Рішення

від 24.01.2025 по справі 910/482/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2025Справа № 910/482/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/482/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення 68219,34 грн

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - відповідач) про стягнення 68219,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який керував застрахованим відповідачем автомобілем, останнім не здійснено повної та своєчасної виплати суми страхового відшкодування позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу, у зв`язку з чим останнім заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 66048,01 грн, 3% річних у розмірі 1745,23 грн та інфляційні втрати у розмірі 426,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/482/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» належним чином засвідчену копію страхової справи, відкритої за полісом №209248033 по факту дорожньо-транспортної пригоди від 09.01.2023.

12.02.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» надійшли витребувані судом документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.01.2024.

Також, 12.02.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав того, що у звіті визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 17.10.2023 встановлено коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 42,33%, а відтак сплачена відповідачем сума страхового відшкодування у розмірі 52701,99 грн є обґрунтованою, з огляду на фізичний знос автомобіля. При цьому, відповідач зауважив на тому, що позивач під час розслідування страхової події, яка має ознаки страхового випадку, на письмові вимоги страховика не надав витребувані останнім документи і про існування документів у підтвердження фактичних витрат на відновлення автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , дізнався лише після звернення позивача до суду з даним позовом.

Своїм правом на подання відповіді на відзив у відповідності до приписів статті 166 Господарського процесуального кодексу України позивач не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2023 року о 08 год. 50 хв. в м. Києві, по вул. Мельниченка, 1 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_3 та автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_4 , а саме: ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_4 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення із автомобілем марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобілем марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобілем марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_3 .

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2023 у справі №759/948/23 встановлено порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 13.3 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

26.01.2023 року ОСОБА_2 було складено протокол огляду транспортного засобу №ЦВ/23/0246, у якому зафіксовано характер пошкоджень (опис пошкоджень) автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 .

08.03.2023 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від потерпілого від 12.01.2023.

Водночас, позивач, як власник автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , звернувся до СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобот Плюс» задля проведення відновлювальних робіт та ремонту автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно виставленого ТОВ «Автобот Плюс» рахунку №С-009851 від 22.03.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 118750,00 грн у тому числі ПДВ.

Позивачем було сплачено вартість відновлювального ремонту згідно рахунку №С-009851 від 22.03.2023, що підтверджується платіжними інструкціями №267 від 27.02.2023 на суму 67750,00 грн та №268 від 27.02.2023 на суму 51000,00 грн.

31.03.2023 року між ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» та ТОВ «Автобот Плюс» підписано акт виконаних робіт №ТО-К-ТО-К-13509, згідно якого СТО було виконано відновлювальні роботи по автомобілю марки Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , на загальну суму 118750,00 грн у тому числі ПДВ.

16.05.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.04.2023, в якій просив Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», як страховка цивільно-правової відповідальності власника автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_4 , винного у вчинені ДТП 09.01.2023, здійснити страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , за одержані пошкодження внаслідок ДТП. До вказаної заяви було долучено документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди та відомості про банківські реквізити заявника.

18.05.2023 року відповідач звернувся до позивача з листом №12/2191, у якому просив ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» протягом п`яти робочих днів, з моменту отримання листа надати відповідачу перелік документів, для здійснення страхового відшкодування.

20.10.2023 року відповідач повторно звернувся до позивача з листом №12/4980, у якому просив ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» протягом п`яти робочих днів, з моменту отримання листа надати відповідачу перелік документів, для здійснення страхового відшкодування.

Втім, позивач відповіді на вказані листи не надав, доказів зворотного матеріали справи не містять і позивач під час розгляду не надав.

У той же час, 17.10.2023 року суб`єктом оціночної діяльності - фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 (сертифікат 477/2023 від 24.08.2023, видане Фондом державного майна України) було складено звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №ЦВ/23/0246, яким встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить - 0,4233, а вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 52701,99 грн без ПДВ.

01.11.2023 року відповідачем було складено та підписано страховий акт №ЦВ/23/0246, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 52701,99 грн.

На підставі складеного страхового акту № ЦВ/23/0246 від 01.11.2023 відповідач, виконуючи свої зобов`язання за Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», перерахував суму страхового відшкодування у розмірі 52701,99 грн на рахунок позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №40469 від 01.11.2023.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

При цьому, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закону України «Про страхування»).

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

З довідки Національної поліції України №3023011387669270 вбачається, що автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_4 , яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження, зокрема, автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 та знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Доказів того, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_4 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_4 , відшкодовується ОСОБА_1 як особою, яка на законних підставах керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_4 .

Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 09.01.2023 суду не надано.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом №209248033, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_4 , який був діючим на момент ДТП - 09.01.2023.

Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_4 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, виплата страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин / відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №311/1683/17.

Згідно акту виконаних робіт №ТО-К-ТО-К-13509 від 31.03.2023 підписаного між ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» та ТОВ «Автобот Плюс», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_4 , становить 118750,00 грн у тому числі ПДВ.

Відповідач сплатив позивачу лише частину вартості відновлювального ремонту у розмірі 52701,99 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №40469 від 01.11.2023.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс №209248033) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130000,00 грн., франшиза - 0,0 грн.

Відтак, за наведених у сукупності обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку, що у відповідача у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду за страховим випадком, за вирахуванням розміру франшизи, що, за розрахунком суду, становить 66048,01 грн (118750,35 грн (розмір завданого збитку) - 52701,99 грн (сплачена відповідачем сума страхового відшкодування).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1745,23 грн та інфляційні втрати у розмірі 426,10 грн, які розраховані за період з 15.06.2023 по 08.01.2024.

У той же час, за приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Зі змісту статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що до прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування, передує обов`язок страхувальника подати страховику заяву про страхове відшкодування у порядку передбаченому статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

Страхувальник звертаючись до страховика із заявою про страхове відшкодування, зокрема, повинен зазначити зміст майнової вимоги щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують, а також інформацію про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих.

У даному випадку, як вбачається зі змісту заяви страхувальника (про страхове відшкодування) від 04.04.2023, останній звертаючись до страховика (відповідача у справі) просив здійснити виплату страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що відбулася 09.01.2023, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, як потерпілої внаслідок ДТП особи.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що страхувальник не зазначив суму страхового відшкодування, тобто зміст майнової вимоги, не навів будь-яких відомостей, що підтверджують та/або встановлюють розмір страхового відшкодування, як і не зазначив інформацію про вже здійснені взаєморозрахунки з СТО та не долучив до заяви будь-яких доказів щодо суми майнової вимоги.

Тоді як, станом на момент звернення із заявою (13.05.2023, яка отримана відповідачем 16.05.2023), у позивача були наявні рахунок ТОВ «Автобот Плюс» №С-009851 від 22.03.2023 на суму 118750,00 грн у тому числі ПДВ, платіжні інструкції №267 від 27.02.2023 на суму 67750,00 грн та №268 від 27.02.2023 на суму 51000,00 грн та акт виконаних робіт №ТО-К-ТО-К-13509 на суму 118750,00 грн у тому числі ПДВ.

При цьому, як встановлено судом, відповідач звертався до позивача з листами, в яких просив надати документи щодо розміру майнової вимоги, втім на звернення відповідача позивач не надав витребувані документи, як і не надав документів на підтвердження понесених фактичних витрат вартості відновлювального ремонту автомобіля марки Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , доказів зворотного матеріали справи не містять і позивач під час розгляду справи не надав.

Згідно приписів статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

При цьому, відповідно до пункту 33-1.1 статті 33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Враховуючи відсутність відповідей позивача на листи відповідача про надання документів, останній на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №ЦВ/23/0246 від 17.10.2023, встановив, що вартість матеріального збитку завданого власнику майна автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 52701,99 грн без ПДВ.

Вищевикладене свідчить, що відповідач під час розслідування страхового випадку за наслідками ДТП - 09.01.2023, не був обізнаний про понесення позивачем фактичних витрат по відновленню пошкодженого автомобіля, а тому не міг бути обізнаним про обов`язок відшкодувати вартість фактичних витрат на відновлення пошкодженого автомобіля у вказаній у позовній заяві сумі, як і не міг пересвідчитись у відповідності таких витрат критеріям дійсної необхідності та неминучості, про що вказує і відповідач у відзиві на позовну заяву, зауважуючи на тому, що документи на підтвердження витрат позивача по відновлюваному ремонту автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав лише разом з позовом.

Тоді як, фактична необізнаність відповідача про необхідність компенсації витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу автомобіля марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 у заявленому в позові розмірі, до моменту подання позивачем відповідного позову є визначальною для правового аналізу підстав нарахування компенсаційних втрат на залишок суми страхового відшкодування, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У даному випадку, з огляду на матеріали справи та правовідносини, що виникли між сторонами, суд зауважує, що обов`язок відповідача щодо компенсації фактичних витрат позивача на відновлення пошкодженого автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , виникає лише за умови його належної інформованості про наявність таких витрат і їх розмір.

Положення Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплюють, що ключовим обов`язком страховика є, зокрема, прийняття рішень (за наявності підстав) про виплату страхового відшкодування, за наслідками проведеного розслідування страхового випадку та зібраної інформації.

Отже, відсутність своєчасного інформування відповідача про витрати на ремонт виключає можливість висновку про неналежне виконання ним зобов`язань в частині відшкодування вартості фактичних витрат відновлювального ремонту, оскільки у даній справі відповідач діяв у межах своєї обізнаності щодо обов`язку з відшкодування і виходячи з встановленого самостійно розміру відновлювального ремонту, що виключає підстави для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків виконання грошових зобов`язань.

За своєю суттю, механізм нарахування 3% річних та інфляційних втрат, передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України, має застосовуватися лише у разі встановлення факту прострочення виконання зобов`язань за умови їх належного доведення до відома боржника, а тому відсутність належного повідомлення відповідача про витрати на відновлювальний ремонт до моменту судового розгляду виключає можливість кваліфікації його дій як порушення встановленого Законом обов`язку з відшкодування витрат.

Беручи до уваги обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про неможливість застосування статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на залишок витрат на ремонт транспортного засобу позивача, розмір яких не був повідомлений позивачем відповідачу до подання даного позову, а тому у задоволені цих вимог слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем під час розгляду справи не було доведено суду наявності факту прострочення відповідачем сплати страхового відшкодування у заявленому в позові розмірі, як підстави для нарахування компенсаційних витрат, у свою чергу відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині суми страхового відшкодування за фактично виконані роботи по відновленню автомобіля.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, як страховика, про відсутність правових підстав для стягнення з нього залишку вартості відновлювального ремонту, оскільки встановлений ним та сплачений розмір страхового відшкодування був встановлений на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №ЦВ/23/0246 від 17.10.2023, що враховує коефіцієнт фізичного зносу.

Так, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.

Проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

З свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2017, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики, а відтак коефіцієнт фізичного зносу для означеного автомобіля, за загальним правилом, приймається таким, що дорівнює нулю.

У складеному на замовлення відповідача звіті про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №ЦВ/23/0246 від 17.10.2023, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 встановлено 0,4233, а вартість матеріального збитку складає 52701,99 грн без ПДВ.

При цьому, зі змісту самого звіту вбачається, що головною підставою для визначення коефіцієнта фізичного зносу став значний розмір середньорічного пробігу автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Так, суб`єктом оціночної діяльності встановлено, що фактичний середньорічний пробіг автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 51000 км, при нормативному середньорічному пробігу 21000 км, що за висновком оцінювача свідчить, про інтенсивний режим експлуатування автомобіля марки «Hyndai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому розраховано коефіцієнт фізичного зносу.

У той же час, звіт, складений суб`єктом оціночної діяльності, не містить посилань на нормативно-правові акти чи інші методичні джерела, які встановлюють допустиму норму середньорічного пробігу легкових автомобілів, а відсутність нормативного обґрунтування свідчить про те, що суб`єкт оцінки використовував величину середньорічного пробігу, визначену у спосіб, який не передбачений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, тоді як це суперечить вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та є проявом суб`єктивного підходу до формування ключових показників, при визначенні коефіцієнту фізичного зносу.

На переконання суду суб`єктивні критерії, які не мають підтвердження в нормативно-методичній базі, не можуть бути використані як основа для визначення вартості матеріального збитку, оскільки коефіцієнт фізичного зносу, розрахований на основі недоведеного середньорічного пробігу, не має чіткої методологічної основи, його застосування призводить до спотворення результатів оцінки, тому такий коефіцієнт не забезпечує об`єктивність та справедливість оцінки збитків.

Відтак, звіт суб`єкта оціночної діяльності, який містить необґрунтовані критерії, зокрема, нормативно не підтверджений середньорічний пробіг, не може бути визнаний належним доказом для визначення матеріального збитку так як відсутність об`єктивного та нормативно закріпленого підходу при складанні звіту унеможливлює використання його висновків для обґрунтування розміру збитків, завданих власнику транспортного засобу, тому не приймається судом до уваги.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 68219,34 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд., 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ» (03115, м. Київ, просп. Берестейський, буд., 121, корпус В, офіс, 107, ідентифікаційний код 35428975) страхове відшкодування у розмірі 66048 (шістдесят шість тисяч сорок вісім) грн 01 коп. та судовий збір у розмірі 2931 (дві тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн 62 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2025.

СуддяТ.В. Васильченко