Рішення

від 20.01.2025 по справі 338/963/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/963/24

20 січня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Битківського Л.М.,

з участю секретаря Чорній К.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 08 травня 2008 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 . Сімейне життя не склалося і рішенням суду від 23 травня 2011 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з відповідачкою. Однак, з кінця 2016 року відповідачка з метою виготовлення робочої візи та працевлаштування почала їздити до Польщі і син залишався на тривалий час проживати із матір`ю відповідачки. З середини 2017 року він забрав сина до себе і з того час вони проживають разом. Відповідачка більшість часу перебуває за межами України з сином зв`язується рідко. Згодом вона вдруге вийшла заміж та наміру повертатись до України не має, оскільки офіційно працевлаштована та легалізована на постійне проживання у Польщі. Син перебуває на повному його утриманні. Рішенням суду з відповідачки присуджено стягнення аліментів на утримання сина, однак станом на час пред`явлення позову матеріальної допомоги від матері дитини на його рахунок не надходить. Протягом тривалого часу відповідачка з дитиною не спілкується та не піклується про сина. Зважаючи на те, що відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не дбає про підготовку до самостійного життя, не цікавиться його станом здоров`я, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, то є всі законні підстави для позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 .

Відповідачка у поданому відзиві вимоги позову не визнала. Вказала, що позивач з дня народження дитини не брав участі у його житті. Приблизно через два місяці після народження сина вона потрапила з дитиною в лікарню і була там аж до восьми місяців. Весь цей час чоловіка з нею не було. Коли їх виписали, дитина була у важкому стані і вони за рекомендацією лікарів вимушені були переїхати в село. Відповідач відмовився від переїзду і залишився у м.Івано-франківську. З цього періоду і до моменту, коли дитині виповнилось 4 роки позивач взагалі ніякої участі в житті дитини не приймав, жодним чином не піклувався про нього, не проявляв зацікавленості у його долі, не дбав про стан здоров`я. При тому, що вона вимушена була просити допомогу у жителів села, які збирали гроші на лікування та реабілітацію сина. Лише на п`ятий рік життя дитини позивач почав періодично відвідувати сина, брати його до себе на вихідні дні. Поза тим нічим іншим дитині не допомагав.

У 2016 році вона була вимушена виїхати на роботу за кордон, щоб забезпечити себе і сина, дитину залишила під опікою своєї матері. Коли вона знайшла у Польщі постійну роботу та стала на ноги, то неодноразово зверталася до позивача з проханням дати дозвіл на виїзд дитини закордон, але він кожного разу відмовляв. З ініціативи позивача син почав проживати з ним. Вона проти цього не заперечувала, оскільки хотіла, щоб зв`язок між батьком та сином укріпився. Проте кожного разу, коли вона приїжджала додому, то забирала дитину до себе, лишалися з ним, разом проводили час, вона приїжджала до школи, робила для дитини дні народження, водила до ігрових кімнат, їздили у парки та на атракціони. У період, коли знову виїжджала до Польщі, то постійно передавала гроші, одяг, солодощі через перевізників сестер та знайомих. Рідше здійснювала грошові перекази на карту. З сином спілкується постійно два-три рази в тиждень. За весь час з 2017 року лише один раз отримала згоду позивача на те, щоб вона могла взяти дитину до себе у Польщу. При цьому неодноразово зверталася до нього, щоб погодився спробувати лікування сина за кордоном. Вважає, що позов є безпідставним, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та застосовується лише у виняткових випадках та за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Вказує, що у неї існує міцний постійний зв`язок з сином, вона брала і надалі братиме участь у його духовному розвитку, матеріальному забезпеченні. За таких обставин, відсутні жодні підстави для позбавлення її батьківських прав і тому в задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з викладених підстав, просили позов задовольнити та позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 . Висновок органу опіки та піклування вважали недостатньо мотивованим і не обгрунтованим, а тому просили оцінити його критично.

Відповідачка та представник відповідачки у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзиві. Додатково відповідачка зазначила, що від виконання своїх батьківських обов`язків не ухиляється і має намір надалі спілкуватися та виховувати сина. На її думку, пред`явлення позову переслідує лише мету позивача створити передумови для того аби уникнути мобілізації. Вона не заперечує того, щоб син, за відсутності згоди позивача на його виїзд закордон та проживання з нею, надалі проживав з батьком. Але категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з`явився. У поданій заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності. Подав суду висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 .

Допитаний малолітній ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що з 2017 року проживає з батьком. З матір`ю підтримує стосунки переважно телефоном, відвідувавв її у Польщі. Мати зараз має іншу сім`ю та ще одну дитину. Він знайомий з своїм братом по матері. Хотів би підтримувати стосунки з матір`ю, однак бажає надалі проживати з батьком.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є батьком народженого у шлюбі з відповідачкою сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2011 року шлюб між сторонами розірвано. Неповнолітнього ОСОБА_5 після розірвання шлюбу залишено на виховання та проживання з матір`ю. Також вказаним рішенням присуджено стягувати із ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 .

07 вересня 2023 року рішенням Богородчанського районного суду припинено стягнення аліментів із ОСОБА_1 та присуджено стягувати аліменти з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 .

Актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 04 квітня 2023 року встановлено, що неповнолітній син ОСОБА_5 проживає разом з батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації, наданої адміністрацією ліцею №10 ОСОБА_5 є учнем 8-В класу, навчається у ліцею з третього класу. Впродовж всього часу навчання дитини класний керівник спілкується тільки з батьком дитини. Мама дитини школу не відвідує, зі слів батька перебуває за кордоном, зв`язок із сином підтримує.

Висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30 грудня 2024 року №1530 , встановлено, що відповідачка хоче спілкуватися з сином, по мірі можливості бере участь у житті дитини, старається матеріально допомагати. З урахуванням інтересів дитини орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення відповідачки батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 .

Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3 зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до п. 18 Постанови позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Відповідно до норм Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.

На переконання суду, наведені позивачем у позовній заяві та повідомлені в судовому засіданні обставини та аргументи в сукупності з поясненнями відповідачки та неповнолітнього сина, дослідженими письмовими доказами, не дають підстави прийняти рішення про задоволення позову.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням поведінки відповідачки, яку вона демонструвала у справі, висловлених заперечень, за відсутності переконливих доказів про умисне ухилення відповідачки від виконання обов`язків щодо виховання дитини, суд вважає, що підстав для позбавлення її батьківських прав на даний час немає. При цьому суд вважає за необхідне вказати відповідачці на необхідність налагодити регулярні стосунки із дитиною та переглянути ставлення до своєї безпосередньої участі у його вихованні на користь активнішої участі у житті дитини.

Виходячи знаведеного, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.150, 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення матері батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовити.

Копію рішення направити сторонам та органу опіки та піклування в особі виконкому Івано-Франківської міської ради.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду безпосереднього протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 січня 2025 року.

Суддя Л.М. Битківський