Рішення

від 23.01.2025 по справі 931/912/24

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/912/24

Провадження № 2/931/68/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

12грудня 2024року позивачнадіслав всуд позовдо ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . З цього дня відкрилася спадщина на її майно, яке складається із житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 1,8878 га, що розташована за адресою: Волинська область, Володимирський (колишній Локачинський) район, Козлівська сільська рада, кадастровий номер 0722483400:05:000:0516. За життя 30 липня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, який зареєстровано в реєстрі за № 24, у якому заповіла ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,8878 га. Також 30.07.2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, який зареєстровано в реєстрі за № 25, у якому заповіла ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями. 24 травня 2016 року на підставі заяви позивача про прийняття спадщини в Локачинській державній нотаріальній конторі Волинської області була відкрита спадкова справа № 96/2016 до майна померлої ОСОБА_3 . 12 квітня 2019 року на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,8878 га. 04 грудня 2024 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою, в якій просив видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що в АДРЕСА_1 , проте у його видачі було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів та запропоновано звернутися до суду для встановлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що є предметом даного позову.

Просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також судові витрати залишити за ним.

Ухвалою судді від 24 грудня 2024 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23 січня 2025 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку SMS на номер телефону, зазначений у поданій позивачем заявці (а.с. 44, 54). Одночасно із позовною заявою позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю (а.с. 45).

Відповідач у судове засідання не з`явився також, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. 03 січня 2025 року від ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку надійшла заява, у якій позовні вимоги ОСОБА_1 визнає повністю та просить суд розглядати справу у його відсутність (а.с. 56).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, копії матеріалів спадкової справи № 96/2016 до майна померлої ОСОБА_3 , суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Твориничі Локачинського району Волинської області, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 25 листопада 2015 року виконавчим комітетом Козлівської сільської ради Локачинського району Волинської області (а.с. 6, 16 на звороті).

Після її смерті відкрилася спадщина.

Із довідки Козлівської сільської ради Локачинського району Волинської області № 85 виданої у 2016 році вбачається, що на території сільської ради знаходиться спадкове майно, яке належало померлій ОСОБА_3 , яка проживала в селі Твориничі Локачинського району Волинської області і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складається з житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 . У володіння спадковим майном протягом шести місяців після смерті ОСОБА_3 фактично вступив ОСОБА_1 , який на день смерті її проживав та був зареєстрований і на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт від імені померлої посвідчувався 30.07.2014 року і зареєстрований в реєстрі за №25 (а.с. 16).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено ч.1 ст.1217 ЦК України.

Як вбачається із спадкової справи № 96/2016, 30 липня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчено секретарем Козлівської сільської ради Локачинського району Волинської області Новосад С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 25, що підтверджується копією заповіту та копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 43956799 від 24.05.2016 року. Згідно заповіту ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 (а.с. 24).

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно частин 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

24 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Локачинської державної нотаріальної контори Волинської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , на підставі якої нотаріус завів спадкову справу № 96/2016 до майна померлої ОСОБА_3 (а.с. 15 на звороті).

Таким чином, ОСОБА_1 прийняв спадщину, подавши відповідну заяву в строк, встановлений статтею 1270 ЦК України.

Крім того, із матеріалів спадкової справи вбачається, що також спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , якому спадкодавиця заповіла земельну частку (пай), що підтверджується заповітом від 13.07.2014 за Р№24, Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12.04.2019, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 6353134), земельна ділянка площею 1,8878 га знаходиться біля села Твориничі (а.с. 28, 29).

Інших спадкоємців за законом чи заповітом, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , судом не встановлено, із копії матеріалів спадкової справи № 96/2016 до майна померлої ОСОБА_3 їх теж не вбачається.

04 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 , з метою оформлення своїх спадкових прав за заповітом після смерті ОСОБА_3 щодо житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , звернувся із відповідною заявою до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. (а.с. 39). Однак, йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на житловий будинок, про що винесено постанову вих. № 459/02-31 від 04.12.2024 року (а.с. 14, 42 на звороті-43).

Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, а позивач через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок позбавлений права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернувся до суду.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Із копії технічного паспорта від 23 лютого 2022 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 встановлено, що рік спорудження (реконструкції) житлового будинку 1954 (до 05 серпня 1992 року) (а.с. 9-12).

Відповідно до виписки з погосподарської книги № 4 за 2016-2020 роки Козлівської сільської ради Локачинського району Волинської області, яка видана Козлівським старостинським округом Локачинської селищної ради Волинської області вих. № 32 від 08 лютого 2024 року, по особовому рахунку № НОМЕР_2 будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рік побудови будівлі 1954 рік (а.с. 7).

Також суд встановив, що згідно копії інформаційної довідки № 406551946 від 04.12.2024 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстру Іпотек відомості про спірний будинок відсутні (а.с. 42).

Враховуючи наведене, та оскільки житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_1 побудований до 05 серпня 1992 року, він не підлягає прийняттю в експлуатацію, то виданий на нього технічний паспорт та відомості з погосподарської книги свідчать про набуття ОСОБА_3 права власності на нього.

Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач як спадкоємець за заповітом майна померлої, підставно просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, так як інший правовий механізм оформлення таких прав відсутній. При цьому сам факт відсутності правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна.

03 січня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, у якій позовні вимоги визнає повністю (а.с. 56).

Згідно із ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Враховуючи зазначеніобставини таберучи доуваги, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності обставин, які визнаються відповідачем, або добровільності їх визнання, а також те, що на момент відкриття спадщини вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами належав спадкодавиці ОСОБА_3 , інші спадкоємці, окрім позивача, які претендують на даний житловий будинок відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав. Відтак, позов необхідно задовольнити, визнавши за позивачем, як спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку, право власності на будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами.

Клопотання позивача, заявлене у позовній заяві про залишення судових витрат по справі за ним, підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 223, 247, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 392, 1216-1218, 1223, 1268-1270 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 правовласності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Твориничі Локачинського району Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 23.01.2025 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко