Рішення

від 24.01.2025 по справі 924/1060/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2025 р. Справа № 924/1060/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім"

до приватного виробничо - комерційного підприємства "Реамед"

про стягнення 16551,03 грн

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з приватного виробничо - комерційного підприємства "Реамед" 16551,03 грн заборгованості, з яких 14968,96 грн основного боргу, 1158,59 грн інфляційних втрат, 423,48 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань з оплати згідно виставленого рахунку-фактури №Л-ПД-004238 від 08.11.2023 за товар (матеріали будівельного призначення) поставлений за видатковою накладною №Л-ПД-004238 від 08.11.2023. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 526, 530, 610, 611, 626, 629, 655, 691, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173-175, 193, 218, 265 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Хмельницького суду 04.12.2024 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/1060/24 для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Ухвала суду від 04.12.2024 направлена відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 04.12.2024.

З приводу наведеного судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до видаткової накладної №Л-ПД-004238-01 від 08.11.2023, на підставі рахунку - фактури №Л-ПД-004238 від 08.11.2023, товариство з обмеженою відповідальністю "Перший дім" поставило приватному виробничо-комерційному підприємству "Реамед" матеріали будівельного призначення на загальну суму 20958,61 грн.

Зазначена накладна в графі про отримання товару містить підпис представника відповідача скріпленого відтиском печатки.

В матеріалах справи наявний виставлений позивачем відповідачу рахунок - фактура №Л-ПД-004238 від 08.11.2023 на оплату матеріалів будівельного призначення на загальну суму 20958,61 грн.

Позивачем виписано податкову накладну від 08.11.2023 (містить відмітки про реєстрацію в ЄРПН та про прийняття документа контрагентом) на поставку приватному виробничо-комерційному підприємству "Реамед" товару на загальну суму 20958,61 грн.

У листі №27 від 11.12.2023 адресованому позивачу, відповідач просив попередню оплату по рахунку Л-ПД-002742 від 30.09.2022 - 8781,51 грн вважати як оплату, зокрема по рахунку №Л-ПД-004238 від 08.11.2023 - 5989,65 грн.

Позивач у позові повідомив про проведення часткового погашення боргу шляхом корегування на суму 5989,65 грн відповідно до зазначеного листа відповідача та наявність боргу за поставлений товар в розмірі 14968,96 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією №1 (вих. №418/02 від 12.06.2024) про сплату 14968,96 грн заборгованості за поставлений товар (накладна про відправлення з описом вкладення від 13.06.2024 ).

В зв`язку із несплатою відповідачем в повному обсязі поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 14968,96 грн основного боргу, 1158,59 грн інфляційних втрат, 423,48 грн 3% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги таке.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У ст. 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Як убачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли з поставки позивачем на підставі виставленого рахунку №Л-ПД-004238-01 від 08.11.2023 на суму 20958,61 грн відповідачу матеріалів будівельного призначення (товар) за видатковою накладною №Л-ПД-004238-01 від 08.11.2023 на загальну суму 20958,61 грн.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу згідно з вищенаведеною видатковою накладною матеріали будівельного призначення (товар) на загальну суму 20958,61 гривень. Натомість, відповідач оплату поставленого товару здійснив лише частково на суму 5989,65 грн, утворивши заборгованість в сумі 14968,69 гривень. Доказів про оплату відповідачем товару на суму 14968,69 гривень, доказів на спростовування заявленої до стягнення суми боргу суду не подано.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 14968,69 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом( ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи прострочення відповідачем строків оплати вартості товару, позивач просить стягнути з відповідача 1158,59 грн інфляційних втрат за листопад 2023 - вересень 2024 та 423,48 грн 3% річних за період 08.11.2023 -17.10.2024 згідно з поданими розрахунками.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З приводу стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд враховує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд з використанням ІСП "Законодавство", з огляду на вищенаведену позицію Верховного Суду щодо методики нарахування інфляційних втрат, вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 1158,59 грн інфляційні втрати на заборгованість у розмірі 14968,69 грн, які підлягають задоволенню .

Щодо заявлених до стягнення 423,48 грн 3% річних за період 08.01.2023 - 17.10.2024, суд, перевіривши з використанням ІСП "Законодавство" складений позивачем розрахунок 3% річних, зазначає, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 422,25 грн, оскільки позивач не врахував положення ст. 253 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок). Разом з тим, суд з огляду на положення п.1 ч.1 ст.208, ч.1 ст.693 ЦК України, критично оцінює доводи позивача про 100% передоплату товару, оскільки відсутні докази, про встановлення у договорі (рахунку, видатковій накладній) обов`язку покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) у визначений строк.

Тому, позовні вимоги про стягнення 423,48 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню - в розмірі 422,25 грн, в стягненні 1,23 грн необхідно відмовити.

Положеннями статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 14968,69 грн основного боргу, 1158,59 грн інфляційних втрат, 422,25 грн 3% річних. В позові щодо стягнення1,23 грн 3% річних суд відмовляє.

Доказів на спростування позовних вимог суду не подано.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням розміру судового збору, визначеного відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (позовна заява подана в електронній формі).

Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" до приватного виробничо-комерційного підприємства "Реамед" про стягнення 16551,03 грн задовольнити частково.

Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства "Реамед" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Кропивницького, буд. 6, кв. 18, код 22778912) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова, буд. 10, код 35116943) 14968,69 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень 69 коп.) основного боргу, 1158,59 грн (одна тисяча сто п`ятдесят вісім гривень 59 коп.) інфляційних втрат, 422,25 грн (чотириста двадцять дві гривні 25 коп.) 3% річних, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова