудових відносин та відносин з управління, які існують між відповідачем та позивачем як директором товариства, позивач склав заяву про звільнення та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів товариства вих. №б/н від 04.10.2024 року, в якому просив припинити повноваження (звільнити) директора товариства та ініціював скликання загальних зборів учасників товариства на 09 годину 00 хвилин 15.11.2024 року за місцезнаходженням товариства (Україна, 02002, місто Київ, вулиця Панельна, будинок 7, приміщення 557).

До порядку денного загальних зборів учасників товариства позивач включив питання припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора) товариства шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов?язків.

04.10.2024 року позивач направив заяву про звільнення від 04.10.2024 року загальним зборам учасників товариства за адресою місцезнаходження товариства, що підтверджується накладною №0304900023382, описом вкладення в цінний лист №0304900023382 та фіскальним чеком Акціонерного Товариства «Укрпошта» від 04.10.2024 року.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що всі 3 учасника товариства зареєстровані на території, тимчасово окупованій російською федерацією.

Зазначене підтверджується також розділом ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, відповідно до якого вся територія Донецького району є тимчасово окупованою російською федерацією територією з 07.04.201, а вся територія Маріупольського району (в тому числі село Юр?ївка та селище міського типу Мангуш) за винятком с. Заїченко, с. Пікузи є тимчасово окуповані російською федерацією території України з 05.03.2022 року.

Неможливість доставлення поштової кореспонденції на зазначені території підтверджується оголошенням, розміщеним на офіційному сайті АТ «УКПОШТА» (доступне за посиланням https://www.ukrposhta.ua/ua/news/57016-robota-ukrposhti-na-teritorijah-de-vedutsja-vonni-bojovi-dii-abo-jaki-perebuvajut-u-timchasovij-okupacil-otochenni- blokuvanni), відповідно до якого тимчасово не працюють відділення поштового зв?язку у тих населених пунктах, де відбуваються бойові дії та обстріли, відділення поштового зв?язку, які зруйновані внаслідок цього, та відділення поштового зв?язку, що розташовані на території, що тимчасово окупована ворогом.

Через закритість поштових відділень одержувачів 07.10.2024 року позивачу також не вдалось відправити заяву про звільнення від 04.10.2024 року та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів товариства вих. №б/н від 04.10.2024 року учасникам товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за їх адресами, зареєстрованими в селі Юр?ївка та селищі міського типу Мангуш Донецької області, за допомогою електронного сервісу e-post, що надається оператором поштового зв?язку. Товариством з обмеженою відповідальністю "Поштова служба "Е-ПОСТ" (роздруківки з сайту e-post.com.ua містяться в матеріалах справи).

Позивач, з метою вручення учасникам товариства заяви про звільнення від 04.10.2024 та повідомлення про скликання позачергових зборів товариства вих. №б/н від 04.10.2024, скористався послугами кур?єрської служби Express Moto.

Водночас, листом вих. №437 від 08.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мото Експрес Україна» повідомило про неможливість доставки направлених позивачем відправлень №6613-96855, №6613-96862, №6613-96876, у зв?язку з тим, що населені пункти є тимчасово окупованими територіями, та повернуло зазначені відправлення позивачу.

07.10.2024 року Позивач направив заяву про звільнення від 04.10.2024 року та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів товариства вих. №б/н від 04.10.2024 року електронною поштою учасникам товариства на їх електронні адреси (роздруківки електронних листів містяться в матеріалах справи).

Відповіді на зазначені електронні листи позивач не отримав.

Заява про звільнення від 04.10.2024 року та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів товариства вих. №б/н від 04.10.2024 року були надані учаснику товариства ОСОБА_3 особисто в руки 08.10.2024 року, про що свідчить відмітка про їх отримання.

Позивачем також було здійснено публікацію оголошення про проведення загальних зборів учасників Товариства у газеті «Голос України». Оголошення було опубліковано в газеті №142 (194) від 10.10.2024 року.

15.11.2024 року учасники товариства за місцезнаходженням товариства не з?явилися, у зв?язку з чим загальні збори учасників товариства не відбулись, про що позивачем було складено відповідний акт.

Рішення щодо припинення повноважень позивача як одноосібного виконавчого органу (його звільнення) учасниками товариства не прийнято.

Оскільки належного зв`язку з засновниками (учасниками) товариства позивач не має у зв`язку із тим що останнім відомим місцем реєстрації засновників є території, тимчасово окуповані російською федерацією, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні позивача з посади директора, зважаючи на те що рішення щодо припинення повноважень позивача учасниками товариства не прийнято, позивач був змушений звернутись з даною позовною заявою до суду, для захисту своїх порушених прав, попередньо вдавшись до засобів досудового вирішення (листування).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 по справі № 910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Як було встановлено судом, 04.10.2024 року з метою припинення трудових відносин та відносин з управління, які існують між відповідачем та позивачем як директором товариства, позивач склав заяву про звільнення та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів товариства вих. №б/н від 04.10.2024 року, які 04.10.2024 засобами поштового зв`язку направив на адресу реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС", що також підтверджується накладною №0304900023382, описом вкладення в цінний лист №0304900023382 та фіскальним чеком Акціонерного Товариства «Укрпошта» від 04.10.2024 року.

За твердженнями позивача, засновник Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС" - ОСОБА_3 отримав заяву про звільнення від 04.10.2024 та повідомлення про скликання позачергових зборів товариства вих. №б/н від 04.10.2024 року, які 04.10.2024 особисто в руки 08.10.2024, про що свідчить розписка про отримання зазначених документів ОСОБА_3 від 08.10.2024.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що 07.10.2024 направив учасникам товариства заяву про звільнення від 04.10.2024 року та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів товариства вих. №б/н від 04.10.2024 року за своєю ініціативою на 15.11.2024 року о 09 годині 00 хвилин та включив до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов?язків, та додатково 10.10.2024 року розмістив оголошення про проведення загальних зорів товариства в газеті «Голос України», з огляду на що позивачем дотримана процедура припинення його трудових правовідносин та правовідносин з управління товариством як директора з таким товариством.

В свою чергу, учасники товариства були зобов?язані розглянути питання припинення повноважень директора товариства та ухвалити відповідне рішення.

Проте, скликані позивачем на 15.11.2024 загальні збори учасників товариства не відбулися у зв?язку з неявкою учасників відповідача.

Питання щодо припинення повноважень позивача як директора товариства учасниками товариства не розглянуті, рішення по ньому не прийнято.

Суд встановив, що станом на момент розгляду даної справи директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС" відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є позивач - ОСОБА_1 .

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд від 24.12.2019 у постанові по справі № 758/1861/18.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, бездіяльністю відповідача, яка виразилася у не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача та невнесенні відповідних змін про директора товариства до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що вказує на те, що в межах статутної діяльності товариства відповідачем були порушені трудові права позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура внесення відповідних змін про директора товариства до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань новим директором не виконана, а тому, враховуючи встановлені судом обставини справи, які ніким не оспорюються та наведені норми права, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС» та ОСОБА_1 припиненими підлягають задоволенню.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС" у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, відтак - позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню із виключенням відповідних відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, повноваження ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС" та трудові відносини припиняються з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Позивач у своїй позовній заяві також просить суд зобов`язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02094, м. Київ, бульвар Котляревського Івана, буд. 1/1; ідентифікаційний код: 37203257) внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виключення відомостей про ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС".

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Процедура припинення трудових відносин керівника з товариством має супроводжуватись внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до відомостей про керівника юридичної особи.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення про припинення повноважень директора та трудових відносин між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання реєстратора вчинити реєстраційні дії.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Припинити повноваження одноосібного виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 39765450, місцезнаходження: Україна, 02002, місто Київ, вулиця Панельна, будинок 7, приміщення 557) - директора ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) та трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС» та директором ОСОБА_1 .

3. Зобов?язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 37203257, місцезнаходження: Україна, 02094, місто Київ, бульвар Котляревського Івана, будинок 1/1) внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виключення відомостей про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 39765450, місцезнаходження: Україна, 02002, місто Київ, вулиця Панельна, будинок 7, приміщення 557).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕТРА ІНВЕСТМЕНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 39765450, місцезнаходження: Україна, 02002, місто Київ, вулиця Панельна, будинок 7, приміщення 557) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) 4 844, 80 грн. витрат зі сплати судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2025.

Суддя М.О. Лиськов