Ухвала від 22.01.2025 по справі 916/2704/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2704/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі судового засідання Ващенко О.В.

за участю представників:

від прокуратури Коломійчук І.О.,

від позивача Никонюк О.В.,

від відповідача Баган К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-3/25 від 02.01.2025 р.) в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2704/24 за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи про визнання частково недійсним договору про закупівлю та стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 5325320,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи, в якому просить:

- визнати недійсним п. 3.2 договору № 31/02-24 від 06.02.2024, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 5325320,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради грошові кошти у розмірі 5325320,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 16.01.2024 року оприлюднено на веб-порталі уповноваженого органу в електронній системі публічних закупівель ProZorro оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями за предметом Тепловізійний монокуляр МТ-EVO-SHOT-S-1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань або еквівалент у кількості 200 шт., очікувана вартість 31951920,00 грн. (ідентифікатор закупівлі - UA-2024-01-16-011220-а), джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету. При цьому прокурор вказує, що закупівля здійснюється для потреб ЗСУ та інших військових формувань, за результатами якої 06.02.2024 року між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ Меркурі Технолоджи було укладено договір № 31/02-24, загальна вартість якого становить 31951920,00 грн., в т.ч. ПДВ 5325320,00 грн., яку було сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями № 3 від 19.02.2024, № 7 від 06.03.2024 та № 8 від 08.03.2024. Разом з тим, за ствердженнями прокурора, операція з постачання тепловізійних монокулярів МТ-EVO-SHOT-S-1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань, або еквівалент за договором № 31/02-24 від 06.02.2024 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 3.2 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України. Тому прокурор вважає сплачені позивачем кошти в сумі 5325320,00 грн. за вказаною закупівлею безпідставно набутими ТОВ Меркурі Технолоджи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 р. вказану позовну заяву Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2704/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 10.07.2024 р. о 15:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 р. відкладено підготовче засідання на 07 серпня 2024 р. о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2704/24 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 13 вересня 2024 р. об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 р. внесені виправлення до ухвали Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 р. по справі № 916/2704/24 щодо дати та часу підготовчого засідання, вказавши: Підготовче засідання відкласти на 16 вересня 2024 року об 11:00 год..

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2704/24 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26 вересня 2024 р. о 10:30 год.

В судовому засіданні господарського суду 26 вересня 2024 року по справі № 916/2704/24 було протокольно оголошено перерву до 21 жовтня 2024 року о 10 год. 30 хв., про під розписку повідомлено представників сторін.

Так, розгляд справи в судовому засіданні 21.10.2024 р. о 10:30 год. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 р. призначено розгляд справи на 29.10.2024 р. о 16:15 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 р. відкладено розгляд справи на 03 грудня 2024 р. об 11:00 год.

У судовому засіданні господарського суду 03 грудня 2024 року по справі № 916/2704/24 було протокольно оголошено перерву до 05 грудня 2024 року о 10:15 год., про що під розписку повідомлено представників сторін.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 р. у справі № 916/2704/24 позов першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи про визнання частково недійсним договору про закупівлю та стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 5325320,00 грн. задоволено; визнано недійсним п. 3.2 договору № 31/02-24 від 06.02.2024, укладеного між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 5325320,00 грн.; стягнуто з ТОВ Меркурі Технолоджи на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради грошові кошти у розмірі 5325320,00 грн.; стягнуто з ТОВ Меркурі Технолоджи на користь Вінницької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 82907,80 грн.

02.01.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи до Господарського суду Одеської області надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-3/25), в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2704/24 від 05.12.2024 р. за позовною заявою Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи про визнання недійсним пункту 3.2 договору № 31/02-24 від 06.02.2024 року в частині включення ПДВ та стягнення безпідставно включеного ПДВ в розмірі 5325320,00 грн. на 12 місяців строком до 03.01.2026 року, а саме з дня набрання рішенням законної сили.

Як вказує заявник, відповідач, опираючись на роз`яснення Головного управління ДПС в Одеській області (вих. № 41825/6/15-32-04-03-06 від 29.09.2023 року), яке було досліджене судом в якості доказу, вважав господарську операцію такою, що підлягає оподаткуванню ПДВ, відповідно до вимог Податкового кодексу, з огляду на що відповідачем було зареєстроване податкове зобов`язання з ПДВ в розмірі 5325320,00 грн., подавши податкову декларацію та він не збагатився на цих коштах, тому що вони були перераховані в державний бюджет згідно з вимогами чинного податкового законодавства України.

Також заявник зазначає, що після набрання законної сили рішення суду, тобто після 03.01.2025 року, відповідач має намір зареєструвати розрахунок коригування на зняття задекларованих податкових зобов`язань, при цьому податковий орган вимагатиме докази та аргументовану підставу щодо зняття податкових зобов`язань відповідача. За ствердженнями заявника, існує велика вірогідність відмови податкового органу від реєстрації розрахунку коригування, що призведе до необхідності звернення відповідача до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області в порядку адміністративного судочинства. Між тим заявник зауважує, що після реєстрації розрахунку коригування відповідач буде звертатися до ГУ ДПС в Одеській області з заявою на бюджетне відшкодування ПДВ, розгляд якої Головним Управлінням ДПС в Одеській області супроводжуватиметься проведенням камеральної перевірки, після чого проведенням планової виїзної перевірки для встановлення факту, що відповідач має підстави для бюджетного відшкодування. Як зазначає заявник, у випадку відмови ГУ ДПС в Одеській області у задоволенні заяви про бюджетне відшкодування ПДВ, відповідач буде змушений звернутись з позовом до ГУ ДПС в Одеській області в порядку адміністративного судочинства, відтак вчинення вищезазначених дій відповідачем з метою повернення ПДВ затягнеться на місяці.

Разом з тим заявник наголошує, що відповідач в останні роки співпрацює з бюджетними організаціями, які на підставі укладених договорів здійснюють оплату за товар після оплатою, тобто після його отримання. Як вказує заявник, відповідач за власні кошти або залучені кредитні кошти закуповує комплектуючі деталі для збирання товару приладів, тому накопичених чи вільних коштів у відповідача наразі немає. При цьому заявник вказує, що здійснив передоплату за імпортні комплектуючі, щоб їх отримати у січні-лютому 2025 року та надалі продовжувати господарську діяльність, мати змогу зібрати більше 200 одиниць приладів нічного бачення та тепловізійних приладів для постачання кінцевим отримувачам, якими є правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування.

При цьому заявник зазначає, що виконання судового рішення без відстрочення може призвести до неможливості відповідачем виконання грошових зобов`язань у повному обсязі перед іншими кредиторами, а саме загроза неплатоспроможності, що в свою чергу може привести до визнання відповідача банкрутом.

Як зазначає заявник, 25.12.2024 року відповідачем частково виконане рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 року в частині стягнення з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури витрат по сплаті судового збору в розмірі 82907,80 грн. При цьому заявник вказує, що часткове виконання рішення суду свідчить про намір відповідача виконати рішення в повному обсязі.

06.01.2025 р. на виконання вказаного судового рішення Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ про його примусове виконання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.01.2025 р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи про відстрочення виконання рішення суду у справі № 916/2704/24 до провадження та розгляд заяви призначено в засіданні суду на 13.01.2025 р. об 11:30 год.

07.01.2025 р. від представника позивача Олексюк Т. С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 13.01.2025 р. об 11:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 432/25).

09.01.2025 р. від ТОВ Меркурі Технолоджи до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 656/25), в якому заявник просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою, спричиненою вірусною інфекцією.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2025 р. задоволено заяву Виконавчого комітету Вінницької міської ради про участь у судовому засіданні, яке призначене на 13.01.2025 р. об 11:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

10.01.2025 р. від Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури до господарського суду надійшли заперечення (вх. № 767/25), в яких прокурор просить суд відхилити заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у справі № 916/2704/24. Так, прокурор зазначає, що заява є необґрунтованою та не мотивованою з огляду на наступне. Як вказує прокурор, заява ТОВ Меркурі Технолоджи щодо відстрочення виконання рішення суду у справі № 916/2704/24 на 12 місяців на підставі укладення нових договорів на поставку товарів взагалі не є аргументом в розумінні законодавства, як такого, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. На думку прокурора, факт нового виробництва товарів свідчить про здійснення діяльності й отримання доходу, а отже можливість виконання рішення суду. Також, на переконання прокурора, аналогічно вказане спростовує твердження відповідача, що виконання рішення суду може призвести до визнання його банкрутом. Між тим прокурор зазначає, що відповідач вже має підстави для подання податкової декларації щодо повернення йому ПДВ на суму позову 5325320,00 грн., отже повернення коштів ПДВ та невиконання рішення суду у справі № 916/2704/24 призведе лише до того, що відповідач отримає бюджетні кошти, які зможе використовувати на свої потреби, оскільки просить про повну відстрочку виконання судового рішення на 12 місяців.

Між тим прокурор зауважує, що заявником не надано доказів, які би свідчили про здійснення ним всіх можливих заходів для покращення стану розрахунків із стягувачем чи інших заходів щодо покращення свого матеріально-фінансового стану. За ствердженнями прокурора, не містить така заява й обґрунтованого плану дій, яким би визначалося, за рахунок яких заходів та ресурсів відповідач збирається у разі відстрочення виконання рішення терміном на 12 місяців покращувати своє матеріально-фінансове становище та здійснювати виконання судового рішення по закінченню цього строку.

Разом з тим прокурор вказує, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання, та позбавить його можливості використати кошти місцевого бюджету повторно для здійснення закупівлі товарів для потреб ЗСУ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 р. відкладено розгляд справи на 22.01.2025 р. о 12:30 год. з огляду на клопотання заявника та неявку представника ТОВ Меркурі Технолоджи.

14.01.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи до Господарського суду Одеської області надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 1243/25), в якій представник заявника просить суд долучити до матеріалів справи № 916/2704/24 документи, а саме: митну Декларацію 25UA1003604322055U7 та платіжні інструкції, що підтверджують оплату; платіжну інструкцію від 03.01.2025 року № 263 (передплата та митне оформлення). Так, заявник зазначає, що в грудні 2024 року відповідач зробив повну передплату за імпортні комплектуючі в розмірі 165740,00 доларів США, що еквівалентно 6930162,86 грн. за договором, укладеним між відповідачем та Нанянг Лінду Оптікс Тех ко. Також заявник вказує, що у першому кварталі 2025 року має сплатити митний збір та ПДВ 20% у розмірі приблизно 2650000,00 грн. Крім того, заявник наголошує, що 08.01.2025 року відповідач розмитнив та отримав товар від Нанянг Лінду Оптікс Тех ко на суму 165740,00 доларів США, еквівалентну 6930162,86 грн., сплативши при цьому митний збір та ПДВ 20% у розмірі 1830024,82 грн.

Як наголошує заявник, 03.01.2025 року відповідач сплатив на рахунок Державної митної служби України передплату за митне оформлення в розмірі 2500000,00 грн., яка складається з: 1830024,82 грн. - митний збір та ПДВ за розмитнення товару за митною декларацією та 670000,00 грн. - передплата. Наразі заявник вказує, що з урахуванням передплати 670000,00 грн. для розмитнення передплачених комплектуючих відповідачу у першому кварталі 2025 року, залишилося сплатити митний збір та ПДВ 20% у розмірі приблизно 850000,00 грн.

За ствердженням заявника, залишок коштів на рахунку відповідача станом на 25.12.22024 року складає 3384801,32 грн., з урахуванням оплати митного збору 03.01.2025 року залишок коштів на рахунку відповідача станом на 10.01.2025 року складає 1119222,00 грн., яких, як вказує заявник, не вистачає навіть для покриття зобов`язань за вищезазначеним договором.

17.01.2025 р. від представника Виконавчого комітету Вінницької міської ради Никонюк О. В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 22.01.2025 р. о 12:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 1660/25).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2025 р. задоволено заяву Виконавчого комітету Вінницької міської ради про участь у судовому засіданні, яке призначене на 22.01.2025 р. о 12:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Під час розгляду заяви у судовому засіданні 22.01.2025 р. представник заявника (боржника) подану заяву підтримав, просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2025 р. залишив на розсуд суду заявлену відповідачем заяву про відстрочення виконання рішення суду.

У судовому засіданні 22.01.2025 р. прокурор проти вищевказаної заяви ТОВ Меркурі Технолоджи про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-3/25 від 02.01.2025 р.) заперечував, просив у її задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали заяви та справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі Деркач та Палек проти України Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії).

У рішенні по справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

В силу частин першої, п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому судом враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі Крапивницький та інші проти України, заява № 60858/00).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі № 905/30/16, від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19.

Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.

З огляду на вищезазначене, господарський суд зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж.К. та інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують її аргументи. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Так, спір у даній справі виник з підстав того, що операція з постачання тепловізійних монокулярів МТ-EVO-SHOT-S-1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань, або еквівалент за договором № 31/02-24 від 06.02.2024, звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 3.2 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з огляду на що сплачені позивачем кошти в сумі 5325320,00 грн. за закупівлею UA-2024-01-16-011220-а є безпідставно набутими ТОВ Меркурі Технолоджи.

Між тим судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач (заявник) неодноразово звертався до уповноважених органів за роз`ясненням чи підпадає закупівля тепловізійних монокулярів звільненню від сплати ПДВ відповідно до п. 32 підр. 2 р. XX Перехідні положення ПК України, на які отримано відповідь, в т.ч. Головного управління ДПС в Одеській області від 29.09.2023 № 41825/6/15-32-04-03-06. Так, відповідач, опираючись на вказані роз`яснення ГУ ДПС в Одеській області, вважав господарську операцію з постачання тепловізійних монокулярів МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань згідно з договором № 31/02-24 від 06.02.2024 р. такою, що підлягає оподаткуванню ПДВ відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Господарський суд також враховує, що ТОВ Меркурі Технолоджи зареєстрував податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 5325320,00 грн., подавши податкову декларацію. Вказане свідчить про те, що відповідач (заявник) не збагатився на цих коштах, з огляду на те, що вказані грошові кошти у розмірі 5325320,00 грн. були перераховані в державний бюджет згідно з вимогами чинного податкового законодавства України.

Приймаючи до уваги зазначене вище, господарський суд зауважує, що при визначені ступеня вини ТОВ Меркурі Технолоджи у виникненні спору по даній справі № 916/2704/24 слід врахувати те, що, по-перше, товариством були вжиті заходи, спрямовані на недопущення та запобігання правопорушення, зокрема, 14.09.2023 року (до укладання договору поставки) направлений запит до Головного управління ДПС України в Одеській області про надання індивідуальної податкової консультації з метою правильного застосування норм податкового кодексу; по-друге, сума ПДВ у розмірі 5325320,00 грн. перерахована відповідачем саме до Державного бюджету України, а не на користь іншої юридичної чи фізичної особи.

При цьому господарський суд враховує, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Президентом України підписаний Указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.

Очевидно, що в умовах воєнного стану господарюючі суб`єкти на всій території країни зазнали та зазнають на собі вплив від військової агресії, що викликане порушенням господарських ланцюгів із суміжними підприємствами, порушенням стабільності критично важливих питань діяльності у різних сферах.

Наразі господарський суд зазначає, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне здійснення господарської діяльності.

Так, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд вбачає, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи є виробництво оптичних приладів і фотографічного устаткування.

Таким чином, ТОВ Меркурі Технолоджи є українським виробником тепловізійних приладів та приладів нічного бачення (монокуляри, бінокуляри та приціли) із сучасними характеристиками. При цьому товариство є одним із небагатьох виробників оптичних приладів в Україні та займається їх постачанням з 2016 року.

При цьому господарським судом встановлено, що, враховуючи специфіку товару та його важливість для України в умовах воєнного стану, відповідач з метою підтримки Збройних сил України, Міністерства оборони України та інших військових формувань продовжує працювати для підтримки та зміцнення Оборонно-промислового комплексу України.

Разом з тим господарський суд зауважує, що в умовах воєнного стану основним завданням є забезпечення безперебійного та стабільного функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу та належне забезпечення потреб сил безпеки і сил оборони необхідним озброєнням, підвищення обороноздатності держави під час збройної агресії російської федерації.

Як зазначає заявник, з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України обсяги виробництва та постачання ТОВ Меркурі Технолоджи суттєво збільшились, що спрямоване на посилення обороноздатності країни та призводить до залучення значних сум оборотних коштів товариства.

Так, із наданих заявником доказів вбачається, що 11 грудня 2024 року ТОВ Меркурі Технолоджи здійснено передплату за імпортні комплектуючі в розмірі 165740,00 доларів США, що еквівалентно 6930162,86 грн. за контрактом № МТ-06/02/2023, укладеним між ТОВ Меркурі Технолоджи та Компанією Nanyang Lindu Optics Tech Co, LTD (Нанянг Лінду Оптікс Тех ко) (а.с. 29-30 Т. 3).

Крім того, із наданих заявником доказів вбачається, що 03.01.2025 року ТОВ Меркурі Технолоджи сплачено на рахунок Державної митної служби України передплату за митне оформлення в розмірі 2500000,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 263 від 03.01.2025 р. (а.с. 31 Т. 3).

З огляду на викладене господарський суд вважає, що безперебійна робота ТОВ Меркурі Технолоджи з виробництва тепловізійних приладів та приладів нічного бачення є надважливою умовою у забезпеченні реалізації завдань, що поставлені на виконання потреб держави, зокрема, у даному випадку постачання приладів нічного бачення та тепловізійних приладів кінцевим отримувачам - правоохоронним органам, Міністерству оборони України, Збройним Силам України та іншим військовим формуванням.

Господарський суд також враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи має потенційне джерело для сплати на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради грошових коштів на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у справі № 916/2704/24 у вигляді отримання доходу від реалізації приладів нічного бачення та тепловізійних приладів, що свідчить про реальну можливість боржника здійснити добровільне погашення заборгованості не негайно (одномоментно), а на умовах відстрочення.

Отже, надання відстрочення виконання судового рішення дозволить відповідачеві отримати дохід, який в подальшому спрямувати на погашення заборгованості перед позивачем, що відповідає інтересам обох сторін.

З огляду на викладене, суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно відповідача хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює, в тому числі з метою забезпечення вирішення соціально важливих питань.

Водночас господарський суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена відповідачем на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у справі № 916/2704/24, натомість таке відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстроченням для стягувача не є надмірною та підлягає визначенню з урахуванням дозволених процесуальним законом меж (1 рік з дня ухвалення такого рішення).

При цьому, звертаючись з заявою про відстрочення виконання судового рішення вх. № 2-3/25 від 02.01.2025 р., відповідачем безпідставно залишено поза увагою імперативні приписи частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України про те, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, господарський суд законодавчо обмежений річним терміном розстрочки виконання рішення саме з дня ухвалення такого рішення, а не з дати набрання ним законної сили.

Проте, визначення періоду відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (постанова Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 926/4693/23).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність заперечень позивача (стягувача) стосовно поданої відповідачем (боржником) заяви про відстрочення виконання рішення суду, не подання позивачем до господарського суду жодного доказу на підтвердження погіршення його фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні його діяльності чи завдання останньому збитків в результаті відстрочення виконання судового рішення у даній справі, беручи до уваги зумовлені об`єктивними і надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінному здійсненні господарської діяльності відповідача, які зумовлюють погіршення фінансового становища останнього і недостатність у нього коштів для одномоментного погашення боргу перед Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, господарський суд, користуючись дискреційними повноваженнями, наданими положеннями чинного законодавства, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи про відстрочення виконання рішення суду (№ 2-3/25 від 02.01.2025) та розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у справі № 916/2704/24 строком на 12 місяців з дня ухвалення такого рішення, що є адекватним проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виконання судових рішень, у тому числі і можливість відстрочення їх виконання на строк, який не може перевищувати одного року з дня їх ухвалення.

Відстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Керуючись ст. 331, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2704/24 задовольнити частково.

2.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 року у справі № 916/2704/24 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Технолоджи на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради грошових коштів у розмірі 5325320,00 грн. на строк до 05.12.2025 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.01.2025 року.

Суддя Петров Володимир Степанович