Рішення

від 24.01.2025 по справі 646/7971/24

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/7971/24

№ провадження 2/646/616/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.25 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Благої І.С.,

з участю секретаря судового засідання Волікової Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт+» про стягнення заробітної плати за час щорічної відпустки,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Поліпласт+» на її користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі за час щорічної відпустки в сумі 110054 грн 33 коп.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначено,що позивачкапрацювала вТОВ «Поліпласт+»з 01.11.2009та займалапосаду замісникаголовного бухгалтера.З 01.01.2024за сумісництвомпосад виконувалаобов`язки касира.Наказом №34-Овід 17.06.2024року позивачцінадано щорічнувідпустку терміномна 277календарних дняз 17.06.2024року. В цей же день позивачці стало відомо, що власник підприємства підготував документи на передачу його корпоративних прав іншій особі, яка не має відношення до ТОВ «Поліпласт+» та плануються зареєструвати зміни до реєстраційних документів і всім працівникам рекомендовано звільнитися за власним бажанням. Позивачка звернулась до керівника підприємства з заявою про звільнення. Наказом № 5-К від 17.06.2024 позивачку звільнено з 20.03.2025 року із займаної посади відповідно до ст. 38 КЗпП. Однак відповідачем не була виплачена позивачу нарахована сума за час щорічної відпустки.

Рух справи

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.07.2024 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

У відповідності дост. 178 ЦПК Українивідповідач своїми правами подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористався.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5ст. 279 ЦПК Україниза наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

14 листопада 2005 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ «Поліпласт+» на посаду бухгалтеру, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 (наказ № 34-К від 14.11.2005 року).

01 листопада 2009 року ОСОБА_1 була переведена на посаду замісника головного бухгалтеру (наказ № 15-К від 30.10.2009 року ТОВ «Поліпласт+»).

Відповідно до наказу ТОВ «Поліпласт+» № 14-К від 29.12.2023 року на ОСОБА_1 з 01.01.2024 року були покладені обов`язки касира за сумісництвом з основним місцем роботи та встановлено доплату (надбавку) за сумісництво в розмірі 50% від тарифного окладу сумісницької посади.

З наказу ТОВ «Поліпласт+» № 34-О від 17.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 надано щорічну відпустку терміном на 277 календарних дня з 17 червня 2024 року.

Наказом ТОВ «Поліпласт+» № 5-К від 17.06.2024 року, ОСОБА_1 звільнена з займаної посади з 20.05.2025 року згідно з ст. 38 КЗпП України.

З розрахункового листа працівника ОСОБА_1 за період червня 2024 року вбачається, що позивачу були нараховані виплати щорічної відпустки за червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, березень 2025 року та в поточному місяці підлягають виплати у розмірі 110054,33 грн.

В той же час, ТОВ «Поліпласт+» не виплатила позивачці суму нарахованої виплати щорічної відпустки за червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, березень 2025 року у розмірі 110054,33 грн.

Відповідачем не було надано суду доказів на спростування вищевказаних обставин.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із ч. 1 ст. 3, 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відпустки» державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно зі ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Відповідно до ст. 74 КЗпП громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону. (ст. 2 Закону України «Про відпустки»).

Позивачка перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Поліпласт+», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Статтею 6 Закону України «Про відпустки» визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі: 1) порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина десята статті 10 цього Закону); 2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина перша статті 21 цього Закону). Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці (ст. 11 Закону України «Про відпустки»).

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Системний аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що держава гарантує право працівника на відпочинок, зокрема шляхом надання щорічної основної відпустки тривалістю не менше 24 дні, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Також закон, з метою гарантування права працівника на відпочинок, забороняє ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Стаття 3 ЗУ «Про відпустки» передбачає, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Матеріалами справи встановлено, що позивачці була надана невикористана щорічна відпустка з наступним звільненням, що підтверджується наказами ТОВ «Поліпласт+» № 34-О від 17.06.2024 та № 5-К від 17.06.2024 року.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про відпустки», заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

З розрахункового листа позивачки за період червня 2024 року вбачається, що працівнику ОСОБА_1 були нараховані виплати щорічної відпустки за червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, березень 2025 року та в поточному місяці підлягають виплати у розмірі 110054,33 грн.

Однак відповідачем не виплачено позивачці заробітну плату за весь час відпустки до початку відпустки.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов?язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У справах, що випливають з трудових відносин тягар доказування правомірності прийнятих рішень, вчинених дій покладається, як правило, на роботодавця (Постанова ВС від 13.11.19 у справі № 207/1385/16-ц).

Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з ТОВ «Поліпласт+» невиплаченої заробітної плати за весь час відпустки.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положеньст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.10,12,13,76,81,82,247,259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Поліпласт+», ЄДРПОУ 314225867 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість по заробітній платі за весь час відпустки у розмірі 110054 (сто десять тисяч п`ятдесят чотири) гривень 33 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Поліпласт+», ЄДРПОУ 314225867 на користь держави судовий збіру розмірі1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальність «Поліпласт+», ЄДРПОУ 314225867, місце знаходження: 02094, м. Київ, пр. Каденюка Леоніда, буд. 23.

Суддя І.С. Блага