Рішення

від 01.11.2024 по справі 910/19679/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 910/19679/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Марценюк О.М.

розглянувши справу № 910/16979/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС», м. Ірпінь Київської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону позивача ОСОБА_1 ,

простягнення 156 630,00 грн

представники:

від позивача:Дерев`янчук В.А., адвокат, ордер серії АА № 1385958 від 25.12.2023

від відповідача:Маляр С.А., адвокат, ордер серії АІ № 1501345 від 20.03.2024

Єфремова Ж.А., адвокат, ордер серії АІ № 1565531 від 11.03.2024

від третьої особи: Дерев`янчук В.А., адвокат, ордер серії АА №1449595 від 28.05.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІС» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (далі-відповідач) про стягнення 156 630,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди № 01/04/18 від 01.04.2018 та укладеної до нього Додаткової угоди № 1 від 01.04.2018, в частині своєчасного внесення орендної плати за квітень 2018 року, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 156 630,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІС до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК-Транс про стягнення 156 630,00 грн передано на розгляд до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/19679/23, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 20.03.2024.

20.03.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. № 2972/24) на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні. Так, в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає про відсутність заборгованості по орендній платі за спірний період. При цьому про відсутність претензій з приводу розрахунків з боку обох сторін свідчить підписання актів наданих послуг, в тому числі по день повернення приміщення з оренди. В акті від 31.12.2021 приймання-передачі (повернення) сторони визнали та підтвердили, що не мають і не будуть мати у майбутньому будь-яких претензій майнового та/чи іншого характеру.

20.03.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (вх. № 2397/24) про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону позивача ОСОБА_1 . В обґрунтування свого клопотання, відповідач зазначає про те, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ "ЛІС" і саме він, як представник позивача отримував від відповідача готівкою орендні платежі за Договором № 01/04/18 від 01.04.2018, зокрема, у спірний період.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2024 підготовче засідання у справі № 910/19679/23 було відкладено на 10.04.2024; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону позивача - ОСОБА_1 .

04.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 01.04.2024 (вх. № суду 4539/247 від 04.04.2024) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме нотаріальну засвідчену заяву свідка ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 10.04.2024 підготовче засідання було відкладено на 01.05.2024.

29.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява від 26.04.2024 (вх. № 3457) про збільшення розміру позовних, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендних платежів за сукупний період: з 01.04.2018 по 01.04.2019 в загальній сумі 2 254 110,00 грн. З огляду на наявність заборгованості, позивачем також нараховані до стягнення з відповідача 1 501 781,15 грн інфляційних нарахувань та 373 525,61 грн 3 % річних.

Ухвалою суду від 01.05.2024 прийнято заяву про збільшення позовних вимог до розгляду та відкладено підготовче засідання на 29.05.2024.

28.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5657/24), з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, в яких відповідач наполягав на відсутності за ним заборгованості зі сплати орендних платежів, що підтверджується підписаними без зауважень, актами наданих послуг за спірний період. Також, відповідач зазначав про те, що згідно з Актом приймання-передачі (повернення) від 31.12.2021, об`єкт оренди був повернений позивачу, при цьому приймаючи приміщення позивач зазначав про відсутність до відповідача претензій, в тому числі, майнового характеру.

Підготовче засідання 29.05.2024 було відкладено на 12.06.2024.

12.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 4514/24) про зменшення розміру позовних вимог. Так, позивач зазначає про те, що при розрахунку позовних вимог було допущено технічну помилку, з урахуванням чого позивач просить суд стягнути з відповідача 3 909 137,05 грн, в т.ч. 2 134 119,00 грн заборгованості, 353 562,86 грн 3 % річних та 1 421 455,19 грн інфляційних нарахувань.

12.06.2024 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення позивача на відзив (вх. № 6319/24) та третьої особи - ОСОБА_1 (вх. № 6318/24), доводи за якими є тотожними та зводяться до того, що згідно із статутом ТОВ «ЛІС» для вчинення директором юридичних дій від імені товариства на суму понад 10 000,00 грн необхідно отримати рішення загальних зборів, і лише тому при підписанні договору сторони погодили орендну плату в розмірі не більшому 10 000,00 грн. Однак, вже після схвалення такого рішення загальними зборами товариства, між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 1 до договору, в якій встановлений реальний розмір орендної, проте яка на час звернення позивача із відповідним позовом лишається не сплаченою.

12.06.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «ЛК-Транс» надійшли додаткові пояснення (вх. № 6320/24), в яких відповідач зазначає про те, що ним щомісячно сплачувалась орендна плата у розмірі 10 000,00 грн на підставі договору та актів наданих послуг, в підтвердження чого відповідач надав платіжні інструкції за спірний період. Крім того, відповідач наголошував на тому, що нежитлове приміщення, загальною площею 681,6 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 146 було повернуто позивачу на підставі Акту від 31.12.2021, в якому поміж іншого міститься примітка про відсутність зауважень, в т.ч. майнових.

В підготовчих засіданнях 12.06.2024 та 26.06.2024 судом було оголошено перерву у підготовчих засіданнях до 26.06.2024 та 07.08.2024 відповідно.

25.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява із запереченнями проти заяви про застосування загального строку позовної давності.

07.08.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 8370/24) про витребування у позивача оригіналу протоколу загальних зборів ТОВ «ЛІС». Так, відповідач зазначає, що метою витребування такого доказу є твердження позивача про начебто відсутність у директора ТОВ «ЛІС» повноважень щодо вчинення певного кола юридичних дій, проте як відповідач взагалі ставить під сумнів наявність такого доказу.

Ухвалою суду від 07.08.2024 відкладено підготовче засідання на 21.08.2024; задоволено клопотання (вх. № суду 8370/24) ТОВ ЛК-Транс та витребувано у ТОВ ЛІС оригінал протоколу загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІС від 01.04.2018.

В судовому засіданні 21.08.2024 представник позивача зазначав, що останній не знайшов витребуваний судом оригінал протоколу загальних зборів від 01.04.2018, тому ні оригінал вказаного протоколу, ні посвідченої нотаріусом копії позивач наразі надати суду не може, у зв`язку з чим позивач надав до суду клопотання б/н від 20.08.2024 (вх. № суду 9029/24) про долучення до матеріалів справи засвідчених нотаріусом заяв свідків, в яких учасники загальних зборів засновників (учасників) ТОВ ЛІС надали свої пояснення.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/19679/23 та призначено її до розгляду по суті на 09.09.2024.

Ухвалою суду від 09.09.2024 розгляд справи по суті був відкладений на 07.10.2024; витребувано у ТОВ ЛІС оригінал Додаткової угоди №1 до Договору оренди (найму) №01/04/18 від 01.04.2018.

В засіданні суду 07.10.2024 представником позивача надані суду оригінали протоколу загальних зборів від 01.04.2018 та Додаткової угоди № 1 від 01.04.2018.

07.10.2024 на електрону пошту суду від ТОВ «ЛК-Транс» надійшло клопотання (вх. № 20059/24) про призначення у справі № 910/19679/23 судової комплексної почеркознавчо-технічної експертизи, необхідність якої зумовлена наданням позивачем оригіналів протоколу загальних зборів від 01.04.2018 та Додаткової угоди № 1 від 01.04.2018, проте які викликають сумніви у відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні 07.10.2024 клопотання (вх. № 20059/24) про призначення у справі № 910/19679/23 судової експертизи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

За приписами ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частин 1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

При цьому, висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст.104 ГПК України).

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 зазначеного Кодексу).

Крім того, суд зазначає, що нормами ч. 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

З огляду на приписи ст.ст. 99, 101 ГПК України, проаналізувавши клопотання відповідача, на думку суду відповідачем не доведено необхідності призначення експертизи на даній стадії справи та неможливість встановлення всіх обставин справи та вирішення спору на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

В засіданні суду 07.10.2024 було оголошено перерву з розгляду справи по суті на 11.10.2024.

В судових засіданнях 11.10.2024 та 25.10.2024 судом оголошувалась перерва до 25.10.2024 та 01.11.2024 відповідно.

24.10.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «ЛК-Транс» надійшла заява (вх. № 8398/24) про розподіл судових витрат, в якій відповідач просить суд покласти на позивача 190 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

31.10.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «ЛІС» надійшли заперечення проти вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких позивач, у разі відмови судом в задоволенні позовних вимог, просить зменшити заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу.

01.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява (вх. № 12240/24) про відмову від визнання обставин.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові; представники відповідача заперечували проти позову вважаючи викладені вимоги не обґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву; представник третьої особи підтримав позицію викладену у своїх запереченнях (вх. № 6318/24) та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІС» (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (орендар/відповідач) укладений Договір оренди № 01/04/18, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, об`єкт оренди розташований за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 146, та який складається з: нежитлового приміщення, загальною площею 681,6 кв.м., розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку з яких 300 кв.м. торгівельна зала.

Умовами п. 1.4 договору визначено, що об`єкт оренди передається орендарю для наступних цілей - використання об`єкту оренди в господарській діяльності, зокрема, для діяльності продуктового магазину.

Пунктом 1.5 договору визначено, що вартість об`єкту оренди з урахуванням індексації становить 700 000,00 грн.

Термін оренди за цим договором встановлюється на 2 роки і 11 місяців, що складає період з 01.04.2018 по 28.02.2021 (п. 2.1 договору).

Передача об`єкта оренди у користування орендаря здійснюється до 01.04.2018 та оформлюється актом приймання-передачі об`єкта оренди, який з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2 договору).

Повернення об`єкта оренди орендодавцю здійснюється не пізніше 7 днів після припинення дії цього договору та оформлюється актом здачі-приймання об`єктом оренди, який з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.3 договору).

Умовами п. 3.1 договору визначено, що за користування об`єктом оренди за період з 01.04.2018 по 28.02.2021 включно орендар сплачує щомісячно орендну плату в розмірі 10 000,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.2 договору визначено, що за користування об`єктом оренди за останній місяць за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 орендар сплачує орендну плату 10 000,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Сторони домовились, що нарахування орендної плати починається з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання об`єкта оренди (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4.1 договору визначено, що орендна плата сплачується щомісячно в розмірі встановленому цим договором, до 10 числа кожного місяця, за поточний місяць оренди.

Розмір щомісячної орендної плати, що вказана в п. 3.1 договору може змінюватись лише за згодою сторін та оформлюється додатковими угодами до цього договору (п. 3.7 договору).

Орендар має право ініціювати зміну розміру орендної плати не частіше ніж один раз на один рік, шляхом направлення на адресу орендаря відповідної пропозиції про зміну орендної плати та відповідної додаткової угоди до договору. Пропозиція про зміну орендної плати та зазначена додаткова угода до договору мають направлятись орендарю за 1 календарний місяць до закінчення календарного року. Пропозиція про зміну орендної плати повинна бути мотивована посилаючись на зміни в економічному та/або зміни вартості на ринку нерухомості квадратного метру (п. 3.7.1 договору).

Відповідно до п.п. 4.3.4, 4.3.5 договору у випадку несплати орендарем орендної плати та інших платежів, протягом 1 місяця, орендодавець має право вимагати від орендаря дострокового розірвання договору, про що орендаря письмово повідомляє про звільнення та повернення об`єкту оренди у відповідності до порядку, передбаченого п. 2.3 договору. У випадку прострочення виконання або невиконання своїх зобов`язань орендарем більш ніж на 1 місяць орендодавець, попередивши орендаря письмово за 5 робочих днів (окрім майнової відповідальності), вправі застосувати оперативно-господарські санкції у вигляді обмеження доступу до об`єкта оренди та/або відключення елкетро-, водопостачання до повного виконання орендарем його зобов`язань по договору. В разі застосування оперативно-господарських санкцій орендар не звільняється від сплати орендної плати за користування об`єктами оренди протягом строку дії оперативно-господарських санкцій.

Умовами п. 8.1 договору визначено, що договір діє з 01.04.2018 до 28.02.2021.

Договір № 01/04/18 від 01.04.2018 підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками юридичних осіб. Зі сторони орендодавця (позивача) договір підписаний директором Любарським А.Б., який діє на підставі статуту. Доказів визнання договору або його окремих частин недійсними матеріали справи не містять.

01.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІС» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (орендар) підписаний Акт приймання-передачі до Договору № 01/04/18 від 01.04.2018, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 681,6 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 146.

Між ТОВ «ЛІС» (орендодавець) та ТОВ «ЛК-Транс» (орендар) підписана Додаткова угода № 1 до Договору № 01/04/18 від 01.04.2018, за умовами якої:

за користування об`єктом оренди за період з 01.04.2018 по 30.04.2018 орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 156 630,00 грн;

за користування об`єктом оренди за період з 01.05.2018 по 31.08.2018 орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату у розмірі 177 060,00 грн;

за користування об`єктом оренди за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 183 870,00 грн;

за користування об`єктом оренди за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 190 680,00,00 грн;

за користування об`єктом оренди за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 197 490,00 грн;

за користування об`єктом оренди за період з 01.12.2018 по 28.02.2021 орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 204 300,00 грн.

За користування об`єктом оренди, за останній місяць оренди, за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 204 300,00 грн.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІС» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (орендар) було укладено ряд Додаткових угодо до Договору № 01/04/18 від 01.04.2018, за якими сторонами було продовжено строк дії договору, зокрема, до 31.12.2021, що обумовлено у Додатковій угоді № 6.

Крім того, сторони дійшли згоди, що за користування об`єктом оренди за період з 01.03.2021 по 30.03.2021 орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 20 000,00 грн з урахуванням ПДВ (Додаткова угода № 2); за користування об`єктом оренди за період з 31.03.2021 по 30.04.2021 орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 100,00 грн з урахуванням ПДВ (Додаткова угода № 3); за користування об`єктом оренди за період з 01.08.2021 по 30.09.2021 орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 10 000,00 грн з урахуванням ПДВ (Додаткова угода № 4); за користування об`єктом оренди за період з 01.10.2021 по 30.11.2021 орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 10 000,00 грн з урахуванням ПДВ (Додаткова угода № 5); за користування об`єктом оренди за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 78 763,00 грн з урахуванням ПДВ (Додаткова угода № 6).

31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІС» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (орендар) підписаний Акт приймання-передачі (повернення) до Договору № 01/04/18 від 01.04.2018, за яким орендар передає, а орендодавець приймає нежитлове приміщення, загальною площею 681,6 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 146.

У пункті 5 акту від 31.12.2021 сторони визнали та підтвердили, що після підписання цього акту не мають і не будуть мати у майбутньому будь-яких претензій майнового та/чи іншого характеру.

За період з 01.04.2018 по 01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» були підписані:

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 8 від 31.05.2018, за яким сторони погодили, що за квітень-травень 2018 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 20 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 10 від 30.06.2018, за яким сторони погодили, що за червень 2018 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 12 від 31.07.2018, за яким сторони погодили, що за липень 2018 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 14 від 31.08.2018, за яким сторони погодили, що за серпень 2018 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 16 від 30.09.2018, за яким сторони погодили, що за вересень 2018 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 18 від 31.10.2018, за яким сторони погодили, що за жовтень 2018 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 21 від 30.11.2018, за яким сторони погодили, що за листопад 2018 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 22 від 31.12.2018, за яким сторони погодили, що за грудень 2018 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 10 від 30.06.2018, за яким сторони погодили, що за червень 2018 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 1 від 31.01.2019, за яким сторони погодили, що за січень 2019 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 3 від 28.02.2019, за яким сторони погодили, що за лютий 2019 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 5 від 31.03.2019, за яким сторони погодили, що за березень 2019 загальна вартість оренди нежитлового приміщення становить 10 000,00 грн.

Як вбачається з перелічених Актів здачі-приймання (надання послуг) за період з 01.04.2018 по 01.04.2019, вони підписані зі сторони позивача та відповідача, а також скріплені печатками юридичних осіб, а також окрім іншого зазначено, що такі підписані без претензій.

Підписання та проставляння печатки на Актах здачі-приймання (надання послуг) за період з 01.04.2018 по 01.04.2019 представниками позивача та відповідача не заперечувалось в засіданні суду.

Відповідачем до матеріалів справи додані Довідка № 005-3-005-3-005-3/85-БТ від 11.03.2024 Акціонерного товариства «ОТП Банк», а також платіжні інструкції № 336175 від 16.05.2018, № 336176 від 16.05.2018, № 386660 від 08.06.2018, № 9999639679 від 11.07.2018, № 9999645430 від 09.08.2018, № 9999652299 від 12.09.2018, № 9999658760 від 16.10.2018, № 9999670749 від 13.12.2018, № 9999673529 від 27.12.2018, № 9999677935 від 21.01.2019, № 9999681374 від 07.02.2019, № 9999686737 від 12.03.2019, № 9999692380 від 08.04.2019, з яких вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС» за період 01.04.18 по 01.04.2019 щомісячно здійснювалось перерахування коштів по 10 000,00 грн, з призначенням платежу «за оренду нежитлового приміщення згідно Договору оренди № 01/04/18 від 01.04.2018 (із зазначенням окремого місяця)».

Однак, звертаючись із відповідним позовом, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди № 01/04/18 від 01.04.2018 в частині своєчасного внесення орендної плати та наявну за відповідачем заборгованість в сумі 2 134 119,00 грн за період з 01.04.2018 по 01.04.2019.

За твердженням позивач заборгованість за спірний період виникла у відповідача, у зв`язку із несплатою орендної плати у розмірі погодженому між сторонами у Додатковій угоді № 1 до Договору № 01/04/18, за умовами якої, сторони дійшли згоди встановити розмір орендної плати, зокрема: за період з 01.04.2018 по 30.04.2018 у розмірі 156 630,00 грн; за період з 01.05.2018 по 31.08.2018 у розмірі 177 060,00 грн; за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 у розмірі 183 870,00 грн; за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 у розмірі 190 680,00,00 грн; за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 у розмірі 197 490,00 грн; за період з 01.12.2018 по 28.02.2021 у розмірі 204 300,00 грн.

Відповідач в свою чергу зазначав про відсутність у нього заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками банку, платіжними інструкціями, Актами здачі-приймання (надання послуг) за кожний місяць оренди, підписаними в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача без зауважень. Разом з цим, відповідач звертав увагу суду що 31.12.2021 між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі (повернення) за яким відповідачем повернутий позивачу об`єкт оренди, у пункті 5 якого міститься застереження про те, що після підписання цього акту сторони не мають і не будуть мати у майбутньому будь-яких претензій майнового та/чи іншого характеру.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 626, ст. 627, п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Нормами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Водночас частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України).

Отже, як було встановлено судом вище, 01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІС» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (орендар) укладений Договір оренди № 01/04/18, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, об`єкт оренди розташований за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 146, та який складається з: нежитлового приміщення, загальною площею 681,6 кв.м., розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку з яких 300 кв.м. торгівельна зала.

На виконання умов договору позивачем передано у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 681,6 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 146, про що свідчить підписаний в двосторонньому порядку Акт приймання-передачі до Договору № 01/04/18 від 01.04.2018.

Між позивачем та відповідачем були підписані Акти здачі-приймання (надання послуг) за період з 01.04.2018 по 01.04.2019, в яких сторонами були погоджені надання послуг з оренди нежитлового приміщення щомісячно у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідачем до матеріалів справи додані Довідка № 005-3-005-3-005-3/85-БТ від 11.03.2024 Акціонерного товариства «ОТП Банк», а також платіжні інструкції, перелічені вище, з яких вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС» за спірний період з 01.04.18 по 01.04.2019 щомісячно здійснювалось перерахування коштів по 10 000,00 грн, з призначенням платежу «за оренду нежитлового приміщення згідно з Договору оренди № 01/04/18 від 01.04.2018 (із зазначенням відповідного місяця).

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІС» стверджує про укладення 01.04.2018 між сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору № 01/04/18 від 01.04.2018, за якою сторонами начебто погоджений реальний розмір оренди.

При цьому, позивач стверджує, що зміна умов договору в частині розміру орендних платежів стала можлива, у зв`язку із схваленням такого рішення загальними зборами ТОВ «ЛІС» від 01.04.2018, оскільки до цього часу вчинення директором юридичних дій від імені товариства на суму понад 10 000,00 грн були заборонені в силу п. 6.6 статуту позивача.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Тобто укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі, є двостороннім, відплатним, консенсуальним або реальним.

У договорі мають бути визначені місце і дата укладення, порядок розрахунків між сторонами, права та обов`язки сторін, а також їхні реквізити.

Так, на виконання вимог суду, позивачем додано до матеріалів справи оригінал Додаткової угоди № 1, однак при дослідженні якої судом встановлено відсутність дати укладення такої угоди, що спростовують твердження позивача щодо укладення такої саме 01.04.2018, у зв`язку з цим, суд взагалі не в змозі встановити час її укладення.

Разом з цим, суд визнає також неспроможними доводи позивача про начебто встановлену у п. 6.6 статуту ТОВ «ЛІС» заборону на вчинення директором юридичних дій від імені товариства на суму понад 10 000,00 грн, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи лише статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС», затверджений протоколом № 27/02/2019 загальних зборів в редакції 27.02.2019, проте як представник позивача неодноразово наголошував на тому, що Додаткова угода № 1 укладена саме у 2018 році, проте за відсутності надання позивачем статуту в редакції станом на 2018 рік, суд невзмозі надати йому належної оцінки.

Не знаходять свого підтвердження й доводи позивача про відсутність у директора, згідно із вимогами статуту, без схвалення загальними зборами товариства, повноважень на підписання ним Акту приймання-передачі у користуванні нежитлове приміщення, оскільки як було зауважено судом, позивачем наданий до суду статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС», затверджений протоколом № 27/02/2019 загальних зборів в редакції 27.02.2019, проте як Акт за яким орендарем передано в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 681,6 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 146, підписаний 01.04.2018, що унеможливлює встановити повноваження директора на період його підписання.

Якщо ж позивач мав на увазі відсутність повноважень на підписання Акту приймання-передачі (повернення) від 31.12.2021 (укладеного вже під час нової редакції статуту позивача), суд також не вважає, що такі доводи заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Умовами п. 6.6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС», затверджений протоколом № 27/02/2019 загальних зборів в редакції 27.02.2019 визначено, що директор товариства укладає в Україні та за її межами договори, вчиняє інші юридичні дії та видає доручення про укладення таких договорів та представництво інтересів товариства іншими особами. Укладення директором угод на суму понад 10 000,00 грн вимагає попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників).

Разом з цим, такі умови статуту не містять обмежень директора на підписання, в цьому випадку, Акту приймання-передачі (повернення) до Договору № 01/04/18 від 01.04.2018, умови щодо підписання якого містяться у п. 2.3 Договору № 01/04/18 від 01.04.2018 та який є обов`язковим для підписання при повернені об`єкта оренди орендодавцю, та є насамперед волевиявленням орендаря.

До матеріалів справи додані Акти здачі-приймання (надання послуг) за спірний період оренди, де визначені місяць оренди та орендний платіж у розмірі 10 000,00 грн.

Суд відзначає, що дійсно з умов договору не вбачається обов`язку укладення між позивачем та відповідачем Актів здачі-приймання (надання послуг) та наявна умова щодо сплати орендарем орендної плати щомісячно до 10 числа.

Однак, з актів випливає, що саме позивач взяв на себе ініціативу зі складення таких актів, де в графі «від виконавця» зазначено, що саме виконавець є відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Інших Актів здачі-приймання (надання послуг) за спірний період, з урахуванням різниці орендних платежів, позивачем надано не було.

У сенсі наведеного суд вбачає зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини 2 статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (пункт 6 частини 1 статті 3, частини 2 та 3статті 13 ЦК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", передбачене у частині 3 статті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини 3 статті 13 і частини 3 статті 16 ЦК України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин 2 - 5 статті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини рішення).

Одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції.

Доктрина "venirecontrafactumproprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "nonconceditcontrafactumproprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venirecontrafactumproprium є вираженням equitableestoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principlesoffraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).

Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач щомісячно у спірний період, без зауважень, приймав перераховану орендну плату, підписував акти з надання послуг з орендної плати без зауважень, продовжував орендарю строк оренди, а також не заперечував щодо відсутності майновий вимог у момент підписання акту від 31.12.2021, яким орендарем повернутий об`єкт оренди.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Таким чином, надавши правову оцінку спірним правовідносинам в контексті доводів та заперечень сторін з урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів», суд вважає, що позивачем не доведено в порядку та у спосіб, встановлений ГПК України, належними, допустимими та достовірними доказами порушення відповідачем умов Договору оренди № 01/04/18 від 01.04.2018 та не спростовано реальність здійснення господарських операцій.

У свою чергу сукупність наявних у справі доказів щодо сплати орендних платежів кожного місяця у спірний період, про що свідчать довідка банку та платіжні інструкції, наявні в матеріалах справи, підписані між сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані у спірний період без зауважень, та Акт приймання-передачі (повернення) до Договору № 01/04/18 від 01.04.2018 від 31.12.2021, який містить застереження про відсутність у орендодавця претензій майнового характеру - з більшою вірогідністю підтверджує виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, ніж докази надані позивачем на підтвердження порушення виконання відповідачем зобов`язань.

З огляду на недоведеність вимог в частині стягнення заборгованості з орендних платежів, позовні вимоги в частині стягнення 353 562,86 грн 3 % річних та 1 421 455,19 грн інфляційних нарахувань, які є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу, задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІС» в задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІС» 190 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

Як вбачається із наданих суду доказів, 07.03.2024 між Адвокатським об`єднанням Пріорітас (далі-адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (далі-клієнт) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги, за умовами п. 1.1 адвокат бере на себе зобовязання здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвокат, спрямовані на надання йому правової допомоги.

Строки, розмір та порядок сплати гонорару передбачені додатковою угодою до цього договору (п. 4.1 договору).

Умовами п. 5.2 договору визначено, що всі додатки до цього договору є його невід`ємною частиною.

07.03.2024 між Адвокатським об`єднанням Пріорітас (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (клієнт) підписано Додаткову угоду № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 07.03.2024, за якою сторони погодили, що ця додаткова угода встановлює погоджений між сторонами порядок та розміри оплати професійної правничої допомоги за договором від 07.03.2024.

Сторони погодили, що гонорар адвоката за надання професійної правничої допомоги складається з погодинної ставки вартості роботи адвоката, фіксованої вартості за представництво інтересів в судових засіданнях та гонорару успіху адвоката, який сплачується клієнтом у разі задоволення позовних вимог (п. 2 додаткової угоди).

Надання професійної правничої допомоги адвокатом обліковується за погодинною ставкою, виходячи з розрахунку 3 000,00 грн за одну годину роботу адвоката (п. 3 додаткової угоди).

Фіксована ставка за представництво інтересів клієнта адвокатом в суді становить 3 500,00 грн за участю одного представника в одному судовому засіданні (п. 4 додаткової угоди).

Сторони погодили, що у разі відмови в задоволенні позовних вимог/залишення без розгляду, до гонорару адвоката входить гонорар успіху у розмірі 100 000,00 грн, який клієнт зобов`язаний сплатити адвокату (п. 5 додаткової угоди).

Обсяг та вартість наданих послуг підтверджується Актом наданих послуг, складеним та підписаним сторонами (п. 6 договору).

24.10.2024 між Адвокатським об`єднанням Пріорітас (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (клієнт) підписаний Акт наданих послуг до Договору про надання професійної правничої допомоги від 07.03.2024, згідно з яким адвокатом надані, а клієнтом прийнятті послуги з надання правничої допомогою, а саме:

аналіз обставин справи позовної заяви та матеріалів справи - 3 000,00 грн (1 год);

надання попередньої юридичної консультації клієнта - 3 000,00 грн (1 год);

складання та подання до суду відзиву на позовну заяву - 15 000,00 грн (5 год);

складання та подання до суду клопотання про залучення третьої особи - 3 000,00 грн (1 год);

складання та подання до суду заяви свідка та клопотання про долучення доказів - 3 000,00 грн (1 год);

складання та подання до суду відзиву на заяву про збільшення позовних вимог - 9 000,00 грн (3 год);

складання та подання до суду додаткових пояснень від 11.06.2024 - 6 000,00 грн (2 год);

складання та подання до суду додаткових пояснень від 25.06.2024 - 6 000,00 грн (2 год);

гонорар успіху адвоката (погоджений з відповідачем), у разі відмови в задоволені - 100 000,00 грн;

представництво інтересів в судовому засіданні - 42 000,00 грн (20.03.2024, 10.04.2024, 01.05.2024, 29.05.2024, 12.06.2024, 26.06.2024, 07.08.2024, 21.08.2024, 09.09.2024, 07.10.2024, 11.10.2024, 25.10.2024 (з розрахунку 3 500,00 грн за одне засідання).

31.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення (вх. № 12206/24) проти вимог про стягнення витрат на правову допомогу, в яких позивач, у разі відмови судом в задоволенні позовних вимог, просить суд зменшити заявлені витрати на правничу допомогу. Так, у своїх запереченнях позивач зазначає, про те, що заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, завищеними та надмірними.

Отже, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги..

Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом враховується, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, оцінюючи за наведеними критеріями вид та обсяг наданих послуг виходячи з переліку, наведеного в акті суд констатує, що частина з них не може бути віднесена до таких, які підлягають покладенню на відповідача, виходячи з наступного.

Так, зазначаючи в Акті від 24.10.2024 про надання правничої допомоги, відповідач вказав, що адвокатом були надані послуги з аналізу обставин справи позовної заяви та матеріалів справи, а також зі складання та подання до суду відзиву на позовну заяву. Однак, суд зазначає, що обумовлені послуги є сумісними між собою та є складовими в юридичній послузі на подання відзиву на позовну заяву, тому розмір таких послуг не підлягає окремому розподілу.

Щодо послуги складання та подання до суду заяви свідка та клопотання про долучення доказів.

Зокрема, відповідно до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Як вбачається з поданої заяви свідка - ОСОБА_2 , така складана на бланку, який містить багатоступеневий захист від підроблення, який є невід`ємною складовою нотаріального діловодства, документарного забезпечення нотаріального процесу та використовуються нотаріусами виключно під час вчинення нотаріальних дій.

Тобто адвокат або адвокатське бюро не має повноважень на складання такої заяви. Хоча нотаріусом і не перевіряються факти вказані в такій заяви, однак такі складаються та підписується в його безпосередній присутності. Тим паче, із заяви свідка вбачається, що така складана фізичною особою, яка не є стороною процесу або представником юридичної особи, як і доказів представництва відповідної фізичної особи суду також не надано.

Не зайвим буде звернути увагу на означені відповідачем послуги з участі в судових засіданнях та про відкладення підготовчих засідань (двічі) саме з дій представників відповідача щодо надання додаткових пояснення від 11.06.2024, які сформовані ТОВ «ЛК Транс» в системі «Електронний суд» 11.06.2024 о 18:18 та зареєстровані господарським судом 12.06.2024 (в день судового засідання), ні суд, ні представник позивача із відповідними поясненнями ознайомлений не був, у зв`язку з чим підготовче засідання було відкладено; так само відбулось із наданими додатковими поясненнями від 25.06.2024, які були сформовані ТОВ «ЛК Транс» в системі «Електронний суд» 25.06.2024 о 16:51 (переддень судового засідання), у зв`язку з чим підготовче засідання було відкладено.

Поміж іншого, у п. 5 додаткової угоди між адвокатом та клієнтом було погоджено, що у разі відмови в задоволенні позовних вимог/залишення без розгляду, до гонорару адвоката входить гонорар успіху у розмірі 100 000,00 грн, який клієнт зобов`язаний сплатити адвокату (п. 5 додаткової угоди).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Дослідивши наявну в матеріалах справи Додаткову угоду № 1 від 07.03.2024 та Акт наданих послуг від 24.10.2024 судом встановлено, що заявник визначає суму гонорару успіху адвоката - 100 000,00 грн.

Поняття гонорару успіху не визначено в законодавстві. Проте, дефініцію гонорару успіху Верховний Суд визначив у ряді своїх постанов. Так, зокрема, у постанові Верховного Суду №903/781/21 від 28.07.2022, гонорар успіху визнано платою за досягнутий адвокатом результат, нарахування та сплата якого залежать від настання певної події. У цій справі - де поряд із гонораром успіху була ще фіксована сума до сплати за послуги - такий вид винагороди названо складовою гонорару.

Основною особливістю гонорару успіху є те що виникнення обов`язку до його сплати залежить від настання певної події, це може бути - прийняття судом відповідного рішення, сплата боржником заборгованості, прийняття виконавцем рішення про зняття арешту, відшкодування правопорушником шкоди, поновлення на роботі із виплатою середньої заробітної плати за час прогулу, отримання дозволу, ліцензії, патенту - тощо. В основному, гонорар успіху погоджується у справах, результат яких вимірюється в грошових одиницях. Але не заборонено погодження гонорару успіху і у інших випадках досягнення, наприклад, немайнового результату.

Стосовно стягнення з відповідача 100 000,00 грн як гонорару успіху адвоката у справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6.672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд дійшов висновку, що в частині стягнення «гонорару успіху» саме в заявленому позивачем розміру такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у відповідача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, проте з метою досягнення балансу сторін, суд дійшов висновку про часткове їх задоволення та покладення таких на позивача в сумі 30 000,00 грн.

Слід зазначити, що предмет спору у даній справі є розрахунковим, і така категорія спорів не належить до складних. Вивчення нормативно-правового регулювання таких правовідносин відбувається під час здобуття вищої освіти в галузі права і не потребує додаткових зусиль і часу адвоката, який професійно займається діяльністю багато років.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд наголошує на тому, що складність справи не полягає в ціні позову, а у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

Таким чином, оскільки віднесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат відповідача на професійну правничу допомогу до складу судових витрат у даній справі в розмірі 75 000,00 грн.

Щодо клопотання позивача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, то з огляду на те, що заявлена сума витрат не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, судом значно зменшено витрати відповідача на професійну правничу допомогу, що становить 40 % від заявленого відповідачем розміру.

З огляду на усі вищевикладені обставини, керуючись внутрішнім переконанням, суд визнає, що співмірними та пропорційними є витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 75 000,00 грн, які і покладаються на позивача відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС» до Товариств з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» про стягнення заборгованості відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 146, код ЄДРПОУ 32606973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 12, код ЄДРПОУ 37470510) 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 23.01.2025.

Суддя О.О. Христенко