Рішення

від 16.01.2025 по справі 484/5175/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/5175/24

Провадження № 2-о/484/11/25

Рішення

іменем України

16.01.2025 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Максютенко О.А.

за участю: секретаря судового засідання Завірюха В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: управління державної міграційної служби в Миколаївській області про встановлення юридичних фактів

встановив

17.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку обґрунтував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с/з «Горковський» Ленінградського району Кокчетавської області, Казахстанської РСР, згодом разом з батьками та братом переїхали до України.

01.09.1974 року він вступив до середньої школи №17 м.Первомайська Миколаївської області та закінчив її в 1973 році. В 1979 році отримав водійське посвідчення. 21.10.1979 року був прийнятий на роботу в Первомайське автотранспортне підприємство №2063. 04.10.1979 року він був прийнятий на роботу до Первомайського ПУВГ, про що свідчить відповідний запис в трудовій книжці. Паспорт зразка 1974 року він отримав після проголошення 24.08.1991 року незалежності України.

Так, 05.05.1999 року йому було Первомайською ОДПІ видано довідку про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_1 , що підтверджує той факт, що він мав паспорт.

В період з 11.04.1983 року по 09.11.1992 року він працював на Кіровському виробничому геологічному об`єднанні «Полева партія №46». Вказане є підтвердженням факту постійного проживав та працював на території України.

Коли саме він загудив паспорт не пам`ятає.

В травні 2024 року він звернувся до Первомайського відділу УДМС в Миколаївській області із заявою про видачу паспорта громадянина України, де йому було роз`яснено, що оскільки він не був документований паспортом громадянина України, то йому слід звернутися до суду та встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.

Зазначає, що рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року йому необхідне для отримання паспорту громадянина України. Встановлення даного факту є підставою для оформлення належності до громадянства України, а оскільки іншого порядку чинним законодавством України не передбачено, тому він звертається із даною заявою до суду.

На підставі викладеного заявник просив суд встановити факт постійного його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

Крім того, просить встановити факт його народження та встановлення особи, які йому необхідно для отримання паспорту громадянина України.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року заяву було залишено без руху.

21.10.2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Заявник до суду надав заяву про слухання справи у його відсутність, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Зацікавлена особа: Управління державної міграційної служби в Миколаївській області в особі Первомайського відділу УДМС про слухання справи повідомленні належним чином.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, посилається на наступні докази на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в «с/з Горьковский Ленінградського району Кокчетавської області Казахстанської РСР», мав паспорт серії НОМЕР_2 виданого «Железнодорожное ГОВД г.Семферополь», вказане вбачається з копії екзаменаційної карти водія від 05.05.1979 року виданої на ім`я заявника ОСОБА_1 .

01.09.1964 року ОСОБА_1 , 13.08.1957 року вступив до середньої школи №17 міста Первомайська Миколаївської області та закінчив її у 1973 році, що встановлено довідкою Первомайської гімназії №10.

04.05.1979 року ОСОБА_1 пройшов курси водія та отримав свідоцтво водійське категорії «В-С» при Первомайській автошколі, що підтверджується екзаменаційною карткою водія від 05.05.1979 року.

З архівної довідки Первомайської міської ради Миколаївської області від 02.07.2024 року №3.3-30/К-312 вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 03.10.1979 року до Первомайського виробничого управління водопровідного господарства.

З довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 05.05.1999 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Згідно копії Трудової книжки серії НОМЕР_3 від 02.11.1978 року заповненої на ім`я ОСОБА_1 , заявник значиться ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 21.10.1978 року по 31.03.1999 рік працював різноробочим на різних підприємствах.

02.04.2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Первомайського відділу УДМС ДМСУ УДМС в Миколаївській області із заявою про видачу паспорта громадянина України. Листом від 01.06.2024 року Первомайський відділу Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області заявнику було повідомлено про відмову в оформленні паспорта громадянина України на підставі п.100 підп.6 Постанови №302 КМУ від 25.03.2015 року та ст.3 п.1,2 ЗУ «Про громадянство України». Також роз`яснено, що для отримання паспорта громадянина України йому слід звернутись до суду та встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.

Враховуючи те, що заявник має намір встановити належність до громадянства України з підстав, визначених в Законі України «Про громадянство», встановлення факту його постійного проживання станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 на території, яка стала територією України, має юридичне значення для заявника та породжує для нього юридичні наслідки, так як встановлення вказаного факту в судовому порядку надає йому право подати заяву про набуття громадянства України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч.1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку ч.2 ст. 315 ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення юридичних фактів, у тому числі, й постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, або станом на 13.11.1991, який має юридичне значення.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Стаття 1 Закону України «Про громадянство України» дає визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах», а саме: проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні; безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, і в своїй сукупності підтверджують факт постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 та станом на 13.11.1991.

За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання на території України, який просить встановить заявник, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо встановлення факту особи ОСОБА_1 та встановлення факту його народження, то суд зазначає, що дані вимоги задоволенню не підлягають.

Встановлення факту народження особи в судовому порядку проводиться для реєстрації особи та виконання зобов`язання державного органу реєстрації актів цивільного стану зареєструвати особу з відповідним записом до книги реєстрації актів цивільного стану та видачою свідоцтва. Відповідно до вимог ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Заявником не подано доказів на підтвердження того, що до звернення до суду він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Вимога заявника про встановлення юридичного факту тотожності особи взагалі не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки суперечить ст.315 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 258, 259, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд

ухвалив

заяву задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця з/с Горковський Ленінградського району, на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.01.2025 року.

Суддя: