Ухвала від 22.01.2025 по справі 910/13376/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/13376/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

скаргу ОСОБА_1

на бездіяльність державного виконавця

у справі № 910/13376/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмакс Інтернешнл"

2) ОСОБА_1

про стягнення 40 452,14 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмакс Інтернешнл" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку заборгованості за Кредитним договором № б/н від 09.09.2014 у розмірі 40 452,14 грн, з яких 10 942,80 грн заборгованості за кредитом, 13 229,57 грн заборгованості за процентами та 16 279,77 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі № 910/13376/19 позов було задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмакс Інтернешнл" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 10942,80 грн заборгованості за кредитом, 13229,57 грн заборгованості за процентами та 16279,77 грн пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмакс Інтернешнл" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 960,50 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 960,50 грн судового збору.

29.01.2020 на виконання вказаного вище рішення було видано відповідні накази.

02.01.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшла скарга на бездіяльність головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Л.М. за виконавчим провадженням № НОМЕР_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 вищезазначену скаргу було призначено до розгляду на 22.01.2025.

У судове засідання 22.01.2025 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні 22.01.2025 скаргу відповідача-2 на бездіяльність державного виконавця, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Стаття перша Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею другою Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Права виконавця під час здійснення виконавчого провадження закріплені в ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2020 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу суду від 29.01.2020 у справі № 910/13376/19.

03.06.2020 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 у сумі 44 966,35 грн.

27.06.2022 державним виконавцем було винесено постанови у ВП НОМЕР_1, якими зокрема, встановлено розмір мінімальних виконавчих витрат у розмірі 400,00 грн, накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 та повернено виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв`язку з повним і фактичним виконанням рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13376/19, 29.08.2024 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", як стягувач у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, звернувся до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про закінчення виконавчого провадження, яка була отримана державним виконавцем 02.09.2024.

13.11.2024 з аналогічною заявою до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Вказана заява була отримана державним виконавцем 18.11.2024.

У зв`язку з тим, що після фактичного виконання в повному обсязі рішення суду накладені постановами від 03.06.2020 та 27.06.2022 арешти так і не були зняті, відповідач-2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просить зобов`язати державного виконавця зняти арешт з належного йому майна.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У свою чергу, частинами 1 - 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" визначено наслідки закінчення виконавчого провадження. Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що станом на дату звернення до суду з цією скаргою рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/13376/19 виконано в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

У свою чергу, виконавче провадження № НОМЕР_1 не закінчене, арешти, накладені постановами від 03.06.2020 та від 27.06.2022, не зняті. Доказів на спростування тверджень відповідача-2 державним виконавцем не надано. Матеріали виконавчого провадження не були надані.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено наявність підстав для зняття арештів, накладених у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Закон зобов`язує державного виконавця розглянути заяву скаржника в установлений законом строк. З наданих скаржником матеріалів вбачається, що подані стягувачем та боржником заяви були отримані органом ДВС, однак результат їх розгляду фактично відсутній.

Відповідно до частин 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги боржника на бездіяльність головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Л.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

За приписом ч. 1 ст. 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись статтями 234, 235, 339 - 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Л.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 задовольнити.

2. Зобов`язати головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Л.М. усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом зняття арештів, накладених постановами від 03.06.2020 та від 27.06.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, з коштів, що належать ОСОБА_1 .

3. Про виконання цієї ухвали Вишневому відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) необхідно повідомити суд і скаржника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.01.2025.

Суддя О.В. Нечай