Рішення

від 23.01.2025 по справі 357/9932/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9932/24

Провадження № 2-о/357/41/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Біла Церква в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Узинська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Узинська міська рада, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є співвласником (розмір частки 1/3) квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками цієї квартири є син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 . ОСОБА_5 (син) та ОСОБА_2 (мати ОСОБА_3 ) проживали у вказаній квартирі з 10.06.2016 р., одразу після її придбання. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були зареєстровані у вказаній квартирі. Інша співвласниця - ОСОБА_4 в квартирі не проживає та ніколи не проживала. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 попередньо звернулася до Узинської міської державної нотаріальної контори та отримала 05.06.2023 року постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом заявниці стало неподання нотаріусу документів/інформації про прийняття ОСОБА_2 спадщини після ОСОБА_3 , а саме: доказів спільного проживання з ним на час його смерті. ОСОБА_2 разом зі своїм сином - ОСОБА_3 - фактично, без реєстрації проживали за адресою: АДРЕСА_2 ; проживання було постійним, з початку вересня 2016 року, коли переїхали у придбану в м. Узин квартиру, до дня смерті ОСОБА_3 у січні 2019р. Також заявниця здійснила поховання спадкодавця, опікувалася його майном. Оскільки ОСОБА_2 проживала разом з померлим у січні 2019 року ОСОБА_3 тривалий період, з вересня 2016 по день смерті спадкодавця - ОСОБА_3 23.01.2019р., то і вважала, що фактично прийняла спадщину та вступила у володіння та управління майном, яке належало спадкодавцю, і не знала, про необхідність звернення з заявою до нотаріуса протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця. Останній рік свого життя ОСОБА_3 хворів, втратив роботу, помер у віці 33 роки, потребував догляду, оскільки частково зловживав алкоголем, догляд здійснювала матір - ОСОБА_2 . Враховуючи зазначене, без встановлення зазначеного юридичного факту ОСОБА_2 була позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права. Інших спадкоємців майна ОСОБА_3 немає. Але фактично прийнявши спадщину (1/3 у праві власності на квартиру) ОСОБА_2 не встигла, реалізувати право на звернення до суду про встановлення факту спільного проживання з сином у належній їй квартирі, оскільки сама померла у листопаді 2023 року. ОСОБА_1 отримав 20.05.2024 р. свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Тобто заявник став власником майна, належного ОСОБА_2 . Але, оскільки ОСОБА_2 фактично проживала зі своїм сином - ОСОБА_3 , в т.ч. і на момент його смерті у січні 2019 року, а тому ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину (1/3 частки в праві власності на квартиру) в порядку статей 1268, 1280 ЦК України. Встановлення даного факту для заявника має юридичне значення, оскільки від цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, а саме реалізація ним спадкових прав щодо майна померлої ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину після ОСОБА_3 , оскільки проживала з ним постійно. Заявник звернувся до державного нотаріуса Узинської державної нотаріальної контори і отримав 28.06.2024р. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності у ОСОБА_1 рішення суду про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після її сина, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_3 . Державний нотаріус мотивує свою відмову також тим, що ОСОБА_2 не встигла отримати правовстановлюючий документ на частку у квартирі АДРЕСА_1 , яка належала її сину, а тому і видача ОСОБА_1 свідоцтва унеможливлено. Таким чином, від встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 залежить набуття ОСОБА_1 права на майно в порядку спадкування, оскільки спадкодавець - ОСОБА_2 на момент своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 - фактично було власником і додатково 1/3 частки у вказаній квартирі свого сина, яка прийнята нею була через спільне проживання у цій квартирі зі своїм сином, але документально не оформлено. Так, ОСОБА_1 без встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 з своїм сином на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , не отримає всю належну ОСОБА_2 на момент її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 - частку в розмірі 2/3 у квартирі АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з спадкодавцем - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2024 року головуючим суддею визначено суддю Кошель Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 22 липня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

Заявник в судове засідання не з`явився, представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом 23.01.2025 р. за вх..№4248 отримано заяву, в якій позивач просив розгляд справи проводити у його відсутності, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Заінтересована особа в судове засідання представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Судом 10.01.2025 р. за вх..№ 1545 в якій, ОСОБА_6 , яка діє на підставі довіреності, просила розгляд справи проводити без участі представника Узинської міської ради за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України).

За ч. 3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 05.02.2019 р. Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис №236, місце смерті Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 10.01.2023 р. Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 06.09.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1723, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є покупцями в рівних частках по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

З відповіді на запит від 15.05.2023 р. №11.16-43 вбачається, що «Центр надання адміністративних послуг» Узинської міської ради повідомив, що гр.. ОСОБА_3 на території Узинської громади зареєстрований не був.

Відповідно до довідки№11-14/1595 від 11.09.2023 р., за адресою: АДРЕСА_2 станом на 11.09.2023 р. ніхто не зареєстрований.

05.06.2023 р. державний нотаріус Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л.В. винесла постанову, якою відмовлено гр.. ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

З акту про фактичне місце проживання в м.Узин від 07.07.2023 р. вбачається, що ОСОБА_2 , 1955 р.н. фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 10.09.2016 р.

Згідно довідки від 01.08.2023 р. за №11-14-1363 виданої Узинською міською радою громадянці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Також встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 14.11.2023 р. Узинською міською радою складено відповідний актовий запис №290, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Згідно з заповітом, який 03.03.2023 р. посвідчиний державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В., зареєстрований в реєстрі за №1-439, ОСОБА_2 заповіла усе своє майно, що буде їй належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось ОСОБА_1 .

Заявник ОСОБА_1 20.05.2024 р. отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 . Зазначене свідоцтво видано в Узинській державній нотаріальній конторі за реєстровим № 1-1670.

Спадкоємцем за заповітом всіх прав та обов`язків на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується довідкою про коло спадкоємців від 31.05.2024 р. за вих..№360/02-14, виданої державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 30.07.2024 р. за №77810850, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.

Заявник зазначає, що встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з спадкодавцем - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 для нього має юридичне значення, оскільки від цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, а саме реалізація ним спадкових прав щодо майна померлої ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину після ОСОБА_3 , оскільки проживала з ним постійно.

При вирішенні даних вимог суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживає разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня відкриття спадщини.

За змістом ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із п.23 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В п.9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до ст. 549 ЦК.

Щодо встановлення факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року).

Частиною 1, 6 ст. 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_3 не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи, що встановлення факту спільного проживання має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить оформлення спадщини, при цьому дана справа не пов`язана з вирішенням спору про право, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , постійно спільно проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини, тобто до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 29, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 ЦПК України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Узинська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: Узинська міська рада Київської області; адреса: вул. Незалежності, буд. 16/1, м. Узин, Білоцерківський р-н., Київська обл., 09161; ЄДРПОУ: 04054990.

Суддя Б. І. Кошель