Рішення

від 25.11.2024 по справі 945/124/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/124/22

Провадження № 2/945/193/24

Рішення

ІменемУкраїни

15 листопада 2024 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря судового засідання Карабут В.В.;представника позивача ОСОБА_1 -Хорошева В.В., розглянув у відкритомусудовому засіданнів м.Миколаєві цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її витребування та повернення позивачу; припинення речового права оренди земельної ділянки; скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, -

встановив:

28 січня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 8,4471 га, кадастровий номер - 4824282000:07:000:0082, яка розташована на території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, шляхом її витребування та повернення позивачу; припинення речового права відповідача оренди земельної ділянки; скасування державної реєстрації права відповідача оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 березня 2015 року, йому, на праві приватної власності належить земельна ділянка, загальною площею 8,4471 га, кадастровий номер - 4824282000:07:000:0082, яка розташована на території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

15 грудня 2021 року від приватного нотаріуса ОСОБА_3 ОСОБА_2 дізнався про реєстрацію 27 листопада 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Договору оренди земельної ділянки, нібито укладеного 18 листопада 2021 року між ним, як орендодавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське, як орендарем.

Копію вказаного вище договору оренди земельної ділянки, який міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом вручено ОСОБА_2 , для ознайомлення.

Згідно з п. 1 Договору оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, з кадастровим номером - 4824282000:07:000:0082, яка розташована на території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Пунктом 8 вказаного вище договору, визначено, що договір укладено на 7 (сім) років, з правом автоматичного поновлення.

У позовній заяві ОСОБА_2 вказувавна те,що жоднихправочинів із Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське він не укладав; не схвалював і не підписував Договір оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року, а тому вважає вказаний вище договір невчиненим та неукладеним.

У зв`язку з тим, що у ОСОБА_2 була відсутня можливість вирішення спору у позасудовому порядку, він просив суд: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом її витребування та повернення; припинити речове право оренди земельної ділянки; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Оскільки позовназаява невідповідала вимогам ч.4ст.177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ухвалою суду від 02 лютого 2022 року позов ОСОБА_2 залишено без руху, та ОСОБА_2 надано десятидений строк для усунення недоліків, який рахувався з дня отримання ним копії вказаної ухвали.

18 лютого 2022 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_2 подав на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області квитанцію № ПН 2942 від 18 лютого 2022 року про сплату ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1984 грн. 80 коп., згідно з ухвалою суду від 02 лютого 2022 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її витребування та повернення позивачу; припинення речового права відповідача оренди земельної ділянки; скасування реєстрації права відповідача оренди земельної ділянки. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

13 грудня 2022 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення його до участі у справі, як правонаступника позивача ОСОБА_2 та залучення ОСОБА_2 до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Обґрунтовуючи своє клопотання, ОСОБА_1 вказував на те, що 22 листопада 2022 року між ним та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі - продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 232, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М. За вказаним вище договором ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку, загальною площею 8,4471 га, кадастровий номер - 4824282000:07:000:0082, місце розташування - Миколаївська область, Миколаївський район, Кривобалківська сільська рада. Право власності ОСОБА_1 на зазачену вище земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на те, що правонаступником прав та обов`язків ОСОБА_2 є ОСОБА_1 і рішення суду у даній справі може вплинути на його права та обов`язки, ОСОБА_1 просив суд залучити його до участі у даній справі, як правонаступника прав та обов`язків ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 залучити до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі, як правонаступника позивача ОСОБА_2 та залучення ОСОБА_2 до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

До участі у цивільній справі № 945/124/22 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її витребування та повернення позивачу; припинення речового права відповідача оренди земельної ділянки; скасування реєстрації права відповідача оренди земельної ділянки, залучено правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

В іншій частині клопотання ОСОБА_1 відмовлено.

10 жовтня 2023 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надішло клопотання про витребування від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське оригіналу Договору оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 , з однієї сторони, і орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське, з другої сторони, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4824282000:07:000:0082, яка розташована на території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Також позивач просив викликати у судове засідання свідка ОСОБА_2 , який, на думку позивача, може дати свідчення по суті справи.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2024 року постановлено: закрити підготовче провадження у цивільній справі № 945/124/22 та призначити справу до судового розгляду; задовольнити клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик у судове засідання свідка ОСОБА_2 ; витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське оригінал Договору оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_2 , з однієї сторони, і орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське, з другої сторони, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4824282000:07:000:0082, яка розташована на території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

09травня 2024року наелектронну адресусуду відпредставника відповідачаТовариства зобмеженою відповідальністю«Сільськогосподарське Виробничепідприємство Миколаївське-Євтєєвої ТетяниВолодимирівни надійшлоклопотання проучасть представникавідповідача усудових засіданняхв режимівідеоконференції позамежами приміщеннясуду звикористанням власнихтехнічних засобів.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2024 року задоволено клопотання Євтєєвої ТетяниВолодимирівни - представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське про участь представника відповідача у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Постановлено проводити судові засідання з розгляду цивільної справи № 945/124/22 у режимі відеоконференції з представником відповідача поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

15 травня 2024 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від Євтєєвої Тетяни Володимирівни - представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача заперечувала проти позову та просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, при цьому його представник Хорошев Вадим Васильович у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився. Своїм правом брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua, представник відповідача не скористався.

Згідно з положеннями ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Статтею 178 ЦПК України врегульовано порядок надання відзиву.

Так, відповідно до ч. 4, п. 2) ч. 5 ст. 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Згідно з п.п. 59, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" (далі - Правила) внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Крім цього, згідно з вказаними Правилами підтвердженням надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, а підтвердженням переліку відправлених документів є опис вкладення встановленої форми.

Отже, допустимими доказами відправлення відповідачем відзиву на позовну заяву та доданих до нього доказів, в розумінні наведених норм, є саме касовий чек або розрахункова квитанція та опис вкладення, які є беззаперечним доказом направлення адресату зазначених у описі документів.

Відовідачем до відзиву не додано документу, що підтверджує надіслання (надання) відзиву позивачу.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06 вересня 2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Таким чином, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь - який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Неподання відповідачем до суду належних доказів направлення позивачу відзиву, порушує визначені законом засади змагальності та рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє позивача можливості своєчасно ознайомитись з відповідним відзивом на позов, надати свої доводи і заперечення.

З огляду на викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами та не бере до уваги заперечення проти позову, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Суд допитав у судовому засіданні 11.09.2024 свідка ОСОБА_2 , заслухав у судовому засіданні 15.11.2024 ОСОБА_4 - представника позивача ОСОБА_1 , дослідив матеріали справи і встановив таке:

На підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 березня 2015 року ОСОБА_2 , на праві приватної власності належала земельна ділянка, загальною площею 8,4471 га, кадастровий номер - 4824282000:07:000:0082, яка розташована на території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 9).

Вказана інформація підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 35511790 від 26 березня 2015 року (а. с. 10 і на звороті).

З копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 296740552 від 27 січня 2022 року слідує, що земельна ділянка, загальною площею 8,4471 га, кадастровий номер - 4824282000:07:000:0082, яка розташована на території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське, на підставі Договору оренди землі від 18 листопада 2021 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське.

Підстава внесення запису: Рішення про дежавну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62044591 від 03 грудня 2021 року, ОСОБА_5 , Баштанська районна державна адміністрація Миколаївської області (а. с. 11 - 12).

В матеріалах справи міститься копія Договору оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське, а також копія акту приймання - передачі земельної ділянки від 18 листопада 2021 року, за яким орендодавець, в особі власника земельної ділянки ОСОБА_2 , передав, а орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське, в особі директора Худенка Олександра Юрійовича, прийняв в натурі, на місцевості земельну ділянку, загальною площею 8,4471 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а. с. 13 - 15, 16).

22 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі - продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 232, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М.

За вказаним вище договором від 22 листопада 2022 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку, загальною площею 8,4471 га, кадастровий номер - 4824282000:07:000:0082, без зміни меж та цільового призначення, без забудов, місце розташування - Миколаївська область, Миколаївський район, Кривобалківська сільська рада (а. с. 30 - 31).

Згідно з копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 315806549 від 22 листопада 2022 року право власності на спірну земельну ділянку, загальною площею 8,4471 га, кадастровий номер - 4824282000:07:000:0082, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування - Миколаївська область, Миколаївський район, Кривобалківська сільська рада, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (а. с. 52 і на звороті).

Оригіналу Договору оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року, укладеного міжорендодавцем ОСОБА_2 та орендаремТовариством зобмеженою відповідальністю«Сільськогосподарське Виробничепідприємство Миколаївське, сторони та їхні представники суду не представили.

З відомостей, які містяться у витягах з Державних реєстрів, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи, слідує, що відповідач використовує земельну ділянку з кадастровим номером 4824282000:07:000:0082, яка належить ОСОБА_1 , і перебуває в оренді у Товаристваз обмеженоювідповідальністю «СільськогосподарськеВиробниче підприємствоМиколаївське, на підставі Договору оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року до 18 листопада 2028 року, укладення якого категорично заперечується позивачем ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 - попереднім власником вказаної вище земельної ділянки.

У судовому засіданні 11.09.2024 свідок ОСОБА_2 дав такі показання: йому, на праві приватної власності належала, у тому числі, земельна ділянка, загальною площею 8,4471 га.

У грудні 2021 року від приватного нотаріуса, до якого свідок ОСОБА_2 звернувся з метою продажу земельної ділянки, він дізнався про реєстрацію 27 листопада 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Договору оренди земельної ділянки, нібито укладеного 18 листопада 2021 року між ним, як орендодавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське, як орендарем.

Такий правочиніз Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське він не укладав; не схвалював; Договір оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року, а також Акт приймання - передачі земельної ділянки від 18 листопада 2021 року не підписував.

Водночас, свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що він укладав договір оренди, належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, але цей договір був укладений ним раніше, з іншим орендарем.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1, п. п. 1), 4) ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06 жовтня 1998 року (далі - Закон № 161-XIV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону № 161-XIV, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону № 161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону №161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Разом з цим, правочином - є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

У частині 1 статті 215 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині 1 статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з положеннями абз. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що: підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Вимоги ухвали суду від 29 січня 2024 року, в частині витребування від відповідача оригіналу Договору оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року, яку відповідач отримав 25 березня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а. с. 172), відповідач не виконав.

Водночас, копію вказаної вище ухвали від 29 січня 2024 року судом направлено представнику відповідача Євтєєвій Тетяні Володимирівні, за адресою зазначеною в Ордері на надання правничої (правової) допомоги, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 94).

Направлена на адресу представника відповідача ухвала суду від 29 січня 2024 року повернута на адресу суду 05 березня 2024 року, додатком до конверта з ухвалою суду є довідка укрпошти про причини повернення/доставлення з поміткою - конверт повертається за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що з текстом ухвали суду від 29 січня 2024 року, у тому числі, представник відповідача ознайомився 19 березня 2024 року, про що представник відповідача зазначив у своєму клопотанні та закріпив власним підписом (а. с. 148).

При цьому, як вже зазначалося вище, вимоги ухвали суду від 29 січня 2024 року, в частині витребування від відповідача оригіналу Договору оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року, відповідач не виконав. Водночас, відповідач, як сторона спірного договору мав би зберігати примірник цього договору протягом всього строку його дії.

Разом з цим, оригінал договору оренди земельної ділянки витребовувався, з метою призначення судової почеркознавчої експертизи, для підтвердження чи спростування обставини щодо підписання спірного договору ОСОБА_2 .

Водночас, за відсутності оригіналу спірного договору проведення почеркознавчої експертизи неможливе.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з цим, порядок призначення судової експертизи у науково - дослідних судово - експертних установах Міністерства юстиції України, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково - методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно - правовими актами з питань судової експертизи.

Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, при цьому стороною не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань, у зв`язку з чим, у справі слід було призначити судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з ч. 4, п. п. 3-5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду (Касаційний цивільний суд) від 24 листопада 2021 року №761/27802/19.

В роз`ясненнях, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», вказано на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз.

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Доведення такої обставини, як виконання підпису від імені ОСОБА_2 в Договорі оренди земельної ділянки від 18 листопада 2021 року тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою, має істотне значення для вирішення цієї справи, зазначений факт може бути встановлено чи спростовано, шляхом отримання результатів почеркознавчої експертизи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Під час розгляду справи позивач, заперечуючи проти існування договору оренди земельної ділянки, просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, при цьому, враховуючи те, що відповідачем не було надано предмет дослідження, судом не було задоволено таке клопотання позивача.

Згідно з положеннями ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки відповідач ухилився від надання суду доказів укладення 18 листопада 2021 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське, як орендарем, Договору оренди земельної ділянки, що унеможливлює встановлення факту укладення такого договору, а також ураховуючи те, що цей доказ має суттєве значення у справі, суд визнає обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, а саме те, що ОСОБА_2 вказаний вище правочин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське не укладав та не підписував.

Тобто, ОСОБА_2 не виявляв свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, а відтак правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Доказів на спростування доводів позивача судом не встановлено і відповідачем суду не представлено.

16 червня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 145/2047/16-ц, в якій висловлено думку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено (не підписано)), не підлягає визнанню недійсним.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, позаяк цей спосіб захисту є неефективним. Натомість ефективним способом захисту права, в контексті фактичних обставин справи № 145/2047/16-ц є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов.

Таким чином, зі змісту вказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду слідує, що залежно від фактичних обставин справи, належними способами захисту прав власника майна, що є предметом неукладеного (непідписаного) договору, слід розглядати звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, або про повернення такого майна як безпідставно набутого.

Оскільки відповідачем використовується земельна ділянка, яка належить позивачу, без відповідної правової підстави, позивач як власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном згідно зі статею 391 ЦК України.

Тому слід усунути позивачу перешкоди у користуванні, належною йому на праві власності, земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки від відповідача та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачеві.

Відповідно до положень статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Зазначеною нормою закону визначено можливість скасування державної реєстрації прав судовим рішенням.

У зв`язку з відсутністю підстав набуття відповідачем права оренди спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку про необхідність скасування державної реєстрації цього права.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а порушене право власності позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку, підлягає захисту.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір, сплачений ОСОБА_2 при поданні позову за квитанцією № ПН 341 від 28 січня 2022 року, у розмірі 992 грн. 40 коп., а також судовий збір, сплачений ОСОБА_2 за квитанцією № ПН 2942 від 18 лютого 2022 року, у розмірі 1984 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її витребування та повернення позивачу; припинення речового права оренди земельної ділянки; скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське (код ЄДРПОУ 41489873; місце розташування: вул. Польова, 1, с. Весняне, Миколаївського району Миколаївської області) земельної ділянки,загальною площею8,4471га,з кадастровимномером 4824282000:07:000:0082,з цільовимпризначенням -для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,місце розташування-Миколаївська область,Миколаївський район,Кривобалківська сільськарада,яке виниклоу Товаристваз обмеженоювідповідальністю «СільськогосподарськеВиробниче підприємствоМиколаївське напідставі Договору оренди землі від 18 листопада 2021 року, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське земельної ділянки, загальною площею 8,4471 га, з кадастровим номером 4824282000:07:000:0082, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування - Миколаївська область, Миколаївський район, Кривобалківська сільська рада, яке виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське на підставі Договору оренди землі від 18 листопада 2021 року.

Усунути перешкоди у користуванні, належною на праві власності ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), земельною ділянкою, загальною площею 8,4471 га, з кадастровим номером 4824282000:07:000:0082, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування - Миколаївська область, Миколаївський район, Кривобалківська сільська рада, шляхом витребування земельної ділянки, загальною площею 8,4471 га, з кадастровим номером 4824282000:07:000:0082, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування - Миколаївська область, Миколаївський район, Кривобалківська сільська рада, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське на користь ОСОБА_1 та повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське земельної ділянки, загальною площею 8,4471 га, з кадастровим номером 4824282000:07:000:0082, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування - Миколаївська область, Миколаївський район, Кривобалківська сільська рада, ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське Виробниче підприємство Миколаївське (код ЄДРПОУ 41489873; місце розташування: вул. Польова, 1, с. Весняне, Миколаївського району Миколаївської області) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений ОСОБА_2 при поданні позову за квитанцією № ПН 341 від 28 січня 2022 року, у розмірі 992 грн. 40 коп., а також судовий збір, сплачений ОСОБА_2 за квитанцією № ПН 2942 від 18 лютого 2022 року, у розмірі 1984 грн. 80 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова

Повне рішення складено 25 листопада 2024 року