Рішення

від 20.01.2025 по справі 922/532/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. ХарківСправа № 922/532/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши розглянувши заяву представника відповідача-4 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№693 від 10.01.2025) по справі

за позовом В.о.керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м.Харків до 1.Харківської міської ради, м.Харків, 2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлі ДІП", с.Бірки, 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА-ВІ", м.Харків про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна за участю представників:

прокурор Панова М.С. ( посвідчення №061469 від 24.03.2023 року);

відповідачів -1,2,3 не з`явилися;

відповідача-4 - Третьякова Н.Ю. (адвокат, ордер АХ 1216369 від 23.10.2024 року).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.01.2025 року у справі №922/532/22 в позові відмовлено повністю.

10.01.2025 року представник відповідача-4 надав до суду заяву (вх.№693) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ТОВ «ДА-ВІ» витрати на правову допомогу в розмірі 27500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2025 року призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 20.01.2025 року.

17.01.2025 року прокурор надав до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№32044).

Обґрунтовуючи свої заперечення прокурор зазначав, що подані представником відповідача-4 Акти на суму 27 500 грн. не містять детального опису наданих послуг. Зазначення вартості п`яти послуг адвоката а саме: ознайомлення із матеріалами справи, складання відзиву на позовну заяву, направлення відзиву всім учасникам, подання відзиву до суду, участь керуючого адвокатського бюро в судовому засіданні не може вважатись детальним описом наданих послуг, оскільки зазначені в переліку послуги є різними за змістовним критерієм: ознайомлення з матеріалами справи потребує витрат часу для вивчення матеріалів справи, складання відзиву потребує складання письмового документу, в той час як участь в судовому засіданні - безпосереднє донесення до суду власної правової позиції у справі.

За твердженнями прокурора, заявником не доведено належним чином розумності, реальності та співмірності розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які були заявлені, оскільки витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю цієї справи, встановлена адвокатом сума витрат не відповідає критерію їх реальності, розумності їхнього розміру, оскільки не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача-4 у судовому засіданні 20.01.2025 року заяву про стягнення судових витрат підтримував у повному обсязі та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні 20.01.2025 року проти задоволення заяви заперечував у повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях на заяву.

Представники інших відповідачів в судове засідання 20.01.2025 року не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані представником відповідача-4 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В судовому засіданні 08.01.2025 року представник відповідача-4 повідомляв суд, що орієнтовний розмір судових витрат складає 21000,00 грн, додатково повідомляв, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані у встановлений законом строк.

На виконання приписів ч.8 ст.129 ГПК України представником відповідача-4 надіслано відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

ТОВ "Да-Ві" надано до суду наступні докази понесення витрат на правничу допомогу:

- Договір про надання правової допомоги № 3 від 22.10.2024 року;

- акт № 1 від 08.11.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 22.10.2024 року;

- акт № 2 від 25.11.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 22.10.2024 року;

- акт № 3 від 29.11.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 22.10.2024 року;

- акт № 4 від 24.12.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 22.10.2024 року;

- акт № 5 від 08.01.2025 року до Договору про надання правової допомоги від 22.10.2024 року;

- платіжною інструкцією № 75 від 11.11.2024 року на 11500,00 грн.;

- платіжною інструкцією № 82 від 02.12.2024 року на 4000,00 грн;

- платіжною інструкцією № 96 від 25.12.2024 року на 4000,00 грн.;

- платіжною інструкцією № 2 від 09.01.2025 року на 4000,00 грн.

- ордер АХ №1216369 від 23.10.2024 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ПТ №1827 видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 08.08.2021 року №11.

Отже відповідачем-4 згідно з вимогами статті 74 ГПК України надано докази на обґрунтування понесених витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2024 року між ТОВ "Да-Ві" (клієнтом) та Адвокатським бюро "Наталі Третьякової" в особі керуючого бюро Третьякової Наталі Юріївни укладено договір про надання правової допомоги №3, відповідно до якого адвокат виконував роботи та надавав послуги у обсязі та порядку, встановленому за домовленістю сторін.

Відповідно до п.1.1. Договору Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту правову допомогу, яка передбачена цим Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти і оплатити її.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що правова допомога за Договором представляє собою:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід Клієнта;

- ознайомлення із матеріалами справи, складення відзивів, заяв, скарг, заперечень, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру, участь в судових засіданнях у справі №922/532/22;

- представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, в інших державних органах (в тому числі органах прокуратури, національної поліції, державної виконавчої служби) та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами з усіма правами (без виключень), наданих Клієнту як учаснику по справі;

- інші види допомоги, які не заборонені законом та окремо запитані Клієнтом на підставі письмових заявок.

Пунктом 2.1 сторони погодили, що Виконавець має право на отримання гонорару за надання правової допомоги в наступних розмірах:

- ознайомлення із матеріалами, справи №922/532/22 в приміщенні господарського суду Харківської області 1 500,00 (одна тисяча п`ятсот) гривень;

- складання відзиву на позовну заяву, направлення відзиву всім учасника справи, подання відзиву до суду 6 000,00 (шість тисяч) гривень;

- участь керуючого адвокатського бюро в одному судовому засіданні 4 000,00 (чотири тисячі) гривень.

На підставі вищевикладеного, в межах Договору Адвокатським бюро "Наталі Третьякової" було надано відповідачу-4 правничу допомогу загальною вартістю 27500,00 грн, а саме:

- ознайомлення із матеріалами справи №»922/532/22 в приміщенні Господарського суду Харківської області вартістю 1 500,00 грн;

- складання відзиву на позовну заяву, направлення відзиву всім учасникам справи, подання відзиву до суду вартістю 6 000,00 грн;

- участь керуючого адвокатського бюро в одному судовому засіданні, яке відбулось 05.11.2024 вартістю 4 000,00 грн;

- участь керуючого адвокатського бюро в одному судовому засіданні, яке відбулось 25.11.2024 вартістю 4 000,00 грн;

- участь керуючого адвокатського бюро в одному судовому засіданні, яке відбулось 29.11.2024 вартістю 4 000,00 грн;

- участь керуючого адвокатського бюро в одному судовому засіданні, яке відбулось 24.12.2024 вартістю 4 000,00 грн;

- участь керуючого адвокатського бюро в одному судовому засіданні, яке відбулось 08.01.2025 вартістю 4 000,00 грн.

На підтвердження зазначеного позивачем надано Акти до договору про надання правової допомоги №3 від 22 жовтня 2024 року №1 від 08.11.2024, №2 від 25.11.2024, №3 від 29.11.2024, №4 від 24.12.2024, №5 від 08.01.2025.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до чч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у ч. 3 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 у справі № 910/2053/20.

Оцінюючи доводи сторін, суд відзначає таке.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що в даному випадку в п.2.1 договору про надання правової допомоги №3 від 22.10.2024 сума гонорару адвоката була встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі за конкретні роботи, та не залежить від витраченого часу представником відповідача-4, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

При цьому, відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).

На думку прокурора, заявлена відповідачем-4 сума понесених витрат на правову допомогу є неспівмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання.

Водночас, будь-яких доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність чи ненадання ТОВ "ДА-ВІ" передбачених договором обсягів послуг адвоката, прокурором до справи не надано.

Частиною 5 ст.129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі №922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд звертає увагу, що представником відповідача-4 на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, надано акт №1 від 08.11.2024 року, з якого зокрема вбачається, що Виконавцем в межах договору про надання правової допомоги виконані наступні заходи, а саме: участь керуючого адвокатського бюро в одному судовому засіданні, яке відбулось 05.11.2024 вартістю 4 000,00 грн.

З цього приводу суд зазначає, що 05.11.2024 року судове засідання у справі №922/532/22 не відбулось, про що складено АКТ про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку. Актом засвідчено, що при розгляді 05.11.2024 року справи № 922/532/22 було виявлено неможливість налагодження коректної роботи системи відеоконференцзв`язку. Викладення обставин та причин несправності (неналежного функціонування): відсутнє підключення до мережі інтернет, відсутня електроенергія з 13:00 до 17:00, про що Господарським судом Харківської області був складений відповідний акт.

Акт відсутності електроенергії 05.11.2024 року в приміщенні Господарського суду Харківської області наявний в матеріалах справи.

За таких обставин, покладення на прокурора витрат у розмірі 4000,00 грн за участь в судовому засіданні 05.11.2024 року, є не обґрунтованим.

Умовами договору про надання правничої допомоги №3 від 22.10.2024 року визначено, що участь керуючого адвокатського бюро в одному судовому засіданні 4000,00 грн.

З цього приводу суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи і її складністю.

Суд зазначає, що витрати відповідача-4 на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн за участь в одному судовому засіданні не є співмірними зі складністю цієї справи. Вказана справа є типовою, зі сформованою судовою практикою Верховним Судом.

Відповідно до Рішення №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 року рекомендована вартість години роботи адвоката повинна становити не менш 0,25 мінімальної заробітної плати встановленої на день оплати. З 01.01.2025 року мінімальна заробітна плата становить - 8000,00 грн, отже 0,25 мінімальної заробітної плати - 2000,00 грн.

Враховуючи рекомендовану вартість години роботи адвоката, яка встановлена Рішенням №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021, з урахуванням часу проведення судових засідання відповідно до протоколів судових засідань, судом визначено наступну вартість роботи адвоката за участь у судових засіданнях:

- судове засідання 26.11.2024 року - 33хв. - вартість 1099,93 грн;

- судове засідання 29.11.2024 року 32хв. - вартість 1066,68 грн;

- судове засідання 24.12.2024 року 1год. 2хв. - вартість 2066,68 грн;

- судове засідання 08.01.2025 року 34хв. - вартість 1133,36 грн.

Суд бере до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням наведеного, загальна вартість послуг, наданих адвокатом, а саме участь в судових засіданнях 26.11.2024, 29.11.2024, 24.12.2024 та 08.01.2025 складає 5366,65 грн.

Інші витрати адвоката відповідача-4, а саме ознайомлення із матеріалами справи № 922/532/22 в приміщенні Господарського суду Харківської області вартістю 1500,00 грн та складання відзиву на позовну заяву, направлення відзиву всім учасникам справи, подання відзиву до суду вартістю 6000,00 грн, суд вважає обґрунтованими, доведеними та співмірними.

За таких обставин, покладення на прокуратуру за наслідками розгляду справи всієї заявленої відповідачем-4 суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27500,00 грн, не може вважатися обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та наданих адвокатом послуг, оскільки надання послуг на дану суму є непідтвердженим відповідними доказами та недоведеним по відношенню до реально наданих адвокатом послуг під час розгляду даної справи.

Зокрема, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.

Наявні матеріали позову для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Розгляд справи за цим позовом не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, оскільки вказана справа є типовою, зі сформованою судовою практикою Верховним Судом.

З огляду на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, суд не присуджує до стягнення з прокуратури на користь відповідача-4 заявлену суму витрат на професійну правову допомогу в розмірі 14633,35 грн.

В той же час, частина заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12866,65 грн підтверджена матеріалами справи, отже, є реально понесеною, обґрунтованою та доведеною.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат зустрічного позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, суб`єктний склад, характер спірних правовідносин, практику Верховного Суду з аналогічних спорів, а також висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України та критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).

Отже у даному випадку, за відсутності клопотання прокурора про зменшення витрат відповідача-4 на професійну правничу допомогу, суд керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати відповідачу-4, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що заявлені до стягнення.

З огляду на наведене, керуючись критеріями, що визначені ч.4 ст.129 ГПК України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дослідивши заяву відповідача-4 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також надані ним документи, суд дійшов висновку про стягнення з прокуратури на користь відповідача-4 12866,65 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково заяву представника відповідача-4 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№693 від 10.01.2025).

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61050, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь ТОВ «ДА-ВІ» (61003, м.Харків, пров.Короленка, 10, код ЄДРПОУ 43197550) витрати на правову допомогу в розмірі 12866,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 24.01.2025

Суддя К.В. Аріт