Рішення

від 23.01.2025 по справі 206/3826/24

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/3826/24

Провадження 2/206/74/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Глущенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, треті особи - Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом,

за участю:

представника позивача ОСОБА_4 ,

представника відповідача Чудновського А.О.,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2024 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ДПД*№015003 84572002, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів 18.06.1998р. № 1156, ОСОБА_5 належала на праві приватної власності земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на усе належне йому майно. 4 листопада 1999 року Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою було оформлено та видано Свідоцтво про право на спадщину за законом та того ж дня, згідно Договору від 4 листопада 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої ДДНК Литвиненком І.В., (відповідно до ст. 562 ЦК України, в редакції 1963р.), який був укладений між спадкоємцями ОСОБА_5 : ОСОБА_6 , яка доводилася померлому дружиною, та їх дітьми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , було здійснено поділ спадкового майна. На підставі вищезазначених документів у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у рівних частках перейшла земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ДПД* № 015003 84572002, а оригінал Державного акту залишився зберігатися у матеріалах спадкової справи № 595. Крім зазначеної земельної ділянки, після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 стали власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, серія АВЕ №991973, реєстровий номер 1-2599 по 1/6 частині кожний. ОСОБА_6 також отримала Свідоцтво про право власності від 04.11.1999р, за реєстровим номером 1-2597, на 1/2 частину (3/6), на частку у спільному сумісному майні подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 , а єдиним спадкоємцем за законом, та такою, що прийняла спадщину була його мати, ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , а спадкоємцями за законом та такими, що прийняли спадщину була його дочка - ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_3 та дружина - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , а єдиним спадкоємцем за заповітом та такою, що прийняла спадщину була ОСОБА_1 . 14 березня 2018 року між спадкоємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Договір про поділ спадкового майна, за яким у власність ОСОБА_1 переходить у порядку спадкування 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю. 14 березня 2018 року на підставі Свідоцтва про право власності за законом, яке було видано Восьмою ДДНК після смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_1 стала належати 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 березня 2018 року, виданого Восьмою ДДНК після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 стало належати 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а отже єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_1 . Однак щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , державним нотаріусом Восьмої ДДНК ОСОБА_10 , було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ оформлений належним чином на земельну ділянку на ім`я спадкодавців.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:109:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала йому на підставі Свідоцтва про право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , а також визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 5/6 частин земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:109:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали їй на підставі Свідоцтва про право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 (1/6 частина), Свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя (1/2частина) та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після якого ОСОБА_6 прийняла, проте не оформила спадкових прав (1/6 частина).

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження, а також було витребувано :

- з Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори копії спадкових справи, відкритих після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (спадкова справа №12/2018), та після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (спадкова справа №11/2018).

- з Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області копію спадкової справи № 595 відкритої Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після отримання судом копій спадкових справ, ухвалою суду від 7.10.2024 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

24 жовтня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ОСОБА_6 не набула у встановленому порядку речові права на 5/6 частин земельної ділянки, а також матеріали справи не містять інформації щодо спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вказаними позовними вимогами.

18 грудня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона заперечує проти аргументів представника відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі у викладеній редакції.

24 жовтня 2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача Дніпровської міської ради Чудновський А.О. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Від третьої особи - Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори надійшли копії спадкових справи, відкритих після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (спадкова справа №12/2018) та після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (спадкова справа №11/2018), а також заява про розгляд справи без їх участі.

Від третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, в яких вони не заперечують проти задоволення позовних вимог та претензій щодо спадкового майна не мають.

Представник третьої особи - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини, зміст спірних правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ДПД*№015003 84572002, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів 18.06.1998р. № 1156, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 015003, ОСОБА_5 належала на праві приватної власності земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.130).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.127) та після його смерті відкрилась спадщина на усе належне йому майно.

4 листопада 1999 року Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою було оформлено та видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, серія АВЕ № 991973, реєстровий номер 1-2599 (а.с.131).

В цей же день, згідно договору від 4 листопада 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої ДДНК Литвиненком І.В., (відповідно до ст. 562 ЦК України, в редакції 1963 р.), який був укладений між спадкоємцями ОСОБА_5 : ОСОБА_6 , яка доводилася померлому дружиною, та їх дітьми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , було здійснено поділ спадкового майна, згідно якого у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у рівних частках переходить земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ДПД* №015003 84572002 (а.с.140).

Крім зазначеної земельної ділянки, після смерті ОСОБА_5 , спадкоємці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 стали власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, серія АВЕ № 991973, реєстровий номер 1-2599 по 1/6 частині кожний (а.с.101).

Крім того, ОСОБА_6 також отримала Свідоцтво про право власності від 04.11.1999 р., за реєстровим номером 1-2597, на 1/2 частину (3/6), на частку у спільному сумісному майні подружжя (а.с.139).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.61).

Єдиним спадкоємцем за законом та такою, що прийняла спадщину була його мати, ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с. 61 на звороті), а його спадкоємцями за законом та такими, що прийняли спадщину були його донька позивач ОСОБА_1 , донька ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.23) та єдиним спадкоємцем за заповітом та такою, що прийняла спадщину є ОСОБА_1 .

14 березня 2018 року між спадкоємцями ОСОБА_7 , а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Договір про поділ спадкового майна, за яким у власність ОСОБА_1 переходить у порядку спадкування 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю (а.с. 112).

14 березня 2018 року на підставі Свідоцтва про право власності за законом, яке було видано Восьмою ДДНК після смерті ОСОБА_7 , позивачу ОСОБА_1 стала належати 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.114).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 березня 2018 року, виданого Восьмою ДДНК після смерті ОСОБА_6 , позивачу ОСОБА_1 стало належати 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.82).

Таким чином, єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 являється позивач - ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (спадкова справа № 12/2018) та після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (спадкова справа № 11/2018) позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить постанова державного нотаріуса Восьмої ДДНК, Хорошманенко Н.С. про відмову у вчиненні вказаної нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документ оформлені належним чином на земельну ділянку на ім`я спадкодавців (а.с.117 на звороті).

Виниклі між сторонами правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року, а у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

За змістом розділу VII Цивільного кодексу (1963р.), та Цивільного кодексу України, не отримання правовстановлюючих документів після прийняття спадщини, на спадкове майно, не є підставою для припинення права на спадщину.

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі, зокрема,одержання їх у спадщину (положення ст.6 Земельного Кодексу в редакції, станом на 24.01.1999 року та станом на 21.03.2000 року).

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, прийняття спадщини (положення ст.81 Земельного Кодексу України в редакції станом на 09.12.2009 року та станом на 08.07.2017 року).

Таким чином, за положенням спеціальних норм, що регулюють відносини з приводу володіння землею та переходу речових прав на неї, зокрема, у порядку спадкування,набуття права власності у порядку спадкування на земельну ділянку не пов`язується з моментом отримання правовстановлюючого документу не земельну ділянку, та залежить виключно від прийняття спадщини.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. (ст.548 Цивільного кодексу в редакції станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ).

За змістом частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР, спадкоємець є таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 560 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави(статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

За змістом статті 30 ЗК України, який був чинним до 01 січня 2002 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах,передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

У свою чергу діючим ЗК України (частина перша статті 81 цього Кодексу) встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни,іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності невстановлена судом. Однією з таких підстав є спадкування майна.

За умовами частин першої-другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності,користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці,що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналізуючи вказані положення норм Закону, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 має право на визнання за нею права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, що призначена для обслуговування житлового будинку, оскільки ОСОБА_5 на законних правах був власником земельної ділянки, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ДПД* №015003 84572002, а його спадкоємці належним чином прийняли спадщину за законом після смерті попереднього власника, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, серія АВЕ №991973,реєстровий номер 1-2599 та Договором про поділ спадкового майна від 4 листопада 1999 року, серія АВЕ №991970, реєстровий номер 1-2603, набувши право власності у встановленому законом порядку на земельну ділянку, одержанням її у спадщину згідно (ст.6 ЗК в редакції станом на 24.01.1999 року - день смерті попереднього власника ОСОБА_5 )

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення).

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року (справа №181/698/14-ц) про визнання права власності, визнання права засновника та визнання права постійного користування земельними ділянками в порядку спадкування Судова палата у цивільних справах зазначила, що відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК України) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК України), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (ст. ст. 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

За таких умов, сам по собі факт того, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не встигли за життя отримати Державний акт про право спільної сумісної власності не землю на підставі Свідоцтва про право на спадщину, не може свідчити про те, що вказаний об`єкт спадщини їм не належав і вони не набули на нього право власності, оскільки як строк для отримання Державного акту, так і строк для реєстрації права та отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (після 01.01.2013р.), законом не обмежений певним проміжком часу. Відповідно й відсутність реєстрації речових прав, набутих у порядку спадкування, не тягне за собою припинення цих прав.

Суд також враховує і той факт, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30 ЗК України, який був чинний до 1 січня 2002 року, так і у чинній редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду,має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Таким чином, спірна земельна ділянка, успадкована ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , увійшла до складу спадщини після їх смерті.

Верховний Суд при розгляді цивільних та господарських справ неодноразово вказував, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficiessolocedit» (Постанова Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 р. у справі № 461/2328/16-ц, Постанова Касаційного господарського суду від 23 листопада 2018 року у справі № 911/3665/16).

4 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду винесла постанову у справі № 910/18560/16, де висловила правову позицію, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Відповідно, принцип «superficiessolocedit» застосовується і у спадкових правовідносинах.

Тобто, успадковуючи об`єкт нерухомості, у спадкоємця одночасно виникає право власності на земельну ділянку, де розташована така нерухомість. Зазначений порядок спадкування закріплений і в ч. 2 ст. 1225 Цивільного кодексу України: до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень», в разі смерті особи підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Суд не може погодитись з твердженнями представника відповідача про те, що ОСОБА_6 не набула у встановленому порядку речові права на 5/6 частин земельної ділянки, оскільки ОСОБА_6 що підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, серія АВЕ № 991973, реєстровий номер 1-2599 остання успадкувала 1/6 частину спірної земельної ділянки та житлового будинку АДРЕСА_1 , а також отримала Свідоцтво про право власності від 04.11.1999р, за реєстровим номером 1-2597, на 1/2 частину (3/6), на частку у спільному сумісному майні подружжя. Таким чином, у сукупності після смерті ОСОБА_5 , вона стала власником 4/6 частин спадкового та спільного майна (земельної ділянки та житлового будинку). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 , а єдиним спадкоємцем за законом та такою, що прийняла спадщину була його мати, ОСОБА_6 . Таким чином після смерті ОСОБА_9 , вона також успадкувала належну йому 1/6 частину земельної ділянки та житлового будинку. Відповідно до змісту Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , до позивача перейшло право власності на 5/6 частин житлового будинку. Враховуючи принцип неподільності житлового будинку та земельної ділянки, закріплений як в Земельному кодексі України, так і в Цивільному кодексі України, беззаперечним є факт переходу права власності на 5/6 частин земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, які викладені вище.

Доводи представника відповідача про відсутність у матеріалах справи інформації щодо спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , спростовуються копіями спадкових справ та виданих Свідоцтв про право на спадщину, які були отримані судом на виконання ухвали суду про витребування доказів, а стосовно можливої наявності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_8 , то даний факт не має відношення для розгляду даної справи, так як згідно Договору від 4 листопада 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої ДДНК Литвиненком І.В., (відповідно до ст. 562 ЦК України, в редакції 1963р.), який був укладений між спадкоємцями ОСОБА_5 : ОСОБА_6 , яка доводилася померлому дружиною, та їх дітьми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , було здійснено поділ спадкового майна, внаслідок чого ОСОБА_8 не набув у власність ані частину житлового будинку, ані частину земельної ділянки, відповідно.

Суд також не може погодитись і з твердженнями представника відповідача в частині пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду з вказаним позовом, оскільки відлік строку позовної давності з дати видачі Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, може застосовуватись виключно у випадках оскарження зазначеної постанови та відповідного звернення до суду, а в даних виниклих між сторонами правовідносинах, позовна давність застосована не може бути, так як право на спадщину виникає з моменту смерті спадкодавця, а термін отримання правовстановлюючих документів законодавством не обмежений.

Враховуючи правові висновки, викладені у вказаних вище постановах Верховного Суду та дотримуючись закріплених у ст. 2 ЦПК України основних засад цивільного судочинства, як то принципів змагальності та диспозитивності, розглядаючи справу в межах доводів та вимог позову, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача у заявлений ним спосіб.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставіст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги клопотання представника позивача, суд залишає судові витрати за ним.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:109:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала йому на підставі свідоцтва про право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 5/6 частини земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:109:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали їй на підставі свідоцтва про право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 (1/6 частини), свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя (1/2 частина) та у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після якого ОСОБА_6 прийняла, проте не оформила спадкових прав (1/6 частина).

Судові витрати по справі залишити за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено 24 січня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук