Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/11527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025Справа № 910/11527/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аймоушен Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Ільяшов Б.М.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аймоушен Україна" (далі - ТОВ "Аймоушен Україна", відповідач) про визнання трудових відносин з відповідачем припиненими, зобов`язання внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позов мотивований тим, що позивач прийняв рішення про припинення своїх повноважень як директора ТОВ "Аймоушен Україна", у зв`язку з чим подав відповідну заяву про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства, направивши її за юридичною адресою відповідача та учасників товариства. Однак вказана заява розглянута не була. За таких обставин, оскільки питання про звільнення позивача із займаної посади директора товариства залишилось не вирішеним, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ "Аймоушен Україна" з 31 січня 2024 року (останній день повноважень) у зв`язку з його звільненням із займаної посади директора ТОВ "Аймоушен Україна" на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України та просить виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 як керівника ТОВ "Аймоушен Україна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. Цією ж ухвалою до розгляду справи залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про розгляд справи, у визначений законом строк відзиву та пояснень на позов не подали, їх позиція з приводу наявного спору суду невідома.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Отже, враховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження було закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Представник третьої особи подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

25.12.2006 державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації було проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аймоушен Україна"номер запису: 10701200000024975.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань засновником (учасником) ТОВ "Аймоушен Україна" є ТОВ "Аймоушен Рус" (Російська Федерація, м. Москва, вул. Беговая, 13/2).

07.12.2023 позивач подав заяву по звільнення його з посади директора ТОВ відповідальністю "Аймоушен Україна" за власним бажанням з 31.01.2024, яку направив на адресу відповідача.

Вказану заяву відповідач отримав 16.12.23 за адресою: 01033, м. Київ, бул. Л. Українки, б. 15, про що свідчать відомості АТ «Укрпошта» за трек-номером поштового відправлення 0104232376260.

Однак заява ОСОБА_1 відповідачем розглянута не була.

Крім того 01.04.2024 та 22.01.2024 позивач направив відповідачу та єдиному засновнику (учаснику) відповідача ТОВ "Аймоушен Рус" повідомлення про скликання загальних зборів учасників на 29.01.2024 з порядком денним - звільнення директора ОСОБА_1 із займаної посади за власним бажанням згідно поданої заяви про звільнення (поштові відправлення № 0104232368209; № 0104232414634 за їх місцезнаходженням), а також на електронну адресу єдиного засновника (учасника) відповідача - ТОВ "Аймоушен Рус": office-motion@ukr.net.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження ТОВ "Аймоушен Рус" є Російська Федерація, м. Москва, вул. Беговая, 13/2, тому позивач звернувся з адвокатським запитом № 1-14/02-АЗ від 14.02.2024 до АТ "Укрпошта" про обіг поштової кореспонденції до території Російської Федерації.

Листом № 100.012.001-4896-24 від 22.02.2024 АТ «Укрпошта» повідомило про те, що з 24.02.2022 з територією Російської Федерації обмін поштовими відправленнями не здійснюється.

Водночас матеріали справи свідчать, що вищевказані повідомлення позивача залишились без відповіді, загальні збори учасників ТОВ "Аймоушен Україна" проведені не були, питання щодо звільнення ОСОБА_1 залишилось не вирішеним.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з реєстру ОСОБА_1 є директором ТОВ "Аймоушен Україна", матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем трудового договору (контракту), з чого суд робить висновок про те, що позовні вимоги у даній справі спрямовані на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Великою Палатою Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 викладена позиція про те, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Тобто відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

У даному випадку засновником відповідача є один учасник - ТОВ «Аймоушен Рус», нерезидент, відтак, у відповідності до ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»: у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Отже, оскільки питання щодо звільнення директора у ТОВ «Аймоушен Україна» вирішується тільки за рішенням єдиного учасника, то сам директор який є відповідальною особою, яка користується правом підпису в товаристві, має печатку товариства, та має право користуватись рахунками та коштами товариства в межах своєї компетенції, згідно з вимогами чинного законодавства не може самостійно себе звільнити.

Видача наказу про припинення повноважень директора здійснюється на підставі рішення єдиного учасника, що також є підставою для внесення змін до державного реєстру щодо директора, та проведення з ним повного розрахунку та видачі трудової книжки.

Таким чином, окрім як прийняття рішення єдиним учасником, можливості звільнитись належним чином у позивача не має.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивач не має фактичної можливості письмово повідомити єдиного засновника (учасника) відповідача ТОВ "Аймоушен Рус" про свій намір звільнитися та про скликання загальних зборів, шляхом направлення за місцем їх проживання відповідної заяви поштовим листом з описом вкладення, оскільки з 24.02.2022 року Укрпошта не здійснює пересилання відправлень до Російської Федерації, в тому числі, шляхом транзиту через інші країни.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні ст. 77-79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду заяви позивача про звільнення з посади директора ТОВ "Аймоушен Україна" за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу Законів про працю України, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Аймоушен Україна" на підставі рішення загальних зборів учасників товариства у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з ТОВ "Аймоушен Україна" припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із товариством.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 та ТОВ "Аймоушен Україна" у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію про ОСОБА_1 як керівника ТОВ "Аймоушен Україна", суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 вказаного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 вказаного Закону суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.02.2020 у справі № 914/393/19, як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, виходячи із вищевикладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивача про зобов`язання третьої особи провести реєстраційну дію з виключення запису відомостей про керівника ТОВ "Аймоушен Україна" ОСОБА_1 , що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аймоушен Україна" задовольнити.

Визнати трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аймоушен Україна" припиненими з 31.01.2024 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Зобов`язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 15, ідентифікаційний код 37401206) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про органи управління юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аймоушен Україна" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 15, ідентифікаційний код 34809538).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Аймоушен Україна" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 15, ідентифікаційний код 34809538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини оголошено в судовому засіданні 14 січня 2025 року.

Повний текст рішення складений 24 січня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.