Рішення

від 23.01.2025 по справі 911/2981/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2981/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )

до

Гребінківської селищної ради (08662, Київська обл., Білоцерківський р-н, селище міського типу Гребінки(з), пр. Науки, будинок 2, код: 04359152)

про стягнення 45174,31 гривень,

Представником Лопушинського Анатолія Романовича (далі по тексту позивач/ ОСОБА_1 ) через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 03.11.2024 сформовано позовну заяву про стягнення з Гребінківської селищної ради (далі по тексту Селищна рада/відповідач) заборгованості у загальному розмірі 45174,31 гривень, з яких: 28105,64 гривень пеня, 2020,00 гривень 3% річних, 15048,67 гривень інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, встановлених рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/1718/23, а також договором, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2981/24. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Представником відповідача в підсистемі «Електронний суд» 30.11.2024 до суду сформовано відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечив пред`явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи те, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі № 911/1718/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, стягнуто з Селищної ради на користь ОСОБА_1 48000 гривень заборгованості за договором від 09.07.2021 № 09-07/2021 підряду на проектні роботи та 2684 гривень судового збору.

Отже вказане рішення набрало законної сили 15.04.2024.

Під час розгляду справи № 911/1718/23 судом, зокрема, встановлено наступні обставини:

- 09.07.2021 між Гребінківською селищною радою (замовник, відповідач) та ФОП ОСОБА_1 (підрядник, позивач) укладено договір № 09-07/2021 підряду на проектні роботи, відповідно до умов якого, з урахуванням змін, у порядку та на умовах, визначених, даним договором, підрядник зобов`язується за плату за завданням замовника виконати проектні роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

- відповідно до п. 1.3. договору визначено, що результатом виконання підрядником робіт за даним договором є робочий проект (далі проектна документація). Кількість екземплярів 4 шт. на паперовому носії та 1 шт. на електронному носії. Проектна документація розробляється в одну стадію: "РП" (робочий проект);

- пунктом 2.1. договору сторони визначили, що загальна вартість робіт становить 48000,00 грн;

- відповідно п. 3.1. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування на рахунок "виконавця" грошових коштів, визначених у п. 2.1 даного договору на протязі 60 календарних днів після підписання актів виконаних робіт (форма КБ-2в);

- у пункті 4.1. договору сторони передбачили, що замовник зобов`язаний, зокрема здійснити оплату згідно розділу 3 цього договору за розроблену проектну документацію; по закінченні робіт здійснити їхнє приймання з підписанням акта виконаних робіт;

- згідно з п. 5.5. договору у разі, якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів після одержання замовником проектної документації підрядник не одержить підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт або мотивованої відмови замовника, документація вважається прийнятою, а роботи виконаними в повному обсязі на загальних підставах, і виконані роботи підлягають оплаті за актом прийому-передачі виконаних робіт.

- проектну документацію (робочий проект "Реконструкція системи опалення нежитлової будівлі (приміщення кухні колишнього дитячого садка) в смт Гребінки, просп. Науки, 82 Білоцерківського району Київської області", найменування технічної документації: загальна пояснювальна записка (ЗП) опалення будівлі приміщення кухні колишнього районного дитячого садка, в кількості 4 екземплярів по 1 тому) отримано відповідачем 21.10.2021, що підтверджується накладною від 21.10.2021, підписаною та скріпленою відтиском печатки в тому числі зі сторони відповідача;

- позивачем було направлено на адресу відповідача акт надання послуг № 10 за договором № 09-07/2021 підряду на проектні роботи, однак відповідач такий акт, у встановлений договором (п. 5.3.) строк не підписав та не повернув один примірник позивачеві, при цього, у встановлений договором (п. 5.4.) строк не надав позивачу, як підряднику мотивовану відмову від підписання такого акту з переліком доопрацювань, які потрібно, на його переконання, виконати. Доказів, які б спростовували дані обставини відповідач не надав;

- з огляду на умови договору, визначені сторонами на власний розсуд, якими встановлено, що у разі, якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів після одержання замовником проектної документації підрядник не одержить підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт або мотивованої відмови замовника, документація вважається прийнятою, а роботи виконаними в повному обсязі на загальних підставах, і виконані роботи підлягають оплаті за актом прийому-передачі виконаних робіт (п. 5.5. договору), також, врахувавши наведені положення статті 853 ЦК України, суд дійшов до висновку, що позивачем (підрядник) належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за договором, виконано відповідні роботи, водночас, відповідачем (замовник) прийнято такі роботи без зауважень, проте їх вартість, у порушення взятих за договором зобов`язань не оплачено.

- враховуючи, що строк оплати наданих робіт, як свідчать матеріали справи, сплив, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 48000,00 грн заборгованості по оплаті виконаних за вказаним договором робіт обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Отже, судові рішення у справі № 911/1718/23 мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Позивач зазначає, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної оплати за виконані роботи, стало підставою для нарахування та звернення до суду із розглядуваним позовом з вимогами про стягнення з відповідача 28105,64 гривень пені, 2020,00 гривень 3% річних та 15048,67 гривень інфляційні втрати, за загальний період з 12.01.2022 по 08.06.2023. При цьому, вказані вимоги не були предметом розгляду у справі № 911/1718/23.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти пред`явлених вимог та просив відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення відповідач аргументував тим, що у наданому позивачем розрахунку відсутній період нарахування 3% річних, натомість зазначено загальну кількість днів прострочення.

Також, як стверджує відповідач, позивач не зазначив строки прострочення зобов`язання з відповідними датами та подіями. При цьому, на переконання відповідача, обов`язок відповідача сплатити позивачу суму основного боргу породжується рішенням Господарського суду Київської області № 911/1718/23 від 16.10.2023, яке набрало законної сили 15.04.2024.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи № 911/1718/23 суд апеляційної встановив, що позивач 30.12.2021 направив на адресу відповідача Акт надання послуг № 10 від 2021 року, що підтверджується описом вкладення, накладною та фіскальним чеком.

Відповідач такий акт, у встановлений договором (п. 5.3.) строк не підписав та не повернув один примірник позивачеві, при цьому, у встановлений договором (п. 5.4.) строк не надав позивачу, як підряднику мотивовану відмову від підписання такого акту.

Однак, зі змісту судових рішень по справі № 911/1718/23 не вбачається встановлення судами конкретної дати отримання відповідачем Акту надання послуг № 10, який надісланий позивачем на адресу відповідача.

Тому в межах цієї справи, судом були враховані нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, згідно з яким Акт надання послуг № 10 мав бути отриманий відповідачем 04.01.2022.

За таких обставин, оскільки відповідач отримав документи обумовлені договором 04.01.2022, то станом як на день звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості (в межах справи № 911/1718/23), так і станом на день ухвалення Господарським судом Київської області рішення у справі № 911/1718/23, враховуючи умови пунктів 5.5., 3.1. договору строк оплати виконаних позивачем робіт сплив 09.03.2022, а з 10.03.2022 відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого обов`язку.

Наведені обставини спростовують доводи відповідача про те, що обов`язок відповідача сплатити позивачу суму основного боргу породжується рішенням Господарського суду Київської області № 911/1718/23 від 16.10.2023, яке набрало законної сили 15.04.2024.

Отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений умовами договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено, що пунктом 6.5. договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником визначених цим договором строків розрахунків замовник сплачує на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 уточнила правову позицію, викладену у справі № 911/634/19, вказавши, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

У пунктах 88, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 зазначено про те, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості/погашення боргу", "протягом року/усього періоду існування заборгованості" тощо. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу). У разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Умовами пункту 6.5. укладеного між сторонами договору не передбачено інших умов нарахування пені, ніж встановлено приписами ст. 232 Господарського кодексу України, тому пеня має розраховуватися з наступного дня після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов`язання або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Водночас, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Отже, вищевказаним законом строк, встановлений, зокрема частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо такий строк припадав на період дії карантину, був продовжений на строк дії карантину (до 30.06.2023), тобто вказана норма не обмежує нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий є необґрунтованим, адже як встановлено судом обов`язок по оплаті виконаних робіт відповідач мав виконати у строк до 09.03.2022, відповідно з 10.03.2022 відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого обов`язку.

Тож, судом здійснено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням вірно визначеного початку та кінцевого періоду нарахування, не виходячи за межі заявлених позивачем періодів, та встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат становить 26630,14 гривень, 1799,01 гривень, 13259,40 гривень відповідно.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Посилання відповідача на те, що у наданому позивачем розрахунку відсутній період нарахування 3% річних, спростовуються цим же розрахунком стягуваних сум, у якому відображено загальний період розрахунку щодо стягуваних сум.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Селищної ради на користь ОСОБА_1 26630,14 гривень пені, 1799,01 гривень 3% річних, 13259,40 гривень інфляційних втрат.

При цьому, суд зауважує, що решта доводів та міркувань учасників справи, викладених у заявах по суті справи, були ретельно досліджені судом та відхилені судом як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткової обґрунтованості позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2235,48 гривень.

Суд зауважує, що при зверненні позивача до суду з розглядуваним позовом останнім, відповідно до платіжної інструкції від 01.11.2024 № 1576 сплачено суму судового збору у розмірі 3028 гривень.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд» судовий збір мав бути сплачений ним в розмірі 2422,40 гривень (3028*0,8).

Тобто, судовий збір у розмірі 605,60 гривень є зайво сплаченим та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали, після набрання судовим рішенням законної сили та звернення позивача із відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Гребінківської селищної ради (08662, Київська обл., Білоцерківський р-н, селище міського типу Гребінки(з), пр. Науки, будинок 2, код: 04359152) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) 26630,14 гривень пені, 1799,01 гривень 3% річних, 13259,40 гривень інфляційних втрат та 2235,48 гривень судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2025.

Суддя Р.М. Колесник