Рішення
від 17.10.2024 по справі 361/2499/23
БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/739/24, cправа № 361/2499/23

17.10.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17»жовтня 2024року місто Бровари

Броварського району

Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Бондар Ю.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,- Друга Броварська державна нотаріальна контора,

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Литовченко Юрій Петрович,

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Маляренко Сергій Володимирович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга Броварська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 19 жовтня 2010 року, вчинений на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем виконкому Заворицької сільської ради Броварського району Київської області, зареєстрований у реєстрі № 101.

В обґрунтування вимог зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача, ОСОБА_3 . Позивач є спадкоємцем до її майна за правом представлення після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач спільно зі своєю родиною та соціальним працівником доглядав за ОСОБА_3 , купував їй необхідні продукти харчування та одяг, забезпечував медичним лікуванням, в цілому мав з нею довірливі родинні відносини.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина що до належного їй майна. Позивач у визначений законом строк звернувся до нотаріальної контори з питань прийняття спадщини, будучи впевненим, що інших спадкоємців до цього майна немає, однак у нотаріальній конторі йому повідомили, що 25 жовтня 2022 року вже заведена спадкова справа за № 591/2022, номер у спадковому реєстрі 69835350 і окрім нього ще є спадкоємці.

Позивач вважає, що волевиявлення ОСОБА_3 у формі заповіту на корить

ОСОБА_2 не було вільним і не відповідало її волі.

З наведених підстав, позивач звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з`явились, 16 жовтня 2024 року від представника ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій він просив справу розглянути у їх відсутність, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 у судове засідання не з`явились, від представника ОСОБА_6 , 17 жовтня 2024 року була подана заява, в якій він просив розглянути справу у їх відсутність, прийняти рішення згідно раніше поданої заяви ОСОБА_2 про визнання позову.

Третя особа Друга броварська державна нотаріальна контора у судове засідання свого представника не направила. 12 травня 2023 року від в.о. завідувача нотаріальною конторою Падучак-Коваль Л. надійшов лист про розгляд даної справи без присутності представника нотаріальної контори.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане повторно 21 березня 2023 року, Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 06 січня 2011 року, Виконкомом Заворицької сільської ради Броварського району Київської області.

Позивач у справі є онуком померлої ОСОБА_4 та сином померлого ОСОБА_4 , про що свідчать свідоцтва про його народження. Як вбачається зі свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Заворичі Броварського району Київської області народився ОСОБА_1 . Його батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Зі спадкової справи № 591/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що спадкова справа відкрита 25 жовтня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_2 , який претендує на прийняття спадщини ОСОБА_3 за заповітом. Зі спадкової справи вбачається, що 19 жовтня 2010 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Заворицької сільської ради Броварського району Київської області

Федоровською Л.П., зареєстрований у реєстрі № 101, за яким все своє майно заповіла

ОСОБА_2 . 22 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Другої броварської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 .

Заявляючи вимогу про визнання заповіту недійсним, позивач посилається на відсутність волевиявлення у заповідача ОСОБА_3 щодо укладення заповіту на користь ОСОБА_2 . Основною обставиною, що свідчать про відсутність волевиявлення позивач зазначає, що при житті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 ніколи їй не допомагав та не підтримував, про існування спадкоємця за заповітом він особисто не знав.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями статті 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до частин першої та другої вказаної норми, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і в частині третій статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);

3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Зміст частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249, 1253 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від

08 листопада 2023 року у справі № 466/9242/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 683/1110/21.

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе, як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Кваліфікація заповіту як нікчемного з мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17, постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20).

Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Пред`являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України мають право виключно особи, суб`єктивні права яких виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів) та порушені у зв`язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту.

Дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1247ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу).

Аналізуючи оскаржуваний заповіт, суд дійшов висновку, що підстави для визнання його недійсним відсутні. Так, при розгляді даної справи по суті не знайшов свого підтвердження факт того, що заповіт від 19 жовтня 2010 року не відповідав волевиявленню ОСОБА_3 .

При цьому суд звертає увагу на частину другу статті 78 ЦПК України відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Учасниками справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України є сторони та треті особи.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У даному випадку, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання відповідачем позову. Так, як досліджені у справі докази не свідчать про обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність вимогам закону.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 206, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд

в и р і ш и в:

У задоволенніпозову - відмовити.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 );

відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 );

третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредметаспору,- Друга Броварська державна нотаріальна контора (зареєстроване місцезнаходження: Київська область, Броварський район, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок № 39).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин

СудБроварський міськрайонний суд Київської області
Дата ухвалення рішення17.10.2024
Оприлюднено27.01.2025
Номер документу124664342
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом

Судовий реєстр по справі —361/2499/23

Рішення від 17.10.2024

Цивільне

Броварський міськрайонний суд Київської області

Василишин В. О.

Рішення від 17.10.2024

Цивільне

Броварський міськрайонний суд Київської області

Василишин В. О.

Ухвала від 16.11.2023

Цивільне

Броварський міськрайонний суд Київської області

Василишин В. О.

Ухвала від 24.04.2023

Цивільне

Броварський міськрайонний суд Київської області

Василишин В. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні