Рішення

від 14.01.2025 по справі 911/2382/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2382/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Ясени», Запорізька обл., м. Оріхів

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна», Київська обл., Бучанський р-н., с. Калинівка

про стягнення заборгованості та збитків

представники:

від позивача С.Замула

від відповідача С.Кравченко

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства «Ясени» №19/08-1 від 19.08.2024 року (вх. №1238/24 від 09.09.204) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» (далі відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1267515,52 грн., яка складається із заборгованості з попередньої оплати у розмірі 808177,46 грн., штрафу у розмірі 121892,44 грн., 3% річних у розмірі 97028,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 240417,46 грн.

Ухвалою суду від 13.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2382/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.10.2024 року.

До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 25.09.2024 року (вх. №10530/24 від 25.09.2024), в якому відповідач проти позову заперечує.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 06.10.2024 року (вх. №10996/24 від 07.10.2024).

Також, від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 09.10.2024 року (вх. №11217/24 від 10.10.2024), в якій позивач повідомляє суд про можливе мирне врегулювання даного спору.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 13.10.2024 року (вх. №8012 від 14.10.2024) про зменшення позовних вимог.

Також, від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 14.10.2024 року (вх. №11347/24 від 14.10.2024) про відкликання заяви про зменшення позовних вимог від 13.10.2024 року.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення б/н від 14.10.2024 року (вх. №11355/24 від 14.10.2024).

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 15.10.2024 року (вх. №10299/24 від 15.10.2024) про залишення без розгляду відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 15.10.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2382/24 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 19.11.2024 року.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 07.11.2024 року (вх. №8795 від 07.11.2024) про зменшення позовних вимог згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з попередньої оплату у розмірі 808177,46 грн., штраф у сумі 121892,44 грн., 3% річних у сумі 97028,16 грн., всього 1027098,06 грн.

До суду від відповідача надійшли пояснення №177 від 18.11.2024 року (вх. №11366/24 від 19.11.2024) стосовно наданої позивачем відповіді на відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості та збитків.

Ухвалою суду від 19.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2025 року позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2025 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 14.01.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між СФГ «Ясени» (за договором - Покупець) та ТОВ «Сканія Україна» (за договором - Продавець) 08.11.2021 року укладено Договір купівлі-продажу №UA11-2021-0849, згідно умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначних цим Договором, Продавець зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця в обумовлений цим Договором строк вантажний автомобіль-самоскид КТС KTSK 06 на шасі SKANIA P220 R4*2NA (далі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та оплатити його. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, його комплектність, номенклатура визначаються відповідною специфікацією, що є Додатком №1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Специфікацією (Додаток №l до Договору) визначено, що поставці підлягає вантажний автомобіль-самоскид КТС KTSK 06 на шасі SKANIA P220 R4*2NA код УКТЗЕД 8704229100, ціна за одиницю 81000,00 євро, ціна за одиницю з ПДВ в грн. - 2437848,90 грн.

Згідно п. 3.1 Договору, ціна 1 одиниці Товару та загальна вартість Товару, що поставляється за цим Договором визначаються виходячи з умов цього Договору. Ціна 1 одиниці Товару вантажний автомобіль - самоскид КТС KTSK 06 на шасі SKANIA P220 R4*2NA, що підлягає поставці становить гривневий еквівалент 81000,00 євро, що станом на дату укладення цього Договору становить 2437848,90 грн. з ПДВ за офіційним обмінним курсом гривні до Євро, який базується на курсі НБУ та розраховується за наступною формулою: K = Kpd*N, де N = (Kpd/Kavg), де N - коефіцієнт зміни офіційного обмінного курсу гривні по відношенню до Євро, встановлений НБУ на дату оплати по відношенню до середнього значення курсу НБУ, розрахованого за встановленими курсами НБУ протягом попередніх 5 банківських днів до відповідної дати платежу за цим Договором. Кpd - Офіційний обмінний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату платежу. Кavg - середнього значення курсу НБУ, розраховане за курсами, встановленими НБУ протягом 5-ти останніх банківських днів до дати платежу за цим Договором.

При цьому, пунктом 3.4 Договору Сторони погодили, що у випадку, якщо визначений за формулою вище обмінний курс Євро до гривні буде менший за офіційний обмінний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату платежу, тоді застосовуватиметься офіційний обмінний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату платежу.

Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата вартості Товару здійснюється Покупцем тільки на підставі рахунків Продавця. За один день до запланованого платежу Покупець просить Продавця виставити рахунок, який Продавець повинен надати Покупцю не пізніше 10:00 наступного банківського дня. Оплата вартості Товару здійснюється в наступному порядку: Покупець здійснює попередню оплату за цим Договором, а саме: сплачує Продавцю 30% від загальної вартості Товару, вказаної в п. 3.3 цього Договору, що становить гривневий еквівалент 24300,00 Євро на день платежу, на підставі рахунку, виставленого Продавцем, протягом одного банківського дня, але не пізніше 12.11.2021 року; Покупець здійснює остаточну оплату за цим Договором, а саме, сплачує Продавцю 70% від загальної вартості Товару, ціни автомобіля - що становить гривневий еквівалент 24300,00 ЄВРО вказаної в п. 3.3 цього Договору, що становить гривневий еквівалент 56700,00 Євро на день платежу, на підставі рахунку, виставленого Продавцем, протягом одного банківського дня, але не пізніше 14.09.2022 року.

Сторони узгодили, що підставою для здійснення оплати за Товар є вказаний Договір та відповідний рахунок, виставлений Продавцем. Продавець зобов`язаний протягом одного робочого дня після отримання заяви Покупця на часткову оплату надати рахунок з визначенням гривневого еквіваленту частини вартості товару в євро, заявленої Покупцем до сплати. Платежі без виставлення рахунків Продавцем заборонені (п. 4.3 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору, Продавець зобов`язується поставити Покупцю Товар за умови належного виконання Покупцем умов п.п. 4.2.1, 4.2.2 Договору. При цьому, укладаючи цей Договір, Сторони засвідчують про те, що усвідомлюють що укладають його в період труднощів в роботі автопрому, зумовленого всесвітнім дефіцитом напівпровідників, що значною мірою впливає безпосередньо на виробництво Товару та його доставку в Україну. З огляду на зазначене, Сторони дійшли згоди, що орієнтовною датою поставки Товару визначено до 22.09.2022. При цьому, Сторони усвідомлюють, що вказана дата є орієнтовною і погоджуються про незастосування передбачених договором санкцій та відповідальності за порушення зазначених строків поставки Товару. Безпосередня дата до якої Продавець зобов`язується поставити Товар може бути повідомлена Продавцем шляхом направлення відповідного повідомлення Покупцю або буде узгоджена Сторонами окремо, шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору. Не пізніше ніж за 14 календарних днів до вищевказаної дати поставки Продавець направляє Покупцю повідомлення в якому вказується фактична дата готовності Товару до передачі Покупцю та дата виставлення рахунку згідно п. 4.2.2. Договору. При цьому, Покупець зобов`язаний письмово підтвердити отримання вказаного повідомлення від Продавця.

Відповідно до п. 11.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, передбачених ним.

Цей Договір не може бути змінений та/або розірваний в односторонньому порядку Покупцем у разі істотної зміни обставин, якими він керувався при укладенні цього Договору. Даний Договір може бути розірваний протягом строку його дії: у порядку та випадках, передбачених чинним законодавством України; за погодженням Сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди до даного Договору, де Сторонами погоджується дата припинення даного Договору, а також порядок проведення повного взаєморозрахунку між сторонами; на підставі п.п. 7.6., 7.7., 7.8., 8.4. цього Договору.

Враховуючи те, що Товар, який поставляється за ним Договором, імпортується Продавцем та Продавець має зобов`язання перед заводом-виробником щодо оплати Товару в іноземній валюті, Сторони погодили, що до моменту ввезення Товару на митну територію України та його оплати заводу-виробнику, Продавець матиме право на власний розсуд перенести строки поставки Товару за цим Договором або розірвати цей Договір и односторонньому порядку шляхом направлення письмового повідомлення Покупцю у випадку прийняття (ухвалення) будь-яких заборон (обмежень) щодо купівлі та/або продажу іноземної валюти. У випадку розірвання Договору, передоплата сплачена купцем за цим Договором повертається Продавцем протягом 10 банківських днів на поточний рахунок Покупця гривні у розмірі, що був отриманий Продавцем від Покупця згідно цього Договору, без застосування будь-яких штрафних санкцій до Продавця.

Як зазначено позивачам, відповідно до умов Договору, ним отримано від відповідача рахунки на здійснення попередньої оплати: №2114977 від 18.11.2021 на суму 24300,00 євро, що становило в гривневому еквіваленті 728936,82 грн.; №2116225 від 07.12.2021 на суму 32400,00 євро, що становило в гривневому еквіваленті 1003556,02 грн.

Позивачем оплачено отримані рахунки згідно платіжних інструкцій №1165 від 18.11.2021 на суму 728936,82 грн., №1259 від 07.12.2021 на суму 1003556,02 грн. Всього позивачем на користь відповідача здійснено попередню оплату товару у розмірі 56700,0 євро, що складає 70% ціни автомобіля, що в гривневому еквіваленту на момент оплати становило 1732492,84 грн.

Рахунок на оплату 30% вартості автомобіля (24300,00 євро), позивач від відповідача не отримував, у зв`язку з чим, позивач не мав можливості повністю оплатити замовлений товар.

Позивачем зазначено, що з дати укладення договору та до 27.09.2022, а також по теперішній час, від відповідача не надходило повідомлення або пропозиція про укладення Додаткової угоди про зміну строків поставки замовленого автомобіля.

Враховуючи відсутність повідомлення від ТОВ «Сканія Україна» про зміну дати поставки товару, граничною датою повідомлення про поставку товару є 12.09.2022, а граничною датою поставки товару за Договором №UA11-2021-0849 від 08.11.2021 є 27.09.2022.

Однак, в порушення умов Договору, відповідачем у строк до 12.09.2022 року, а також, до 27.09.2022 не повідомлено про кінцеву дату поставки та кінцеву дату виставлення рахунку, передбаченого п. 4.2.2 Договору та не здійснено поставки замовленого автомобіля.

Пунктом 7.9. Договору встановлено, що Покупець має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, у випадку несвоєчасної поставки замовленої техніки протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту настання Строку поставки, згідно п.5.2. цього Договору. При цьому, Договір вважається розірваним з моменту направлення Покупцем Продавцю письмового повідомлення про розірвання Договору без застосування будь-яких штрафних санкцій до Покупця.

Керуючись, пунктом 7.9. Договору, ч.1 ст. 665, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, позивачем 22.05.2024 на електронну адресу відповідача та через АТ «Укрпошта» на поштову адресу відповідача (отримано відповідачем 29.05.2024) надіслано повідомлення від 21.05.2024 про розірвання Договору, згідно якого, позивач повідомив відповідача про розірвання Договору купівлі-продажу №UA11-2021-0849 від 08.11.2021 та просив повернути отриману передплату в розмірі 56700,00 євро, що в гривневому еквіваленті і станом на 20.05.2024 складає 2443770,00 грн.

Однак, вказане повідомлення залишено відповідачем без відповіді та реагування, у зв`язку із чим, позивачем 05.07.2024 направлено на адресу відповідача вимогу про повернення попередньої оплати, яка отримана відповідачем 10.07.2024.

11.07.2024 відповідач надіслав на адресу позивача лист №130 від 10.07.2024, згідно якого відповідач частково погодився з вимогою позивача та зазначив про готовність повернути грошові кошти в розмірі 1732492,84 грн.

Враховуючи, що з моменту визнання заборгованості відповідачем протягом семи календарних днів не сплачено борг, позивачем 26.07.2024 направлено відповідачу лист №26/07-1 з вимогою про сплату боргу.

09.08.2024 відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у сумі 1732492,84 грн. з призначенням «повернення коштів згідно нікчемного договору №UA11-2021-0849 від 08.11.2021 у т.ч. ПДВ - 288748,81 грн.».

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача різниці в сумі повернення передоплати за гривневим еквівалентом до курсу Євро, розрахованим на дату повернення, що складає 808177,46 грн., а також, стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару та 3% річних (з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог від 07.11.2024).

Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до рахунку №2114977 від 18.11.2021, №2116225 від 07.12.2021 перераховано відповідачу попередню оплату в загальному розмірі 56700,00 євро, що складає 70% ціни автомобіля, в гривневому еквіваленту на момент оплати становило 1732492,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1165 від 18.11.2021, №1259 від 07.12.2021.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Позивачем 22.05.2024 на електронну адресу відповідача та через АТ «Укрпошти» на поштову адресу відповідача (отримано відповідачем 29.05.2024) надіслано повідомлення від 21.05.2024 про розірвання Договору, згідно якого, позивач повідомив відповідача про розірвання Договору купівлі-продажу №UA11-2021-0849 від 08.11.2021 та просив повернути отриману передплату в розмірі 56700,00 євро, що в гривневому еквіваленті станом на 20.05.2024 складає 2443770,00 грн.

09.08.2024 відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача попередню оплату у сумі 1732492,84 грн.

Однак, на дату звернення позивача з позовом до суду, передоплата за гривневим еквівалентом до курсу Євро, розрахованим на дату повернення, що складає 808177,46 грн. не повернута відповідачем.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі №3-127гс11, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Предметом позову у даній справі є стягнення попередньої оплати за гривневим еквівалентом до курсу Євро розрахованим на дату повернення, що складає 808177,46 грн., оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.05.2019 року у справі №910/15009/17, якщо позивачем сплачено суму попередньої оплати, а відповідачем не передано товар, судам слід застосовувати ч.2 ст.693 ЦК України.

Згідно ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, частина 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, що сторони в Специфікації до Договору (Додаток №1 до Договору) визначили, що вартість замовленого автомобіля становить 81000,00 євро, що складало 2437848,90 грн. на момент укладення договору.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що загальна вартість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, становить гривневий еквівалент 81000,00 Євро, що станом на дату укладання цього Договору становить 2437848,90 грн. з ПДВ за офіційним обмінним курсом гривні до Євро, який базується на курсі НБУ та розраховується наступною формулою: N = (Kpd/ Kavg), де N - коефіцієнт зміни офіційного обмінного курсу гривні по відношенню до Євро, встановлений НБУ на дату оплати по відношенню до середнього значення курсу НБУ розрахованого за встановленими курсами НБУ протягом попередніх 5 банківських днів до відповідної дати платежу за цим Договором. Кpd - Офіційний обмінний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату платежу. Кavg - середнього значення курсу НБУ, розраховане за курсами, встановленими НБУ протягом 5-ти останніх банківських днів до дати платежу за цим Договором.

При цьому, пунктом 3.4 Договору Сторони погодили, що у випадку, якщо визначений за формулою вище обмінний курс Євро до гривні буде менший за офіційний обмінний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату платежу, тоді застосовуватиметься офіційний обмінний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату платежу.

З матеріалів справи вбачається, що для оплати відповідачем виставлено позивачу рахунки, сума яких визначена до сплати в гривні, як еквівалент визначеної суми в євро, зокрема, рахунок №2114977 від 18.11.2021 на суму 24300,00 євро, що становило в гривневому еквіваленті 728936,82 грн., рахунок №2116225 від 07.12.2021 на суму 32400,00 євро, що становило в гривневому еквіваленті 1003556,02 грн., які оплачені позивачем, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними інструкціями.

Враховуючи зазначене, відповідно до умов Договору позивачем здійснено попередню оплату в національній валюті у сумі 1146018,00 грн., що відповідало 56700,00 євро згідно ч. 1 ст. 533 ЦК України та ч. 2 ст. 198 ГК України.

За таких обставин, до спірних правовідносин щодо повернення передоплати підлягає застосуванню норма ч. 2 ст. 533 ЦК України, оскільки, грошове зобов`язання відповідача з повернення попередньої оплати триває внаслідок нездійснення поставки товару відповідачем та за цей час (з 18.11.2021 по 09.08.2024) офіційний курс гривні до євро змінився, сума боргу на станом 09.08.2024 (дата повернення частини передплати відповідачем), еквівалентна 56700,00 євро, становила 2540670,30 грн., відповідно, різниця становить 808177,46 грн. (2540670,30 грн. 1732492,84 грн. = 808 177,46 грн.).

Судом встановлено, що, оскільки, позивачем здійснено передоплату у розмірі 1732492,84 грн., що еквівалентно 56700,00 євро, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 2 ст. 533 ЦК України, оскільки, грошове зобов`язання відповідача триває, офіційний курс гривні до Євро змінився, сума боргу станом на 09.08.2024, еквівалентна 56700,00 євро, становила 2540670,30 грн., а різниця становить 808177,46 грн., а тому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача передоплати за гривневим еквівалентом до курсу Євро, розрахованим на дату повернення у сумі 808177,46 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 121892,44 грн. штрафу, передбаченого п. 7.4 Договору.

Згідно ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.4 Договору, у випадку порушення Продавцем строків поставки, що зазначені в цьому Договорі, більш ніж на 30 календарних днів, Продавець сплачує Покупцеві штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожний день прострочення, що перевищує 30 календарних днів, але не більше 5% від загальної вартості Товару.

За таких обставин, вимоги позивача про сплату відповідачем штрафу за допущене порушення відповідачем строків поставки товару у розмірі, який узгоджено сторонами у Договорі, є обґрунтованими та доведеними, розрахунок штрафу є арифметично вірним, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 121892,44 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 97028,16 грн. 3% річних, нарахованих за період з 28.09.2022 по 09.08.2024 відповідно до виконаного ним розрахунку.

Судом встановлено, що позивачем 22.05.2024 на електронну адресу відповідача та через АТ «Укрпошта» на поштову адресу відповідача (отримано відповідачем 29.05.2024) надіслано повідомлення від 21.05.2024 про розірвання Договору, згідно якого, позивач повідомив відповідача про розірвання Договору купівлі-продажу №UA11-2021-0849 від 08.11.2021 та просив повернути отриману передплату в розмірі 56700,00 євро, що становить в гривневому еквіваленті і станом на 20.05.2024 складає 2443770,00 грн.

Тобто, обов`язок з повернення позивачеві передоплати виник у відповідача після 22.05.2024, що в свою чергу тягне за собою відсутність підстав для нарахування 3% річних за періоди, які є раніше за 22.05.2024, а саме з 28.09.2022 по 09.08.2024.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.

Стосовно заперечень, викладених відповідачем у відзиві суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Тобто, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначав, що правочин який укладено з юридичною особою місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія є нікчемним (недійсним в силу закону).

Згідно ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.

На адміністративній межі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України запроваджується тимчасовий прикордонний контроль.

Відтак, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» застосовується виключно до окупованих територій, визначених статтею 3 цього Закону.

Як вбачається зі ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на момент укладення Договору положення про нікчемність договорів із суб`єктами господарювання, місцезнаходження яких є тимчасово окупована територія стосувались виключно суб`єктів господарювання із Автономної республіки Крим, заборона на укладання договорів із юридичними особами місцезнаходженням яких була Запорізька область у вказаному законі відсутні.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022р., с. Мирне Оріхівської міської територіальної громади (код UA23100170030046021) є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Датою початку тимчасової окупації є 04.03.2022.

17.04.2024 року позивачем здійснено перереєстрацію юридичної адреси Селянського (фермерського) господарства «Ясени» на вільну територію України: 70500, Запорізька обл., Пологівський р-н, місто Оріхів, вул.Шевченка, будинок 25, квартира 3.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Статтями 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору, свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Стаття 610 ЦК України та ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до п. 5.1 Договору, поставка товару здійснюється на DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року в частині, що не суперечить умовам цього Договору) на склад Продавця: Дніпропетровська область, Підгороднецька міська рада, комплекс будівель та споруд №17 (місце поставки).

Суд також зазначає, що обов`язок відповідача з поставки товару 27.09.2022 року, тобто, до прийняття Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу №309 від 22.12.2022 року, за яким територія на якій позивач до 17.04.2024 був зареєстрований була віднесена до тимчасово окупованої.

Частиною 1 ст. 532 ЦК України встановлено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Згідно п. 5.2 Договору визначено, що Сторони дійшли згоди, що орієнтовною датою поставки Товару визначено до 22.09.2022. При цьому, Сторони усвідомлюють, що вказана дата є орієнтовною і погоджуються про незастосування передбачених договором санкцій та відповідальності за порушення зазначених строків поставки Товару. Безпосередня дата до якої Продавець зобов`язується поставити Товар може бути повідомлена Продавцем шляхом направлення відповідного повідомлення Покупцю або буде узгоджена Сторонами окремо, шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору. Не пізніше ніж за 14 календарних днів до вищевказаної дати поставки Продавець направляє Покупцю повідомлення в якому вказується фактична дата готовності Товару до передачі Покупцю та дата виставлення рахунку згідно п. 4.2.2. Договору.

Отже, умовами договору сторони погодили, що саме на постачальника покладається обов`язок повідомити дату доставки товару у місце поставки, визначене умовами договору.

З огляду на вищевикладене, саме відповідач зобов`язаний був вжити всіх можливих заходів щодо виконання свого обов`язку з поставки товару у місце поставки, що відповідачем виконано не було та під час розгляду справи не спростовано належними доказами.

Усі інші твердження та заперечення відповідача розглянуті та досліджені судом, однак, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 3606,26 грн. є надміру сплаченим та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету на підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Ясени» до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» (08004, Київська область, Бучанський район, село Калинівка, вул. Київська, буд. 37, код ЄДРПОУ 30107866) на користь Селянського (фермерського) господарства «Ясени» (70500, Запорізька обл., Пологівський р-н, місто Оріхів, вул. Шевченка, будинок 25, квартира 3, код ЄДРПОУ 20484000) 808177 (вісімсот вісім тисяч сто сімдесят сім) грн. 46 коп. попередньої оплати, 121892 (сто двадцять одну тисячу вісімсот дев`яносто дві) грн. 44 коп. штрафу та 13951 (тринадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 06 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Селянського (фермерського) господарства «Ясени» (70500, Запорізька обл., Пологівський р-н, місто Оріхів, вул. Шевченка, будинок 25, квартира 3, код ЄДРПОУ 20484000) надмірно сплачений судовий збір у сумі 3606 (три тисячі шістсот шість) грн. 26 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 24.01.2025 року.

Суддя Д.Г. Заєць