Рішення

від 23.01.2025 по справі 925/1224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Черкаси справа №925/1224/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу

за позовом Черкаської міської ради (вул.Б.Вишневецького, 36, м.Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 25212542)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» (вул.Надпільна, 55, м.Черкаси, 18031, ідентифікаційний код 41863590)

про стягнення 13022,08 грн,

01.10.2024 Черкаська міська рада звернулася у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь міського бюджету м.Черкаси безпідставно утримані кошти у розмірі 13022,08 грн за користування земельною ділянкою під нерухомим майном відповідача без належних правових підстав. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці площею 0,9456 га із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, знаходиться нежитлове приміщення торгового центру, частина приміщень у якому, а саме 202,82 м2 належать відповідачу. Відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно здійснював фактичне користування земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування, що є порушенням прав територіальної громади міста Черкаси через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету. Несплата коштів за користування земельною ділянкою і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 13022,08 грн.

25.11.2024 позивач надіслав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що поданий відповідачем відзив слід залишити без розгляду, оскільки він поданий з пропущенням встановленого судом строку. Щодо доводів, які викладені відповідачем у відзиві, то позивач вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оберіг 2010» дійсно отримало в оренду частину спірної земельної ділянки площею 0,9456 га та сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою лише відповідно до своєї частки землекористування у розмірі 0,2284 га. Доводи відповідача про неврахування позивачем площ об`єктів нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг 2010» та те, що останнє здійснило добудову до належного йому нерухомого майна, є безпідставними оскільки площі таких об`єктів нерухомості враховані позивачем при визначенні частки землекористування. Щодо доводів про те, що на земельній ділянці здійснено добудову шести наземних будівель та приміщення магазину «Делікат», то позивач зазначив, що ці шість будівель і є саме ті нежитлові приміщення торгового центру площею 2546,7 м2, які добудовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Оберіг 2010». Приміщення магазину «Делікат» є частиною цих добудованих приміщень, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» орендує у того ж таки Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг 2010».

23.10.2024 відповідач надіслав суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у якій відповідач просив суд на підставі частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає, що відповідно до статті 252 Господарського процесуального Кодексу України Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про одночасне існування у цьому випадку умов, які зазначені вище та які свідчать про відсутність необхідності здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, у зв`язку з чим відповідне клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

20.11.2024 від відповідача через підсистему «Електронний Суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив мотивований неправильним визначенням позивачем частки землекористування (площа нарахування плати за землю) в залежності від площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідача. Позивач в розрахунок частки землекористування була взята не вся площа нерухомого майна, яка знаходиться на спірній земельній ділянці. Крім того, спірна земельна ділянка перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг 2010» згідно з договором оренди землі від 07.07.2015, а тому відсутні підстави для стягнення коштів з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.10.2024 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до свого провадження для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 07.10.2024 про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 08.11.2024, що підтверджене довідкою про доставку електронного листа (а.с.42).

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, днем отримання відповідачем ухвали суду від 07.10.2024 про відкриття провадження є дата доставлення копії ухвали до електронного кабінету відповідача, тобто 08.11.2024.

П`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву, який встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, сплив 29.10.2024. Відзив на позов надано відповідачем 20.11.2024.

Отже, відповідач подав суду відзив на позов з пропуском встановленого строку. Крім того, наданий суду відзив на позов не містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для його подання.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд зазначає, що відповідачем не подано до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву, тому на поданий відповідачем відзив на позовну заяву, суд залишає без розгляду.

З огляду на положення частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Черкаська міська рада в силу положень пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, площею 0,9456 га, що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Остафія Дашковича, 19, що підтверджене інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.26), земельна ділянка, площею 0,9456 га, із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 зареєстрована 17.06.2015, з цільовим призначенням Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Категорія земель землі житлової та громадської забудови.

У відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, земельні ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови відповідають коду КВЦПЗ 03.15.

На земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, площею 0,9456 га знаходиться приміщення торгового центру літ.А-2, 1пд, 2пд, 3пд площею 24652,6 м2 та приміщення торгового центру під літ.А-2 площею 2546,7 м2, що підтверджується листом Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №343 від 29.05.2024 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Загальна площа нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, площею 0,9456 га за адресою місто Черкаси, вулиця Дашковича Остафія, 19 становить 27199,3 м2 (24652,6 м2 + 2546,7 м2).

Згідно з інформаційною довідкою №390604119 від 12.08.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.34-35) Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 299, 230 від 09.04.2021 набуло право власності на приміщення торгового центру (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 567671101) за адресою вулиця Дашковича Остафія, 19, місто Черкаси, а саме: приміщення торгового центру (літ.А-2, 1пд, 2пд, 3пд), а саме: частина приміщень спільного користування першого поверху з №І до №V, частина приміщень спільного користування першого підземного поверху з №1 до №3, №5, №8, з №20 до №24, №26, з №45 до №55, з №60 до №70, №77 до №81, №І до №Х, частина приміщень спільного користування другого підземного поверху №1, з№5 до №10, №14, №16, №17, з №20 до №22, №27, №29, №33, №34, №55, №56, №58, №59, №61, №62, №66, з №68 до №81, з №І до №VІІ, частина приміщень спільного користування третього підземного поверху №1, з №3 до №27, №29, №30, з №І до №VII. Всього по приміщенням спільного користування 8780,9 м2, приміщення торгової секції третього підземного поверху №96, приміщення торгової секції другого підземного поверху №57.

Відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» від 09.04.2021, ОСОБА_1 на виконання рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» передав, а останнє отримало у власність нерухоме майно - приміщення торгового центру, що знаходиться за адресою місто Черкаси, вулиця Дашковича Остафія, 19, загальною площею 202,82 м2, яке складається з приміщення торгової секції підземного поверху №57, загальною площею 117,9 м2, частина приміщень загального користування, а саме частина приміщення першого поверху з №І до №V, частина приміщень загального користування, а саме приміщення першого підземного поверху з №1 до №3, №5, №8, з №20 до №24, №26, з №45 до №55, з №60 до №70, №77 до №81, №І до №Х, частина приміщень загального користування, а саме приміщення другого підземного поверху №1, з№5 до №10, №14, №16, №17, з №20 до №22, №27, №29, №33, №34, №55, №56, №58, №59, №61, №62, №66, з №68 до №81, з №І до №VІІ, частина приміщень загального користування, а саме приміщення третього підземного поверху №1, з №3 до №27, №№29, 30, 37, 46, з №48 до №61, №№66, 72, 74, 75, 77, 78, 90, 91, 92, 99, з №І до №VII (а.с.17).

29.11.2023 на підставі договору купівлі-продажу відповідач відчужив належне йому нерухоме майно 7/500 часток приміщень торгового центру площею 202,82 м2, яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , яка зобов`язалась сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» 1 350 000,00 грн (а.с.14-15).

Отже, у період з 09.04.2021 до 29.11.2023 у власності відповідача перебувало нерухоме майно площею 202,82 м2, яке знаходилось на земельній ділянці позивача із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, площею 0,9456 га за адресою місто Черкаси, вулиця Дашковича Остафія, 19.

У спірний період договір оренди землі між сторонами не укладено та кошти за здійснення фактичного користування землею до міського бюджету не сплачено. Тобто, відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту його відчуження на користь третьої особи здійснював фактичне користування частиною земельної ділянки під своїм нерухомим майном, без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.

Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 12.01.2024 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік» значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за період 2017-2020 років становив 1,0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення 1,1, за 2022 рік 1,15, за 2023 рік 1,051 (а.с.29).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, становить 6 507 713,76 грн, при цьому розмір нормативно грошової оцінки 1 м2 становить 688,21 грн.

Рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 7 якої слідує, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативно-грошової оцінки.

За розрахунком позивача частка землекористування відповідача (площа для нарахування плати за землю, з урахуванням площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідача) становить 70,5 м2 (202,82 м2 / 27199,3 м2 = 0,00745680) * 9456 м2 (площа земельної ділянки) = 70,5 м2).

Згідно з розрахунком позивача, за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 09.04.2021 до 29.11.2023 (з урахуванням коефіцієнтів індексації) загальний розмір заборгованості відповідача становить 13022,08 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України з відповідача, як землекористувача, який використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, як визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як слідує із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Право користування землею визначено у Главі 15 Земельного Кодексу України. За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується шляхом отримання землі у постійне користування або через право оренди.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (статті 92-93 Земельного кодексу України)

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом приписів вказаних норм чинного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у спірний період не було укладено договору оренди землі і відповідно право оренди земельної ділянки не було зареєстровано. Разом з тим, суд констатує, що у зв`язку з тим, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача, останній користувався спірною земельною ділянкою без достатньої на те правової підстави.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

У статті 289 Податкового Кодексу України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення та станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

У статті 284 Податкового Кодексу України визначено особливості оподаткування платою за землю. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі (стаття 286.6 Податкового Кодексу України).

Згідно з інформацією, яка міститься у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 станом на 15.01.2021, становить 6 507 713,76 грн, при цьому розмір нормативно грошової оцінки 1 м2 становить 688,21 грн.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 роки було сталим і застосовувалось із значенням 1.0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення 1,1, за 2022 рік 1,15, за 2023 рік 1,051.

Отже, з врахуванням коефіцієнтів індексації, що вказані в повідомленні Держгеокадастру, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 у 2022 році становила 7 158 485,14 грн, у 2023 році 8 232 257,91 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у спірний період відповідач мав у власності нерухоме майно площею 202,82 м2, яке знаходилось на земельній ділянці позивача.

Відповідач не заперечив площу нежитлових приміщень, що перебували у його власності у спірний період, заперечуючи проти визначення загальної площі усього нежитлового приміщення, у якому розташоване майно відповідача.

Загальна площа всіх об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,9456 га із кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 становить 27199,3 м2 (24652,6 м2 площа приміщень торгового центру літ.А-2, 1пд, 2пд, відповідно до довідки Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №343 від 29.05.2024, а також 2546,7 м2 площа приміщень торгового центру літ.А-2 відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав №379314514 від 20.05.2024).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оберіг 2010» здійснило добудову до належного йому нерухомого майна та здійснило реєстрацію вказаної добудови в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1767881371101), а саме приміщень торгового центру літ. А-2 площею 2546,7 м2, тобто це саме та площа об`єкту нерухомості, яка вказана у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав №379314514 від 20.05.2024,

Площа об`єкту нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг 2010» у розмірі 3486,7 м2, яке належить останньому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії САС №467808 від 11.10.2010, також врахована в довідці Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №343 від 29.05.2024.

Отже, при визначенні розрахунку частки землекористування позивачем враховані вищевказані площі наведених вище об`єктів нерухомості.

З врахуванням площі всіх нежитлових приміщень, які знаходяться на спірній земельній ділянці - 27199,3 м2 (24652,6 м2 + 2546,7 м2), частка землекористування відповідача (площа для нарахування плати за землю, з урахуванням площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідача) становить 70,5 м2 (202,82 м2 / 27199,3 м2 = 0,00745680) * 9456 м2 (площа земельної ділянки) = 70,5 м2).

Відповідно нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 70,5 м2 у 2021 році становила 48518,81 грн, у 2022 53370,69 грн, у 2023 61376,29 грн.

За розрахунком позивача за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, за період з 09.04.2021 до 29.11.2023 розмір заборгованості відповідача становить 13022,08 грн (за період з 09.04.2021 до 21.12.2021 3194,27 грн (70,5 * 9%) від 48518,81 грн), за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 4803,36 грн (70,5 * 9%) від 53370,69 грн), за період з 01.01.2023 до 28.11.2023 5024,45 грн (70,5 * 9%) від 61376,29 грн).

При здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів позивачем було враховано ставку орендної плати за користування земельними ділянками такого цільового призначення у розмірі 9% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019) та площу належного відповідачу нерухомого майна пропорційно до площі земельної ділянки та загальної площі усього нежитлового приміщення, у якому знаходиться майно відповідача.

Суд не погоджується з розрахунком позивача у частині застосування останнім при здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів, ставки орендної плати за користування земельними ділянками такого цільового призначення у розмірі 9% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019) з урахуванням такого.

Як зазначено вище, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

При цьому органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміни, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, у тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) реалізують повноваження власника земельних ділянок та не реалізують владно-управлінські функції.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб`єктами підприємницької діяльності.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Судом встановлено, що відповідач не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За визначенням, яке викладене у пункті 14.1.136 статті 14 Податкового Кодексу України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Статтею 10 Податкового Кодексу України встановлено, що до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Платниками плати за землю є, зокрема платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (пункт 269.1.2 статті 269 Податкового Кодексу України).

Об`єктами оподаткування платою за землю, серед іншого, є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пункт 270.1.2 статті 270 Податкового Кодексу України).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, є базою оподаткування (пункт 271.1.1 статті 271 Податкового Кодексу України).

У статті 288 Податкового Кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 цього Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

За приписами пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру та строків її внесення, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», необхідно враховувати і вимоги Податкового Кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №35/4233/19).

Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами у договорі, але в законодавчо встановлених межах.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, які пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Частинами першою та третьою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першою - третьою статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19 (провадження №14-139цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Як зазначено вище, протягом періоду, який визначений позивачем, між ним та відповідачем були відсутні договірні відносини з оренди земельної ділянки, на якій знаходилося майно відповідача. Відповідно між ним не узгоджено розмір орендної плати за спірну земельну ділянку.

Нормами статті 1212 Цивільного Кодексу України визначено, що особа, зобов`язана повернути потерпілому майно, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Суд погоджується, що для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності позивачем використано нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, оскільки такий підхід визначений законодавцем при визначенні розміру плати за землю. Водночас, на переконання суду, у позивача відсутні правові підстави, щодо визначення розміру збережених без належної правої підстави коштів, який визначений з врахуванням ставки орендної плати, яка визначені у рішеннях органу місцевого самоврядування, оскільки сторонами не погоджено розмір орендної плати.

Разом з тим, нормами Податкового Кодексу України визначено, що річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, та становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Судом враховано те, що відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно не вважається правопорушенням, а також на відсутність обов`язку землекористувача на укладення договору оренди у обов`язковому порядку.

З огляду на принцип свободи укладення договору та визначення його умов, ініціатором щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки може бути, як позивач, так і відповідач. Водночас, на переконання суду, власник землі є особою зацікавленою в укладенні договору оренди з урахуванням власних рішень, якими визначені ставки, які повинні застосовуватись при укладення договорів оренди землі, яка є власністю територіальної громади. У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача із пропозиціями щодо укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, оскільки на переконання суду кошти, які відповідач гарантовано мав би сплатити за користування земельною ділянкою повинні бути розраховані з урахуванням нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та обов`язкового розміру плати за землю, який не може бути меншим за розмір земельного податку, тобто у розмірі 3%. Тому відповідач мав сплатити позивачу, як власнику земельної ділянки, за період з 09.04.2021 до 29.11.2023 розмір заборгованості у сумі 4343,70 грн.

За період з 09.04.2021 до 21.12.2021 1067,76 грн (70,5 * 3%) від 48518,81 грн), за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 1601,12 грн (70,5 * 3%) від 53370,69 грн), за період з 01.01.2023 до 28.11.2023 1674,82 грн (70,5 * 3%) від 61376,29 грн).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного Кодексу України (такий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення у розмірі 4343,70 грн безпідставно збережених коштів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради сума судового збору підлягає відшкодуванню Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради за рахунок відповідачки у сумі 1010,03 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» (вул.Надпільна, 55, м.Черкаси, 18031, ідентифікаційний код 41863590) на користь міського бюджету м.Черкаси (рахунок UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси, ідентифікаційний код 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) 4343,70 грн безпідставно збережених коштів.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Профіт Плюс» (вул.Надпільна, 55, м.Черкаси, 18031, ідентифікаційний код 41863590) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (вул.Б.Вишневецького, 36, м.Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 38715770) 1010,03 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко