Рішення

від 15.01.2025 по справі 348/472/24

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 348/472/24

Провадження по справі № 2/354/97/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Єрмак Н.В., за участю секретаря Духович А.-А.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про передачу до земель запасу та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Саламандика А.І., звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 7-ОТГ від 16.01.2021щодо затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки за кадастровим номером 2624080600:01:004:0007у комунальну власність Поляницькій сільській раді.

- Скасувати рішення від 05.04.2021 про державну реєстрацію за Поляницькою сільською радою права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 2624080600:01:004:0007), прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчак Ростиславом Романовичем, за індексним номером 567469481.

- Скасувати запис про державну реєстрацію за Поляницькою сільською радою права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 2624080600:01:004:0007), номер запису про право власності 567469481, вчинену державним реєстратором Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчак Ростиславом Романовичем.

В обгрунтування позову зазначив, що на підставі Розпорядження Надвірнянської районної державної адміністрації від 04.09.2007 року № 226 ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 11.06.2008 серії ЯЕ № 834437. 24.10.2023 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Зареєструвавши своє право власності на земельну ділянку, позивач з допомогою сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_3 , склали Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21.11.2023, згідно якого встановлено, що межі земельної ділянки співпадають з встановленими на місцевості. При встановленні меж земельної ділянки виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624080600:01:004:0007, власником якої є Поляницька сільська рада зареєстрована в Державному земельному кадастрі з помилкою в координатах і частково знаходиться в межах ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер 2624080600:01:004:0008). Було складено схему з відображенням перекриття земельних ділянок, зареєстрованих в Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка з кадастровим номером 2624080600:01:004:0007, власником якої є Поляницька сільська рада, наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 7-ОТГ від 16.01.2021«Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки» була передана у комунальну власність Поляницькій сільській раді, та рішення від 05.04.2021р. про державну реєстрацію за Поляницькою сільською радою права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 2624080600:01:004:0007); прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчак Ростиславом Романовичем, за індексним номером 567469481.

Вважає, що така ситуація порушує право власності позивача на його земельну ділянку. В зв`язку з чим, звернувся до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08.04.2024 відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

25.08.2023 через канцелярію суду представником відповідача Держгеокадастру Михайлом Капусняком подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування зазначив, що згідно відомостей Державного земельного кадастру відсутнє накладання земельної ділянки, що знаходиться у комунальній власності Поляницької сільської ради з кадастровим номером 2624080600:01:004:0007 із земельною ділянкою ОСОБА_1 з кадастровим номером 2624080600:01:004:0008.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Держгеокадастру в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. У відзиві на позовну заяву просив справу розглядати без участі представника Держгеокадастру. В задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача Поляницької сільської ради в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву не надавав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що Розпорядженням Надвірнянської районної державної адміністрації від 04.09.2007 року № 226 ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 11.06.2008 серії ЯЕ № 834437.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.10.2023 ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0,7286 га, що розташована за межами населеного пункту с.Бистриця Бистрицької сільської ради, урочище «Рафайловець» (Прилука) Надвірнянського району Івано-Франківської області, що надана для веденння селянського господарства, кадастровий номер: 2624080600:01:004:0008.

Актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21.11.2023, встановлено, що межі земельної ділянки співпадають з встановленими на місцевості. Виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624080600:01:004:0007, власником якої є Поляницька сільська рада зареєстрована в Державному земельному кадастрі з помилкою в координатах і частково знаходиться в межах ділянки ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Пунктом «г» частини 1статті 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вирішуючи позов по суті, суд також звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд, тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу в разі, якщо сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч.1 ст.103 ЦПК України).

Позивач вважає, що у матеріалах справи достатньо доказів для встановлення обставин наявності перекриття земельних ділянок, відповідних клопотань про призначення судової експертизи не заявлено, та висновків експерта з цього приводу суду не надано.

Статтею 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Отже, доводи позову на належних засобах доказування не ґрунтуються.

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав як користувача земельної ділянки, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на їх недоведеність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, - вирішив :

В задоволенні позовувідмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Поляниця. Відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, вул. Академіка Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ.

Повний текст виготовлений 24.01.2025.

Суддя: Н.В. Єрмак