Рішення

від 15.01.2025 по справі 911/2012/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа № 911/2012/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Панченко К. О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Кріль В. О. (самопредставництво - посадова інструкція б/н від 23.09.2023 р., положення б/н від 04.02.2019 р. про відділ юридичної роботи департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації);

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: Коваленко Л. В. (самопредставництво - витяг з ЄДР);

розглянувши матеріали справи

за позовом Департамента регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю АМК РЕМ-БУД, м. Київ

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Державної аудиторської служби України, м. Київ

про стягнення 656 085, 52 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації звернувся в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ АМК про стягнення 656 085, 52 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що внаслідок завищенення вартості будівництва по об`єкту Реконструкція Димерської районної лікарні (головний корпус) по вул. Революції, буд. 320 Вишгородського району Київської області, відповідачем було завдано позивачу матеріальну шкоду (збитки).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/2012/24 за позовом Департамента регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до ТОВ АМК про стягнення 656 085, 52 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 18.09.2024 р. Крім того даною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Державну аудиторську службу України.

18.09.2024 р. через систему Електронний суд до суду надійшли пояснення третьої особи, що долучено судом до матеріалів справи.

18.09.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 09.10.2024 р.

09.10.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 23.10.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 13.11.2024 р.

13.11.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 27.11.2024 р.

27.11.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 15.01.2025 р.

15.01.2025 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник третьої особи надав усні пояснення щодо позовних вимог позивача, позовні вимоги вважає обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2018 р. між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (надалі - Замовник) та ТОВ АМК (надалі - Підрядник) укладено договір будівельного підряду по об`єкту Реконструкція Димерської районної лікарні (головний корпус) по вул. Революції, буд. 320 Вишгородського району Київської області № 253-18 згідно з умов пункту 1.1. якого Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ Договору, виконати роботи з Реконструкції Димерської районної лікарні (головний корпус) по вул. Революції, 320, Вишгородського району, Київської області (надалі Об`єкт) за завданнями Замовника та у встановлений строк здати виконання робіт Замовнику, а Змовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.2. Договору місце виконання робіт: вул. Революції, 320 в смт. Димер Вишгородського району Київської області.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 12 977 881, 20 грн (Двадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят одна грн 20 коп.) у тому числі ПДВ 2 162 980, 20 грн (Два мільйони сто шістдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят грн 20 коп.) (Додаток № 1 до цього Договору).

Пунктами 14.1., 14.2., 14.4., 14.5. Договору передбачено, що після одержання повідомлення Підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) Замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання (п. 14.1).

14.2. Передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) Підрядником і приймання їх Замовником оформлюється Актом про виконані роботи.

14.4. У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) недоліків, допущених з вини Підрядника, він у визначений Замовником строк зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити Замовника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва). Якщо Підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, Замовник може у порядку, передбаченому цим Договором, попередньо повідомивши Підрядника, усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати, пов`язані з усуненням недоліків Замовником, компенсуються Підрядником.

14.5. Якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені Підрядником, Замовником або третьою особою, Замовник має право відмовитися від прийняття таких робіт (об`єкта будівництва) або вимагати відповідного зниження договірної ціни чи компенсації збитків.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується самим позивачем, відповідачем відповідно до умов договору було належним чином виконано, а позивачем у встановлений договором спосіб прийнято та оплачено роботи з Реконструкції Димерської районної лікарні (головний корпус) по вул. Революції, 320, Вишгородського району, Київської області.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 656 085, 22 грн збитків, завданих внаслідок завищення вартості виконаних робіт за договором будівельного підряду по об`єкту Реконструкція Димерської районної лікарні (головний корпус) по вул. Революції, буд. 320 Вишгородського району Київської області № 253-18 від 05.09.2019 р. та за договором будівельного підряду по об`єкту Реконструкція Димерської районної лікарні (головний корпус) по вул. Революції, буд. 320 Вишгородського району Київської області № 253-18/19 від 05.09.2019 р.

З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 226 цього ж кодексу учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

2. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

3. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

4. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

5. У разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

6. У разі невиконання зобов`язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов`язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання.

7. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язання, не звільняє зобов`язану сторону від виконання зобов`язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Положеннями пунктів 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Пунктом 6 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди передбачено, що для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов`язання за договором, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Абзацами 1-3 пункту 7 цього ж роз`яснення Вищого арбітражного суду України передбачено, що статтею 1192 ЦК України надає потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов`язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Незалежно від відшкодування шкоди в натурі або грішми особа, яка заподіяла шкоду на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи (упущену вигоду) (стаття 623 ЦК України).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17 вказав, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність необхідних елементів складу господарського правопорушення, що є обов`язковою умовою застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків, а саме наявність у діях відповідача ознак протиправної поведінки (порушення зобов`язання), наявність шкідливого результату протиправної поведінки відповідача збитки та їх розмір, причинний зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також вину відповідача.

Заперечення позивача щодо того, що актом Державної аудиторської служби України № 001700-21/1 від 15.04.2024 р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту регіонального розвитку Київської обласної військової адміністрації (Київської обласної державної адміністрації) за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року, складеним за результатами планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту регіонального розвитку Київської обласної військової адміністрації (Київської обласної державної адміністрації) за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року зафіксовано та доведено, що загальна сума встановленого завищення вартості будівництва за рахунок встановлених порушень по об?єкту Реконструкція Димерської районної лікарні (головний корпус) по вул. Революції, 320 Вишгородського району, Київської області складає 726 681, 23 грн (в т.ч. ПДВ 121 113,54 грн) (з них у 2018 році 530 428,28 грн та у 2019 році: 196 252,94 грн) (КПКВ 1517361 та 2761070), чим внаслідок допущених порушень, Департаменту завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму є безпідставними і необґрунтованими з огляду на наступне.

За своєю правовою природою, акт Державної аудиторської служби України № 001700-21/1 від 15.04.2024 р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту регіонального розвитку Київської обласної військової адміністрації (Київської обласної державної адміністрації) за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Отже, вищевказаний акт ревізії може бути підставою для вжиття органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, саме Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, а не для встановлення певного зобов`язання в межах господарсько-договірних правовідносин.

Тобто, виявлені Державною аудиторською службою України порушення не впливають на умови укладеного між позивачем та відповідачем договору і не можуть їх змінювати (вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 910/12793/17).

Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Таким чином, суд вважає за потрібне зазначити, що акт Державної аудиторської служби України № 001700-21/1 від 15.04.2024 р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту регіонального розвитку Київської обласної військової адміністрації (Київської обласної державної адміністрації) за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась (в даному випадку Департамента регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації). Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти (частково або повністю) договірні правовідносини сторін, зобов`язання, що визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2018 р. у справі № 922/2310/17).

Крім того, суд вважає за потрібне звернути увагу на те, що як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, які були отримані останнім згідно із умов укладених договорів, як оплату за виконанні роботи згідно з договором будівельного підряду по об`єкту Реконструкція Димерської районної лікарні (головний корпус) по вул. Революції, буд. 320 Вишгородського району Київської області № 253-18 від 05.09.2019 р. та з договором будівельного підряду по об`єкту Реконструкція Димерської районної лікарні (головний корпус) по вул. Революції, буд. 320 Вишгородського району Київської області № 253-18/19 від 05.09.2019 р., а тому такі кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави і вони не можуть вважатися збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 910/23357/17).

Отже, оскільки, як було зазначено вище, у процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність необхідних елементів складу господарського правопорушення, що є обов`язковою умовою застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, то позовна вимога позивача до відповідача про стягнення 656 085, 52 грн збитків, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними, а тому не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 191, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити у задоволенні позову повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

23 січня 2025 р.