Постанова

від 23.01.2025 по справі 910/20152/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/20152/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. та Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Сонячна" - Шубенок О.М. - адвокат (ордер від 30.08.2023 АІ № 1450546),

відповідача - Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Тицишина О.П. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК)

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024

(суддя Котков О.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 (головуючий суддя - Шапран В.В., судді Алданова С.О. і Буравльов С.І.)

у справі № 910/20152/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Сонячна" (далі - Товариство)

до територіального відділення АМК

про визнання недійсним та скасування рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до суду з позовом до територіального відділення АМК про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 06.07.2023 №60/69-рк у справі №259/60/38-рп/к.23 (далі - Рішення АМК).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення АМК прийнято з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, оскільки відповідачем не доведено факт отримання позивачем вимоги від 03.02.2023 №60-02/547, як підставу для накладення на нього штрафу, у зв`язку з неподанням інформації у визначений у вимозі строк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024: позов задоволено; визнано недійсним та скасовано Рішення АМК; стягнуто з територіального відділення АМК на користь Товариства судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Судові рішення мотивовані доведенням позивачем обставин неотримання письмової вимоги про надання інформації у належний спосіб та безпідставністю притягнення позивача до відповідальності у зв`язку з неподанням інформації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі територіальне відділення АМК просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що:

- судами попередніх інстанцій застосовані норми права, а саме положення статей 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статей 50, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 915/17/18, від 12.02.2019 у справі № 915/352/18, від 19.02.2019 у справі № 922/1125/18, від 08.05.2019 у справі № 922/1126/18, від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18;

- оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме статей 42, 46, 76, 77, 78, 79, 86, 282, 287 ГПК України, зокрема, в частині належності, допустимості та вірогідності, та оцінки доказів у справі;

- суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання територіального відділення АМК про повернення до стадії підготовчого провадження, встановлення додаткового строку для долучення доказів до матеріалів справи від 27.03.2024 щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції відмовив у поновленні строку на подання доказів разом з апеляційної скаргою від 06.08.2024, яка містила прохання з обґрунтуванням поновити строк на подання доказів у цій справі та значення про необхідність залучення таких доказів для правильного вирішення спору.

Доводи іншого учасника справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, у вигляді неподання інформації територіальному відділенню АМК на вимогу голови територіального відділення АМК від 03.02.2023 № 60-02/547 у встановлений ним строк (пункт 1);

- за зазначене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 43 000 грн. (пункт 2).

Рішення АМК мотивоване тим, що:

- територіальне відділення АМК здійснювало розгляд заяви представника обслуговуючого кооперативу "Котеджне містечко "Сонячна долина" від 29.06.2022 №29/06 щодо можливого порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Долина" та Товариством законодавства про захист економічної конкуренції;

- у ході розгляду заяви голова територіального відділення АМК направив на адресу Товариства вимогу про надання інформації від 03.02.2023 №60-02/547 (далі - Вимога) (штрихкодовий ідентифікатор 0303515383053);

- станом на дату прийняття Рішення АМК Товариство не надало до територіального відділення АМК запитувану інформацію та копії документів;

- за результатами розгляду справи № 259/60/38-рп/к.23 дії Товариства кваліфіковано як порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону.

Передумовою виконання Вимоги є отримання такої вимоги суб`єктом господарювання, у якого запитується необхідна інформація.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2023 представник Товариства звернувся до територіального відділення АМК з адвокатським запитом від 18.10.2023№12/87, у якому просив надати:

- рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 20.04.2023 №60/37-р/к у справі №226/60/2-рп/к.23 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу";

- вимогу територіального відділення АМК про надання інформації, за наслідками якої було прийняте рішення №60/37-р/к.

Підставою для звернення з адвокатським запитом стало отримання у вересні 2023 року заступником директора Товариства листа територіального відділення АМК від 17.08.2023 №60-02/3545 з повідомленням про необхідність сплатити штраф та пеню згідно з рішенням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 20.04.2023 №60/37-р/к у справі №226/60/2-рп/к.23 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу". За інформацією, викладеною у листі, рішення № 60/37-р/к направлено Товариству за адресою: Кловський узвіз, 7, м. Київ, 01021, та отримано уповноваженою особою 16.05.2023, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0303515090013. У зв`язку з несплатою штрафу у двомісячний строк територіальним відділенням АМК була нарахована пеня в сумі 23 715 грн.

У відповіді на адвокатський запит територіальне відділення АМК листом від 20.10.2023 № 60-02/4439 повідомило представника позивача, що за результатом розгляду справи №226/60/2-рп/к.23 рішенням від 20.04.2023 №60-02/37-р/к кваліфіковано дії іншого суб`єкта господарювання - товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Долина" як порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону. При цьому, лист територіального відділення АМК від 17.08.2023 №60-02/3545 помилкового направлено на адресу позивача та рішення № 60/37-р/к не стосується Товариства.

Крім того, листом від 20.10.2023 №60-02/4439 територіальне відділення АМК повідомило, що відносно Товариства прийняті інші рішення від 28.12.2022 № 60/50-р/к у справі №222/60/73-рп/к.22, від 20.04.2023 №60/38-р/к у справі №225/60/1-рп/к.23 та оспорюване Рішення АМК.

За твердженням Товариства, позивач не отримував від територіального відділення АМК ні Вимоги, ні повідомлень про розгляд адміністративною колегією територіального відділення АМК справи, ні Рішення АМК, що позбавило останнього можливості надати відповідь на Вимогу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем докази свідчать, що Товариством не було у належний спосіб отримано Вимогу.

Судом першої інстанції залишено без розгляду подані територіальним відділенням АМК додаткові пояснення з долученими до них доказами, а також відмовлено у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження з таких підстав.

Господарський суд міста Києва постановив ухвалу від 15.01.2024 про відкриття провадження у даній справі та призначив підготовче засідання. Крім того, пунктом 4 резолютивної частини ухвали відповідачу встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням вимог, передбачених статтею 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Пунктом 8 резолютивної частини ухвали відповідача попереджено, що у разі ненадання відзиву на позов справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Крім цього, пунктом 9 резолютивної частини ухвали сторони були повідомлені, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви, пояснення можуть бути подані до суду у строк до закінчення підготовчого провадження.

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету відповідача 17.01.2024. Таким чином, останнім днем п`ятнадцятиденного строку подання відзиву відповідачем було 01.02.2024. Однак, у встановлений процесуальний строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

06.02.2024 судом першої інстанції закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2024. І лише 14.03.2024 відповідач подав додаткові пояснення, які за своїм змістом та суттю, фактично, є відзивом на позов, до яких додав докази на підтвердження своєї позиції та спростування аргументів позивача. Клопотання про поновлення строку на подання відзиву та поновлення строку на подання доказів відповідачем не заявлялося.

Відповідач, подаючи додаткові пояснення з доказами, жодним чином не обґрунтував неможливість подання доказів у визначений процесуальним законом строк з причин, що не залежали від нього.

Крім того, 28.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та встановлення додаткового строку для долучення доказів до матеріалів справи. Проте, у задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження судом було відмовлено з підстав його необґрунтованості відповідно до статей 6 та 42 ГПК України.

Оскільки позивачем доведено обставину неотримання Вимоги у належний спосіб, притягнення позивача до відповідальності у порядку пункту 13 статті 50 та статті 52 Закону є безпідставним.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що позивачем дотримано двохмісячний строк на оскарження Рішення АМК, оскільки матеріалами справи підтверджуються, що Рішення АМК вручено позивачеві лише 30.10.2023 разом з відповіддю на адвокатський запит від 20.10.2023 №60-02/4439, а Товариство звернулося з позовом до суду 29.12.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження за касаційною скаргою в даній частині у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Причиною виникнення спору у даній справі № 910/20152/23 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування Рішення АМК. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, дії Товариства територіальним відділенням АМК кваліфіковано за пунктом 13 статті 50 Закону.

У справі № 915/17/18 розглядався спір про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.12.2017 № 35-ріш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" за яким позивача у справі притягнуто до відповідальності за порушення передбачене пунктом 13 статті 50 Закону.

Верховний Суд погодився с рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки неподання інформації відділенню АМК у встановлені його головою строки встановлено саме позивачем у справі, а не його працівниками, для притягнення яких до адміністративної відповідальності існує інша процедура, та погодився з встановленням обґрунтованості висновків відділення АМК стосовно наявності в діях позивача такого порушення.

У справі № 915/352/18 розглядався спір за позовом фізичної особи-підприємця Гречаного С.Ю. до Миколаївського обласного територіального відділення АМК від 15.12.2016 № 53-ріш у справі № 2-26.250/73-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" за яким позивача у справі притягнуто до відповідальності за порушення передбачене пунктом 13 статті 50 Закону.

У даній справі, суди приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки встановлено, що підприємцем порушено визначений законом строк на оскарження рішення АМК, який є присічним і відновленню не підлягає незалежно від причин його пропуску та встановлено вжиття відділенням усіх заходів для повідомлення позивача про необхідність надання йому інформації на вимогу.

У справах № 922/1125/18 та № 922/1126/18 позивачів було притягнуто до відповідальності за порушення передбачене пунктом 13 статті 50 Закону. Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справи на новий розгляд зазначив, що судами необхідно встановити чи було відділенням АМК належними доказами доведено відправлення вимоги про надання інформації позивачу та її отримання відповідно до Правил надання поштового зв`язку, з урахуванням того, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим позивачем, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням; дослідити лист Харківської дирекції приватного акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясувати, де була отримана вимога та чи була вона отримана відповідно до Правил надання поштового зв`язку.

Справа № 922/1124/18 розглядалася за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гранд-Маркет" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення, за яким позивача було притягнуто до відповідальності за порушення передбачене пунктом 13 статті 50 Закону.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач 14.08.2017 отримав вимогу голови відділення АМК від 11.08.2017 про надання інформації, яка надійшла листом № 6102221753282, оскільки іншого позивачем не доведено; наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження отримання позивачем вимоги за підписом голови відділення АМК свідчить про відсутність підстав для призначення у межах справи відповідної почеркознавчої експертизи, та з наведених підстав залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Таким чином, у справах №№ 915/17/18, 915/352/18, 922/1125/18, 922/1126/18, 922/1124/18 позивачів було притягнуто до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації АМК на вимогу голови АМК у встановлений ним строк.

Верховний Суд виходить з того, що вказані справи і дана справа є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення.

Однак, судом у розгляді даного спору, в контексті доводів касаційної скарги та встановлених судом апеляційної інстанції обставин, ураховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19 зокрема: "що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині".

Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

У даній же справі № 910/2012/23 суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про визнання недійсним Рішення АМК виходили з того, що надані позивачем докази свідчать, що Товариством не було у належний спосіб отримано письмову Вимогу і наведені обставини відповідачем у встановлений процесуальним законом спосіб не спростовані.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у справах №№ 915/17/18, 915/352/18, 922/1125/18, 922/1126/18, 922/1124/18 - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

Крім того, касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до положень Закону:

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації, зокрема, АМК у встановлені органами АМК строки (пункт 13 статті 50);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 13 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (частина друга статті 52);

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Згідно з приписами ГПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74).

Суди попередніх інстанцій зазначивши, що передумовою виконання Вимоги з надання інформації в силу статті 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є отримання такої вимоги суб`єктом господарювання, у якого запитується необхідна територіальному відділенню АМК інформація та встановивши, що позивачем не була у належний спосіб отримана Вимога, дійшли висновку про наявність визначених Законом підстав для скасування Рішення АМК.

Доводи касаційної скарги зводяться до недослідження судами попередніх інстанцій поданих територіальним відділенням АМК доказів, які, на думку відповідача, підтверджують направлення головою територіального відділення АМК Вимоги Товариству та незгодою з відхиленням судом першої інстанції клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження, встановлення додаткового строку для долучення доказів до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 та даною ухвалою встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Матеріали справи містять повідомлення про доставлення даного процесуального документа до електронного кабінету територіального відділення АМК з якого вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 доставлена до електронного кабінету 17.01.2024 о 00:58 год. Таким чином, останнім днем строку подання відзиву відповідачем було 01.02.2024.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з частиною третьою статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частинами четвертою та п`ятою статті 80 ГПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідач не повідомив суд першої інстанції про те, що докази не може бути подано у встановлений законом строк з об`єктивних причин та не виконав інші вимоги статті 80 ГПК України і не заявляв клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх неподання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, подаючи додаткові пояснення з доказами, не обґрунтував неможливість подання доказів у визначений процесуальним законом строк з причин, що не залежали від нього та не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та поновлення строку на подання доказів.

Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України).

Частиною другою статті 118 ГПК України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Оскільки відповідач не подав у встановлений судом строк заяву по суті справи - відзив на позов, порушив строк подання доказів, не повідомив суд про неможливість їх подання та не просив про встановлення додаткового строку для подання доказів, а також не обґрунтував неможливість подання доказів у вказаний строк, з причин, що не залежали від нього, порушив строки подання пояснень встановлені судом, суд першої інстанції не прийняв додаткові докази відповідача.

Клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та встановлення додаткового строку для долучення доказів до матеріалів справи, обґрунтовано тим, що про поданий позов відповідачу стало відомо через систему "Електронний суд" з особистого кабінету 29.12.2023. У паперовому вигляді позовна заява та ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 та 06.02.2024 до територіального відділення АМК не надходили. Про призначення та розгляд справи відповідач дізнався безпосередньо перед судовим засіданням по суті - 21.03.2023. Крім того, протягом січня та лютого 2024 року були неодноразові технічні збої в роботі системи "Електронний суд".

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2024 судом першої інстанції закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2024.

Відповідно до частини першої статті 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Таким чином, законом не передбачений обов`язок учасника справи та суду надсилати документи у паперовій формі особі, яка зареєструвала електронний кабінет.

Інші обставини, вказані відповідачем у клопотанні, суди визначили як такі, що відносяться виключно до внутрішньої організації роботи територіального відділення АМК. І суди зауважили, що відповідачем пропущено строк на подання відзиву на позов з відповідними доказами фактично на півтора місяці, тому збої у роботі системи "Електронний суд" не можуть вважатися поважними причинами пропуску встановленого процесуального строку.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні клопотання територіального відділення АМК навели обґрунтування відхилення його клопотання.

При цьому, міра та обсяг, якими обґрунтовує суд свої мотиви, залежить від характеру рішення і перебуває поза межами перевірки Верховним Судом з огляду на приписи статей 300, 310 та частини другої статті 311 ГПК України.

Крім того, Суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак територіальне відділення АМК не надало доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього і такі докази не були прийняті судом апеляційної інстанції.

Інші аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити оцінку доказів, які не були прийняті судами попередніх інстанцій, що в силу вимог частини другої статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій надано оцінку доказів у справі (які були прийняті судом) з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не підтвердилися, та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені територіальним відділенням АМК у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати зі сплати судового збору покладаються на територіальне відділення АМК, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 910/20152/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос