Рішення

від 21.01.2025 по справі 202/7500/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/7500/24

Провадження № 2/202/659/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська в складі судді Доценко С.І., за участю секретаря Тарасової К.О., позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідача Карлоша І.А. , розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Дніпрі, у загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Управління Служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування з дитиною,-

в с т а н о в и в :

10.06.2024 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить суд зобов`язати відповідачку , з якою проживає їх спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкод в спілкуванні з дитиною та встановити позивачу необмежене спілкування з сином засобами відеозв`язку, а також покласти на відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебувають в шлюбі. Від шлюбу мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18 квітня 2024 року без відома позивача відповідачка разом з синам виїхала за межі України і заблокувала всі контакти та соціальні мережі з ним, позбавивши можливості його спілкуватись з сином. Відповідно до ст.153 СК України він як батько має право на безперешкодне спілкування з дитиною і відповідно до ст.157 СК України відповідачка не має право перешкоджати йому спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні. Враховуючи, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо способу комунікації з дитиною, він просить суд встановити систематичні побачення з дитиною за допомогою відеодзвонків.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2024 року було відкрите провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження та залучено до участі в справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог Управління Служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2024 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Відповідачка без його відома та дозволу органу опіки та піклування виїхала з дитиною за межі України, заблокувала всі контакти з ним, позбавивши можливості спілкуватись із сином. В період воєнного стану він позбавлений можливості виїхати за межі України і єдиний спосіб спілкуватися з дитиною через відеозв`язок з відповідачкою за допомогою мессенджерів. Але ж вона блокує його дзвінки. Лише після звернення до суду відповідачка стала надавати йому періодично можливість спілкування з сином, але вони так і не дійшли згоди щодо порядку спілкування.

Відповідачка та її представник проти задоволення позову заперечували. Відповідачка пояснила, що дійсно перебуває з дитиною за межами України, тому що в Україні війна і це небезпечно для дитини. Вона не перешкоджає спілкуванню позивача з сином, також вона надсилає йому в мессенджері відео та фото дитини. Пояснила, що коли дитина відпочиває, вона ставить телефон в режим «не турбувати», а позивач дзвонить коли вважає за потрібне. Вони не дійшли згоди щодо порядку спілкування з дитиною. Хай приїжджає та спілкується, або надає відео-аппаратуру для можливості спілкуватись, бо вона не зобов`язана використовувати в його інтересах свій телефон. Окрім того зазначила, що позивач ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду.

Органом опіки та піклування, який був залучений до участі в справі за задекларованим місцем проживання відповідачки та дитини, не наданий висновок щодо вирішення спору з урахуванням інтересів дитини відповідно до ст.19 СК України.

При цьому ,враховуючи, що відповідачка з дитиною проживають за межами України, що унеможливлює обстеження умов проживання дитини, проведення співбесід зі сторонами у встановленому для органу опіки та піклування порядку, а також те що відповідно до ст.19 СК України висновок органу опіки і піклування оцінюється судом у сукупності з іншими доказами , суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в справі доказів.

Ухвалення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Саме про це йдеться у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі №523/19706/19

Вислухавши сторони, дослідивши заяви по суті спору та надані сторонами докази , судом встановлені наступні фактичні обставини.

Сторони , відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане Індустріальним відділом ДРАЦС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одесса) з 18.04.2023 року перебувають в шлюбі ( актовий запис про шлюб № 173 від 18.04.2023)

Відповідно до актового запису про народження дитини № 138 від 18.04.2023 року позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Індустріальним відділом ДРАЦС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одесса)

Згідно інформації управління - служби у справах дітей адміністрації Амур-нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 17.06.2024 року позивач звертався до органу опіки та піклування для врегулювання спору, але ж із відповіді зазначено, що мати дитини ОСОБА_2 до управління служби у справах дітей адміністрації Амур-нижньодніпровського району Дніпровської міської ради за дозволом на виїзд дитини ОСОБА_3 за кордон не зверталась . На звернення позивача , враховуючи, що мати з дитиною не проживають в Україні , йому рекомендовано звернутись для вирішення питання до правоохоронних органів та до державної служби ,яка займається питаннями захисту і допомоги дітям і молоді в країні перебування ( а.с. )

Із переписки в мессенджері між сторонами встановлено, що відповідачка 18.04.( рік не зазначено) повідомила позивача про виїзд з дитиною за межі України , коли перебувала на кордоні України.

Із змісту переписки сторін в мессенджері , яка надана сторонами, встановлено, що сторони не можуть дійти згоди щодо можливості позивача безперешкодно спілкуватись з дитиною. Є роздрукована відповідь із налаштувань мессенджера, надана позивачем, яка підтверджує, що відповідачка не приймає дзвінки позивача. Лише після звернення позивача до суду з липня 2024 року сторони стали спілкуватись щодо дитини . Відповідач надсилала позивачу фото і відео дитини та періодично надавала можливість поспілкуватись з сином.

Під час дослідження доказів в судовому засіданні із дослідженням оригіналів переписки на ноутбуці позивача, було зафіксовано факт блокування відповідачкою номеру телефону позивача, який був розблокований лише після того, як позивач звернув на це увагу суду.

Відповідно достатті 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно дост.157СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

За змістом ч.2 цієї статті той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

При цьому , відповідно до ч.3 цієї статті той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першоютадругою статті 159 СК Українипередбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

В правовідносинах, що розглядаються встановлено, що відповідачка з дитиною виїхала за межі України в період воєнного стану.

Щодо врегулювання своїх батьківських прав позивач звертався до органу опіки та піклування , але ж отримав відповідь про неможливість сприяти вирішенню питань, тому що мати з дитиною перебувають за межами України.

Устатті 7 Конвенції про права дитинипередбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно достатті 15 ЗаконуУкраїни «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Ні міжнародні, ні національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання, спілкування та виховання з дітьми.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у їх вихованні, і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Після проголошення воєнного стану в Україні, відповідачка з дитиною змінила своє місце проживання і на даний час проживає з сином за межами України.

Позивач, який є особою призовного віку, позбавлений можливості безпосередньо спілкуватись з дитиною.

В умовах воєнного стану єдиним способом спілкування з дитиною є спілкування за допомогою технічних засобів зв`язку.

Суд вважає доведеним, що відповідно до ч.1 ст.9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Суд встановив, що сторони , які є батьками малолітньої дитини не можуть дійти згоди щодо реалізації батьком дитини, який проживає окремо свого обов`язку брати участь у її вихованні і його права на особисте спілкування з нею.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

На думку суду надані позивачем докази свідчать про наявність перешкод у батька з боку відповідачки в спілкуванні з сином, а тому позовні вимоги щодо усунення цих перешкод та визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з сином є обґрунтованими.

Відповідачкою при цьому не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач негативно впливає на виховання та розвиток дитини і що спілкування з батьком не відповідає інтересам сина.

Суд приходить до висновку, що фактично спірні правовідносини щодо дитини , виникли між батьками на ґрунті особистих конфліктних відносин один з одним, а не внаслідок неналежної поведінки батька до свого сина.

Той факт, що є судовий наказ про стягнення з батька дитини аліментів на утримання сина не надає матері дитини права порушувати права батька та дитини на спілкування , при тому що права та обов`язки батьків є рівними щодо дітей.

Існування між сторонами конфліктних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з дитиною, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню з її боку того, що права кожного з батьків є рівними.Діти повинні спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком.

Участь батька у вихованні сина та спілкуванні з ним відповідатиме інтересам дитини, забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дітей та батьків, а також рівність прав батьків щодо дітей.

Але ж вирішуючи питання, щодо способу участі одного з батьків у вихованні дитини , суд враховує в першу чергу інтереси дитини , а також умови сьогодення ( період воєнного стану та неможливість батька дитини безпосередньо спілкуватись з дитиной)

Враховуючи вік дитини ( ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та неможливість тривалий час утримувати увагу та наявність режиму у малолітньої дитини ( сон, харчування, прогулянки, тощо), суд вважає за необхідне встановити дні спілкування батька з сином , встановити часовий проміжок протягом якого сторони можуть зв`язатись та організувати спілкування. На думку суду 30 хвилин спілкування для дитини зазначеного віку, враховуючи її можливість концентрувати увагу, буде достатнім часом для спілкування з батьком .

Суд вважає, що запровадження такого способу та часу спілкування батька з дитиною буде відповідати інтересам всіх учасників правовідносин , і якнайбільше відповідати інтересам дитини.

При цьому суд зазначає, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні сина, що буде відповідати інтересам дитини.

Враховуючи позицію відповідачки, яка стверджує, що вона не зобов`язана налагоджувати зв`язок батька із сином, суд вважає доцільним покласти на неї такий обов`язок, враховуючи вік дитини, яка самостійно не може спілкуватись з батьком, а також неможливість батька виїхати за межі України в період воєнного стану.

Цей обов`язок необхідно покласти до завершення воєнного стану в України та до повернення дитини до України.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду в справі №569/14585/21 в Постанові від 07.12.2023 року, який прийшов до висновку, що на час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном зобов`язання відповідачки організувати спілкування дітей із батьком у режимі відеозв`язку через мобільні телефони буде сприяти підтриманню зв`язку дітей із батьком до того часу, як вони повернуться до України .

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі складаються із судового збору , який сплачений позивачем при зверненні з позовом в розмірі 1211.20 грн.

З урахуванням положень ст.141 ЦПК України про пропорційний до позовних вимог розподіл судових витрат, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 50% сплаченого ним судового збору, що становить 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,141,264-268,273,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Управління Служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування з дитиною, задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКП НОМЕР_3 , у спілкуванні та участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення наступного способу участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, а саме надати можливість спілкування батька з сином :

-щовівторка, щочетверга, щосуботи в період часу з 19:00 до 20:00 протягом 30 хвилин;

-щорічно - в день народження дитини в період часу з 10:00 до 12:00 протягом 30 хвилин ;

-щорічно - в день народження батька дитини з 19:00 до 20:00 протягом 30 хвилин.

Зобов`язати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКП НОМЕР_4 , у період дії воєнного стану в Україні і перебування дитини за кордоном, організовувати спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 у визначений судом час у режимі відеозв`язку із застосуванням сучасних технологій ( платформи Skype, Zoom , мессенджерів WhatsApp, Telegram чи Viber, тощо. )

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКП НОМЕР_3 судові витрати по справі в сумі 605,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 24.01.2025 року.

Суддя С. І. Доценко