Рішення

від 22.01.2025 по справі 635/7334/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.01.2025

Справа № 635/7334/24

Провадження № 2/635/2055/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - суддіДаниленко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Загайко Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Універсальна біржа «Україна», про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 ( далі ОСОБА_2 ), третя особа Універсальна біржа «Україна», в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку готовністю 80 % з надвірними будівлями: вбиральня літ. «В», огорожі № 1, № 4, № 5, що розташовані по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 - «Продавцем», що діяла через брокера № 1 біржової агенції «Прима» ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 - «Покупцем», що діяла через брокера № 1 біржової агенції «Центр» ОСОБА_4 з іншої сторони, підписаний та зареєстрований на Харківській товарній біржі 05.11.1998 за № Н8-876.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначила, що 05.11.1998 міжвідповідачем,яка діялачерез брокера№ 1біржової агенції«Прима» ОСОБА_3 з однієїсторони тапозивачем,що діялачерез брокера№ 1біржової агенції«Центр» ОСОБА_4 з іншоїсторони укладенодоговір купівлі-продажунедобудований житловийбудинок готовністю80%з надвірнимибудівлями.Договір купівлі-продажуН8-876від 05листопада 1998року бувпідписаний посвідченийна Біржінерухомості таосновних фондів«Україна».Відповідно доумов договору ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 вищезазначений житловийбудинок знадвірними будівлямиза обумовленусторонами правочинусуму 15540грн.05.05.1999після завершеннябудівництва будиноквведено вексплуатацію.На підставідоговору купівліпродажу таакту прозакінчення будівництва,введення вексплуатацію КПХарківське міжміськебюро технічноїінвентаризації запозивачем зареєстрованеправо власностіна житловийбудинок.Після набуттяправа власностіна житловийбудинок позивачприватизувала земельнуділянку на якійрозташований житловийбудинок.Проте,позивач позбавленаможливості розпоряджатисяналежним їймайном шляхомукладення будь-якогоцивільно-правовогодоговору,оскільки правовстановлюючийдокумент наце майноне відповідаєвимогам ст.657ЦК України,а саме-укладений набіржі нерухомостідоговір купівлі-продажунотаріально непосвідчений. Для вирішення цього питання позивач змушена звернутися до суду із позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24.07.2024 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні, задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.11.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в підготовче засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце повідомлялася своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомила, судом направлені копії позовної заяви з доданими до неї документами із ухвалою про відкриття провадження у справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Відповідачка у встановлений судом строк відзив зі всіма доказами, що підтверджують заперечення проти позову, відповідно до положень ст. 178 ЦПК України, не надала, зустрічний позов не пред`явила.

Згідно з ч. 8ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

За загальним правилом частини першоїстатті 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першійстатті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою ним у письмовій заяві про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннямиЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина другастатті 247 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1ст.4ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1ст.81ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 05.11.1998 між ОСОБА_2 , яка діяла через брокера № 1 біржової агенції «Прима» ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_5 , що діяла через брокера № 1 біржової агенції «Центр» ОСОБА_4 з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу недобудований житловий будинок готовністю 80 % з надвірними будівлями: вбиральня літ «В», огорожі №1, №4, №5, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Договір купівлі-продажу Н8-876 від 05.11.1998 був підписаний та посвідчений на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна». Відповідно до умов договору ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_5 придбала житловий будинок готовністю 80 % з надвірними будівлями: вбиральня літ «В», огорожі №1, №4, №5, що розташовані по АДРЕСА_1 за обумовлену сторонами правочину суму 15540 грн.

Умови договору сторонами виконані в повному обсязі.

Після завершення будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , будинок введено в експлуатацію про що складено відповідний акт від 05.05.1999.

19.05.1999 комунальним підприємством Харківське міжміське бюро технічної інвентаризації за позивачем зареєстроване право власності на житловий будинок, про що зроблено відповідний запис у реєстраційній книзі №23 за реєстровим № 3018.

Набувши право власності на житловий будинок його власник ОСОБА_5 , зареєструвалась за вказаною адресою.

19.07.1999 позивач приватизувала земельну ділянку, на якій розташований будинок, що підтверджується державним актом серія ХР 25-20-92081 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,118 га.

Правовідносини між сторонами у справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 1963 року, який діяв на момент укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири.

Відповідно до ст.153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За приписами ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10.12.1991 в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1998 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

У відповідності до ч.2ст.47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору, постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, на момент укладання Договору купівлі-продажу вказаного будинку був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржею, визнавались дійсними, а сам правочин було вчинено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства. В подальшому до ЦК Української РСР 1963 року були внесені зміни, відповідно до яких угоди щодо відчуження нерухомого майна підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Разом з тим, у відповідності зі ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на момент виникнення правовідносин, при укладені договорів купівлі-продажу нерухомого майна потрібна нотаріальна форма договору, якщо хоча б одна зі сторін договору є громадянин України.

Згідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України (у редакції 1963 року) та ст. 220 ЦК України (у редакції 2003 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

При вчиненні договору купівлі-продажу будинку дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будинку. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, укладений на біржі, пройшов відповідну державну реєстрацію, але не посвідчений нотаріально і на даний час провести нотаріальне посвідчення правочину неможливо, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Універсальна біржа «Україна» про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку готовністю 80 % з надвірними будівлями: вбиральня літ. «В», огорожі № 1, № 4, № 5, що розташовані по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 - «Продавцем», що діяла через брокера № 1 біржової агенції «Прима» ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 - «Покупцем», що діяла через брокера № 1 біржової агенції «Центр» ОСОБА_4 з іншої сторони, підписаний та зареєстрований на Харківській товарній біржі 05 листопада 1998 року № Н8-876.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості, що не проголошуються:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 ,останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа - Універсальна біржа «Україна», ЄДРПОУ: 23331780, місце знаходження: м. Харків, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 4-й під`їзд, 3-й поверх.

Суддя Т.П.Даниленко